Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн

БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

1 Самуїла 14:1—52

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Подвиг Йонатана у Міхмаші (1–14)

  • Бог розбиває Ізраїлевих ворогів (15–23)

  • Саул дає поспішну клятву (24–46)

    • Народ їсть м’ясо з кров’ю (32–34)

  • Війни Саула; його сім’я (47–52)

14  Одного разу Йоната́н,+ син Сау́ла, промовив до свого слуги-зброєноші: «Перейдімо на той бік до сторожового загону філісти́млян», але батькові він нічого не сказав.  Сау́л перебував тоді на околиці Гı́ви+ під гранатовим деревом, що в Мігро́ні, і з ним було близько 600 чоловіків.+  (Ахı́я, син Ахіту́ва,+ брата Іхаво́да,+ сина Пінха́са,+ сина Ілı́я,+ священика Єгови в Шı́ло,+ носив ефо́д.)+ Народ же не знав, що Йоната́н пішов.  Між переходами, якими Йоната́н збирався пройти до сторожового загону філісти́млян, з кожного боку було по шпилястій скелі. Одна з них називалася Боце́ц, а друга — Се́не.  Одна скеля, мов стовп, височіла на півночі навпроти Міхма́ша, а друга — на півдні навпроти Ге́ви.+  Йоната́н сказав своєму зброєноші: «Перейдімо на той бік до загону цих необрізаних.+ Можливо, Єгова допоможе нам, бо ніщо не перешкодить Єгові дати порятунок як через багатьох, так і через небагатьох людей».+  На це зброєноша відповів: «Роби все, до чого спонукує тебе серце. Іди, куди захочеш, і я піду за тобою, хоч би куди серце спонукало тебе йти».  Тоді Йоната́н сказав: «То перейдімо до цих людей і покажімося їм.  Якщо вони скажуть: “Стійте там, поки ми не підійдемо!” — то ми залишимось на місці і не будемо підніматися до них. 10  Якщо ж вони скажуть: “Піднімайтеся до нас!” — то ми так і зробимо. Це буде знаком,+ що Єгова віддасть їх у наші руки». 11  І, коли вони обидва показалися філісти́мському загону, філісти́мляни сказали: «Дивіться, євреї вилазять з нір, в яких ховалися».+ 12  Тож вони гукнули до Йоната́на та його зброєноші: «Піднімайтеся до нас, ми вам зараз покажемо!»+ І Йоната́н сказав зброєноші: «Іди за мною, бо Єгова віддає їх у руки Ізра́їля».+ 13  Тоді Йоната́н виліз нагору, чіпляючись руками й ногами, а за ним — його зброєноша. І кинувся Йоната́н на філісти́млян та почав їх убивати, тих же, хто залишався позаду, убивав зброєноша. 14  Під час першого нападу Йоната́н і його зброєноша вбили близько 20 чоловік на короткому відрізку*. 15  Тоді страх охопив весь табір на полі та всіх воїнів у сторожовому загоні. Налякалися навіть ті, хто чинив набіги.+ Земля почала трястися, і філісти́млян пройняв страх від Бога. 16  Вартові Сау́ла у Веніями́новій Гı́ві+ побачили, що почав ширитися переполох.+ 17  Сау́л наказав своїм людям: «Перерахуйте всіх і подивіться, кого з наших немає». Коли всіх перерахували, то виявилося, що немає Йоната́на і його зброєноші. 18  Після того Сау́л промовив до Ахı́ї:+ «Принеси сюди ковчег правдивого Бога!» (У той час* ковчег правдивого Бога був з ізраїльтянами.) 19  Поки Сау́л говорив до священика, переполох у філісти́мському таборі ставав дедалі більшим. Тож Сау́л сказав священику: «Зачекай* 20  Сау́л та всі його люди зібралися і, прийшовши на місце бою, побачили, що філісти́мляни обернули свої мечі один проти одного і що серед них панує велике замішання. 21  Також євреї, які раніше перейшли на бік філісти́млян і були в їхньому таборі, приєдналися до людей Сау́ла та Йоната́на. 22  Всі ізраїльтяни, які ховалися+ в гористому краї Єфре́ма, почувши, що філісти́мляни тікають, теж погналися за ними і кинулися в бій. 23  Тож у цей день Єгова врятував Ізра́їль.+ І поле бою простяглося аж до Бет-Аве́на.+ 24  Але ізраїльтяни були знесилені того дня, бо Сау́л зобов’язав народ клятвою: «Проклятий кожен, хто буде споживати їжу* до настання вечора, поки я не відімщу своїм ворогам!» І ніхто з народу нічого не їв.+ 25  Після того весь народ* пішов до лісу, а там на землі був мед. 26  Увійшовши в ліс, люди побачили, як скапує мед, але ніхто не простягнув руки і не взяв його до рота, бо всі боялися порушити клятву. 27  Йоната́н же не чув, що батько зобов’язав народ клятвою.+ Тож він простяг палицю, що була в його руці, встромив її кінець у медовий стільник, підніс до уст — і очі його просвітліли. 28  Тоді хтось із людей сказав йому: «Твій батько зобов’язав народ суворою клятвою, промовивши: “Проклятий кожен, хто сьогодні буде споживати їжу!”+ Ось чому народ такий стомлений». 29  Йоната́н відказав: «Мій батько стягнув велике лихо* на наш край. Подивіться, як просвітліли мої очі, коли я з’їв трохи меду. 30  Наскільки ж ліпше було б, якби сьогодні люди могли з’їсти щось+ зі здобичі, яку захопили у ворогів! Тоді філісти́мляни зазнали б ще більшої поразки». 31  У цей день ізраїльтяни вбивали філісти́млян, женучись за ними від Міхма́ша до Айяло́на,+ і дуже втомилися. 32  Вони жадібно накинулись на здобич: хапали овець, телят та іншу худобу, різали на землі і їли м’ясо з кров’ю.+ 33  Сау́лу повідомили: «Дивися, люди грішать проти Єгови, вони їдять м’ясо з кров’ю».+ Він відповів: «Ви повелися зрадливо. Негайно прикотіть до мене великий камінь». 34  Потім Сау́л наказав: «Обійдіть народ і скажіть: “Нехай кожен приведе свого бика або вівцю, хай ріже їх на цьому місці та їсть. Не грішіть проти Єгови, не їжте м’яса з кров’ю”».+ І кожен приводив тієї ночі свого бика та різав його там. 35  Тоді Сау́л збудував жертовник для Єгови.+ Це був перший жертовник, який він збудував для Єгови. 36  Пізніше Сау́л сказав: «Ми поженемося вночі за філісти́млянами і будемо грабувати їх до світанку. Нікого не залишимо при житті». На це люди відповіли: «Роби все, що тобі до вподоби». Але священик промовив: «Спочатку спитаймо тут правдивого Бога».+ 37  І Сау́л запитав Бога: «Чи гнатися мені за філісти́млянами?+ Чи ти віддаси їх у руки Ізра́їля?» Однак Бог не відповів йому в той день. 38  Тоді Сау́л сказав: «Усі провідники народу, підійдіть сюди і дізнайтесь, який гріх було вчинено сьогодні. 39  Як живий Єгова*, який врятував Ізра́їль: якщо згрішив навіть мій син Йоната́н, він неодмінно помре». Але ніхто з народу йому не відповів. 40  Сау́л сказав усім ізраїльтянам: «Станьте з одного боку, а я зі своїм сином Йоната́ном стану з іншого». На це люди відповіли: «Роби, що тобі до вподоби». 41  Тоді Сау́л звернувся до Єгови: «Боже Ізра́їля, дай нам відповідь через туммı́м».+ І туммı́м вказав на Йоната́на й Сау́ла, а людей відпустили. 42  Сау́л промовив: «Киньте жеребок+ між мною і Йоната́ном, моїм сином». І жеребок вказав на Йоната́на. 43  Сау́л запитав Йоната́на: «Скажи, що ти зробив?» — «Я лише скуштував трохи меду з кінця палиці, що в моїй руці,+ — відповів той.— І тепер я готовий померти». 44  На це Сау́л сказав: «Нехай Бог суворо покарає мене, якщо ти не помреш, Йоната́не».+ 45  Але люди відказали: «Хіба має померти Йоната́н — той, хто приніс Ізра́їлю цю велику перемогу*?+ Не буде цього! Як живий Єгова, жодна волосина не впаде з його голови, бо це Бог допомагав йому сьогодні».+ Так люди врятували* Йоната́на, і він не помер. 46  Тож Сау́л більше не гнався за філісти́млянами, і ті повернулися на свої землі. 47  Сау́л зміцнив свою царську владу над Ізра́їлем і воював з усіма довколишніми ворогами: моавітя́нами,+ аммонітя́нами,+ едомля́нами,+ царями Цо́ви+ та філісти́млянами.+ І, хоч би куди Сау́л ішов, він всюди завдавав ворогам поразки. 48  Він хоробро воював — розбив амаликітя́н+ і врятував Ізра́їль від тих, хто чинив набіги. 49  Сау́л мав синів: Йоната́на, Ї́шві та Ма́лкі-Шу́а,+ а також двох дочок: старшу звали Мера́в,+ а молодшу — Мелхо́ла.+ 50  Дружиною Сау́ла була Ахіноа́м, дочка Ахімаа́ца. Начальником його війська був Авне́р,+ Не́рів син, дядько Сау́ла. 51  Батьком Сау́ла був Кіш,+ а Нер,+ батько Авне́ра, був сином Авії́ла. 52  За всіх днів Сау́ла точилися жорстокі війни з філісти́млянами.+ Як тільки Сау́л бачив сильного або хороброго чоловіка, то забирав до себе у військо.+

Примітки

Або «на половині поля, яке може за день зорати пара биків».
Букв. «у той день».
Букв. «забери назад свою руку».
Букв. «хліб».
Букв. «край».
Або «прирік на вигнання».
Серед ізраїльтян було звичним клястися існуванням Єгови чи іншої особи, щоб надати ваги своїм словам.
Або «спасіння».
Букв. «викупили».