Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн

БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

Псалми 78:1—72

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Божа турбота і слабка віра ізраїльтян

    • Розкажемо нащадкам (2–8)

    • «Вони не вірили Богу» (22)

    • «Небесне зерно» (24)

    • Вони «завдавали смутку Святому Ізраїля» (41)

    • З Єгипту в Обіцяний край (43–55)

    • «Вони й далі сумнівалися у... Богові» (56)

Маскı́л*. Псалом Аса́фа.+ 78  Послухайте, люди, закон* мій, прихиліть своє вухо до слів моїх уст.   У прислів’ї розкрию уста свої і оповім загадки давніх часів,+   які ми чули й знаємо, про які розповідали наші батьки.+   Ми не будемо приховувати їх від синів — ми розкажемо майбутньому поколінню+ про славетні діла Єгови та його силу,+ про його дивовижні діла.+   Дав він нагадування Якову, установив закони для Ізра́їля і наказав нашим прабатькам звіщати їх своїм дітям,+   щоб наступне покоління — діти, які народяться, знали їх.+ А вони розповідатимуть про них своїм дітям.+   Тоді ті будуть покладатися на Бога, не забуватимуть діл його+ й будуть виконувати його заповіді.+   Вони не стануть подібними до своїх прабатьків — покоління впертого й бунтівного,+ покоління, серце якого було непостійне*+ і дух якого був невірний Богу.   Єфре́мівці, хоча й були озброєні луками, відступили в день битви. 10  Не дотримувались вони угоди з Богом+ і відмовилися ходити в законі його.+ 11  Вони забули про його вчинки,+ про дивовижні діла, які він їм показав.+ 12  Він здійснив чудеса перед їхніми прабатьками+ в єгипетському краю, в околицях Цоа́на.+ 13  Розділив він море, щоб вони перейшли, і поставив води наче вал*.+ 14  Він удень вів їх хмарою а вночі — стовпом* вогню.+ 15  Розколов він скелі в пустині, і дав їм напитися досхочу, ніби з водних глибин.+ 16  Він зі скелі вивів потоки, і потекли води, як ріки.+ 17  Але вони й далі грішили проти Всевишнього, бунтувались проти нього в пустелі.+ 18  У своїх серцях вони сумнівалися в* Богові,+ вимагаючи їжі, якої прагнули*. 19  Нарікали вони на Бога, кажучи: «Хіба може Бог накрити стіл у пустелі?»+ 20  Він вдарив по скелі, і потекли води й ринули потоки,+ але вони все одно говорили: «Хіба може він дати нам також хліба? Хіба може дати м’яса для свого народу?»+ 21  Коли Єгова почув це, то сильно розгнівався.+ Послав він вогонь+ на Якова і запалився гнівом на Ізра́їля,+ 22  бо вони не вірили Богу,+ не покладалися на те, що він здатний їх врятувати. 23  Він дав наказ хмарам угорі, відкрив двері небесні 24  і послав їм на поживу манну, немов дощ, дав небесне зерно.+ 25  Люди їли хліб сильних*,+ Бог нагодував їх досита.+ 26  Пустив він по небу східний вітер і силою своєю послав вітер південний.+ 27  Він послав м’ясо, мов дощ, і було його наче пороху, дав стільки птахів, скільки піску на березі моря, 28  і наказав, щоб вони падали посеред його табору, довкола його наметів. 29  Люди їли пожадливо, аж переситилися, він дав їм те, чого вони хотіли.+ 30  Але перш ніж вони задовольнили свою жадобу, поки їжа була ще в їхньому роті, 31  Бог запалився на них гнівом.+ Він убив їхніх найсильніших чоловіків,+ погубив юнаків ізра́їльських. 32  Незважаючи на це, вони ще більше грішили+ і не вірили в його чудеса.+ 33  Тому він зробив так, що їхні дні закінчились, мов подих,+ і їхні роки вкоротились від раптового жаху. 34  Щоразу, коли Бог карав їх смертю, вони його кликали,+ вони повертались і Бога шукали. 35  Згадували вони, що Бог — їхня Скеля,+ що Всевишній — їхній Викупник*.+ 36  Вони намагались своїми устами його обдурити і язиком своїм обманути. 37  Їхнє серце не було віддане йому,+ не були вони вірні його угоді.+ 38  Але він був милосердний,+ прощав* їхні провини і не губив їх.+ Він часто стримував свій гнів+ і не виливав усієї люті своєї. 39  Пам’ятав він, що вони лише плоть,+ вітер, що промчить і не повернеться*. 40  Як же часто вони бунтувалися проти нього в пустелі+ та ображали його у безводному краю!+ 41  Знову й знову вони випробовували Бога+ і завдавали смутку* Святому Ізра́їля. 42  Вони не пам’ятали про його силу*, про день, коли він врятував* їх від ворогів,+ 43  про знаки, які дав у Єгипті,+ і чудеса, які здійснив в околицях Цоа́на, 44  про те, як він перемінив на кров канали Нілу,+ щоб єгиптяни не могли пити з потоків своїх. 45  Він послав на єгиптян рої ґедзів, щоб понищити їх,+ та жаб, щоб їх погубити.+ 46  Віддав він їхній врожай ненажерливій сарані, плоди їхньої праці роям сарани.+ 47  Їхні виноградники він побив градом+ і сикомори — градобоєм. 48  Він навів град на їхню худобу+ і блискавки* — на їхні стада. 49  Він послав на них свій палючий гнів, лютість, обурення і нещастя, послав війська ангелів, які спровадили лихо. 50  Дав він волю гніву своєму і не захистив їх* від смерті, він наслав на них* пошесть. 51  Зрештою він вигубив усіх первістків Єгипту,+ всіх первородних* у наметах Ха́ма, 52  а тоді вивів звідти людей своїх, як отару,+ і провадив їх пустелею, немов череду. 53  Він безпечно їх вів, і вони не боялися,+ а ворогів їхніх море покрило.+ 54  Він привів їх у свій край святий+ — край гір, який здобув своєю правою рукою.+ 55  Він повиганяв перед ними народи,+ він мірильним шнуром розділив спадок між племенами ізра́їльськими,+ він оселив їх у власних домах.+ 56  Але вони й далі сумнівалися у* Всевишньому Богові, бунтувалися проти нього,+ вони не зважали на його нагадування.+ 57  Вони відвертались від нього й були такі ж зрадливі, як їхні прабатьки,+ такі ж ненадійні, як погано натягнутий лук.+ 58  Вони й далі ображали його своїми священними узвишшями+ і розпалювали в нього лють* своїми різьбленими ідолами.+ 59  Бог почув це та розлютився,+ тому він повністю відкинув Ізра́їль. 60  Зрештою він покинув святий намет у Шı́ло+ — шатро, в якому перебував серед людей.+ 61  Він дозволив, щоб символ його сили забрали в полон, щоб його велич потрапила в руки ворога.+ 62  На поталу мечу він дав свій народ+ і розлютився на власність свою. 63  Його юнаків пожер вогонь, і дівчатам його не співали весільних пісень*. 64  Попадали від меча його священики,+ і вдови їхні не плакали.+ 65  Тоді Єгова прокинувся, ніби зі сну,+ як прокидається воїн,+ що протверезів від вина. 66  Він змусив своїх ворогів відступити,+ він навіки зганьбив їх. 67  Він відкинув намет Йосипа, плем’я Єфре́ма не вибрав, 68  а обрав плем’я Юди,+ гору Сіон, яку полюбив.+ 69  Свою святиню він зробив такою ж непорушною, як небо*,+ як землю, яку утвердив навіки.+ 70  Він вибрав свого слугу Давида,+ взявши його з овечих кошар,+ 71  від овець, що годували малят. Бог зробив його пастухом над Яковом, своїм народом,+ і над Ізра́їлем, своєю власністю.+ 72  Він пас цей народ у непорочності серця свого+ та вміло водив за собою.+

Примітки

Або «настанови».
Букв. «неприготоване».
Або «стіну».
Букв. «світлом».
Букв. «випробовували».
Або «їжі для своєї душі».
Або «ангелів».
Або «Месник».
Букв. «покривав».
Або, можливо, «що дух виходить і не вертається».
Або «болю».
Букв. «руку».
Букв. «викупив».
Або, можливо, «гарячку».
Або «їхньої душі».
Букв. «їхнє життя».
Або «початок їхньої дітородної сили».
Або «випробовували».
Або «ревнощі».
Букв. «і його незайманих дівчат не вихваляли».
Букв. «він збудував свою святиню, немов висоти».