Перейти до матеріалу

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн | БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

Ездри 9:1—15

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Одруження ізраїльтян з чужинками (1–4)

  • Молитва Ездри (5–15)

9  А після всього цього до мене підійшли князі і сказали: «Народ Ізра́їля і священики та левіти не відокремились від народів того краю та їхньої гидоти,+ від ханаа́нців, хетя́н, періззея́н, євусея́н, аммонітя́н, моавітя́н, єгиптян+ та аморея́н.+  Вони взяли за дружин собі і своїм синам дочок з цих народів.+ Тож вони — святе потомство*+ — змішалися з народами того краю.+ І найбільше винні у такій невірності князі та місцеві урядники».  Тільки-но я почув про це, то роздер на собі одяг і безрукавий халат, почав рвати волосся на голові й бороді та сидів сам не свій.  І, поки я сидів так аж до вечірньої хлібної жертви,+ до мене посходилися всі, кого огорнув благоговійний страх* від слів Ізра́їлевого Бога про невірність колишніх вигнанців.  Коли ж настав час вечірньої хлібної жертви,+ я перестав упокорювати себе і підвівся, а тоді в роздертому одязі і безрукавому халаті впав навколішки й простяг руки до мого Бога Єгови.  Я сказав: «Мій Боже, мені соромно і ніяково піднімати обличчя до тебе. Боже мій, таж провин наших не злічити, вони сягнули нам понад голови, а наша вина — аж до самого неба.+  Від днів наших прабатьків і донині на нас лежить тяжка вина,+ через наші провини ми, наші царі та священики були віддані в руки чужоземних царів: під вістря меча,+ в полон,+ на грабіж+ і ганьбу, як це видно сьогодні.+  А тепер, наш Боже Єгово, ти ненадовго обдарував нас ласкою, бо дозволив урятуватись нашому останку і дав нам надійне пристановище* у своєму святому місці,+ щоб наші очі засяяли, Боже наш, і щоб ми трохи ожили в неволі.  Бо хоча ми раби,+ але наш Бог не покинув нас у неволі, а обдарував відданою любов’ю, прихиливши до нас перських царів,+ щоб відновити наші сили, звести дім нашого Бога+ та відбудувати його руїни і щоб захистити нас кам’яною стіною* в Юді та в Єрусалимі. 10  То що ж тепер скажемо, Боже наш? Ми покинули заповіді, 11  які ти дав через своїх слуг, пророків, говорячи: “Земля, яку ви йдете посісти,— нечиста, бо довколишні народи нечисті, у своїй нечистоті вони чинять гидоту і наповнили нею ту землю від краю до краю.+ 12  Не віддавайте своїх дочок їхнім синам та не беріть їхніх дочок своїм синам+ і ніколи не сприяйте їхньому миру й добробуту,+ і тоді ви зміцнієте, будете споживати плоди свого краю і візьмете його у володіння для своїх синів навіки”. 13  Тож невже після всього, що ми зазнали за свої злі вчинки й тяжку вину,— бо ти, Боже наш, не покарав нас за нашу провину, як ми заслуговували,+ та ще й врятував тих з нас, хто зараз тут,+ — 14  невже ми знову будемо порушувати твої заповіді й ріднитися* з народами, що чинять таку гидоту?+ Хіба ти не розсердишся на нас так, що вже повністю знищиш нас і не залишиш ні останку, ні того, хто б врятувався? 15  Єгово, Боже Ізра́їля, ти праведний,+ тому останок нашого народу врятувався і дожив до цього дня. І ось ми перед тобою зі своєю провиною, хоча після такого неможливо стояти перед тобою».+

Примітки

Букв. «насіння».
Букв. «хто тремтів».
Букв. «кілок».
Або «стіною захисту».
Або «укладати шлюбні союзи».