Налаштування легкого доступу

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн

БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

Луки 22:1—71

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Священики змовляються вбити Ісуса (1–6)

  • Приготування до останньої Пасхи (7–13)

  • Запровадження Господньої вечері (14–20)

  •  «Зі мною за столом мій зрадник» (21–23)

  • Гостра суперечка про те, хто більший (24–27)

  • Ісусова угода про царство (28–30)

  • Ісус передрікає, що Петро його зречеться (31–34)

  • Потрібно бути готовими; два мечі (35–38)

  • Ісусова молитва на Оливковій горі (39–46)

  • Арешт Ісуса (47–53)

  • Петро зрікається Ісуса (54–62)

  • З Ісуса глузують (63–65)

  • Суд перед Синедріоном (66–71)

22  У ту пору наближалося Свято прісного хліба, яке ще називали Пасхою.+  І старші священики й книжники, боячись народу, шукали нагоди позбутися Ісуса.+  Тоді Сатана увійшов в Юду, званого Іскаріо́том, який був одним з дванадцятьох.+  Він пішов до старших священиків і начальників храму, щоб поговорити про те, як ліпше видати їм Ісуса.+  Вони зраділи цьому й пообіцяли йому срібняків.+  Юда погодився і почав шукати зручної нагоди видати їм Ісуса, коли поблизу не буде натовпу.  І ось настав перший день Свята прісного хліба, коли належало приносити пасхальну жертву.+  Тож Ісус відіслав Петра та Івана, кажучи: «Ідіть приготуйте для нас пасхальну вечерю».+  Вони ж запитали його: «Де нам приготувати її?» 10  Він їм відповів: «Коли увійдете в місто, то зустрінете чоловіка, який нестиме глиняний глек з водою. Йдіть за ним у дім, куди він увійде.+ 11  А власникові дому скажіть: “Учитель запитує: «Де гостьова кімната, в якій я міг би спожити з учнями пасхальну вечерю?»” 12  Цей чоловік покаже вам велику горішню кімнату, в якій є все необхідне. Там і приготуйте вечерю». 13  Учні вирушили туди, і там все було так, як він говорив. Тож вони приготували все для пасхальної вечері. 14  І, коли настав час, Ісус сів за стіл разом з апостолами+ 15  та звернувся до них: «Я дуже хотів їсти цю пасхальну вечерю з вами, перш ніж зазнаю страждань, 16  бо говорю вам: я вже не буду їсти її, аж поки не сповниться в Божому Царстві все те, що вона означає». 17  І, взявши чашу, він склав подяку й сказав: «Візьміть її та передайте один одному. 18  Кажу вам: відтепер я не питиму з плоду виноградної лози, аж поки не прийде Боже Царство». 19  Також він взяв хліб+ і, склавши подяку, поламав його, дав їм і сказав: «Це означає моє тіло,+ яке буде віддане за вас.+ Чиніть це на спомин про мене».+ 20  Так само взяв він після вечері чашу і сказав: «Ця чаша означає нову угоду,+ укладену на підставі моєї крові,+ яка проллється за вас.+ 21  Але зі мною за столом мій зрадник.+ 22  Дійсно, Син людський іде від вас так, як було визначено,+ однак горе людині, яка його зраджує!»+ 23  Тоді вони почали говорити між собою, хто з них збирається це зробити.+ 24  І зчинилась між ними гостра суперечка про те, хто з них найбільший.+ 25  Він же сказав їм: «Царі народів панують над людьми, і ті, хто має владу, називаються добродійниками.+ 26  Однак ви не повинні бути такими, як вони.+ Але хто найбільший серед вас, нехай стане як наймолодший,+ і той, хто бере провід, хай буде як слуга. 27  Бо хто більший: той, хто їсть*, чи той, хто служить*? Хіба не той, хто їсть*? Я ж серед вас як той, хто служить*.+ 28  Ви залишалися зі мною+ у моїх випробуваннях,+ 29  і я укладаю з вами угоду про царство,+ — як і мій Батько уклав угоду зі мною,— 30  щоб ви їли й пили за моїм столом у Царстві моєму+ і сиділи на престолах+ та судили 12 племен Ізра́їля.+ 31  Си́моне, Си́моне, ось Сатана зажадав просіяти вас, як пшеницю.+ 32  Але я благав про тебе, щоб віра твоя не ослабла.+ І ти, коли повернешся, зміцни своїх братів».+ 33  А той сказав Ісусу: «Господи, я готовий іти з тобою і до в’язниці, і навіть на смерть».+ 34  Але Ісус відповів: «Говорю тобі, Петре: ще півень не проспіває сьогодні, як ти тричі заперечиш, що знаєш мене».+ 35  Потім він запитав учнів: «Коли я відправляв вас без гаманця, без торби й сандалій,+ чи вам бракувало чогось?» — «Ні!» — відповіли вони. 36  Тоді він сказав: «Тепер же той, хто має гаманець, нехай візьме його, а також торбу; і той, хто не має меча, нехай продасть вбрання і купить його. 37  Говорю вам: на мені має виконатись написане: “Він був зарахований до беззаконників”.+ І ці слова сповняються на мені».+ 38  На це вони сказали: «Господи, ось два мечі». Він їм відповів: «Цього достатньо». 39  І коли Ісус вийшов звідти, то за звичаєм пішов до Оливкової гори, а учні — слідом за ним.+ 40  Прийшовши туди, він сказав їм: «Моліться, щоб не впасти в спокусу»,+ 41  а сам відійшов від них приблизно на відстань кинутого каменя, впав на коліна і почав молитися, 42  кажучи: «Батьку, якщо бажаєш, забери від мене цю чашу. Але хай виконується не моя воля, а твоя».+ 43  Тоді з’явився ангел з неба і зміцнив його.+ 44  Але Ісус зазнавав таких нестерпних мук, що продовжував молитися ще палкіше,+ і його піт став немов краплі крові, які падали на землю. 45  Помолившись, Ісус встав, пішов до учнів і побачив, що вони задрімали, виснажені смутком.+ 46  Він сказав їм: «Як ви можете спати? Встаньте і моліться, щоб не впасти в спокусу».+ 47  І, коли він ще говорив, наблизився натовп, попереду якого йшов чоловік, на ім’я Юда, один з дванадцятьох. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати його.+ 48  Проте Ісус промовив до нього: «Юдо, ти зраджуєш Сина людського поцілунком?» 49  Побачивши, до чого все це йде, ті, хто стояв поряд з Ісусом, запитали: «Господи, може, нам вдарити мечем?» 50  І один з них навіть вдарив мечем раба первосвященика та відсік йому праве вухо.+ 51  Але Ісус сказав: «Досить вже!» — і, доторкнувшись до вуха, зцілив раба. 52  Тоді він звернувся до старших священиків, начальників храму і старійшин, які прийшли за ним: «Хіба я розбійник, що ви вийшли на мене з мечами й палицями?+ 53  Я ж день у день був з вами в храмі,+ і ви не намагалися мене схопити.+ Однак тепер ваша година і влада темряви».+ 54  Заарештувавши Ісуса, вони забрали його+ та повели в дім первосвященика, а Петро йшов позаду на відстані.+ 55  І, коли люди розпалили посеред подвір’я багаття і посідали довкола, Петро сів з ними.+ 56  А одна служниця, побачивши його при світлі вогнища, придивилась до нього й сказала: «Цей чоловік також був з ним». 57  Але він заперечив: «Жінко, я не знаю його». 58  Незабаром інший чоловік побачив його і сказав: «Ти також один з них». Однак Петро відповів: «Ні!»+ 59  І приблизно через годину ще хтось почав настійно твердити: «Ну так, цей точно був з ним, він же галілея́нин!» 60  Та Петро відповів: «Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш!» І в ту ж мить, коли він ще говорив, проспівав півень. 61  Тоді Господь обернувся й подивився Петрові у вічі, а той пригадав собі його слова: «Перш ніж сьогодні проспіває півень, ти тричі зречешся мене».+ 62  І вийшов він звідти та гірко заплакав. 63  А чоловіки, які тримали Ісуса під вартою, почали глузувати з нього,+ бити його+ 64  і, закривши йому обличчя, говорили: «Ану, пророкуй! Хто вдарив тебе?» 65  І вони продовжували ображати його багатьма іншими зневажливими словами. 66  Коли ж настав день, зібралась громада старійшин народу — старші священики та книжники.+ Вони привели його в зал Синедріо́ну і говорили: 67  «Якщо ти Христос, скажи це».+ Але він відповів: «Навіть якби я вам сказав, ви ніколи б не повірили, 68  а якби запитав вас, не відповіли б. 69  Однак відтепер Син людський+ сидітиме біля могутньої Божої правиці».+ 70  Тоді вони всі запитали: «Значить, ти Божий Син?» Він же відповів: «Ви самі кажете, що це я». 71  Тож вони вигукнули: «Хіба треба нам ще якогось свідчення? Ми ж на власні вуха чули це з його уст».+

Примітки

Або «напівлежить за столом».
Або «прислуговує».
Або «напівлежить за столом».
Або «прислуговує».