Налаштування легкого доступу

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн

БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

Марка 6:1—56

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Ісуса не приймають у рідних краях (1–6)

  •  12 апостолів отримують вказівки для служіння (7–13)

  • Смерть Івана Хрестителя (14–29)

  • Ісус годує 5000 (30–44)

  • Ісус іде по воді (45–52)

  • Зцілення в Генісареті (53–56)

6  Звідти Ісус вирушив у рідні краї.+ Разом з ним пішли і його учні.  Коли настала субота, він почав навчати в синагозі. І більшість тих, хто слухав, дивувались і казали: «Звідки в цього чоловіка все це?+ Чому йому дана така мудрість і хто він такий, що може виконувати ці могутні діла?+  Хіба він не тесля,+ син Марії,+ брат Якова,+ Йосипа, Юди й Си́мона?+ І сестри його хіба не тут серед нас?» Тож він став для них каменем спотикання.  Але Ісус сказав: «Пророка шанують скрізь, тільки не в рідних краях, не в рідному домі і не серед родичів».+  Тож йому не вдалося виконати там жодного могутнього діла, він тільки поклав руки на кількох хворих та зцілив їх.  І він дивувався їхньому невірству. Далі він пішов по довколишніх селах, навчаючи людей.+  Потім Ісус покликав дванадцятьох і почав посилати їх по двоє,+ давши їм владу над нечистими духами.+  При цьому він наказав їм не брати в дорогу нічого, крім палиці: ні хліба, ні торби, ні грошей* у поясі.+  Він сказав їм взути сандалії і не брати одягу на заміну*. 10  Крім того, він промовив: «До якого дому ввійдете, там і залишайтесь, аж поки не підете звідти.+ 11  А якщо вас десь не приймуть і не будуть слухати, то, залишаючи те місце, обтрусіть порох зі своїх ніг. Це буде свідченням проти них».+ 12  Тоді учні пішли й проповідували, що люди мають покаятися.+ 13  І вони виганяли багатьох демонів,+ а також намащували олією чимало хворих та зціляли їх. 14  Про це почув цар Ірод, бо Ісусове ім’я стало всім відоме. Одні казали: «Іван Хреститель воскрес з мертвих, тому він і виконує могутні діла».+ 15  Інші говорили: «Це Ілля», а ще інші казали: «Він такий самий пророк, як і решта пророків давнини».+ 16  Почувши це, Ірод сказав: «Це воскрес Іван, якому я стяв голову». 17  Адже Ірод сам послав людей, і ті за його наказом заарештували Івана й, закувавши, кинули до в’язниці. А зробив він це через дружину свого брата Філіппа, Іродіа́ду, з якою одружився.+ 18  Бо Іван говорив Іроду: «За Законом ти не можеш мати дружину свого брата».+ 19  Тому Іродіа́да таїла на Івана злобу і хотіла його вбити, але не могла, 20  бо Ірод його боявся. Знаючи, що це чоловік праведний і святий,+ Ірод оберігав його. Іванові слова бентежили Ірода, і він не знав, що робити, але й далі залюбки слухав Івана. 21  І ось в Іродіа́ди з’явилась нагода здійснити свій задум, коли Ірод влаштував бенкет у день свого народження+ і запросив високих урядовців, воєначальників та найвидатніших людей Галілеї.+ 22  Туди прийшла дочка Іродіа́ди. Вона затанцювала і своїм танцем догодила Іродові, а також тим, хто їв* з ним. Тоді цар сказав дівчині: «Проси, чого забажаєш. Дам тобі все». 23  Він ще й поклявся: «Дам тобі все, що тільки попросиш, навіть половину царства». 24  Вона пішла й запитала матір: «Чого мені попросити?» А та відказала: «Голову Івана Хрестителя». 25  Дівчина відразу поспішила до царя і попросила: «Хочу, щоб ти зараз же дав мені на тарелі голову Івана Хрестителя».+ 26  Цар дуже засмутився, однак не хотів відмовити їй через свою клятву і через гостей*. 27  Тому цар відразу послав охоронця й наказав принести голову Івана. Той пішов до в’язниці, відрубав йому голову 28  і приніс її на тарелі. Він дав її дівчині, а дівчина — матері. 29  Почувши це, Іванові учні пішли, забрали тіло і поклали в гробницю*. 30  Апостоли зібралися довкола Ісуса й розповіли йому про все, що робили і чого навчали.+ 31  Тоді він їм сказав: «Ходіть зі мною у віддалене місце і трохи відпочиньте».+ Адже багато людей приходило і відходило, тому вони не мали часу навіть поїсти. 32  Тож вони відпливли човном у віддалене місце, щоб побути на самоті.+ 33  А дехто бачив, як вони відпливають, і багатьом стало відомо про це. Тоді люди зі всіх довколишніх міст побігли за ними і навіть випередили їх. 34  Отже, вийшовши, Ісус побачив численний натовп людей і пройнявся до них жалем,+ адже вони були як вівці без пастуха.+ І він почав їх багато чого навчати.+ 35  Під вечір до нього підійшли учні та сказали: «Година вже пізня, а це місце віддалене.+ 36  Розпусти́ людей, щоб вони пішли по довколишніх дворах і селах та купили собі щось поїсти».+ 37  Ісус їм відповів: «Ви нагодуйте їх». А вони запитали: «То нам піти й купити хліба на 200 дена́ріїв* і нагодувати цей народ?»+ 38  Він сказав: «Ідіть подивіться, скільки маєте хлібин». Подивившись, вони сказали: «П’ять. І ще маємо дві риби».+ 39  Тоді він сказав усім сісти на траву*,+ розділившись на групи. 40  Тож вони сіли групами по 100 і по 50 осіб. 41  Потім він взяв п’ять хлібин і дві риби, подивився на небо та помолився*.+ Далі він поламав хліб і почав давати своїм учням, щоб ті роздавали людям. Також він поділив на всіх дві риби. 42  Тож усі їли й наситились, 43  а все, що залишилось, позбирали, і вийшло 12 повних кошиків, якщо не рахувати риби.+ 44  А тих, хто їв хліб, було 5000 чоловіків. 45  Відразу після того Ісус звелів своїм учням сісти в човен і перепливти на другий берег до Віфсаї́ди, а сам залишився, щоб розпустити людей по домах.+ 46  Попрощавшись з ними, він пішов на гору помолитися.+ 47  Коли настав вечір, човен був посеред моря, а Ісус — сам на березі.+ 48  Вночі, приблизно під час четвертої сторожі*, він побачив, що через зустрічний вітер їм тяжко веслувати, і пішов до них по морю, але хотів* їх оминути. 49  Помітивши, що він йде по морю, учні подумали: «Це примара!» — та голосно закричали, 50  бо всі побачили його і стривожились. Проте він відразу сказав їм: «Не бійтеся, це я. Не лякайтесь».+ 51  Тоді він сів до них у човен, і вітер ущух. Побачивши все це, вони були просто приголомшені, 52  бо ще не збагнули значення того, що Ісус зробив з хлібинами. Їхні серця все ще не могли цього зрозуміти. 53  Перепливши на другий берег, вони прибули до Генісаре́ту і там стали на якір.+ 54  Однак щойно вони вийшли з човна, люди відразу впізнали Ісуса. 55  Вони обійшли всю цю місцевість, взяли на ноші хворих і, дізнаючись, де Ісус, приносили їх до нього. 56  І хоч би куди він приходив — у село, місто чи поселення, люди зносили хворих на ринкову площу, а ті благали дозволу доторкнутися хоча б до торочок його вбрання.+ І всі, хто торкався, одужували.

Примітки

Букв. «міді».
Або «не одягати двох вбрань».
Або «напівлежав за столом».
Або «тих, хто напівлежав за столом».
Або «пам’ятну гробницю».
Букв. «на зелену траву».
Букв. «поблагословив».
Тобто прибл. від 03:00 до сходу сонця прибл. о 06:00.
Або «збирався».