Перейти до матеріалу

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн | БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

1 Самуїла 17:1—58

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Давид перемагає Голіафа (1–58)

    • Голіаф насміхається з Ізраїля (8–10)

    • Давид приймає виклик (32–37)

    • Давид виступає в ім’я Єгови (45–47)

17  Філісти́мляни+ зібрали свої війська* на війну. Вони зійшлись у Со́хо,+ що належить Юді, і отаборилися в Ефе́с-Даммı́мі,+ між Со́хо й Азе́кою.+  Сау́л та ізраїльтяни також зібралися і, отаборившись у долині Е́ла,+ вишикувалися в бойовому порядку, щоб воювати з філісти́млянами.  Філісти́мляни зайняли гору з одного боку, а ізраїльтяни — з іншого, і між ними була долина.  З філісти́мських таборів вийшов єдиноборець Голіа́ф,+ родом з Га́та.+ Він був заввишки 6 ліктів із п’яддю*.  На голові він мав мідний шолом і був одягнений у мідний панцир з лусок, які накладалися одна на одну. Цей панцир+ важив 5000 ше́келів*.  На ногах у нього були мідні наголінники, а за плечима висів короткий мідний спис*.+  Держак його довгого списа був завбільшки з ткацький вал,+ а залізний наконечник важив 600 ше́келів*. Перед ним ішов воїн, який ніс його щит.  Голіа́ф зупинився і крикнув ізра́їльським воїнам:+ «Чого ви прийшли сюди і вишикувалися до бою? Я — славний філісти́млянин, а ви — слуги Сау́ла. Виберіть собі того, хто буде битися за вас, і нехай він спуститься до мене.  Якщо він зможе вийти на бій зі мною і вб’є мене, то ми станемо вашими слугами. Але якщо я переможу і вб’ю його, то ви станете нашими слугами і будете нам служити». 10  Далі він сказав: «Сьогодні я посміюся* з ізра́їльського війська.+ Нехай до мене вийде хтось із ваших воїнів, і ми будемо битися!» 11  Коли Сау́л і всі ізраїльтяни почули слова філісти́млянина, їх охопив жах. 12  Давид був сином ефратя́нина+ з Юдиного Віфлеєма,+ якого звали Єссе́й+ і який мав вісьмох синів.+ У дні Сау́ла цей чоловік був уже старий. 13  Три його старших сини пішли з Сау́лом на війну.+ Цих трьох синів звали: найстаршого Еліа́в,+ другого Авінада́в,+ а третього Ша́мма.+ 14  Давид був наймолодший.+ Три старших сини пішли за Сау́лом. 15  Давид ходив до Сау́ла і вертався у Віфлеєм, щоб пасти батькових овець.+ 16  А той філісти́млянин 40 днів поспіль виходив вранці й увечері і ставав на тому самому місці. 17  Одного дня Єссе́й сказав своєму сину Давиду: «Візьми, будь ласка, цю е́фу* смаженого зерна і ці 10 буханців хліба та швидко віднеси своїм братам у табір. 18  А ці 10 кругів сиру* занеси начальнику над їхньою тисячею. І подивися, чи все добре у твоїх братів, та принеси якийсь доказ того, що з ними все гаразд». 19  Тим часом Давидові брати були з Сау́лом і всіма іншими ізра́їльськими чоловіками в долині Е́ла,+ щоб виступити на бій з філісти́млянами.+ 20  Тож рано-вранці Давид встав, залишив овець на сторожа, зібрався і пішов, як наказав йому Єссе́й. Коли він наближався до табору, військо з бойовим кличем виходило на поле бою. 21  Ізраїльтяни і філісти́мляни вишикувалися в ряди одні навпроти одних. 22  Давид відразу залишив свою ношу чоловікові, який стеріг речі, і побіг на поле бою. Прибігши туди, він почав розпитувати братів, чи в них усе добре.+ 23  Коли він розмовляв з братами, то з філісти́мських рядів вийшов єдиноборець Голіа́ф,+ філісти́млянин з Га́та, і говорив те, що й раніше,+ а Давид це почув. 24  Побачивши Голіа́фа, всі ізраїльтяни дуже злякалися+ і побігли від нього. 25  Вони говорили: «Ви бачили цього чоловіка? Він виходить, щоб посміятися* з Ізра́їля.+ Того, хто його вб’є, цар обдарує великим багатством і віддасть за нього свою доньку,+ а дім його батька звільнить від усіх податків і повинностей». 26  Давид почав розпитувати чоловіків, які стояли поряд: «Що буде тому, хто вб’є цього філісти́млянина і зніме ганьбу з Ізра́їля? Хто він такий, цей необрізаний філісти́млянин, щоб насміхатися* з війська живого Бога?»+ 27  І люди повторили йому те, що говорили раніше: «Ось що буде зроблено для того, хто його вб’є». 28  Коли Еліа́в,+ найстарший брат Давида, почув, що той розмовляє з чоловіками, то розізлився на нього і сказав: «Ти чого сюди прийшов? На кого ти залишив у пустелі тих кілька овець?+ Я знаю, який ти зухвалий і які лихі наміри маєш у серці. Ти прийшов, щоб лише подивитись на бій». 29  На це Давид відказав: «Що я такого зробив? Я тільки запитав!» — 30  і, повернувшись до когось іншого, знову почав розпитувати те саме,+ а люди давали йому таку саму відповідь.+ 31  Слова Давида почули та передали Сау́лу, і він наказав привести його. 32  Давид сказав царю: «Нехай ніхто не втрачає через нього відваги*. Я, твій слуга, вийду на бій з тим філісти́млянином».+ 33  Але Сау́л заперечив: «Ти не можеш вийти на бій з ним, бо ти ще молодий,+ а він воїн з юних літ». 34  На це Давид відповів: «Твій слуга пас овець свого батька. Бувало, приходив лев+ або ведмідь і хапав вівцю з отари. 35  Тоді я гнався за ним, нападав і виривав вівцю з його пащі. А коли він кидався на мене, я хапав його за шерсть*, валив і вбивав. 36  Твій слуга вбивав і лева, і ведмедя. Так само буде з цим необрізаним філісти́млянином, бо він насміхається* з війська живого Бога».+ 37  Давид додав: «Єгова, який визволяв мене з пазурів лева і ведмедя, визволить мене також з рук цього філісти́млянина».+ На це Сау́л сказав: «Іди, і нехай Єгова буде з тобою». 38  Тож він одягнув Давида у своє військове вбрання, на голову йому дав мідний шолом, а потім надягнув на нього панцир. 39  Давид прив’язав до пояса Сау́лів меч і спробував походити, але не зміг, бо не звик носити такі обладунки. Тому він сказав Сау́лу: «Не можу я в цьому ходити. Я не звик»,— і зняв усе. 40  Він взяв у руку палицю, підняв з русла потоку* п’ять гладких каменів, поклав їх у кишеню пастушої сумки, і з пращею+ в руках рушив на ворога. 41  Філісти́млянин підходив до Давида ближче й ближче, а перед ним ішов воїн, який ніс щит. 42  Побачивши Давида, філісти́млянин став зневажливо насміхатися з нього, бо це був всього лиш рум’яний і гарний хлопець.+ 43  Він сказав Давиду: «Хіба я пес,+ що ти вийшов на мене з палицями?» — і прокляв Давида своїми богами. 44  Філісти́млянин промовив: «Підійди-но сюди, і я віддам твоє тіло птахам небесним і звірам польовим». 45  Однак Давид сказав: «Ти йдеш на мене з мечем і списом*,+ а я іду на тебе в ім’я Єгови, Бога військ,+ в ім’я Бога військ ізра́їльських, з якого ти насміхаєшся*.+ 46  Сьогодні Єгова віддасть тебе в мої руки,+ я вб’ю тебе і зітну тобі голову. І сьогодні ж я віддам трупи філісти́млян птаству небесному та диким звірам. Усі народи землі дізнаються, що є Бог в Ізра́їлі,+ 47  і всі, хто тут зібрався*, побачать, що Єгова рятує не мечем і не списом.+ Це битва Єгови,+ і він віддасть вас у наші руки».+ 48  Тоді філісти́млянин став упевнено наближатися до Давида, а Давид швидко побіг до філісти́мських рядів йому назустріч. 49  Витягнувши із сумки камінь, Давид метнув його з пращі і влучив у ворога. Камінь уп’явся філісти́млянину в чоло, і він впав обличчям до землі.+ 50  Тож Давид з пращею та каменем переміг філісти́млянина. Він вразив і вбив його, хоча не мав меча.+ 51  Давид підбіг, став над ним, а тоді вихопив з піхов меч філісти́млянина+ і добив його, відрубавши голову. Коли філісти́мляни побачили, що їхній силач загинув, то кинулися навтьоки.+ 52  Після того чоловіки Ізра́їля та Юди з криком погналися за ворогами, переслідуючи їх від долини+ аж до брам Екро́на.+ Вздовж усієї дороги від Шаараї́ма+ до Га́та й Екро́на лежали трупи філісти́млян. 53  Потім ізраїльтяни повернулися з погоні за філісти́млянами і розграбували їхні табори. 54  Тоді Давид взяв голову філісти́млянина і приніс її в Єрусалим, а його зброю поклав у своєму наметі.+ 55  Коли Сау́л побачив, що Давид іде на двобій з філісти́млянином, то запитав Авне́ра,+ начальника свого війська: «Авне́ре, чий син цей хлопець?»+ Той же відповів: «Клянусь твоїм життям*, царю, я не знаю!» 56  Цар сказав: «То дізнайся, чий він син». 57  І, коли Давид, убивши філісти́млянина, повернувся, Авне́р привів його до Сау́ла. В руці Давид тримав голову філісти́млянина.+ 58  Сау́л запитав його: «Чий ти син, хлопче?» — «Твого слуги, віфлеємля́нина Єссе́я»,+ — відповів Давид.

Примітки

Букв. «табори».
Тобто прибл. 2,9 м. Див. додаток Б14.
Прибл. 57 кг. Див. додаток Б14.
Або «дротик».
Прибл. 6,84 кг. Див. додаток Б14.
Або «кидаю виклик».
Прибл. 22 л. Див. додаток Б14.
Букв. «10 порцій молока».
Або «кинути виклик».
Або «кидати виклик».
Букв. «серця».
Або «щелепу». Букв. «бороду».
Або «кидає виклик».
Або «з ваді». Див. глосарій.
Або «мечем, списом і дротиком».
Або «якому ти кинув виклик».
Букв. «увесь цей збір».
Або «життям твоєї душі».