Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн

БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

Матвія 26:1—75

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Священики змовляються вбити Ісуса (1–5)

  • Жінка виливає на Ісуса пахучу олію (6–13)

  • Остання Пасха і зрада (14–25)

  • Запровадження Господньої вечері (26–30)

  • Ісус передрікає, що Петро його зречеться (31–35)

  • Ісус молиться в Гефсиманії (36–46)

  • Арешт Ісуса (47–56)

  • Суд перед Синедріоном (57–68)

  • Петро зрікається Ісуса (69–75)

26  Закінчивши говорити все це, Ісус сказав своїм учням:  «Ви знаєте, що через два дні Пасха+ і Син людський буде відданий у руки ворогів і страчений на стовпі».+  А старші священики й старійшини народу зібралися на подвір’ї первосвященика, якого звали Кайя́фа,+  і змовилися+ підступно* схопити* Ісуса та вбити його.  Проте вони говорили: «Тільки не у свято, щоб серед народу не здійнялось заворушення».  Коли Ісус був у Віфа́нії, в домі Си́мона прокаженого,+  і їв*, підійшла до нього одна жінка з алебастровою пляшечкою, яка була наповнена дорогою пахучою олією, і почала виливати олію йому на голову.  Побачивши це, учні обурились і сказали: «Навіщо таке марнотратство?  Її можна було б продати за великі гроші, а гроші роздати бідним». 10  Знаючи, про що вони говорять, Ісус сказав: «Чому ви непокоїте цю жінку? Вона зробила для мене добре діло. 11  Адже бідні завжди з вами,+ а я з вами буду не завжди.+ 12  Виливши цю олію на моє тіло, вона підготувала мене до поховання.+ 13  Правду кажу вам: хоч би де у світі проповідувалася добра новина, розповідатимуть і про вчинок цієї жінки на згадку про неї».+ 14  Тоді один з дванадцятьох, названий Юдою Іскаріо́том,+ пішов до старших священиків+ 15  і сказав: «Що ви дасте мені, коли я видам його?»+ І вони домовилися дати йому 30 срібняків.+ 16  Відтоді він шукав зручної нагоди видати Ісуса. 17  А в перший день Свята прісного хліба+ учні підійшли до Ісуса і сказали: «Де нам приготувати для тебе пасхальну вечерю?»+ 18  Він же відповів: «Ідіть у місто до такого-то чоловіка і скажіть: “Учитель говорить: «Визначений для мене час близький. Я святкуватиму Пасху з учнями у твоєму домі»”». 19  Тож учні зробили так, як Ісус наказав, і приготували все для пасхальної вечері. 20  Пізніше увечері+ він їв* разом з 12 учнями.+ 21  Під час вечері він промовив: «Правду кажу вам: один з вас зрадить мене».+ 22  Через це вони дуже зажурились, і кожен з них почав питати: «Господи, це ж не я, правда?» 23  А він відповів: «Один з тих, хто вмочає зі мною руку в миску, зрадить мене.+ 24  Це правда, що Син людський іде від вас, як і написано про нього, але горе+ людині, яка зраджує Сина людського!+ Ліпше б їй було взагалі не народитися».+ 25  Юда, який збирався його зрадити, запитав: «Учителю*, це ж не я?» Ісус відповів йому: «Ти сам це сказав». 26  Коли вони ще їли, Ісус взяв хліб і, помолившись*, поламав його,+ дав учням і сказав: «Беріть, їжте. Це означає моє тіло».+ 27  Після того він узяв чашу, склав подяку й також дав їм, кажучи: «Пийте з неї всі,+ 28  бо це означає мою “кров+ угоди”,+ яка проллється за багатьох+ для прощення гріхів.+ 29  Але говорю вам: я більше не буду пити від плоду виноградної лози аж до того дня, коли питиму з вами молоде вино в Царстві мого Батька».+ 30  Коли ж вони закінчили, то, заспівавши хвалебні пісні*, пішли на Оливкову гору.+ 31  Тоді Ісус сказав їм: «Усі ви спіткнетесь через те, що станеться зі мною цієї ночі, бо написано: “Я вражу пастиря — і вівці з отари розпорошаться”.+ 32  Проте коли я воскресну, то піду до Галілеї і там чекатиму на вас».+ 33  Але Петро промовив: «Навіть якщо всі спіткнуться через те, що станеться з тобою, я ніколи не спіткнуся!»+ 34  На це Ісус сказав: «Правду кажу тобі: цієї ночі, перш ніж проспіває півень, ти тричі зречешся мене».+ 35  Петро відповів: «Навіть якщо мені доведеться померти з тобою, нізащо не зречуся».+ І всі учні говорили так само. 36  Потім Ісус прийшов з учнями на місце, яке називали Гефсима́нія,+ і там сказав їм: «Посидьте тут, поки я піду й помолюся».+ 37  Він взяв з собою Петра й двох Зеведе́євих синів і пішов. Ісуса охопив глибокий смуток і сильна тривога,+ 38  і він сказав їм: «Я* дуже засмучений, аж до смерті. Залишайтеся тут і пильнуйте зі мною».+ 39  Пройшовши трохи далі, він упав ниць і почав молитися:+ «Батьку мій, якщо можливо, нехай ця чаша+ мене омине. Але хай буде не так, як хочу я, а як хочеш ти».+ 40  Він повернувся до учнів і, побачивши, що вони сплять, сказав Петрові: «Невже ви не могли попильнувати зі мною й годину?+ 41  Пильнуйте+ й безупинно моліться,+ щоб не впасти в спокусу.+ Звичайно, дух бадьорий*, але плоть слабка».+ 42  І він вдруге відійшов та молився: «Батьку мій, якщо неможливо, щоб ця чаша мене оминула, і я таки маю випити її, то нехай буде твоя воля».+ 43  Коли він знову повернувся, вони, як і раніше, спали, бо їхні повіки обважніли. 44  Тож, залишивши їх, він ще раз відійшов і помолився втретє, благаючи про те саме. 45  Тоді він повернувся до учнів і сказав: «У такий час ви спите й відпочиваєте?! Ось надходить година, коли Син людський буде зраджений і відданий у руки грішників. 46  Вставайте, ходімо. Мій зрадник уже близько». 47  Коли він ще говорив, прийшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним численний натовп людей з мечами та палицями, яких послали старші священики і старійшини народу.+ 48  Зрадник домовився з ними наперед про знак, кажучи: «Той, кого я поцілую,— це він. Візьміть його під варту». 49  І, підійшовши прямо до Ісуса, він сказав: «Вітаю, Учителю*!» — та поцілував його. 50  Проте Ісус промовив до нього: «Чоловіче, навіщо ти прийшов?»+ Тоді до Ісуса підійшли, схопили його і взяли під варту. 51  Раптом один з тих, котрі були з Ісусом, простягнув руку, вихопив меча і, вдаривши ним, відсік праве вухо рабові первосвященика.+ 52  Та Ісус сказав йому: «Вклади меча назад у його місце,+ бо кожен, хто візьметься за меча, від меча й загине.+ 53  Невже ти думаєш, що я не міг би попросити свого Батька дати мені в цю ж мить більше ніж 12 легіонів ангелів?+ 54  Тільки як тоді виконалися б слова з Писання про те, що саме так має статися?» 55  Тоді Ісус сказав людям з натовпу: «Хіба я розбійник, що ви прийшли арештувати мене з мечами й палицями? Я день у день сидів з вами, навчаючи в храмі,+ та ви не брали мене під варту.+ 56  Однак усе це відбувається, щоб сповнилися писання пророків».+ І всі учні покинули його та втекли.+ 57  А ті, що взяли Ісуса під варту, відвели його до первосвященика Кайя́фи,+ в якого зібралися книжники й старійшини.+ 58  Петро ж ішов за ним на безпечній відстані аж до подвір’я первосвященика і, ввійшовши туди, сів зі слугами, щоб побачити, чим все це закінчиться.+ 59  Старші священики і весь Синедріо́н шукали, хто б міг дати неправдиві свідчення проти Ісуса, бо хотіли стратити його.+ 60  Але вони не могли нічого знайти, хоча приходило багато неправдивих свідків.+ Згодом вперед виступили двоє, 61  які сказали: «Цей чоловік вихвалявся, говорячи: “Я можу зруйнувати Божий храм і відбудувати його за три дні”».+ 62  Почувши це, первосвященик встав і запитав його: «Тобі нı́чого сказати? Чуєш, що́ вони свідчать проти тебе?»+ 63  Але Ісус мовчав.+ Тому первосвященик запитав: «Поклянися живим Богом і скажи нам, хто ти. Ти Христос, Божий Син?»+ 64  На це Ісус відповів: «Ти сам це сказав. Однак говорю вам: віднині ви будете бачити Сина людського,+ який сидітиме праворуч від Сильного*+ і йтиме на небесних хмарах».+ 65  Тоді первосвященик роздер свій одяг, вигукуючи: «Він зневажає Бога! Навіщо нам ще свідки? Таж ви самі чули ці богозневажні слова. 66  Що ви скажете на це?» Ті ж відповіли: «Він заслуговує смерті!»+ 67  І одні плювали Ісусові в обличчя і били його кулаками,+ а інші били його по щоках,+ 68  кажучи: «Пророкуй нам, Христе. Хто вдарив тебе?» 69  А Петро тим часом сидів на подвір’ї. До нього підійшла одна служниця і сказала: «Ти теж був з тим галілея́нином, з Ісусом!»+ 70  Але він заперечив перед усіма: «Я не знаю, про що ти говориш». 71  Коли він вийшов до сторожки біля брами, ще одна дівчина помітила його і сказала людям, які там стояли: «Цей чоловік був з тим назаря́нином, Ісусом».+ 72  Петро знову заперечив, присягаючи: «Я не знаю цього чоловіка!» 73  Незабаром люди, які стояли довкола, підійшли й сказали Петру: «Ти дійсно один з них, бо й твій говір* видає тебе». 74  А він почав присягатися і клястися: «Я не знаю цього чоловіка!» І в ту ж мить проспівав півень. 75  Тоді Петро пригадав Ісусові слова: «Перш ніж проспіває півень, ти тричі зречешся мене».+ І вийшов він звідти та гірко заплакав.

Примітки

Або «хитрощами».
Або «арештувати».
Або «напівлежав за столом».
Або «напівлежав за столом».
Або «Раббı́».
Букв. «поблагословивши».
Або «гімни; псалми».
Або «моя душа».
Або «охочий».
Або «Раббı́».
Букв. «сили».
Або «акцент».