Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

ВАРТОВА БАШТА (ВИДАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ) БЕРЕЗЕНЬ 2016

Єзекіїль охоче зображав облогу Єрусалима

Виявляйте такий же дух, як у пророків

Виявляйте такий же дух, як у пророків

ЧИ ВИ маєте щось спільне з пророками давнини? У «Перекладі нового світу» в «Глосарії біблійних термінів» наводиться визначення слова «пророк»: «Особа, через яку Бог виявляє свої наміри. Пророки були речниками Бога; вони передавали не лише передречення, але й повчання від Єгови, його накази і присуди». Хоча ви не передаєте передречень, все ж говорите від Бога, проголошуючи звістку, поміщену в Божому Слові (Матв. 24:14).

Яка ж це велика честь — розповідати людям про нашого Бога Єгову і навчати їх, у чому полягає його воля щодо людства! Ми беремо участь у цій праці разом з «ангелом, який летів у піднебессі» (Об’яв. 14:6). Однак через проблеми ми можемо перестати цінувати цю надзвичайну честь. Які саме проблеми? Це може бути втома, знеохочення або почуття нікчемності. Вірні пророки давнини відчували щось подібне, проте вони не опускали рук. І Єгова допомагав їм виконувати їхні завдання. Розгляньмо приклади деяких пророків і подивімося, як нам наслідувати їх.

ВОНИ ВІДДАВАЛИ УСІ СВОЇ СИЛИ

Іноді через щоденні справи ми втомлюємося і не маємо бажання йти в служіння. Щоправда, ми потребуємо відпочинку, навіть Ісус та апостоли відпочивали (Марка 6:31). Але згадаймо приклад Єзекіїля, якого разом з деякими ізраїльтянами було забрано з Єрусалима в неволю до Вавилону. Якось Бог дав йому доручення: взяти цеглину і накреслити на ній місто Єрусалим. Потім Єзекіїль мав взяти мініатюрне місто в символічну облогу і лежати на лівому боці 390 днів, а на правому 40 днів. Єгова промовив до Єзекіїля: «А я зв’яжу тебе мотузками, щоб ти не міг повернутися  з одного боку на другий, поки не минуть дні облоги» (Єзек. 4:1—8). Це мало привернути увагу ізраїльтян, які жили у вигнанні. Понад рік Єзекіїль мав виконувати таке виснажливе і рутинне завдання. Як йому це вдалося?

Єзекіїль розумів, у чому полягала його роль пророка. Коли Бог послав його, то сказав йому: «Чи будуть [ізраїльтяни] слухати тебе, чи ні... [вони] знатимуть, що серед них був пророк» (Єзек. 2:5). Він пам’ятав про мету свого доручення, тому охоче зобразив символічну облогу Єрусалима. Єзекіїль був правдивим пророком. Він та інші ізраїльтяни у вигнанні почули звістку: «Місто знищено!» Так ізраїльтяни зрозуміли, що серед них був пророк (Єзек. 33:21, 33).

Сьогодні ми попереджаємо людей про прийдешнє знищення всієї системи Сатани. Хоча ми буваємо втомлені, однак використовуємо свої сили, щоб проповідувати Боже Слово, робити повторні відвідини і проводити біблійні вивчення. У цей час, коли сповнюються пророцтва про закінчення цієї системи, ми відчуваємо задоволення, тому що через нас «Бог виявляє свої наміри».

ВОНИ БОРОЛИСЯ ЗІ ЗНЕОХОЧЕННЯМ

Ми з усіх сил намагаємося виконувати своє служіння, і в цьому нам допомагає дух Єгови. Все ж деколи нас знеохочує реакція людей на нашу звістку. Тоді нам варто було б пам’ятати приклад пророка Єремії. Він проголошував ізраїльтянам Божу звістку і тому зносив висміювання, образи і глузування. Одного разу Єремія навіть сказав: «Не буду більше згадувати про нього, не говоритиму від його імені». Єремія був чоловіком з такими ж почуттями, як у нас. А втім, він продовжував проголошувати Божу звістку. Чому? Пророк додав: «Проте слово його було в моєму серці мов палючий вогонь, мов полум’я в моїх кістках. І я змучився тримати його в собі, не міг уже цього знести» (Єрем. 20:7—9).

Якщо ми так само почуваємося знеохоченими через реакцію людей, то можемо побороти це почуття, роздумуючи над нашою звісткою. Вона може бути «мов полум’я в [наших] кістках». Якщо ми розвинемо звичку щодня читати Біблію, це буде підтримувати «палючий вогонь» у нашому серці.

ВОНИ ДОЛАЛИ НЕГАТИВНІ ПОЧУТТЯ

Деякі християни тривожаться, коли отримують завдання, яке не до кінця розуміють. Саме так, напевно, почувався пророк Осія. Єгова звелів йому: «Піди одружися з жінкою, що займатиметься проституцією, і ти матимеш дітей, народжених від її проституції» (Ос. 1:2). Уявіть собі, що ви збираєтесь одружитися, але Бог каже, що ваша наречена буде проституткою. Як би ви почувалися? Осія погодився на це. Він взяв собі за дружину Гомер, і вона народила йому сина. Пізніше Гомер народила дочку і згодом ще одного сина. Очевидно, що ці двоє дітей були народжені від перелюбу. Єгова сказав Осії, що його дружина «побіжить за своїми коханцями». Зверніть увагу, що не за коханцем, а за «коханцями». Потім вона захоче повернутися до Осії. Чи на місці пророка ви прийняли б таку дружину? Саме це Єгова звелів зробити Осії. Пророк навіть купив її за досить високу ціну (Ос. 2:7; 3:1—5).

Осія, мабуть, роздумував, для чого виконувати таке завдання. Все ж на прикладі Осії ми можемо зрозуміти, який біль, імовірно, відчував Всемогутній, коли його зраджував Ізраїль. І декотрі щиросерді ізраїльтяни дійсно повернулися до Бога.

У наш час Бог нікому не наказує одружуватися «з жінкою, що займатиметься проституцією». А чого ми можемо навчитися з готовності Осії виконати цей наказ? Зокрема того, щоб з готовністю проповідувати добру новину про  Царство «привселюдно та від дому до дому», навіть якщо нам особисто це важко робити (Дії 20:20). Можливо, деякі види проповідницької праці вам даються нелегко. Багато тих, хто вивчав зі Свідками Єгови, казали, що вони з радістю вивчають Біблію, але ніколи не підуть поширювати звістку від дверей до дверей. Чимало з них пізніше почали робити те, що спочатку вважали неможливим. Який урок ми можемо з цього почерпнути?

З того, що Осія погодився виконати важке завдання, можна взяти ще один урок. Він міг відмовитися одружитися на такій жінці. І якби Осія не записав цю розповідь, то ніхто б не дізнався про це завдання. Ми теж можемо опинитися в ситуації, коли маємо нагоду розповісти комусь про Єгову, але ніхто, крім нас, не знає про таку можливість. Це сталося у випадку Анни, учениці середньої школи у США. Вчителька попросила учнів написати твір і розкрити тему, в якій вони твердо переконані, а потім постаратися переконати клас. Анна могла б не використати цієї нагоди. А втім, вона вважала, що таку нагоду дав їй Бог. Усвідомлюючи можливу реакцію, Анна молилася до Єгови, і в неї зросло бажання дати свідчення. Вона написала твір на тему: «Еволюція. Розгляньмо докази».

Хлопці та дівчата виявляють такий же дух, як у пророків,— вони сміливо захищають нашого Творця, Єгову

Коли Анна прочитала свій твір перед класом, одна дівчина, яка вірила в еволюцію, закидала її запитаннями. Анна зуміла відповісти на них. Вчителька була вражена і дала Анні нагороду за найбільш переконливий твір. Після цього Анна ще не раз розмовляла з тією дівчиною про творення. Завдяки тому, що Анна прийняла це «завдання» від Єгови, тепер вона, за її словами, проповідує добру новину «впевнено і без страху».

Ми не є пророками в повному розумінні цього слова, але, виявляючи такий же дух саможертовності, як пророки Єзекіїль, Єремія та Осія, ми теж зможемо з успіхом виконувати волю Єгови. Під час сімейного поклоніння або особистого вивчення було б добре читати про інших пророків давнини і роздумувати над тим, як нам наслідувати їхній приклад.