Налаштування легкого доступу

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн

БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

Дії 27:1—44

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Павло відпливає до Рима (1–12)

  • Коребель потрапляє в бурю (13–38)

  • Корабельна аварія (39–44)

27  Коли було вирішено, що ми попливемо до Італії,+ то Юлію, сотнику із загону Августа, дали доручення доставити туди Павла та інших в’язнів.  Отже, ми сіли на адрамı́тський корабель, який відходив до портів вздовж узбережжя провінції Азія, і відпливли; з нами був також Ариста́рх,+ македонянин з Фессало́нік.  Наступного дня ми висадилися в Сидо́ні. Там Юлій поставився до Павла з добротою* і відпустив його до друзів, щоб вони попіклувалися про нього.  Вийшовши звідти в море, ми попливли коло Кіпру так, що він захищав нас від зустрічних вітрів.  Далі ми попрямували відкритим морем уздовж Кілікı́ї та Памфı́лії і зайшли в порт у Ми́рі, що в Лı́кії.  Там сотник знайшов корабель, який плив з Александрії в Італію, і посадив нас на нього.  Потім ми повільно пливли досить довгий час і ледве добралися до Кнı́да. А оскільки вітер не давав нам просуватися вперед, ми вирушили під прикриттям Криту біля Салмо́ни.  З труднощами пройшовши вздовж берега, ми підійшли до однієї гавані за назвою Добра Пристань, біля якої було місто Ласе́я.  Коли пройшло чимало часу і виходити в море було вже небезпечно, бо навіть піст, пов’язаний з Днем примирення*,+ минув, Павло порадив: 10  «Я бачу, що плавання закінчиться бідою і ми зазна́ємо великих втрат, причому маю на увазі не тільки вантаж і корабель, але й наше життя*». 11  Проте сотник послухався не Павла, а стернового та власника корабля. 12  Оскільки гавань була непридатна для зимівлі, більшість порадила попливти звідти й подивитися, чи можна якось дістатися до Фı́нікса, щоб там перезимувати; це порт на Криті, який виходить на північний і південний схід. 13  Коли повіяв вітерець з півдня, вони подумали, що їм таки вдасться здійснити свій намір, тому підняли якір і попливли вздовж Криту, тримаючись близько до берега. 14  Проте незабаром налетів шалений вітер, який називають Евракı́лон*. 15  Корабель підхопило, і він не міг іти проти вітру, тому ми перестали чинити опір, і нас почало нести. 16  Потім ми запливли під прикриття острівця за назвою Ка́вда і все ж ледве змогли втримати шлюпку, яка була біля корми. 17  Але витягнувши її на борт, люди стали обв’язувати корпус корабля, щоб укріпити його. Також, боячись сісти на мілину в Сı́рті*, вони спустили снасті, і нас продовжувало нести. 18  А оскільки буря кидала нас, то наступного дня, щоб облегшити корабель, вони почали позбуватися вантажу. 19  На третій же день вони власноруч повикидали і корабельне спорядження. 20  Потім багато днів не з’являлося ані сонце, ані зірки і навколо шаленіла сильна* буря, тож будь-яка надія на порятунок почала згасати. 21  І, оскільки люди довго не їли, Павло встав серед них та сказав: «Все-таки треба було мене послухатись і не виходити з Криту в море. Тоді ми не зазнали б такої шкоди і втрат.+ 22  А тепер благаю: наберіться мужності, бо жоден з вас* не загине, ми втратимо тільки корабель. 23  Говорю це тому, що вночі мені з’явився ангел+ Бога, якому я належу і якому служу*. 24  Ангел сказав: “Не бійся, Павле. Ти маєш стати перед цезарем,+ і заради тебе Бог збереже життя всім, хто з тобою пливе”. 25  Тож наберіться мужності, бо я вірю Богові, що все станеться саме так, як мені було сказано. 26  Нас має викинути на якийсь острів».+ 27  Настала 14-та ніч, а нас і далі кидало туди-сюди по морю А́дрії. Однак опівночі моряки почали підозрювати, що ми наближаємось до якоїсь землі. 28  Вони заміряли глибину, і виявилось, що було 20 сажнів*. Через деякий час вони знову заміряли глибину, тепер було 15 сажнів*. 29  Боячись, що нас викине десь на скелі, ми кинули з корми чотири якорі й почали з нетерпінням чекати, коли настане день. 30  А як моряки спробували утекти з корабля і, вдаючи, що хочуть скинути з носа якорі, почали спускати на море шлюпку, 31  Павло сказав сотникові та воїнам: «Якщо ці люди не залишаться на кораблі, ви не зможете врятуватися».+ 32  Тоді воїни відрубали канати від шлюпки, і вона впала. 33  А перед світанком Павло став благати всіх трохи поїсти, кажучи: «Вже 14-й день ви стривожено чекаєте і зовсім нічого не їсте. 34  Тому прошу вас: поїжте трохи, щоб ви могли врятуватися, бо ні в кого з вас не впаде і волосина з голови». 35  Після того він взяв хліб, склав перед усіма Богові подяку, поламав його і почав їсти. 36  Тоді всі набралися мужності і теж почали їсти. 37  Усього на кораблі було 276 осіб*. 38  Наївшись, вони викинули в море пшеницю, щоб облегшити корабель.+ 39  Коли прийшов день, вони не могли розпізнати, до якої землі припливли,+ але, побачивши якусь затоку та берег, вирішили, що спробують причалити до нього. 40  Отож вони відрубали якорі, скинули їх у море і відпустили кріплення рульових весел, а тоді підняли переднє вітрило та попрямували за вітром до берега. 41  Коли корабель сів на мілину, яка омивалась з обох боків морем, то його ніс нерухомо загруз у дні, а корму почали трощити хвилі.+ 42  Тоді воїни вирішили вбити в’язнів, щоб ніхто не відплив і не втік. 43  Але сотник бажав привести Павла цілим та неушкодженим і стримав їх. Він наказав тим, хто вмів плавати, скочити в море і першими пливти до берега, 44  а решті добиратися або на дошках, або на уламках корабля. Так всі уціліли й дістались до суші.+

Примітки

Або «людяно».
Або «осінній піст».
Або «наші душі».
Тобто північно-східний вітер.
Букв. «немала».
Або «жодна душа».
Або «виконую священне служіння».
Прибл. 36 м. Див. додаток Б14.
Прибл. 27 м. Див. додаток Б14.
Або «душ».