Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн

БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

Марка 14:1—72

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Священики змовляються вбити Ісуса (1, 2)

  • Жінка виливає на Ісуса пахучу олію (3–9)

  • Юда зраджує Ісуса (10, 11)

  • Остання Пасха (12–21)

  • Запровадження Господньої вечері (22–26)

  • Ісус передрікає, що Петро його зречеться (27–31)

  • Ісус молиться в Гефсиманії (32–42)

  • Арешт Ісуса (43–52)

  • Суд перед Синедріоном (53–65)

  • Петро зрікається Ісуса (66–72)

14  А через два дні мала настати Пасха+ та Свято прісного хліба.+ Тим часом старші священики й книжники шукали нагоди підступно* схопити* Ісуса та вбити його,+  але казали: «Тільки не у свято, щоб народ не збунтувався».  Коли ж він, будучи у Віфа́нії, їв* у домі Си́мона прокаженого, прийшла жінка з алебастровою пляшечкою, яка була наповнена пахучою олією — дуже дорогим щирим нардом. Вона відбила шийку пляшечки і почала виливати олію Ісусові на голову.+  Декотрі присутні з обуренням говорили між собою: «Нащо марнувати таку олію?  Її можна було б продати більше ніж за 300 дена́ріїв*, а гроші роздати бідним!» Тож вони були дуже незадоволені* жінкою.  Але Ісус сказав: «Чому ви непокоїте цю жінку? Залишіть її в спокої. Вона зробила для мене добре діло.+  Адже бідні завжди з вами,+ і ви можете робити їм добро, коли тільки забажаєте, а я з вами буду не завжди.+  Вона зробила те, що могла: намастила моє тіло пахучою олією, наперед приготувавши до поховання.+  Правду кажу вам: хоч би де у світі проповідувалася добра новина,+ розповідатимуть і про вчинок цієї жінки на згадку про неї».+ 10  Потім Юда Іскаріо́т, один з дванадцятьох, пішов до старших священиків, щоб зрадити Ісуса і видати їм.+ 11  Священики ж, почувши про це, втішилися й пообіцяли йому срібняків.+ Відтоді Юда почав шукати нагоди видати Ісуса. 12  А в перший день Свята прісного хліба,+ коли за звичаєм приносили пасхальну жертву,+ учні запитали Ісуса: «Де нам приготувати для тебе пасхальну вечерю?»+ 13  Тоді він вибрав двох учнів і сказав їм: «Ідіть у місто. Коли побачите там чоловіка, який нестиме глек з водою, підіть за ним.+ 14  Він має ввійти до одного дому. Зустрівши господаря, скажіть йому: “Учитель запитує: «Де гостьова кімната, в якій я міг би спожити з учнями пасхальну вечерю?»” 15  Він покаже вам велику горішню кімнату, в якій є все необхідне. Там і приготуйте усе для нас». 16  Учні пішли до міста, і там все було так, як він говорив. Тож вони приготували все для пасхальної вечері. 17  Коли звечоріло, він прийшов туди разом з дванадцятьма.+ 18  А як вони сиділи за столом та їли, Ісус промовив: «Правду кажу вам: один з вас — із тих, хто їсть зі мною,— зрадить мене».+ 19  І вони зажурились та один за одним почали питати його: «Це ж не я, правда?» 20  Тоді він відповів: «Це один з дванадцятьох — той, хто вмочає зі мною хліб у миску.+ 21  Син людський іде від вас, як і написано про нього, але горе людині, яка зраджує Сина людського!+ Ліпше б їй було взагалі не родитися».+ 22  Коли вони ще їли, Ісус взяв хліб і, помолившись*, поламав його, дав їм і сказав: «Візьміть, це означає моє тіло».+ 23  Після того він узяв чашу, склав подяку й також дав їм, і всі пили з неї,+ 24  а Ісус промовив: «Це означає мою “кров+ угоди”,+ яка проллється за багатьох.+ 25  Правду кажу вам: я більше не буду пити від плоду виноградної лози аж до того дня, коли питиму молоде вино в Божому Царстві». 26  Коли ж вони закінчили, то, заспівавши хвалебні пісні*, пішли на Оливкову гору.+ 27  Тоді Ісус сказав їм: «Усі ви спіткнетеся, бо написано: “Я вражу пастиря+ — і вівці розпорошаться”.+ 28  Проте коли я воскресну, то піду до Галілеї і там чекатиму на вас».+ 29  Але Петро промовив: «Навіть якщо всі спіткнуться, я не спіткнусь».+ 30  На це Ісус сказав: «Правду кажу тобі: сьогодні, цієї ж ночі, перш ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся мене».+ 31  Але Петро наполягав: «Навіть якщо мені доведеться померти з тобою, нізащо не зречуся». І всі інші говорили так само.+ 32  Потім прийшли вони до місця, яке називається Гефсима́нія. Там Ісус сказав учням: «Посидьте тут, поки я помолюся».+ 33  Тоді він узяв із собою Петра, Якова та Івана і пішов.+ Ісуса охопила гнітюча журба* і сильна тривога. 34  Він сказав їм: «Я* дуже засмучений,+ аж до смерті. Залишайтеся тут і пильнуйте».+ 35  Пройшовши трохи далі, він упав на землю і почав молитися й просити, щоб, коли можливо, та година його оминула. 36  Він благав: «А́вва*, Батьку,+ для тебе все можливо; забери від мене цю чашу. Але нехай буде не те, чого хочу я, а чого хочеш ти».+ 37  Він повернувся до учнів і, побачивши, що вони сплять, сказав Петрові: «Си́моне, ти спиш? Невже ти не в силі попильнувати й годину?+ 38  Пильнуйте й безупинно моліться, щоб не впасти в спокусу.+ Звичайно, дух бадьорий*, але плоть слабка».+ 39  І він вдруге відійшов та почав молитися, промовляючи те саме.+ 40  Коли він повернувся знову, вони, як і раніше, спали, бо їхні повіки обважніли. І вони не знали, що йому відповісти. 41  А як Ісус повернувся втретє, то сказав їм: «У такий час ви спите й відпочиваєте?! Досить! Надійшла година!+ Сина людського зраджують і віддають у руки грішників! 42  Вставайте, ходімо. Мій зрадник уже близько».+ 43  І зараз же, коли він ще говорив, прийшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним натовп людей з мечами та палицями, яких послали старші священики, книжники і старійшини.+ 44  Зрадник домовився з ними наперед про знак, кажучи: «Той, кого я поцілую,— це він. Схопіть його і відведіть під вартою». 45  Отже, він підійшов прямо до Ісуса і, сказавши: «Учителю*!» — поцілував його. 46  Тоді Ісуса схопили і взяли під варту. 47  Побачивши це, один з чоловіків, які стояли поряд, вихопив меча і, вдаривши ним, відсік праве вухо рабові первосвященика.+ 48  Ісус же звернувся до натовпу: «Хіба я розбійник, що ви прийшли арештувати мене з мечами й палицями?+ 49  Я день у день був з вами, навчаючи в храмі,+ та ви не брали мене під варту. Але так і мають сповнитися Писання».+ 50  Тоді всі його учні покинули його та втекли.+ 51  А один юнак, який накинув на голе тіло лише вбрання з тонкого лляного полотна, пішов слідом за ним. Коли ж його спробували схопити, 52  він залишив свій одяг і втік роздягнений*. 53  А Ісуса повели до первосвященика,+ в якого зібралися всі старші священики, старійшини й книжники.+ 54  Петро ж ішов за ним на безпечній відстані аж до подвір’я первосвященика і, ввійшовши туди, сів зі слугами коло яскравого вогнища, щоб погрітися.+ 55  Старші священики і весь Синедріо́н шукали, хто б міг дати свідчення проти Ісуса, бо хотіли стратити його, але ніяк не знаходили.+ 56  Багато хто давав неправдиві свідчення проти нього,+ але їхні свідчення не узгоджувались між собою. 57  Також дехто вставав і давав неправдиві свідчення проти нього, говорячи: 58  «Ми чули, як він казав: “Я зруйную цей рукотворний храм і за три дні збудую інший, нерукотворний”».+ 59  Але навіть у цьому їхні свідчення не узгоджувались. 60  Тоді первосвященик встав і запитав Ісуса: «Ти нічого не хочеш сказати у відповідь? Чуєш, що́ вони свідчать проти тебе?»+ 61  Але він мовчав і нічого не відповідав.+ Первосвященик знову запитав: «Ти Христос, Син Благословенного?» 62  Ісус відповів: «Я. І ви побачите Сина людського,+ який сидітиме праворуч+ від Сильного* і йтиме з небесними хмарами».+ 63  Почувши це, первосвященик роздер свій одяг і сказав: «Навіщо нам ще свідки?+ 64  Ви чули ці богозневажні слова. Яке ваше рішення*?» І всі вони визнали Ісуса винним та сказали, що він заслуговує смерті.+ 65  Потім декотрі стали плювати на нього,+ закривати йому обличчя, бити його кулаками й казати: «Пророкуй!» І судова варта вивела його, б’ючи по щоках.+ 66  Петро в той час був унизу, на подвір’ї. Коли туди прийшла одна зі служниць первосвященика+ 67  і побачила Петра, який грівся коло вогнища, то стала пильно придивлятися до нього, а тоді сказала: «Ти теж був з тим назаря́нином, з тим Ісусом». 68  Але він заперечив: «Я не знаю його і не розумію, про що ти говориш»,— і вийшов до входу*. 69  Там служниця, побачивши його, знову почала говорити до людей, які стояли поряд: «Це один з них». 70  Однак він і цього разу все заперечував. Через деякий час люди, які стояли поряд, знову почали казати Петру: «Ти дійсно один з них, ти ж галілея́нин». 71  Але він став присягатися і клястися: «Я не знаю того чоловіка, про якого ви говорите!» 72  І в ту ж мить півень проспівав удруге,+ а Петро згадав Ісусові слова: «Перш ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся мене».+ Тоді він не витримав і почав плакати.

Примітки

Або «хитрощами».
Або «арештувати».
Або «напівлежав за столом».
Або «сердито говорили з; сварили».
Букв. «поблагословивши».
Або «гімни; псалми».
Або «збентеження».
Або «моя душа».
Арам. слово, що озн. «Батьку!»
Або «охочий».
Або «Раббı́».
Або «легко вдягнений; тільки у спідньому одязі».
Букв. «сили».
Або «що ви про це думаєте».
Або «зовнішнього подвір’я».