Налаштування легкого доступу

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА (ВИДАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ) ГРУДЕНЬ 2016

Вас визволено завдяки незаслуженій доброті

Вас визволено завдяки незаслуженій доброті

«Гріх не повинен панувати над вами, бо ви... під незаслуженою добротою» (РИМ. 6:14).

ПІСНІ: 2, 61

1, 2. Чому слова з Римлян 5:12 мають важливе значення для Свідків Єгови?

УЯВІТЬ, що ви хочете скласти список біблійних віршів, які Свідки Єгови добре знають і часто використовують. Чи Римлян 5:12 буде серед перших віршів у вашому списку? Подумайте, скільки разів ви посилались на ці слова: «Як через одного чоловіка у світ увійшов гріх, а через гріх — смерть, і так смерть поширилась на всіх людей, бо всі згрішили...»

2 Цей вірш неодноразово наводиться в книжці «Чого насправді вчить Біблія?». Під час вивчення 35 і 6-го розділів цієї книжки з вашими дітьми чи іншими людьми ви, напевно, будете зачитувати Римлян 5:12, обговорюючи теми про Божий намір щодо землі, про викуп і стан померлих. Але як часто ви думаєте про Римлян 5:12 з огляду на своє становище в очах Єгови, свої вчинки і майбутнє?

3. Що нам потрібно усвідомлювати?

3 Звичайно, всі ми маємо усвідомлювати, що є грішниками. Ми щодня допускаємось помилок. Усе ж Біблія запевняє нас: Бог пам’ятає, що ми порох, і з готовністю  виявляє до нас милосердя (Пс. 103:13, 14). У зразкову молитву Ісус включив прохання до Бога: «Прости нам гріхи наші» (Луки 11:2—4). Тож у нас немає підстав постійно думати про помилки, які Бог нам простив. А втім, ми можемо отримати користь, якщо будемо роздумувати над тим, як Єгова міг простити і простив нас.

ПРОЩЕННЯ ЗАВДЯКИ НЕЗАСЛУЖЕНІЙ ДОБРОТІ

4, 5. а) Що проливає світло на значення слів з Римлян 5:12? б) Що таке «незаслужена доброта», згадана в Римлян 3:24?

4 Ми знаходимо важливу інформацію в розділах до і після слів апостола Павла з Римлян 5:12, зокрема в 6-му розділі. Ця інформація допоможе нам зрозуміти, як Єгова може прощати нас. У 3-му розділі ми читаємо: «Усі люди згрішили... Але Бог наділив їх великим даром, коли завдяки своїй незаслуженій доброті визнав їх праведними, давши їм визволення на основі викупу, який заплатив Христос Ісус» (Рим. 3:23, 24). Що мав на увазі Павло, вживши вислів «незаслужена доброта»? Він використав грецьке слово, яке, згідно з одним довідником, означає «ласку, яку щедро виявляють, не вимагаючи і не очікуючи нічого взамін». Людина отримує її не за свою працю чи заслуги.

5 Вчений Джон Паркхерст зазначив: «Коли [це грецьке слово] стосується Бога і Христа, воно дуже часто вказує на їхню щедру і незаслужену ласку або доброту, виявом якої є викуп і спасіння людини». Отже, в «Перекладі нового світу» це слово доречно перекладене висловом «незаслужена доброта». Але як Бог виявляв цю незаслужену доброту? І як з нею пов’язана ваша надія і ваші стосунки з Богом? Подивімось.

6. Яку користь можуть отримати люди з Божої незаслуженої доброти?

6 Адам був тим «одним чоловіком», через якого гріх і смерть увійшли у світ. Тож «через проступок одного чоловіка зацарювала смерть». Павло додав, що «завдяки одному — Ісусу Христу» можна сповна отримати незаслужену доброту Бога (Рим. 5:12, 15, 17). І ця незаслужена доброта приносить блага для всіх людей. «Через слухняність одного чоловіка [Ісуса] багато людей стане праведними». Справді, Божа незаслужена доброта може привести «до вічного життя, завдяки Ісусу Христу» (Рим. 5:19, 21).

7. Чому Божий дар викупу був виявом доброти, якої ми не заслуговуємо?

7 Єгова не був зобов’язаний посилати свого Сина на землю, щоб дати викуп. До того ж недосконалі грішні люди не заслуговували того, що Бог та Ісус зробили для них, давши викуп, завдяки якому прощення стало можливим. Отож прощення і можливість жити вічно — це справді вияв доброти, якої ми не заслуговуємо. Ми повинні високо цінувати дар Божої незаслуженої доброти і дозволити їй впливати на наше щоденне життя.

ВДЯЧНІСТЬ ЗА БОЖУ НЕЗАСЛУЖЕНУ ДОБРОТУ

8. Який помилковий погляд на свої гріхи можуть мати деякі люди?

8 Будучи недосконалими нащадками Адама, ми схильні помилятися, чинити зло, грішити. Однак було б серйозною помилкою, якби ми зловживали Божою незаслуженою добротою, скажімо, думаючи: «Навіть якщо я роблю щось погане — щось, що Бог вважає гріхом,— мені не потрібно хвилюватися. Єгова простить мене». На жаль, саме так думали деякі християни в час, коли ще жили декотрі апостоли.  (Прочитайте Юди 4.) Можливо, ми ніколи не висловимо такої думки, але всередині нас може бути насіння цього неправильного погляду. Наприклад, інші могли посіяти його в нас, і воно може почати проростати.

9, 10. Як Павло та інші християни звільнилися від гріха і смерті?

9 Павло підкреслив, що нам треба рішуче відкидати погляд: «Бог все розуміє. Він не зважатиме на мої погані вчинки і поведінку». Чому? Тому що, як писав Павло, християни «померли для гріха». (Прочитайте Римлян 6:1, 2.) Чому можна було сказати, що вони вже «померли для гріха», хоча все ще жили на землі?

10 Бог застосував викуп до Павла та інших тогочасних християн. Завдяки цьому Єгова простив їхні гріхи, помазав їх святим духом і покликав, щоб вони були його духовними синами. Тепер вони мали небесну надію. Залишившись вірними, вони могли б жити і правити з Христом у небі. Проте Павло сказав, що ці християни «померли для гріха» тоді, коли вони ще жили і служили Богові на землі. Він навів приклад Ісуса, який після своєї смерті воскрес до життя в небі як безсмертна духовна істота. Смерть більше не панувала над Ісусом. Те саме стосувалося помазаних християн, які могли вважати себе «померлими для гріха, але живими для Бога завдяки Христу Ісусу» (Рим. 6:9, 11). Їхнє життя повністю змінилося. Вони більше не дозволяли своїм грішним бажанням керувати ними. Ці помазані християни померли для свого колишнього способу життя.

11. В якому розумінні ті, хто сподівається жити вічно в Раю, «померли для гріха»?

11 А що сказати про нас? Перш ніж стати християнами, ми часто грішили, можливо, не усвідомлюючи, наскільки погані або неправильні були наші вчинки в очах Бога. Ми наче перебували «в рабстві нечистоти й беззаконня». По суті, ми «були рабами гріха» (Рим. 6:19, 20). Потім ми пізнали біблійну правду, зробили зміни в житті, присвятилися Богові й охрестилися. З того часу ми бажаємо від усього серця бути слухняними Божим вченням і нормам. Образно кажучи, ми, «визволившись від гріха... стали рабами праведності» (Рим. 6:17, 18). Тож можна сказати, що ми теж «померли для гріха».

12. Перед яким вибором стоїть кожен з нас?

12 Тепер подумайте про себе у світлі Павлових слів: «Не дозволяйте гріху і далі царювати у ваших смертних тілах та не слухайтеся їхніх бажань» (Рим. 6:12). Ми дозволили б гріху і далі царювати, якби робили те, до чого нас спонукує недосконале тіло. Оскільки ми можемо дозволити або не дозволити гріху царювати, виникає запитання: чого насправді ми хочемо в серці? Запитайте себе: «Чи іноді я дозволяю своєму недосконалому тілу або розуму скеровувати мене на поганий шлях і потім іду ним? Чи я помер для гріха? Чи я живу для Бога завдяки Христу Ісусу?» Все зводиться до того, наскільки ми вдячні за незаслужену доброту Бога, яку він виявляє до нас, прощаючи нам гріхи.

БОРОТЬБА, З ЯКОЇ ВИ МОЖЕТЕ ВИЙТИ ПЕРЕМОЖЦЯМИ

13. Чому ми переконані в тому, що можемо відкинути гріх?

13 Служителі Єгови відкинули «плід», який приносили перед тим, як пізнали Бога, полюбили його і почали йому служити. У минулому вони могли робити учинки, яких тепер соромились і які  заслуговували смерті (Рим. 6:21). Але вони змінилися. Це можна було сказати про багатьох християн у Коринфі, яким написав Павло. Декотрі з них були ідолопоклонниками, перелюбниками, гомосексуалістами, злодіями, п’яницями тощо. Однак Бог їх «обмив» і «освятив» (1 Кор. 6:9—11). Очевидно, те саме можна було сказати і про тих, хто належав до збору в Римі. Павло під натхненням написав: «Не віддавайте ваших тіл гріху як зброю неправедності. Натомість представте себе Богові як ті, хто ожив з мертвих, а ваші тіла віддайте Богові як зброю праведності» (Рим. 6:13). Павло був впевнений, що вони могли залишатися духовно чистими і завдяки цьому далі отримувати користь з Божої незаслуженої доброти.

14, 15. Про що нам треба запитати себе?

14 Щось подібне відбувається в наш час. Деякі брати і сестри колись могли бути подібними до коринфян. Але вони теж змінилися. Вони покинули своє грішне минуле, і Бог їх «обмив». Хоч би яким було ваше минуле, важливо те, яким є ваше становище в очах Єгови сьогодні. Тепер завдяки Божій незаслуженій доброті стало можливим прощення. Чи ви рішуче налаштовані більше не віддавати «ваших тіл гріху»? Чи ви представите себе Богові «як ті, хто ожив з мертвих»?

15 Якщо ми прагнемо це робити, то нам, безперечно, не можна свідомо чинити серйозні гріхи, в яких колись були винні деякі коринфяни. Це вкрай важливо, якщо ми хочемо сказати, що прийняли незаслужену доброту Бога і що гріх не панує над нами. Але чи ми також сповнені рішучості від усього серця бути слухняними, намагаючись уникати гріхів, які, на думку декого, не такі вже й серйозні? (Рим. 6:14, 17).

16. Звідки ми знаємо, що християни мають перестати чинити не лише серйозні гріхи?

16 Згадаймо апостола Павла. Без сумніву, він не мав нічого спільного з тяжкими гріхами, згаданими в 1 Коринфян 6:9—11. Усе ж він зізнався, що таки був винен у гріху. Павло написав: «Я плотський, проданий у рабство гріха. І я не розумію, що роблю, бо те, що хочу, не виконую, а роблю те, що ненавиджу» (Рим. 7:14, 15). Як видно з цих слів, Павло розумів, що існують також інші гріхи, з якими боровся і він. (Прочитайте Римлян 7:21—23.) Наслідуймо його приклад, намагаючись бути слухняними від усього серця.

17. Чому ми хочемо бути чесними?

17 Розгляньмо, приміром, питання чесності. Чесність — одна з основних вимог для християн. (Прочитайте Прислів’я 14:5; Ефесян 4:25.) Сатана є «батьком брехні». Ананій і його дружина втратили своє життя через те, що сказали неправду. Ми не хочемо наслідувати таких осіб, ми уникаємо брехні (Ів. 8:44; Дії 5:1—11). Але чи чесність зводиться лише до цього? Своєю чесністю ми хочемо показувати, що цінуємо Божу незаслужену доброту.

18, 19. Чому чесність не зводиться лише до того, щоб не говорити відвертої брехні?

18 Брехня — це те, що не відповідає правді. Однак Єгова хоче, щоб його служителі не просто не говорили відвертої брехні. Він настійно радив стародавнім ізраїльтянам: «Будьте святі, бо я, Єгова, ваш Бог, святий». Потім він навів приклади того, як бути святими. Бог сказав: «Не крадіть, не обманюйте, не поводьтеся підступно одне з одним» (Лев. 19:2, 11). На жаль, людина, яка вирішила ніколи не  говорити відвертої брехні, може все одно обманювати інших, поводячись з ними підступно.

Чи ми сповнені рішучості уникати відвертої брехні й будь-якого обману? (Дивіться абзац 19)

19 Наприклад, чоловік сказав своєму начальнику чи співробітникам, що не зможе вийти наступного дня на роботу або що мусить піти раніше, оскільки йде на «прийом» до лікаря. Насправді ж йому потрібно було лише зайти в аптеку чи оплатити рахунок в лікарні. А відпросився він тому, що хотів підготуватися до подорожі або поїхати з сім’єю на пляж. У його словах про візит до лікаря було зерно правди. Але чи можна сказати, що він був чесним? Чи все ж таки він обманув інших? Мабуть, ви можете навести інші подібні приклади свідомого обману. Можливо, хтось обманює, щоб уникнути покарання чи отримати вигоду за чийсь рахунок. Навіть якщо він не говорить відвертої брехні, йому потрібно пам’ятати Божий наказ: «Не обманюйте». Подумайте також про слова з Римлян 6:19: «Віддайте свої тіла в рабство праведності, щоб чинити святість».

20, 21. До чого має спонукувати нас Божа незаслужена доброта?

20 Отже, наша вдячність за Божу незаслужену доброту включає в себе щось більше, ніж просто уникати перелюбу, пияцтва чи інших гріхів, в яких були винні деякі коринфяни. Приймати Божу незаслужену доброту — значить не тільки уникати статевої розпусти, але й боротися з будь-яким потягом до непристойних розваг. Якщо ми віддаємо свої тіла в рабство праведності, то не будемо не лише пиячити, але й напиватися майже доп’яна. Іноді нам доводиться наполегливо боротися з такими неправильними вчинками. Але з цієї боротьби ми можемо вийти переможцями.

21 Наша мета — не чинити тяжких гріхів і не допускатися кричущих помилок. Ми не зможемо робити це досконало. А втім, ми, подібно до Павла, повинні докладати для цього зусиль. Він заохочував своїх братів: «Не дозволяйте гріху і далі царювати у ваших смертних тілах та не слухайтеся їхніх бажань» (Рим. 6:12; 7:18—20). Якщо ми боремося з гріхом в усіх його проявах, ми показуємо справжню вдячність за Божу незаслужену доброту, виявлену через Христа.

22. Що чекає на тих, хто на ділі виявляє вдячність за Божу незаслужену доброту?

22 Завдяки своїй незаслуженій доброті Бог прощає наші гріхи і може далі їх прощати. Тож з вдячності за це намагаймося долати будь-яку схильність робити те, що інші вважають незначними проступками. Павло наголосив на нагороді, яка чекає нас: «Тепер же, коли вас визволено від гріха і ви стали Божими рабами, вашим плодом є святість, а це веде до вічного життя» (Рим. 6:22).