Налаштування легкого доступу

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА № 3 2016

 ТЕМА НОМЕРА | НАЙБОЛЮЧІША ВТРАТА

Як пережити біль втрати?

Як пережити біль втрати?

Існують різні погляди на це питання. Хтось вважає, що не слід плакати чи ще якось виявляти свої почуття, тоді як інші кажуть, що треба давати волю всім своїм емоціям. Все ж Біблія не підтримує таких крайніх поглядів. Не підтримують їх і сучасні дослідження.

Побутує думка, що справжні чоловіки не плачуть. Та чи потрібно соромитись своїх сліз, особливо на людях? Фахівці у галузі психічного здоров’я підтверджують, що плач — це природний вияв жалоби. Людині, яка виплакує своє горе, легше змиритися з утратою і жити далі. Якщо ж придушувати у собі сльози, то це швидше зашкодить, ніж допоможе. У Біблії ніде не сказано, що виливати свій біль сльозами — це сором і прояв слабкості. Навіть Ісус, який мав силу воскрешати людей, плакав, коли помер його любий друг Лазар (Івана 11:33—35).

Нерідко тих, хто переживає горе, охоплює гнів, особливо якщо смерть відібрала в них близьку людину цілком несподівано. Приступи гніву у згорьованої людини можуть виникати з різних причин, зокрема через необдумані слова інших. «Мені було лише 14, коли мого тата не стало,— каже Майк, який живе в Південній Африці.— На похороні священик англіканської церкви сказав, що Богу потрібні добрі люди, тому він так рано забирає їх до себе *. Це сильно мене розізлило, бо я дуже потребував тата. Відтоді минуло вже 63 роки, але гіркий осад від слів священика залишається досі».

Також варто згадати про почуття вини. Часто воно виникає в тих, кого горе спіткало раптово. Таких людей мучить нав’язлива думка: «Цього не сталося б, якби я...» А якщо остання розмова з близькою людиною була не дуже приємною, то почуття вини лише посилюється.

Якщо вас переповнює почуття гніву або вини, не замикайте його у собі. Поговоріть зі щирим другом. Він терпеливо вислухає вас і запевнить, що такі почуття знайомі тим, хто у жалобі. Біблія каже: «Справжній друг любить повсякчас і в нещасті стає рідним братом» (Прислів’я 17:17).

Найкращим Другом для згорьованої людини є наш Творець — Бог Єгова. Виливайте йому своє серце в молитві, адже «він дбає про вас» (1 Петра 5:7). Тоді «Божий мир, який неможливо збагнути розумом» оберігатиме вас від гнітючих думок і почуттів (Філіппійців 4:6, 7). Також Боже Слово, Біблія, має здатність загоювати душевні рани. Складіть список біблійних віршів, які вас потішають (дивіться інформацію в  рамці). Деякі з них можна вивчити напам’ять. Роздуми над ними особливо стануть в пригоді безсонними ночами, коли вам буде дуже самотньо (Ісаї 57:15).

 У Джека, якому 40 років, нещодавно від раку померла кохана дружина. Він каже, що інколи його охоплює нестерпне почуття самотності. В такі хвилини йому допомагає молитва. «Коли я розмовляю з Єговою, то відчуваю, що не сам,— каже Джек.— Я часто прокидаюсь серед ночі, а потім не можу заснути. Тоді я читаю біблійні уривки, які мене потішають, роздумую над ними і палко молюсь. Після цього мене огортає спокій, тривожні думки розвіюються і я засинаю».

Молода жінка, на ім’я Ванесса, втратила маму, яка померла через хворобу. Ванесса, як і Джек, знайшла розраду в молитві. Вона розповідає: «Коли мені особливо важко, я починаю молитися. Я кажу: “Єгово...”, але продовжити не можу, бо заходжусь слізьми. Єгова вислуховує мої молитви і завжди дає мені сил».

Тим, хто несе тягар втрати, психологи радять допомагати іншим або ж зайнятися якоюсь суспільно корисною справою. Це приносить радість і полегшує біль (Дії 20:35). Чимало християн, які переживають горе, кажуть, що, допомагаючи іншим, вони почуваються значно краще (2 Коринфян 1:3, 4).

^ абз. 5 Біблія цього не вчить. Вона розкриває правду про те, чому люди помирають (Екклезіаста 9:11; Івана 8:44; Римлян 5:12).