Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн

БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

2 Самуїла 13:1—39

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Амнон ґвалтує Тамару (1–22)

  • Авесалом вбиває Амнона (23–33)

  • Авесалом тікає в Гешур (34–39)

13  В Авесало́ма, Давидового сина, була дуже гарна сестра, яку звали Тамара.+ У неї закохався Амно́н,+ син Давида.  Амно́н так страждав через свою сестру Тамару, що аж захворів. Вона була незайманою дівчиною, і йому здавалось неможливим зробити з нею те, чого він хотів.  Амно́н мав друга Єгонада́ва,+ сина Давидового брата Шіме́ї.+ Він був дуже хитрий.  Якось Єгонада́в запитав Амно́на: «Царський сину, скажи, чому ти щоранку такий сумний?» На це Амно́н відповів: «Я закохався в Тамару, сестру+ мого брата Авесало́ма».  Єгонада́в порадив йому: «А ти лягай у ліжко і вдавай, що хворий. Коли батько прийде відвідати тебе, скажи йому: “Нехай прийде моя сестра Тамара і дасть мені поїсти. Хай вона на моїх очах приготує їжу, яку дають хворим*, тоді я поїм з її рук”».  Тож Амно́н ліг і вдав, що захворів. Коли цар прийшов відвідати Амно́на, той сказав: «Нехай до мене прийде моя сестра Тамара і спече при мені два коржики у формі серця, щоб я поїв з її рук».  Давид послав слуг до дому Тамари, щоб вони передали їй: «Прошу, піди у дім свого брата Амно́на і приготуй йому їжу*».  Тамара пішла в дім Амно́на, який лежав у ліжку. Вона взяла тісто, виробила при ньому коржики і насмажила їх.  Потім вона взяла сковорідку і подала коржики Амно́ну, але він відмовився їсти, сказавши: «Нехай всі вийдуть звідси!» — і всі повиходили. 10  Амно́н попросив Тамару: «Принеси їжу* в спальню, щоб я поїв з твоїх рук». Тож Тамара взяла коржики у формі серця і принесла їх своєму брату Амно́ну в спальню. 11  Коли вона подала йому коржики, він схопив її і сказав: «Іди до мене, сестро, лягай зі мною». 12  Але вона відказала: «Ні, брате мій! Не безчесть мене! Так не робиться в Ізра́їлі,+ не чини такого, це ж ганьба!+ 13  Як же я позбудуся свого сорому? І тебе в Ізра́їлі будуть вважати негідником. Прошу, поговори з царем. Він не відмовить віддати мене за тебе». 14  Але він не послухався своєї сестри, взяв її силою і збезчестив. 15  Після цього Амно́н дуже її зненавидів, і ненависть його була сильніша за його любов. Він сказав: «Вставай і забирайся!» 16  Та вона відповіла: «Ні, брате мій! Якщо ти тепер проженеш мене, то вчиниш ще більше зло, ніж те, що зробив!» Але він не послухався її. 17  Покликавши свого молодого слугу, він наказав: «Виведи її звідси геть і замкни за нею двері». 18  (А на ній було особливе* вбрання — таке вбрання носили незаймані доньки царя.) Тож слуга вивів її і замкнув за нею двері. 19  Тамара посипала голову попелом,+ розірвала своє гарне вбрання і, схопившись руками за голову, пішла геть. Вона йшла та ридала. 20  Її брат Авесало́м+ запитав її: «Це Амно́н був з тобою? Мовчи, сестро, бо він твій брат.+ Нехай твоє серце не хвилюється через те, що сталося». І Тамара почала жити усамітнено в домі свого брата Авесало́ма. 21  Цар Давид, почувши про все це, дуже розгнівався.+ Але він боявся образити Амно́на, оскільки любив його, адже той був його первістком. 22  І Авесало́м не сказав Амно́ну ні слова — ні поганого, ні доброго, бо зненавидів+ його за те, що той збезчестив його сестру Тамару.+ 23  Через два роки, коли в Авесало́ма стригли овець у Ваа́л-Хацо́рі, що біля Єфре́ма,+ він запросив до себе всіх царських синів.+ 24  Авесало́м прийшов до царя і сказав: «Царю, твій слуга стриже овець. Нехай цар і його слуги підуть зі мною». 25  Але цар відповів: «Ні, сину мій! Якщо ми всі підемо, то будемо тобі тягарем». І, хоча той вмовляв його, він відмовився, але дав своє благословення. 26  Тоді Авесало́м сказав: «Якщо ти не підеш, то нехай з нами піде мій брат Амно́н».+ Однак цар заперечив: «Навіщо йому йти з тобою?» 27  Та Авесало́м вмовив його, і він відпустив з ним Амно́на і всіх царських синів. 28  Авесало́м наказав своїм слугам: «Дивіться, як тільки Амно́н розвеселиться від вина і я скажу вам: “Убийте Амно́на!” — то відразу вбийте його. Не бійтеся, адже це я вам наказую. Будьте сильні та сміливі!» 29  І за наказом Авесало́ма слуги розправились з Амно́ном. Тоді всі інші царські сини посідали на мулів і втекли. 30  Коли вони ще були в дорозі, до Давида дійшла чутка: «Авесало́м вбив усіх царських синів, жодного не залишив при житті». 31  Почувши про це, Давид встав, роздер на собі одяг і ліг на землю. Усі слуги царя поставали біля нього і теж пороздирали на собі одяг. 32  Але Єгонада́в,+ син Шіме́ї,+ Давидового брата, сказав: «Нехай мій пан не думає, що вбили всіх юнаків, усіх царських синів. Помер тільки Амно́н.+ Це було зроблено за наказом Авесало́ма. Він задумав+ це ще того дня, коли Амно́н збезчестив його сестру+ Тамару.+ 33  Нехай мій пан цар не слухає* звістки, що померли всі царські сини, бо вмер тільки Амно́н». 34  Тим часом Авесало́м утік.+ Згодом вартовий побачив, що дорогою, котра була позаду нього і пролягала біля гори, йде багато людей. 35  Дізнавшись про це, Єгонада́в+ сказав царю: «Бачиш, царські сини повернулися. Усе сталося так, як говорив твій слуга». 36  Коли він це сказав, увійшли царські сини, голосно плачучи. Цар і всі його слуги також гірко заплакали. 37  Авесало́м же втік до Талма́я,+ Аммігу́дового сина, царя Гешу́ру. А Давид багато днів оплакував свого сина Амно́на. 38  Авесало́м пробув у Гешу́рі+ три роки. 39  Зрештою цар Давид змирився зі смертю* Амно́на, і захотів побачити Авесало́ма.

Примітки

Або «хліб потіхи».
Або «хліб потіхи».
Або «хліб потіхи».
Або «оздоблене».
Букв. «не бере до серця».
Або «знайшов потіху після смерті».