Перейти до матеріалу

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн | БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

1 Самуїла 18:1—30

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Дружба Давида і Йонатана (1–4)

  • Саул заздрить Давиду (5–9)

  • Саул хоче вбити Давида (10–19)

  • Давид одружується на Мелхолі (20–30)

18  Після того як Давид порозмовляв із Сау́лом, Йоната́н+ і Давид стали близькими друзями*, і Йоната́н полюбив його, як самого себе*.+  З того дня Сау́л взяв Давида до себе і не дозволив йому повернутись у дім батька.+  А Йоната́н уклав з Давидом угоду,+ бо полюбив його, як самого себе*.+  Він скинув із себе безрукавий халат і віддав його Давиду, а також дав йому свій інший одяг та меч, лук і пояс.  І Давид почав ходити на війну. Хоч би куди Сау́л посилав його, він мав успіх*.+ Тож Сау́л поставив його над воїнами,+ і це сподобалося всьому народу та всім царським слугам.  Коли Давид та інші поверталися, здобувши перемогу над філісти́млянами, жінки з усіх ізра́їльських міст виходили назустріч царю Сау́лу з піснями+ й танцями. Вони раділи, били в бубни+ і грали на лютнях.  Святкуючи, жінки співали: «Сау́л убив тисячі ворогів, а Давид — десятки тисяч».+  Ця пісня не сподобалася Сау́лу, і він дуже розгнівався.+ Він сказав: «Давиду дали десятки тисяч, а мені тільки тисячі. Тепер залишилось віддати йому лише царство!»+  Відтоді він завжди дивився на Давида з підозрою. 10  Наступного дня Бог дозволив, щоб царем Сау́лом оволодів поганий дух:+ цар почав дивно поводитись* у себе вдома. В той час Давид, як і раніше, грав на арфі,+ а Сау́л тримав у руці спис.+ 11  Він метнув його,+ подумавши: «Приб’ю Давида до стіни!» — але Давид двічі утік від нього. 12  Сау́л боявся Давида, бо Єгова був з ним,+ а від Сау́ла відступив.+ 13  Тому Сау́л віддалив від себе Давида і поставив його начальником над тисячею. Давид водив людей у військові походи*.+ 14  Він і далі мав успіх*+ у всьому, що робив, і Єгова був з ним.+ 15  Коли Сау́л побачив, що Давид має великий успіх, то почав боятися його. 16  А весь Ізра́їль та Юда любили Давида, бо він водив їх у військові походи. 17  Згодом Сау́л сказав Давиду: «Я дам тобі за дружину мою найстаршу дочку+ Мера́в.+ Але ти мусиш продовжувати відважно служити мені і вести війни Єгови».+ Бо Сау́л думав: «Нехай він загине не від моєї руки, а від рук філісти́млян».+ 18  На це Давид відказав: «Хто я такий і хто такі в Ізра́їлі мої родичі, сім’я мого батька, щоб я став зятем царя?»+ 19  Коли ж настав час віддати Давидові Мера́в, дочку Сау́ла, виявилося, що вона вже віддана за дружину мехо́лівцю Адрії́лу.+ 20  А Давида покохала Сау́лова дочка Мелхо́ла.+ Про це донесли Сау́лу, і він втішився. 21  «Це добра можливість заманити Давида в пастку,— подумав цар.— Віддам її за нього і зроблю так, щоб він помер від рук філісти́млян».+ Тож Сау́л сказав Давиду вдруге: «Тепер ти станеш моїм зятем*». 22  Потім він наказав своїм слугам: «Поговоріть з Давидом наодинці і скажіть: “Цар прихильний до тебе, і всі його слуги люблять тебе. Стань зятем царя”». 23  Коли слуги переказали ці слова Давиду, той відповів: «Думаєте, легко стати зятем царя? Я ж людина бідна і незнатна».+ 24  Слуги Сау́ла донесли йому: «Давид сказав так і так». 25  Тоді Сау́л сказав: «Передайте Давиду: “У викуп за наречену+ цар не хоче нічого, окрім крайньої плоті+ 100 філісти́млян, щоб помститись ворогам царя”». Сау́л же задумав убити Давида руками філісти́млян. 26  Тож слуги переказали ці слова Давиду, і йому сподобалась думка про те, щоб стати зятем царя.+ Ще не закінчився відведений час, 27  як Давид та його люди пішли і вбили 200 філісти́млян. Він обрізав у них крайню плоть і віддав її в повній кількості царю, щоб стати його зятем. І Сау́л віддав йому за дружину свою доньку+ Мелхо́лу. 28  Він зрозумів, що Єгова з Давидом+ і що його донька Мелхо́ла любить Давида.+ 29  Через це Сау́л почав ще більше боятися Давида і був його ворогом до кінця свого життя.+ 30  Щоразу, коли філісти́мські князі йшли війною, Давид мав більший успіх*, ніж всі слуги Сау́ла,+ і його ім’я дуже прославилося.+

Примітки

Або «Йоната́нова душа прив’язалася до Давидової душі».
Або «як власну душу».
Або «як власну душу».
Або «діяв мудро».
Або «цар поводився як пророк».
Букв. «виходив і входив перед народом».
Або «діяв мудро».
Або «укладеш зі мною шлюбний союз».
Або «діяв мудріше».