Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн

БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

Суддів 9:1—57

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Авімелех стає царем у Сихемі (1–6)

  • Притча Йотама (7–21)

  • Правління Авімелеха (22–33)

  • Авімелех нападає на Сихем (34–49)

  • Жінка ранить Авімелеха; він помирає (50–57)

9  Через якийсь час Авімеле́х,+ син Єрувваа́ла, пішов у Сихе́м до братів своєї матері та сказав їм і цілій родині свого діда*:  «Запитайте, будь ласка, усіх провідників* Сихе́ма: “Що для вас ліпше: щоб вами правили всі 70 синів Єрувваа́ла+ чи тільки один чоловік? І пам’ятайте, що я кість від вашої кості і плоть від вашої плоті*”».  Тож брати його матері передали від його імені ці слова всім провідникам Сихе́ма, і їхнє серце спонукало їх підтримати Авімеле́ха, бо вони говорили: «Він наш брат».  Вони дали Авімеле́ху 70 срібняків з дому* Ваа́л-Берı́та,+ за які він найняв собі нахабних чоловіків, що тинялися без діла.  Після того він пішов з ними в О́фру,+ до дому свого батька,+ і повбивав на одному камені 70 своїх братів, синів Єрувваа́ла. Вцілів тільки Йота́м, наймолодший, бо він сховався.  Згодом зібралися всі провідники Сихе́ма й увесь Бет-Мı́лло та пішли до великого дерева, до сихе́мського стовпа, і там проголосили Авімеле́ха царем.+  Коли про це дізнався Йота́м, то відразу подався на вершину гори Геризı́м+ і промовив гучним голосом: «Послухайте мене, провідники Сихе́ма, і тоді Бог послухає вас.  Якось дерева вирішили помазати над собою царя. Вони сказали до оливки: “Царюй над нами”.+  Але та відповіла: “Мені що, перестати давати олію*, якою прославляють Бога та людей, і піти гойдати віттям над іншими деревами?” 10  Тоді сказали вони фіговому дереву: “Царюй ти над нами”. 11  Однак фігове дерево відповіло: “Мені що, перестати приносити свої солодкі й добрі плоди і піти гойдати віттям над іншими деревами?” 12  Далі дерева звернулися до виноградної лози: “Ти царюй над нами”. 13  Та вона відказала: “Мені що, перестати давати своє молоде вино, яке тішить Бога й людей, і піти гойдати віттям над іншими деревами?” 14  Зрештою всі дерева сказали до тернового куща: “Тоді царюй над нами ти”.+ 15  На це кущ відповів: “Якщо ви справді хочете помазати мене на царя, то прийдіть і сховайтеся в моїй тіні. Якщо ж ні, то з мене вийде вогонь і пожере ліва́нські кедри”. 16  Хіба ви вчинили чесно і благородно, зробивши Авімеле́ха царем?+ Хіба виявили великодушність Єрувваа́лу та його домашнім і повелися з ним так, як він цього заслуговує? 17  Коли мій батько воював за вас,+ то ризикував своїм життям*, щоб визволити вас з руки мідіянітя́н.+ 18  А ви, провідники Сихе́ма, сьогодні повстали проти домашніх мого батька і повбивали на одному камені 70 його синів.+ Після цього ви зробили своїм царем Авімеле́ха, сина його рабині,+ оскільки він ваш брат. 19  Отож, якщо ви повелися нині чесно і благородно з Єрувваа́лом і його домашніми, то тіштеся Авімеле́хом, а він нехай тішиться вами. 20  Якщо ж ні, то нехай вогонь вийде від Авімеле́ха й пожере провідників Сихе́ма та Бет-Мı́лло+ і хай вийде вогонь від провідників Сихе́ма та Бет-Мı́лло й пожере Авімеле́ха».+ 21  Після цього Йота́м+ втік у Бее́р і жив там, тому що боявся свого брата Авімеле́ха. 22  Авімеле́х три роки правив* над Ізра́їлем. 23  Згодом Бог дозволив, щоб розпалилась ворожнеча* між Авімеле́хом і провідниками Сихе́ма, і ті зрадили його. 24  Це сталося, щоб здійснилась помста за жорстоке вбивство 70 синів Єрувваа́ла, щоб Авімеле́х відповів за пролиття крові своїх братів,+ а провідники Сихе́ма — за те, що допомогли йому їх вбити. 25  Тож провідники Сихе́ма поставили на нього засідки на вершинах гір, і люди, які були в засідках, грабували кожного, хто проходив повз них. Через деякий час про це донесли Авімеле́ху. 26  Тоді до Сихе́ма+ прийшов Гаа́л, син Еве́да, зі своїми братами, і провідники міста стали надіятися на нього. 27  Вони вийшли в поле, зібрали виноград у своїх виноградниках, видавили його та влаштували свято, а потім пішли у дім свого бога+ і стали їсти й пити та проклинати Авімеле́ха. 28  Гаа́л, син Еве́да, сказав: «Хто такий Авімеле́х і хто такий Зеву́л, якого він зробив своїм довіреним у Сихе́мі? Чому ми маємо служити їм? Хіба Авімеле́х не син Єрувваа́ла?+ Ліпше служіть людям Гамо́ра, Сихе́мового батька. Навіщо нам служити Авімеле́ху? 29  Якби ж цей народ пішов за мною, я б скинув Авімеле́ха!» Тоді Гаа́л сказав Авімеле́ху: «Збільш своє військо і виходь на війну». 30  Зеву́л, князь того міста, почув слова Гаа́ла, Еве́дового сина, і розгнівався. 31  Він таємно* послав людей до Авімеле́ха й передав йому: «Гаа́л, син Еве́да, та його брати зараз у Сихе́мі і підбурюють проти тебе місто. 32  Тому встань зі своїми людьми вночі й зроби в полі засідку, 33  а рано-вранці, як тільки зійде сонце, вируши і напади на місто. Коли ж Гаа́л зі своїми людьми вийде проти тебе, зроби все можливе, щоб завдати йому поразки*». 34  Тож Авімеле́х встав уночі і заліг у засідці біля Сихе́ма, розділивши своїх людей на чотири загони. 35  Коли Гаа́л, Еве́дів син, вийшов і став при міській брамі, Авімеле́х зі своїми людьми піднявся із засідки. 36  Як тільки Гаа́л побачив це, то сказав до Зеву́ла: «Глянь, якісь люди спускаються з гірських вершин». Але Зеву́л відповів: «Це тіні гір видаються тобі людьми». 37  Пізніше Гаа́л сказав: «Дивись, з узвишшя, що посеред краю, спускаються люди, а ще один загін наближається дорогою, що проходить біля великого дерева Меоненı́м». 38  На це Зеву́л промовив: «Невже ти забув, як казав: “Хто такий Авімеле́х, що ми маємо служити йому?”+ Хіба не проти цих людей ти виступав? Виходь тепер і бийся з ними». 39  Тож Гаа́л вийшов на чолі провідників Сихе́ма й воював з Авімеле́хом. 40  Авімеле́х гнався за Гаа́лом, а той утікав. І падало багато вбитих, аж до входу в міську браму. 41  Авімеле́х далі жив в Ару́мі, а Зеву́л+ прогнав Гаа́ла та його братів із Сихе́ма. 42  Наступного дня сихе́мівці вийшли в поле, і про це донесли Авімеле́ху. 43  Отож він взяв своїх людей, поділив їх на три загони й зробив у полі засідку. Коли він побачив, що сихе́мівці виходять з міста, то напав на них і побив. 44  Авімеле́х зі своїми загонами кинувся вперед і став при міській брамі, тимчасом як два інші його загони напали на тих, хто був у полі, та побили їх. 45  Увесь той день Авімеле́х воював з Сихе́мом і, захопивши місто, вигубив його жителів, а місто зруйнував+ і посипав сіллю. 46  Коли про це почули всі провідники сихе́мської башти, то відразу втекли до сховища* в домі* Ель-Берı́та.+ 47  А як Авімеле́ху донесли, що всі провідники сихе́мської башти зібралися разом, 48  то він зі своїми людьми вирушив на гору Цалмо́н. Взявши в руки сокиру, він зрубав з дерева гілку, поклав її собі на плече і сказав тим, хто був з ним: «Бачили, що я зробив? Мерщій робіть те саме!» 49  Тож кожен з них зрубав по гілці і пішов за Авімеле́хом. Вони обклали сховище гілками й підпалили його. Так загинули і всі, хто був у сихе́мській башті,— коло 1000 чоловіків і жінок. 50  Авімеле́х же пішов до Теве́ца, став табором проти цього міста й захопив його. 51  Посеред міста стояла укріплена башта, і всі мешканці — усі чоловіки і жінки разом з провідниками міста — повтікали в неї та, замкнувшись, вилізли на дах. 52  Тоді Авімеле́х рушив до башти і напав на неї. Він підійшов до входу в башту, щоб спалити її. 53  Але одна жінка кинула йому на голову верхнє жорно й проломила череп.+ 54  Авімеле́х відразу покликав свого слугу, зброєношу, і звелів: «Витягни меча й убий мене, щоб ніхто не сказав: “Його вбила жінка”». Тієї ж миті слуга проколов його мечем, і той помер. 55  Коли ізраїльтяни побачили, що Авімеле́х мертвий, то розійшлися по своїх домівках. 56  Так Бог відплатив Авімеле́ху за те зло, яке він заподіяв батькові, убивши 70 своїх братів.+ 57  Також усе зло, яке вчинили чоловіки Сихе́ма, Бог обернув проти них*. Так сповнилося прокляття Йота́ма,+ Єрувваа́лового+ сина.

Примітки

Букв. «родині дому батька його матері».
Або, можливо, «землевласників».
Або «ваш кровний родич».
Або «храму».
Або «плоди».
Або «душею».
Або «удавав з себе князя».
Букв. «послав поганий дух».
Або «хитро».
Або «зроби йому те, що зможе твоя рука».
Або «твердині».
Або «храмі».
Букв. «їм на голови».