Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА (ВИДАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ) ЛИПЕНЬ 2016

Запитання читачів

Запитання читачів

Що означає прикладення палиці до палиці, про яке говориться в 37-му розділі книги Єзекіїля?

Єгова дав Єзекіїлю звістку надії про те, що народ Ізраїля буде об’єднаний після повернення до Обіцяного краю. Цією звісткою передрікається також об’єднання Божого народу, яке почалося в останні дні.

Єгова сказав пророку Єзекіїлю зробити написи на двох палицях. На одній з них він мав написати: «Для Юди і для нащадків Ізраїля, які разом з ним», а на другій: «Для Йосипа — Єфремової палиці — і для всіх нащадків Ізраїля, які разом з ним». Ці дві палиці мали стати «однією палицею» в Єзекіїлевій руці (Єзек. 37:15—17).

 Кого представляє «Єфрем»? Перший цар північного десятиплемінного царства Єровоам був з Єфремового племені, найвпливовішого серед цих племен (Повт. 33:13, 17; 1 Цар. 11:26). Це плем’я походило від Йосипового сина Єфрема (Чис. 1:32, 33). Йосип отримав особливе благословення від свого батька Якова. Тому доречно, що палицю, котра представляла десятиплемінне царство, було названо «Єфремовою палицею». На час, коли Єзекіїль записав пророцтво про дві палиці, мешканці північного царства Ізраїлю вже давно були забрані у вигнання ассирійцями, що сталося 740 року до н. е. (2 Цар. 17:6). Отже, більшість цих ізраїльтян були розпорошені по всій Вавилонській імперії, яка витіснила Ассирійську імперію.

У 607 році до н. е. мешканці південного двоплемінного царства і, можливо, залишок мешканців північного царства були забрані у вигнання до Вавилону. Над цими двома племенами правили царі з роду Юди. Крім того, з племенем Юди були пов’язані священики, адже вони служили у храмі в Єрусалимі (2 Хр. 11:13, 14; 34:30). Тож логічно, що двоплемінне царство було представлене палицею «для Юди».

Коли ці дві символічні палиці були прикладені одна до одної? Це відбулося 537 року до н. е., коли ізраїльтяни повернулися в Єрусалим, щоб відбудувати храм. З полону повернулися вихідці як з двоплемінного, так і з десятиплемінного царства. Ізраїльтяни більше не були розділені (Єзек. 37:21, 22). Вони знову поклонялися Єгові об’єднано. Це примирення було передречене також пророками Ісаєю та Єремією (Ісаї 11:12, 13; Єрем. 31:1, 6, 31).

Яку важливу істину щодо чистого поклоніння підкреслює це пророцтво? Єгова зробить так, що його поклонники «стануть одним» (Єзек. 37:18, 19). Чи ця обіцянка про єдність виконалася в наш час? Так. Пророцтво почало сповнятися в 1919 році. З того часу Божий народ був поступово реорганізований і возз’єднаний. Спроби Сатани назавжди розділити цей народ зазнали невдачі.

У той час більшість членів Божого народу мали надію стати царями і священиками в небі з Ісусом (Об’яв. 20:6). У символічному значенні вони були палицею для Юди. Проте з часом дедалі більше людей із земною надією почали приєднуватися до духовних юдеїв (Зах. 8:23). Образно кажучи, вони були палицею для Йосипа і не мали надії правити з Христом.

Сьогодні обидві групи об’єднано служать як народ Єгови, маючи одного Царя, Ісуса Христа, якого пророче названо «мій слуга Давид» (Єзек. 37:24, 25). Ісус молився про своїх послідовників: «Прошу... щоб усі вони були одне: як ти, Батьку, перебуваєш в єдності зі мною, а я — в єдності з тобою» * (Ів. 17:20, 21). До того ж Ісус передрік, що його мала отара помазаних послідовників та його «інші вівці» стануть «однією отарою» і всі вони будуть слухатися «одного пастиря» (Ів. 10:16). Ісусові слова добре описують духовну єдність народу Єгови в наші дні, незалежно від того, яку надію мають члени цього народу.

^ абз. 6 Зверніть увагу на послідовність наведених Ісусом прикладів, які стали частиною ознаки його присутності. Спочатку він говорив про «вірного і розсудливого раба», невелику групу помазаних братів, які мали брати провід (Матв. 24:45—47). Потім Ісус розповів приклад, який стосувався насамперед християн з небесною надією (Матв. 25:1—30). І зрештою він згадав про людей з земною надією, які мали підтримувати Христових братів (Матв. 25:31—46). Подібно сучасне сповнення Єзекіїлевого пророцтва в першу чергу стосується того, що чекало на християн з небесною надією. Хоча десятиплемінне царство зазвичай не зображає людей із земною надією, об’єднання, описане в цьому пророцтві, нагадує нам про їхню єдність з тими, хто має небесну надію.