Налаштування легкого доступу

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн

БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

1 Фессалонікійців 2:1—20

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Служіння Павла у Фессалоніках (1–12)

  • Фессалонікійці приймають Боже слово (13–16)

  • Павло прагне побачити фессалонікійців (17–20)

2  Брати, ви самі, безперечно, знаєте, що наш прихід до вас не був даремний.+  Як ви чули, спочатку ми зазнали страждань і знущання у Філı́ппах,+ але з допомогою нашого Бога набралися сміливості* звіщати вам Божу добру новину,+ стикаючись з великою протидією*.  Бо ми не ґрунтуємо своє настійне заохочення на помилкових поглядах, не даємо його з нечистих спонук і не стараємось вас обманути.  Оскільки ми маємо схвалення від Бога і отримали від нього доручення проповідувати добру новину, ми говоримо, намагаючись догоджати не людині, а Богові, який перевіряє наші серця.+  Як ви знаєте, ми ніколи не використовували улесливих слів і не прагнули нажитися на вас, приховавши свої спонуки.+ І Бог цьому свідок!  Ми не шукали слави від людей, ані від вас, ані від інших, хоча, як апостоли Христа, могли обтяжити вас великими витратами.+  Навпаки, ми були лагідні з вами, немов мати, що годує своїх немовлят і ніжно дбає про них*.  І, плекаючи до вас ніжні почуття, ми постановили* передати вам не лише Божу добру новину, але й самих себе*,+ тому що дуже полюбили вас.+  Брати, ви, безперечно, пам’ятаєте нашу важку і невтомну працю. Адже, проповідуючи вам Божу добру новину, ми ніч і день працювали, щоб не обтяжувати жодного з вас великими витратами.+ 10  І ви, і сам Бог — свідки того, якими відданими, праведними та бездоганними були ми серед вас, віруючих. 11  Ви добре знаєте, що ми обходились з вами, неначе батько+ зі своїми дітьми: не переставали настійно заохочувати кожного з вас, утішати вас і спонукувати,+ 12  щоб ви і далі поводились гідно перед Богом,+ який покликав вас до свого Царства+ й слави.+ 13  Тому ми постійно дякуємо Богові,+ бо ви, почувши від нас слово Боже, прийняли його не як слово людини, а як те, чим воно є насправді,— як слово Бога, що й діє у вас, віруючих. 14  І ви, брати, наслідуєте Божі збори в Юдеї, що перебувають в єдності з Христом Ісусом. Адже ви постраждали від рук своїх земляків,+ як і вони страждають від рук юдеїв, 15  котрі вбили навіть Господа Ісуса+ і пророків, а також переслідували нас.+ Вони не догоджають Богові, а лише усім шкодять, 16  заважаючи нам проповідувати людям з інших народів, щоб ті могли врятуватись.+ І так вони доповнюють міру своїх гріхів. Проте його гнів нарешті вилився на них.+ 17  Брати, коли ми ненадовго з вами розсталися*,— хоча серцем і далі були з вами,— ми палко прагнули вас* побачити і доклали для цього всіх зусиль. 18  Саме тому ми — точніше я, Павло,— не лише один раз, а двічі намагалися прийти до вас, але Сатана щоразу ставав на нашому шляху. 19  Бо що є нашою надією, радістю чи вінком тріумфу перед нашим Господом Ісусом під час його присутності? Хіба не ви?+ 20  Безперечно, ви наша слава і радість.

Примітки

Або «мужності».
Або, можливо, «серед великої боротьби».
Або «пестить їх».
Букв. «були дуже раді».
Або «свої душі».
Або «вас втратили».
Букв. «ваше обличчя».