Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА (ВИДАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ) БЕРЕЗЕНЬ 2017

 ЖИТТЄПИС

Отримую користь, ходячи з мудрими

Отримую користь, ходячи з мудрими

ПАМ’ЯТАЮ холодний ранок у Брукінгсі, що в Південній Дакоті (США). Невдовзі мали настати морози. Але вас може здивувати, що в цей день ми невеликою групою зібралися в необігрітому сараї. Тремтячи від холоду, ми стояли перед жолобом для поїння худоби. Він був наповнений крижаною водою. Хочу коротко розказати вам свою історію, аби ви зрозуміли, що там відбувалося.

МОЯ СІМ’Я

Дядько Альфред і мій батько

Я народився 7 березня 1936 року і був у сім’ї наймолодшим з чотирьох дітей. Ми жили на малій фермі в східній частині Південної Дакоти. Робота на фермі відігравала важливу, але не найважливішу роль у житті нашої родини. У 1934 році мої батьки охрестилися, ставши Свідками Єгови. Вони присвятилися небесному Батькові Єгові, тому головним для них було виконання його волі. У нашому невеличкому зборі в Конде (штат Південна Дакота) слугою громади (тепер це координатор ради старійшин) був спочатку мій тато Кларенс, а потім дядько Альфред.

Наша сім’я регулярно відвідувала християнські зібрання і проповідувала від дому до дому, ділячись з людьми біблійною надією на чудове майбутнє. Батьки навчали нас як словом, так і власним прикладом, і це неабияк вплинуло на нас. Моя сестра Дороті і я стали вісниками Царства в шість років. З 1943 року я брав участь у Школі теократичного служіння, яку тоді тільки почали проводити.

Служу піонером, 1952 рік

Конгреси були невід’ємною частиною нашого життя. На конгресі, який проходив 1949 року в Су-Фоллс (штат Південна Дакота), брат Грант Сьютер виступив з промовою «Кінець ближче, ніж ви думаєте!». Я й досі пам’ятаю цю промову. Він наголосив, що всі присвячені християни мають зосередити своє життя на проголошенні доброї  новини про встановлене Боже Царство. Це спонукало мене присвятитися Єгові. Під час найближчого районного конгресу в Брукінгсі я був серед тих, хто охрестився в холодному сараї, про який згадувалося раніше. Тоді, 12 листопада 1949 року, нас охрестилося четверо. Нашим «басейном» для хрещення був жолоб з оцинкованої сталі.

У той час я поставив собі за мету служити піонером. Я розпочав піонерське служіння 1 січня 1952 року, коли мені було 15. У Біблії сказано: «Хто з мудрими ходить, той стане мудрим». У моїй сім’ї було чимало мудрих, котрі підтримали моє рішення служити піонером (Присл. 13:20). Дядько Джуліус, якому було 60, став моїм партнером у піонерському служінні. Хоча в нас була велика вікова різниця, нам подобалося служити разом. Я багато чого навчився з його життєвого досвіду. Невдовзі піонеркою стала Дороті.

РАЙОННИЙ НАГЛЯДАЧ ЩИРО ЦІКАВИВСЯ МНОЮ

Коли я ще був дитиною, батьки часто запрошували районних наглядачів з дружинами зупинитися в нас удома. Серед них були Джессі та Лінн Кантвелл, які дуже допомогли мені. Я вирішив стати піонером частково завдяки тому, що вони заохочували мене до цього. Подружжя Кантвелл щиро цікавилося мною, що спонукало мене ставити собі теократичні цілі. Відвідуючи сусідні збори, вони іноді запрошували мене піти з ними в служіння. Це приносило мені радість і підбадьорення.

Наступним районним наглядачем був Бад Міллер. Коли він зі своєю дружиною Джоан відвідував наш збір, мені було 18 років. У той час мене призвали в армію. Спочатку місцева призовна комісія постановила, що я маю виконувати роботу, яка, на мою думку, суперечила Ісусовому наказу залишатися нейтральним у політичних справах. До того ж я хотів проповідувати добру новину про Царство (Ів. 15:19). Я подав клопотання про те, щоб мене визнали священнослужителем.

Я дуже зрадів, що брат Міллер захотів піти зі мною на засідання призовної комісії. По натурі він був комунікабельною людиною, яку нелегко було залякати. Те, що поруч  зі мною був такий духовний брат, додавало мені впевненості. У результаті наприкінці літа 1954 року призовна комісія визнала мене священнослужителем. Це дало мені можливість поставити перед собою наступну теократичну ціль.

Початок бетелівського служіння на фермі

Приблизно в той час я отримав запрошення в Бетель, на Ферму Товариства «Вартова башта» на острові Статен (Нью-Йорк). Я мав честь служити там близько трьох років. У мене залишилося чимало приємних спогадів, оскільки я познайомився і працював з багатьма мудрими братами й сестрами.

СЛУЖІННЯ В БЕТЕЛІ

На радіостанції WBBR з братом Францом

На Фермі Товариства була радіостанція WBBR. Свідки Єгови використовували її з 1924 по 1957 рік. На фермі служило лише 15—20 членів родини Бетелю. Майже всі ми були молоді й недосвідчені. Але з нами служив літній помазаний брат Елдон Вудворт. Він справді був мудрим. Брат Вудворт по-батьківськи цікавився нами, і завдяки цьому ми зміцнювалися духовно. Коли через нашу недосконалість іноді виникали труднощі, він любив казати: «Це просто диво, що́ Господь робить з тими, з ким йому доводиться працювати».

Гаррі Петерсон виявляв надзвичайну ревність у служінні

Ми мали чудову можливість служити також з братом Фредеріком Францом. Його мудрість і виняткове знання Біблії позитивно впливали на всіх нас. Він цікавився кожним. Нашим кухарем був Гаррі Петерсон. Нам було легше використовувати це прізвище замість справжнього — Папаргіропулос. Він теж був помазаний духом і виявляв надзвичайну ревність у служінні. Брат Петерсон добре виконував свою роботу в Бетелі і водночас ніколи не занедбував проповідницького служіння. Він щомісяця розповсюджував сотні наших журналів. Крім того, цей брат мав глибокі знання з Біблії і відповідав на багато наших запитань.

ВЧУСЯ В МУДРИХ СЕСТЕР

На фермі був свій консервний завод. Кожного року на ньому консервували приблизно 45 000 банок фруктів та овочів для всієї родини Бетелю. Я мав змогу служити з Еттою Хут, справді мудрою сестрою. Вона  відповідала за рецепти консервованих продуктів. У період консервування на допомогу приїжджали місцеві сестри, і Етта допомагала організовувати їхню роботу. Хоча Етта виконувала важливу роль, вона старалася подавати добрий приклад, поважаючи братів, які на фермі були наглядачами. Я вважав її чудовим зразком підкорення теократичному головуванню.

З Енджелою і Еттою Хут

Серед молодих сестер, які приїжджали нам допомагати, була Енджела Романо. Етта підтримувала її, коли вона пізнавала правду. Тож у Бетелі я зустрів ще одну мудру жінку, з якою ходжу вже 58 років. Ми з Енджі одружилися у квітні 1958 року і разом виконували чимало теократичних завдань. Упродовж цих років Енджі виявляла непохитну відданість Єгові, і це завжди зміцнювало наше подружжя. Я можу повністю покладатися на неї, хоч би з якими труднощами ми зіткнулися.

МІСІОНЕРСЬКЕ СЛУЖІННЯ І РОЗ’ЇЗНА ПРАЦЯ

Після того як у 1957 році продали приміщення радіостанції WBBR на острові Статен, я трохи послужив у бруклінському Бетелі. Потім ми з Енджі одружилися, і я пішов з Бетелю. Близько трьох років ми служили піонерами на острові Статен. Якийсь час я навіть працював на нових власників радіостанції, яку називали WPOW.

Ми з Енджі вирішили вести просте життя, щоб служити там, де буде потрібно. Так на початку 1961 року ми прийняли запрошення служити спеціальними піонерами у Фоллс-Сіті (штат Небраска). Не встигли ми пристосуватися до цієї зміни, як нас запросили на навчання в Школу служіння Царству в Південний Лансінґ (штат Нью-Йорк). У той час навчання тривало один місяць. Нам подобалось вчитися, і ми сподівалися використовувати набуті знання в Небрасці. Тому ми були здивовані, коли нас призначили служити місіонерами в Камбоджі. У цьому гарному краї в Південно-Східній Азії ми бачили екзотичні місця, чули незнайомі звуки і вдихали нові аромати. Нам дуже хотілося поширювати там добру новину.

Проте політична ситуація змінилася, і ми були змушені переїхати до Південного В’єтнаму. На жаль, через два роки в мене виникли серйозні проблеми зі здоров’ям, тож нам довелось повернутися додому. З часом моє здоров’я поліпшилося, і ми відразу відновили повночасне служіння.

З Енджелою перед телевізійним інтерв’ю, 1975 рік

У березні 1965 року ми почали роз’їзну працю, відвідуючи збори. Ми з Енджі провели в районному та обласному служінні 33 роки і допомагали в роботі, пов’язаній з підготовкою конгресів. Для мене конгреси завжди були чимось особливим, тому мені дуже подобалося брати участь в організації цих подій. Декілька років ми служили в Нью-Йорку та його передмістях. Наші конгреси нерідко проходили на стадіоні «Янкі».

ЗНОВУ БЕТЕЛЬ І ТЕОКРАТИЧНІ ШКОЛИ

Як і у випадку багатьох спеціальних повночасних служителів, нас з Енджі чекали захопливі й складні завдання. Наприклад, 1995 року мене попросили викладати в Школі  удосконалення служіння. Через три роки нас запросили в Бетель. Я надзвичайно зрадів, коли повернувся туди, де понад 40 років тому розпочав своє спеціальне повночасне служіння. Деякий час я працював у відділі служіння і проводив багато шкіл. У 2007 році Керівний орган сформував відділ теократичних шкіл, який відповідає за проведення всіх шкіл у Бетелі. Я мав честь кілька років бути наглядачем цього відділу.

Останнім часом відбулося чимало значних змін у сфері теократичної освіти. У 2008 році була впроваджена Школа для старійшин збору. За наступні два роки понад 12 000 старійшин пройшли навчання в Паттерсоні та бруклінському Бетелі. Тепер ця школа проводиться підготовленими викладачами в багатьох інших місцях. У 2010 році Школу удосконалення служіння стали називати Біблійною школою для неодружених братів, а також було створено нову школу — Біблійну школу для подружніх пар.

Починаючи з 2015 службового року ці дві школи об’єднали в одну — Школу для проповідників Царства. У ній можуть навчатися як подружні пари, так і неодружені брати й сестри. Багато хто по цілому світі дуже зрадів, почувши, що ця школа буде проходити в різних філіалах. Приємно бачити, як з’являються нові можливості для теократичного навчання. Я щасливий, що мав нагоду познайомитися з багатьма братами й сестрами, які виявили бажання отримати таку освіту.

Згадуючи все своє життя від того часу, коли я ще не охрестився в жолобі з крижаною водою, я дякую Єгові за мудрих людей, які допомагали мені на дорозі правди. Вони були різного віку і походили з різних культур, але всіх їх об’єднувало те, що вони були духовними людьми. Їхні дії і склад розуму свідчили про глибоку любов до Єгови. У Божій організації багато мудрих, з якими ми можемо ходити. Роблячи це, я отримую справжню користь.

Мені подобається спілкуватися зі студентами з усього світу