Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн

БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

Йова 14:1—22

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Йов продовжує відповідати (1–22)

    • Людина живе недовго і сповнена горем (1)

    • «Навіть для дерева є надія» (7)

    • «О, якби ти сховав мене у могилі» (13)

    • «Якщо людина помре, то чи буде вона жити знову?» (14)

    • Бог жадатиме «побачити діло своїх рук» (15)

14  Людина, народжена жінкою, живе недовго+ і сповнена горем*.+   Вона виростає, немов квітка,— і в’яне*,+ вона утікає, наче тінь,— і зникає.+   Але ти на неї звертаєш свій погляд, приводиш її* на суд із собою.+   Хто може народити чистого від нечистого?+ Ніхто!   Дні людини обмежені, у владі твоїй кількість її місяців, ти встановив для неї межу, яку вона не переступить.+   Відверни від неї свій погляд і дай відпочити, поки вона, як наймит, не закінчить свій день.+   Навіть для дерева є надія: коли його зрубують, воно знову пускає пагони, і гілки його продовжують рости.   Коли корінь його старіє в землі і пень його в землі відмирає,   то, відчувши воду, воно зеленіє, пускає гілки, наче саджанець. 10  А людина помирає і лежить безсила. Коли людина вмирає, то де вона?+ 11  Води зникають з моря, і річка міліє та пересихає. 12  Так і людина — лягає і вже не встає.+ Не пробудиться вона, поки не зникне небо, не встане вона зі свого сну.+ 13  О, якби ти сховав мене у могилі*,+ укрив мене там, поки стихне твій гнів, визначив для мене час і про мене згадав!+ 14  Якщо людина помре, то чи буде вона жити знову?+ Усі дні своєї підневільної служби я чекатиму, поки прийде моє звільнення.+ 15  Ти покличеш — і я відповім,+ ти жадатимеш побачити діло* своїх рук. 16  Однак тепер ти рахуєш кожен мій крок, не бачиш нічого, крім мого гріха. 17  Кладеш ти мої переступи у торбу і запечатуєш її, заклеюєш провину мою, щоб її зберегти. 18  Як гора падає і розсипається і скеля зрушується зі свого місця, 19  як вода точить камінь і її потоки змивають порох земний, так і ти розбиваєш надію смертної людини. 20  Ти перемагаєш її назавжди, і вона гине,+ змінюєш вигляд її та відсилаєш геть. 21  Синів її шанують, а вона цього не знає, їх зневажають, та вона не відає про це.+ 22  Вона відчуває біль у своєму тілі, вона журиться, лише поки жива*».

Примітки

Або «пересичена неспокоєм».
Або, можливо, «її зрізають».
Букв. «мене».
Або «шео́лі», тобто спільній могилі людства. Див. глосарій.
Або «тужитимеш за ділом».
Або «її душа на ній буде журитись».