Налаштування легкого доступу

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн

БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

Луки 23:1—56

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Ісус перед Пилатом та Іродом (1–25)

  • Ісуса та двох злочинців прибивають до стовпів (26–43)

    • «Ти будеш зі мною в Раю» (43)

  • Ісусова смерть (44–49)

  • Поховання Ісуса (50–56)

23  Потім всі вони встали й повели Ісуса до Пилата.+  Там вони почали звинувачувати його:+ «Ми виявили, що цей чоловік баламутить наш народ, забороняє платити податки цезарю+ і говорить, що є Христом, царем».+  А Пилат запитав його: «Ти Цар юдейський?» Той відповів: «Ти сам це кажеш».+  Тоді Пилат звернувся до старших священиків і натовпу: «Бачу, що він не вчинив жодного злочину».+  Але вони наполягали: «Своїм навчанням він по всій Юдеї підбурює народ до бунту. Він почав у Галілеї і дійшов аж сюди».  Коли Пилат почув це, то запитав, чи Ісус є галілея́нином.  З’ясувавши, що той походив з області, яка була під наглядом Ірода,+ Пилат відіслав його до Ірода, бо він у ті дні також перебував в Єрусалимі.  Коли Ісуса привели, Ірод надзвичайно зрадів. Він вже давно хотів побачити Ісуса, адже багато про нього чув+ і сподівався, що той виконає в нього на очах якесь чудо.  Тож він почав ставити Ісусу багато запитань, але той нічого не відповідав.+ 10  А старші священики й книжники один за одним вставали й запекло звинувачували його. 11  Тоді Ірод разом зі своїми воїнами почав зневажати Ісуса+ і глузувати з нього,+ одягнувши його в розкішне вбрання, а потім відіслав його назад до Пилата. 12  У той самий день Ірод та Пилат стали друзями, хоча колись між ними була ворожнеча. 13  Після того Пилат скликав старших священиків, начальників та народ 14  і сказав: «Ви привели до мене цього чоловіка, який нібито підбурює людей до повстання, і я допитав його перед вами, але не побачив того, в чому ви його звинувачуєте.+ 15  Не побачив цього також Ірод, бо відіслав його назад до нас; тож чоловік цей не скоїв нічого, за що заслуговував би смерті. 16  Тому я покараю його+ і відпущу». 17  *—— 18  Проте вся юрба закричала: «Розправся з ним*, а нам відпусти Вара́вву!»+ 19  (Чоловіка ж цього кинули у в’язницю за піднятий у місті заколот і за вбивство.) 20  І знову Пилат звернувся до них, бо хотів відпустити Ісуса.+ 21  Тоді вони почали вигукувати: «На стовп його! На стовп!*»+ 22  І він промовив утретє: «За що? Що поганого зробив цей чоловік? Я не побачив нічого, за що він заслуговував би смерті. Тому я покараю його і відпущу». 23  Однак вони наполегливо, на весь голос, вимагали його стратити*, і їхні крики взяли верх.+ 24  Тож Пилат вирішив задовольнити їхню вимогу. 25  Він відпустив чоловіка, котрого кинули до в’язниці за заколот та вбивство і котрого вони вимагали звільнити, а Ісуса, за їхньою волею, віддав на страту. 26  І дорогою, ведучи Ісуса, вони схопили одного кіреня́нина, на ім’я Си́мон, який ішов із села, і поклали на нього стовп мук*, щоб він ніс його за Ісусом.+ 27  А за Ісусом ішло багато людей. Серед них були жінки, які з горя били себе в груди та оплакували його. 28  Але Ісус обернувся до жінок і сказав: «Дочки єрусалимські, перестаньте плакати за мною. Плачте за собою та своїми дітьми,+ 29  бо ось приходять дні, коли люди говоритимуть: “Щасливі неплідні й ті, які не народжували і не годували грудьми!”+ 30  Тоді вони звернуться до гір: “Упадіть на нас!” — і до пагорбів: “Накрийте нас!”+ 31  Якщо вони так роблять, коли дерево зелене, то що станеться, коли воно засохне?» 32  Разом з ним на страту вели ще двох чоловіків, злочинців.+ 33  Коли вони прийшли на місце, назване Черепом,+ Ісуса прибили до стовпа поряд з цими злочинцями: один був праворуч, а другий — ліворуч.+ 34  Ісус же говорив: «Батьку, прости їх, бо не знають, що роблять». Потім вони поділили його вбрання, кинувши жеребок.+ 35  А народ стояв і дивився. Начальники ж кепкували з Ісуса, кажучи: «Інших він рятував, хай тепер врятує себе, якщо він Христос, Божий Обранець».+ 36  Навіть воїни глузували з нього: підходили й подавали йому кисле вино,+ 37  кажучи: «Якщо ти Цар юдейський, врятуй себе». 38  І над ним була табличка: «Цар юдейський».+ 39  Тоді один зі злочинців, який висів поряд, почав зневажати Ісуса,+ кажучи: «Ти ж нібито Христос! То врятуй і себе, і нас!» 40  Але другий докорив йому: «Ти що, зовсім не боїшся Бога? Ти й сам отримав такий же вирок. 41  Ми заслужили це і розплачуємося за все, що наробили. Наш вирок справедливий. А він не зробив нічого поганого». 42  І потім сказав: «Ісусе, згадай про мене, коли прийдеш у своє Царство».+ 43  Ісус же відповів йому: «Правду говорю тобі сьогодні: ти будеш зі мною в Раю».+ 44  А приблизно о шостій годині* цілий край огорнула темрява, яка тривала аж до дев’ятої*,+ 45  бо сонячне світло померкло. І завіса святині+ роздерлась навпіл.+ 46  Тоді Ісус голосно скрикнув: «Батьку, у твої руки ввіряю свій дух».+ Промовивши це, він помер*.+ 47  Коли ж сотник побачив, що́ відбулося, то став прославляти Бога й казати: «Цей чоловік дійсно був праведний».+ 48  І коли всі люди, які зібрались на це видовище, побачили, що сталося, то, повертаючись додому, вони били себе в груди. 49  Усі, хто знав його, стояли на відстані. Стояли також і дивилися на це жінки, які йшли за ним з Галілеї.+ 50  Там був один добрий і праведний чоловік, на ім’я Йосип, член Ради.+ 51  (Цей чоловік не віддав свого голосу на підтримку їхнього задуму й дій.) Він походив з юдейського міста Аримате́ї і чекав Божого Царства. 52  Тож Йосип увійшов до Пилата й попросив дозволу забрати Ісусове тіло. 53  І він зняв тіло,+ загорнув його в тонке лляне полотно та поклав у висічену в скелі гробницю*,+ де ще нікого не ховали. 54  Тоді був день Приготування,+ і надходила субота.+ 55  А жінки, які прийшли з Ісусом із Галілеї, також вирушили туди, подивились на гробницю* і на те, як поклали Ісусове тіло.+ 56  Після того вони повернулися, щоб приготувати прянощі та пахучу олію. У суботу вони, звичайно ж, відпочивали+ згідно із заповіддю.

Примітки

Букв. «забери його геть».
Або «Страть його на стовпі! Страть на стовпі!»
Або «стратити на стовпі».
Тобто прибл. о 12:00.
Тобто прибл. до 15:00.
Або «віддав останній подих».
Або «пам’ятну гробницю».
Або «пам’ятну гробницю».