Перейти до матеріалу

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн | БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

Луки 9:1—62

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • 12 апостолів отримують вказівки для служіння (1–6)

  • Ірод збентежений через Ісуса (7–9)

  • Ісус годує 5000 (10–17)

  • Петро визнає Христа (18–20)

  • Ісус передрікає свою смерть (21, 22)

  • Хто є справжнім учнем (23–27)

  • Преображення Ісуса (28–36)

  • Зцілення хлопця, опанованого демоном (37–43а)

  • Ісус знову передрікає свою смерть (43б – 45)

  • Учні сперечаються, хто з них більший (46–48)

  • Хто не проти нас, той за нас (49, 50)

  • Самарійське село відкидає Ісуса (51–56)

  • Як іти за Ісусом (57–62)

9  Пізніше Ісус скликав дванадцятьох і дав їм силу та владу виганяти всіх демонів+ і зціляти від хвороб.+  Він послав їх проповідувати про Боже Царство та зціляти  й при цьому сказав: «Нічого не беріть в дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей*, ні одягу на заміну*.+  До якого дому ввійдете, там і залишайтесь, аж поки не підете далі.+  А коли в якомусь місті люди вас не приймуть, то, виходячи звідти, обтрусіть порох зі своїх ніг. Це буде свідченням проти них».+  Тоді вони вирушили в дорогу і, йдучи від села до села, всюди звіщали добру новину та зціляли людей.+  Коли про все це почув Ірод*, обласний правитель*, він дуже збентежився, бо дехто казав, що це Іван воскрес з мертвих,+  інші говорили, що з’явився Ілля, а ще інші — що воскрес один зі стародавніх пророків.+  Тож Ірод сказав: «Іванові я відрубав голову.+ Хто ж тоді той, про кого я чую все це?» Тому Ірод шукав нагоди побачити його.+ 10  Апостоли ж, повернувшись, розповіли Ісусу про все, що зробили.+ Він узяв їх з собою і пішов до міста Віфсаї́ди, де вони могли побути на самоті.+ 11  Однак люди, довідавшись про це, вирушили за ним, і він сердечно прийняв їх та почав розповідати про Боже Царство, а тих, хто потребував зцілення, зціляв.+ 12  Коли день вже хилився до вечора, до Ісуса підійшли дванадцятеро й сказали: «Розпусти́ людей, щоб вони пішли по довколишніх селах і дворах та знайшли собі нічліг і їжу, бо ми у віддаленому місці».+ 13  Ісус же відказав: «Ви нагодуйте їх».+ Але вони відповіли: «У нас немає нічого, крім п’ятьох хлібин і двох риб. Хіба що ми самі підемо й купимо їжі для всіх цих людей». 14  А було їх коло 5000 чоловіків. На це Ісус промовив: «Скажіть їм, щоб вони розділились на групи приблизно по 50 людей і сіли». 15  Учні так і зробили, і всі люди посідали. 16  Тоді Ісус узяв ті п’ять хлібин і дві риби, подивився на небо, помолився* і, поламавши хліб, почав давати учням, щоб вони роздавали людям. 17  Тож усі їли й наситились, а все, що залишилось, позбирали, і вийшло 12 кошиків.+ 18  Пізніше, коли Ісус молився на самоті, до нього прийшли учні, і він їх запитав: «Що люди говорять про мене? Хто я такий?»+ 19  На це вони відповіли: «Декотрі кажуть, що ти Іван Хреститель, інші — Ілля, а ще інші — що воскрес один зі стародавніх пророків».+ 20  Тоді він сказав: «А ви, що ви думаєте? Хто я такий?» У відповідь Петро промовив: «Христос Божий».+ 21  Ісус же твердо наказав їм нікому про це не говорити+ 22  і додав: «Сину людському доведеться знести багато страждань; його відкинуть старійшини, старші священики та книжники, потім його вб’ють,+ але на третій день він воскресне».+ 23  Після того він звернувся до всіх: «Якщо хтось хоче йти за мною, нехай зречеться самого себе,+ щодня бере свій стовп мук* і постійно йде за мною.+ 24  Бо, хто хоче врятувати своє життя*, той його погубить. А хто погубить своє життя* заради мене, той врятує його.+ 25  Яка ж користь людині, коли вона здобуде цілий світ, але втратить чи зруйнує своє життя?+ 26  Хто буде соромитись мене і моїх слів, того посоромиться і Син людський, коли прийде у своїй славі та славі Батька і святих ангелів.+ 27  Правду кажу вам: декотрі з тих, хто тут стоїть, не скуштують смерті, аж поки не побачать Божого Царства».+ 28  А приблизно через вісім днів після цієї розмови Ісус узяв Петра, Івана та Якова й піднявся на гору, щоб помолитись.+ 29  Коли він молився, вигляд його обличчя змінився і одяг став сліпучо-білим. 30  І почали розмовляти з ним два чоловіки — Мойсей та Ілля. 31  Вони з’явились у славі й говорили про його відхід — про те, що невдовзі мало статись у Єрусалимі.+ 32  А Петра і тих, хто був з ним, зморив сон. Коли ж вони повністю прокинулись, то побачили Ісуса у славі,+ а також двох чоловіків, що стояли біля нього. 33  І, коли ці чоловіки віддалялися від Ісуса, Петро, не усвідомлюючи, що́ говорить, сказав йому: «Наставнику, добре нам тут. Тож дозволь поставити три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі». 34  І, коли він ще говорив, з’явилась хмара та огорнула їх. Опинившись у хмарі, вони злякались, 35  а з хмари пролунав голос:+ «Це Син мій, якого я вибрав.+ Слухайте його».+ 36  Коли ж пролунав цей голос, учні побачили, що Ісус уже сам. А учні мовчали й нікому в ті дні не розповіли про побачене.+ 37  Наступного дня, коли вони спустилися з гори, назустріч Ісусу вийшов численний натовп.+ 38  А з натовпу закричав чоловік: «Учителю, благаю тебе, подивись на мого сина — мою єдину дитину.+ 39  Іноді дух хапає його так, що той скрикує, потім дух трясе ним у судомах, аж піна йому з рота йде, і, побивши, він насилу залишає його. 40  Я просив твоїх учнів вигнати його, але вони не змогли». 41  У відповідь Ісус сказав: «О безвірне й зіпсоване покоління!+ Скільки мені ще бути з вами? Скільки ще терпіти вас? Приведи свого сина».+ 42  А коли хлопець уже підходив, демон кинув ним об землю і затряс у сильних судомах. Та Ісус докорив нечистому духові, зцілив хлопця й віддав його батькові. 43  І всі були дуже вражені величною Божою силою. Коли ж усі дивувалися з того, що́ Ісус робить, він сказав учням:   44  «Уважно послухайте і запам’ятайте ці слова: Сина людського видадуть в руки людей».+ 45  Проте учні не зрозуміли сказаного. Це було приховано від них, щоб їм не збагнути тих слів, а розпитувати його вони боялися. 46  Після того вони почали сперечатися, хто з них найбільший.+ 47  А Ісус, знаючи, про що вони міркують у своїх серцях, взяв малу дитину, поставив її біля себе 48  та промовив: «Той, хто приймає цю малу дитину в моє ім’я, приймає і мене. Хто ж приймає мене, приймає і того, хто мене послав.+ Бо хто серед вас усіх поводиться як менший, той і є великим».+ 49  Тоді Іван сказав: «Наставнику, ми бачили одного чоловіка, який твоїм іменем виганяє демонів, і намагались зупинити його, бо він не ходить з нами».+ 50  Однак Ісус промовив: «Не перешкоджайте йому, бо, хто не проти вас, той за вас». 51  Наближався час*, коли Ісус мав бути забраний на небо.+ Отже, він рішуче постановив* іти в Єрусалим 52  і вислав перед собою посланців. Вони вирушили в дорогу і зайшли до самарı́йського села, щоб зробити для Ісуса деякі приготування. 53  А оскільки він постановив* іти в Єрусалим, у тому селі його не прийняли.+ 54  Побачивши це, його учні Яків та Іван+ сказали: «Господи, хочеш, ми скажемо, щоб з неба зійшов вогонь і винищив їх?»+ 55  Проте Ісус обернувся й докорив їм. 56  І вони пішли в інше село. 57  А як вони були в дорозі, один чоловік сказав йому: «Я піду за тобою, хоч би куди ти пішов». 58  Та Ісус відповів: «Лисиці мають нори, а небесні птахи — гнізда, Син же людський не має де голови прихилити».+ 59  Потім він звернувся до іншого чоловіка: «Будь моїм учнем і йди за мною». Однак той попросив: «Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька».+ 60  Ісус же промовив до нього: «Мертві+ нехай ховають своїх мертвих, а ти йди і звіщай усюди Боже Царство».+ 61  А ще інший сказав: «Я піду за тобою, Господи, але дозволь мені спочатку попрощатися зі своїми домашніми». 62  На це Ісус відповів: «Жодна людина, яка поклала руку на плуг та оглядається назад,+ не придатна для Божого Царства».+

Примітки

Букв. «срібла».
Або «двох вбрань».
Тобто Ірод Антипа. Див. глосарій.
Букв. «тетрарх».
Букв. «поблагословив їх».
Або «душу».
Або «душу».
Букв. «сповнювались дні».
Букв. «обернув своє лице».
Букв. «його лице було обернене».