Налаштування легкого доступу

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн

БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

2 Самуїла 19:1—43

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Давид оплакує сина (1–4)

  • Йоав докоряє Давиду (5–8а)

  • Давид вертається в Єрусалим (8б–15)

  • Шім’ї просить пробачення (16–23)

  • Невинність Мефівошета доведено (24–30)

  • Барзіллая вшановано (31–40)

  • Суперечка між племенами (41–43)

19  Йоа́ву повідомили: «Цар плаче й сумує за Авесало́мом».+  І в той день перемога* обернулася для всіх людей на жалобу, бо вони почули, що цар сумує за своїм сином.  Тоді люди почали крадькома повертатися в місто,+ як повертаються ті, хто соромиться своєї втечі з поля бою.  А цар, закривши обличчя, голосив: «Сину мій, Авесало́ме! Сину мій, Авесало́ме, сину мій!»+  Зрештою Йоа́в прийшов у дім царя і сказав: «Сьогодні ти засоромив усіх своїх слуг, які щойно врятували твоє життя*, життя* твоїх синів+ і дочок,+ твоїх дружин та наложниць.+  Ти любиш тих, хто тебе ненавидить, і ненавидиш тих, хто тебе любить. Сьогодні ти показав, що твої начальники і слуги для тебе ніщо. Я впевнений: ти волів би, щоб Авесало́м залишився живим, а ми всі загинули.  Тож встань, вийди і підбадьор* своїх слуг, бо якщо не вийдеш, то, клянусь Єговою, цієї ж ночі з тобою не залишиться жодної людини. І це буде найбільшим з усіх лих, що траплялися з тобою від юності аж досі».  Тоді цар пішов і сів коло міської брами. Всьому народу повідомили: «Цар сидить біля брами», і всі почали сходитися до царя. А ізраїльтяни* розбіглися по своїх домах.+  Люди в усіх племенах Ізра́їля сперечалися, кажучи: «Цар визволив нас від ворогів,+ врятував від філісти́млян, але тепер сам утік з цього краю через Авесало́ма.+ 10  Авесало́м же, якого ми помазали на царя,+ загинув у бою.+ Тож чому ви нічого не робите, щоб повернути царя назад?» 11  Цар Давид послав слуг до священиків Садо́ка+ та Евіата́ра+ з такими словами: «Поговоріть зі старійшинами Юди+ і скажіть їм: “Чому ви зволікаєте, чому не повертаєте царя у його дім? Адже цар уже знає, про що говорить весь Ізра́їль. 12  Ви ж мої брати — кість від моєї кості і плоть від моєї плоті*. Чому ви зволікаєте, чому не повертаєте царя?” 13  Ама́сі+ ж передайте: “Хіба ти не кість від моєї кості і плоть від моєї плоті? Нехай Бог суворо покарає мене, якщо віднині ти не станеш начальником мого війська замість Йоа́ва”».+ 14  Так цар завоював* серця всіх мешканців Юди — усіх до одного, і вони передали йому: «Вертайся разом зі своїми слугами». 15  Цар вирушив у дорогу і дійшов до Йордану. А мешканці Юди прийшли в Гілга́л,+ щоб зустріти царя і переправити його через Йордан. 16  Шı́м’ї,+ син Ге́ри, веніями́нівець з Бахури́ма, поспішив разом з мешканцями Юди назустріч царю Давиду. 17  З ним була 1000 веніями́нівців. Цı́ва,+ слуга з дому Сау́ла, і його 15 синів та 20 слуг також поспішили до Йордану і дісталися туди раніше за царя. 18  Цı́ва* перейшов річку вбрід, щоб переправити домашніх царя і прислужитися йому. Коли цар збирався перейти через Йордан, Шı́м’ї, син Ге́ри, упав перед ним на коліна 19  і сказав: «Нехай мій пан цар пробачить провину мою і не згадає зла, яке вчинив твій слуга+ у день, коли ти, пане, виходив з Єрусалима. Нехай цар не тримає цього в серці, 20  бо твій слуга і сам знає, що згрішив. Тому сьогодні я перший з усього роду Йосипа прийшов, щоб зустріти мого пана царя». 21  Тоді Авіша́й,+ син Церу́ї,+ сказав: «Хіба Шı́м’ї не заслуговує смерті за те, що проклинав помазанця Єгови?»+ 22  Але Давид відповів: «Що вам до цього, сини Церу́ї?+ Навіщо вам сьогодні ставати моїми противниками? Хіба годиться сьогодні вбивати когось в Ізра́їлі? Чи ж я не знаю, що тепер я цар над Ізра́їлем?» 23  Тож цар сказав Шı́м’ї: «Ти не помреш»,— і поклявся йому в цьому.+ 24  Зустрічати царя пішов і Мефівоше́т,+ внук Сау́ла. Він не мив ніг, не підстригав вусів і не прав одягу відтоді, як цар пішов, і аж до дня, коли він повернувся з миром. 25  Коли Мефівоше́т прийшов у* Єрусалим і зустрівся з царем, той запитав: «Мефівоше́те, чому ти не пішов зі мною?» 26  Він відповів: «Мій пане, царю, мене обманув мій слуга.+ Я, твій слуга, сказав: “Осідлаю свого віслюка, сяду на нього і поїду з царем”, бо я кульгавий.+ 27  А він обмовив мене перед моїм паном царем.+ Однак ти, пане мій, царю,— мов ангел правдивого Бога, тому роби те, що тобі до вподоби. 28  Усі домашні мого батька не заслужили в мого пана царя нічого, крім смерті, але ти посадив свого слугу між тими, хто їсть за твоїм столом.+ Тож хіба я маю право скаржитися на щось царю?» 29  Проте цар відказав: «Досить про це говорити! Я вже вирішив: ви з Цı́вою розділите між собою землю».+ 30  Мефівоше́т відповів: «Та хай забирає хоч усе — особливо тепер, коли мій пан цар з миром повернувся додому». 31  Гілеа́дівець Барзілла́й+ прийшов з Рогелı́ма до Йордану, щоб провести царя до річки. 32  Цей чоловік був дуже старий — мав уже 80 років. Коли цар перебував у Маханаї́мі,+ Барзілла́й постачав йому харчі, тому що був досить багатий. 33  Цар сказав йому: «Переправляйся зі мною, і я буду забезпечувати тебе харчами в Єрусалимі».+ 34  Але Барзілла́й відповів: «Чи ж багато років* мені ще залишилось жити, щоб іти з царем в Єрусалим? 35  Мені вже 80.+ Чи можу я відрізняти добре від поганого або відчувати смак того, що їм і п’ю? Чи можу насолоджуватися голосами співаків і співачок?+ Тож навіщо твоєму слузі бути тягарем для свого пана царя? 36  Досить з твого слуги й того, що він провів царя до Йордану. За що ж цар має давати мені таку нагороду? 37  Дозволь своєму слузі повернутися, щоб померти в рідному місті, там, де поховані мої батько й мати.+ Але ось Кімга́м,+ твій слуга, нехай він переправиться з моїм паном царем. Зроби для нього, що захочеш». 38  Цар відповів: «Добре, нехай Кімга́м переправиться зі мною, і я зроблю для нього те, що тобі до вподоби. Для тебе я теж зроблю все, чого забажаєш». 39  Весь народ переправився через Йордан, а потім перейшов і цар. Він поцілував та поблагословив Барзілла́я,+ і той повернувся додому. 40  Коли цар переправився в Гілга́л,+ з ним переправився і Кімга́м. Царя супроводжували всі мешканці Юди і половина ізраїльтян.+ 41  Ізраїльтяни прийшли до царя і сказали: «Чому наші брати, Юдині нащадки, викрали тебе? Чому переправили через Йордан царя, його домашніх та всіх його людей?»+ 42  На це Юдині нащадки відповіли ізраїльтянам: «Бо цар — наш родич.+ Чому ви так розгнівалися? Хіба ми щось з’їли в царя чи отримали якийсь подарунок?» 43  Ізраїльтяни сказали: «Ми маємо 10 частин у царстві, то й на Давида маємо більше права, ніж ви. Чому ж ви зневажили нас? Хіба не ми першими мали повернути царя?» Але слова нащадків Юди були вагомішими* за слова ізраїльтян.

Примітки

Або «спасіння».
Або «душу».
Або «душі».
Букв. «говори до серця».
Тобто ті, хто підтримував Авесало́ма.
Або «мої кровні родичі».
Букв. «нахилив».
Або, можливо, «вони».
Або, можливо, «із».
Букв. «днів років».
Або «різкішими».