Перейти до матеріалу

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн | БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

Дії 4:1—37

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Петра й Івана беруть під варту (1–4)

    • 5000 чоловіків стає віруючими (4)

  • Синедріон судить апостолів (5–22)

    • «Ми не можемо не розповідати» (20)

  • Молитва про сміливість (23–31)

  • Учні діляться своїм майном (32–37)

4  Поки Петро та Іван говорили з народом, до них підійшли священики, начальник храму та садукеї.+  Вони були роздратовані, бо апостоли навчали народ і відкрито звіщали про воскресіння Ісуса*.+  Тож апостолів схопили* і взяли під варту+ до наступного дня, бо вже настав вечір.  Проте багато людей, які слухали апостолів, повірили; їх було приблизно 5000 чоловіків.+  А наступного дня в Єрусалимі зібрались юдейські правителі, старійшини й книжники.  Там був А́нна,+ старший священик, а також Кайя́фа,+ Іван, Олександр та всі родичі старшого священика.  Вони вивели Петра та Івана на середину і почали їх розпитувати: «Скажіть, якою силою та чиїм іменем ви це робите?»  Тоді Петро, сповнений святого духу,+ промовив: «Правителі народу й старійшини!  Якщо ви допитуєте нас сьогодні через добрий вчинок, який ми зробили для каліки,+ і вас цікавить, завдяки кому цей чоловік одужав, 10  то нехай усім вам та цілому ізра́їльському народу буде відомо: ми зробили це іменем Ісуса Христа, назаря́нина,+ якого ви стратили на стовпі,+ але якого Бог воскресив з мертвих.+ І оцей чоловік стоїть перед вами здоровий саме завдяки Ісусу. 11  Це “камінь, який ви, будівельники, вважали непотрібним; він же став головним наріжним каменем*”.+ 12  Крім того, ні в кому іншому спасіння немає, адже з-поміж усіх людей під небом Бог більше нікому не дав такого імені,+ завдяки якому можна було б отримати спасіння».+ 13  Коли вони побачили відвертість* Петра та Івана і помітили, що це люди неосвічені* й прості,+ то стали дивуватися. І вони зрозуміли, що ці чоловіки ходили з Ісусом.+ 14  Але оскільки поряд з апостолами стояв зцілений чоловік,+ вони не мали що відповісти.+ 15  Тож члени Синедріо́ну наказали апостолам вийти із залу, а самі почали радитися: 16  «Що ж нам робити з цими чоловіками?+ Адже вони справді вчинили щось надзвичайне! Про це відомо всім жителям Єрусалима,+ і ми нічого не можемо заперечити. 17  Однак щоб звістка про це не поширювалась далі серед народу, пригрозімо їм і накажімо нікому нічого не говорити від того імені».+ 18  Отже, апостолів покликали та наказали їм нічого не розповідати і не навчати від Ісусового імені. 19  На це Петро та Іван сказали: «Розсудіть самі: чи правильно було б у Божих очах слухатись вас, а не Бога? 20  Тому ми не можемо не розповідати про те, що бачили й чули».+ 21  Пригрозивши апостолам ще раз, вони звільнили їх, оскільки не знайшли жодної підстави їх покарати. До того ж вони боялися народу,+ адже всі люди прославляли Бога за те, що трапилося, 22  бо чоловіку, з яким сталося чудо* зцілення, було вже більше ніж 40 років. 23  Після звільнення апостоли пішли до одновірців і переповіли їм усе сказане старшими священиками й старійшинами. 24  Почувши це, усі присутні разом звернулися до Бога і сказали: «Всевладний Господи! Ти створив небо, землю, море та все, що в них.+ 25  І через святий дух ти сказав устами нашого прабатька Давида,+ свого слуги: “Чому народи зчинили метушню і мешканці різних країв роздумують про марноту? 26  Земні царі повстали, і правителі зібралися разом проти Єгови* та його помазанця*”.+ 27  І справді, проти твого святого слуги Ісуса, якого ти помазав,+ зібралися разом у цьому місті Ірод, По́нтій Пилат,+ а також люди з інших народів і з народів Ізра́їля, 28  щоб виконати те, що ти визначив наперед відповідно до своєї сили і наміру.+ 29  Тепер же, Єгово*, зверни увагу на їхні погрози і допоможи своїм рабам і далі говорити твоє слово з повною сміливістю, 30  тимчасом як ти простягаєш свою руку, щоб зціляти, та ім’ям твого святого слуги Ісуса чиняться знаки й чуда*».+ 31  Після їхньої палкої молитви* місце, де вони зібралися, затряслось, і вони всі до одного сповнились святого духу+ та почали говорити Боже слово сміливо.+ 32  І весь народ, що повірив, мав одне серце й одну душу*. Ніхто не казав, що його майно належить тільки йому, все в них було спільне.+ 33  Апостоли ж продовжували з великим успіхом свідчити про воскресіння Господа Ісуса,+ і всі сповна отримували незаслужену доброту. 34  Тож серед них ніхто ні в чому не відчував нестачі,+ бо всі, хто мав поле чи дім, продавали їх і виручені гроші приносили 35  та клали до ніг апостолів.+ А ті давали кожному стільки, скільки він потребував.+ 36  Так зробив і Йосип — левіт, родом з Кіпру, якого апостоли також називали Варна́вою+ (що в перекладі означає «син потіхи»). 37  Він продав свою землю, а гроші приніс і поклав до ніг апостолів.+

Примітки

Або «на прикладі Ісуса».
Або «арештували».
Букв. «головою рогу».
Або «сміливість».
Або «неписьменні», тобто не навчалися в рабинських школах; не озн., що не вміли читати і писати.
Або «знак».
Або «його Христа».
Або «передвістя».
Або «їхнього благання».