Перейти до матеріалу

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Свідки Єгови

українська

Пробудись!  |  Листопад 2012

Розвивайте вміння спілкуватися з дітьми

Розвивайте вміння спілкуватися з дітьми

Завжди будьте готові вислухати дитину

«Я навчилась слухати, слухати і ще раз слухати, хоч би якою змученою я була» (МІРАНДА, ПАР).

Проблема.

«Я проводжу час з доньками, але через втому і численні обов’язки не маю сил на емоції та спілкування»,— каже Крістіна.

Як її вирішити.

Створіть умови для відвертого обміну думками. «Я стараюся бути відкритою з дітьми, і вони теж вільно висловлюють свої почуття. Я також заохочую їх спілкуватися між собою, а проблеми вирішувати ще перед тим, як лягти спати. Діти знають, що я не терплю “гри в мовчанку”, коли вони відмовляються розмовляти одне з одним»,— розповідає Елізабет, мати п’ятьох дітей.

Зосереджуйтесь на словах дитини. Ось що написала Ліанн: «Коли мій син був ще малим, у нього рот не закривався. Часто я пропускала повз вуха його слова. Однак коли він став підлітком, то перестав зі мною спілкуватися. Тоді я зрозуміла, якої великої помилки допустилася. Я докладала величезних — просто титанічних — зусиль, щоб зруйнувати стіну між нами. Потім я розповіла про цю проблему старійшині свого збору, і він порадив мені не напирати на сина, а постаратися вести з ним невимушені розмови. Я прислу́халась до поради, і поступово все налагодилось».

Будьте терплячими. Біблія каже, що є «час мовчати і час говорити» (Екклезіяста 3:7). «Бувало, що діти не мали настрою зі мною розмовляти,— говорить Дульсе, мати трьох дітей,— але вони знали: я завжди готова їх вислухати, коли вони захочуть зі мною поговорити». Отже ніколи не змушуйте дітей до розмови, натомість терпеливо і сердечно заохочуйте їх до спілкування. Саме це радить Біблія: «Міркування в серці людини, як вода глибока, але чоловік розумний вичерпає її» (Приповістей 20:5, Деркач).

Будьте «швидкою до слухання, повільною на слова» (Якова 1:19). Лізан, чиї слова цитувалися в попередній статті, каже: «Я мала навчитися прикушувати язика, коли діти приходили з якоюсь проблемою. Також я мала навчитись не поспішати з порадами, а говорити спокійно, коли йшлося про якісь дражливі питання». Ліса, яка виховує двох синів, пише: «Я не завжди вміла вислухати. Іноді проблеми синів здавались  мені дріб’язковими, тож мені треба було вчитися чуйності».

«Нехай ваше слово завжди буде люб’язне» (Колосян 4:6). «Щоб не зводити перепон у спілкуванні, я мала докладати свідомих зусиль і залишатись якомога спокійнішою, навіть коли ми вирішували серйозні справи»,— говорить Ліанн.

Якщо вам не вдається залишатись спокійною, ви можете зриватись на крик і цим лише погіршувати ситуацію (Ефесян 4:31). У таких випадках діти нерідко замикаються і навіть починають бунтувати. Ось який приклад навела Хайді, котра має доньку-підлітка: «Дитина — наче мушля. Поки ти говориш з нею ніжно й лагідно, вона відкрита. А коли починаєш на неї кричати та принижувати її, то мушля закривається і спілкування стає неможливим. Щоб нагадувати собі про це, я тримаю на холодильнику фотографію відкритої мушлі».

Беріть до уваги характер дитини. «Двоє моїх синів мають різні характери,— каже Ясмін, чиї слова цитувалися раніше.— Один син балакучий, другий замкнутий. Я побачила, що, коли мені треба поговорити з останнім про щось серйозне, ліпше не робити цього надто прямо. Краще сказати йому про це, коли ми займаємось чимось іншим, приміром граємо в настільну гру, або коли він говорить про щось цікаве для нього. Тоді я тактовно запитую сина, що він думає про певну справу».

А як бути, коли хлопчик соромиться поговорити з мамою про щось особисте? Така ситуація виникла у Місао з її сином-підлітком. «Ти просто мене не розумієш»,— казав він мамі. Вона попросила допомоги в зрілого і надійного знайомого з її збору. «Він став для мого сина наставником, і тепер син менше непокоїться»,— розповіла Місао.

Пам’ятайте: ви мама, а не подруга. «Я часто звірялась своїй доньці,— пригадує Івона, мати двох дітей,— хоча знала, що це неправильно. Згодом довелося виправляти цю помилку». Звісно, хочеться мати теплі стосунки з дитиною. А втім, не забувайте: ви маєте бути для неї авторитетом. Коли ви зберігаєте почуття власної гідності й виявляєте зрілість і врівноваженість, то вашим дітям легше вас шанувати і виконувати біблійну заповідь: «Діти, будьте слухняні своїм батькам» (Ефесян 6:1, 2).

Любіть своїх дітей (Тита 2:4). Любов потрібна дітям так само, як вода і їжа. Тому постійно запевняйте їх у своїй любові — і словами, і ділами. Завдяки цьому вони не лише почуватимуться захищеними, але й будуть більш схильні спілкуватися з вами і слухатись вас.