Перейти до матеріалу

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн | БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

Дії 20:1—38

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Павло в Македонії і Греції (1–6)

  • Воскресіння Євтиха у Троаді (7–12)

  • З Троади в Мілет (13–16)

  • Павло зустрічається з ефеськими старійшинами (17–38)

    • Навчання від дому до дому (20)

    • «Більше щастя в тому, щоб давати» (35)

20  Коли галас стих, Павло послав за учнями і, підбадьоривши їх, попрощався з ними та вирушив у подорож до Македонії.  Пройшовши ті краї і підбадьоривши братів багатьма добрими словами, він прийшов у Грецію  і пробув там три місяці. Після того він збирався відпливти до Сирії, але коли дізнався, що юдеї вчинили проти нього змову,+ то вирішив повернутися до Македонії.  Його супроводжували Сопа́тер, син Пи́рра з Ве́рії, фессалонікı́йці Ариста́рх+ і Секу́нд, Гай з Де́рвії, Тимофій,+ а також Ти́хик+ і Трохим+ з провінції Азія.  Вони пішли вперед і чекали нас у Троа́ді,  а ми вийшли з Філı́пп в море — це було після Свята прісного хліба+ — і вже через п’ять днів прибули до них у Троа́ду. Там ми провели сім днів.  У перший день тижня, коли ми зібралися разом поїсти, Павло звернувся до присутніх, бо наступного дня хотів вирушити в дорогу, і його промова затягнулася до півночі.  А в горішній кімнаті, куди ми зійшлися, було багато світильників.  І, коли Павло ще говорив, один юнак, на ім’я Євти́х, який сидів на вікні, міцно заснув і, зморений сном, упав з третього поверху. Коли його підняли, то побачили, що він мертвий. 10  Тоді Павло зійшов униз, припав до нього і, обійнявши,+ сказав: «Не здіймайте галасу, бо він живий*».+ 11  Після того Павло піднявся нагору, поламав хліб і поїв. Потім він довго, аж до світанку, розмовляв з ними, а тоді вирушив у дорогу. 12  Хлопця забрали назад, і всі безмежно тішилися, що він живий. 13  Ми ж, як і розпорядився Павло, першими пішли до корабля і відпливли до А́сса, де мали взяти його на борт, бо він вирішив іти туди пішки. 14  Коли він наздогнав нас в А́ссі, ми взяли його на борт і вирушили в Мітиле́ну. 15  Наступного дня, відпливши звідти, ми стали біля Хіо́су, на другий день причалили до Са́мосу, а на третій день прибули в Міле́т. 16  Далі, щоб не затримуватися в провінції Азія, Павло вирішив оминути Ефе́с:+ він поспішав, бо хотів, якщо вдасться, прибути в Єрусалим+ до дня П’ятидесятниці. 17  А з Міле́та він послав звістку в Ефе́с і покликав старійшин збору. 18  Коли вони прийшли, він сказав: «Ви добре знаєте, як я поводився серед вас з першого дня, відколи прийшов у провінцію Азія.+ 19  Незважаючи на випробування, які спіткали мене через змови юдеїв, я служив Господу як раб з усією смиренністю+ і зі слізьми на очах. 20  Я не стримувався від того, щоб розповідати вам про все корисне* і навчати вас привселюдно+ та від дому до дому.+ 21  До того ж я ґрунтовно свідчив як юдеям, так і грекам та показував їм, що необхідно покаятися+ перед Богом і вірити в нашого Господа Ісуса.+ 22  І ось, спонуканий* духом, я вирушаю до Єрусалима, хоча не знаю, що́ зі мною там буде. 23  Знаю тільки, що святий дух у кожному місті постійно мені свідчить, що на мене чекають ув’язнення та лиха.+ 24  Але я зовсім не вважаю своє життя* важливим* для себе. Найголовніше — завершити свій шлях+ і виконати служіння, яке я отримав від Господа Ісуса, тобто дати ґрунтовне свідчення, звіщаючи добру новину про Божу незаслужену доброту. 25  І тепер я знаю, що всі ви, серед кого я проповідував Царство, більше ніколи мене не побачите. 26  Тож сьогодні закликаю вас: засвідчте, що я чистий від крові всіх людей,+ 27  бо я не стримувався від того, щоб розповідати вам про всю волю* Бога.+ 28  Пильнуйте за собою+ та за всією отарою; святий дух призначив вас у ній наглядачами,+ щоб ви пасли збір Бога,+ який він придбав кров’ю власного Сина.+ 29  Я знаю, що, коли відійду, до вас ввійдуть люті вовки,+ які не будуть ніжно ставитися до отари. 30  І з-поміж вас самих постануть чоловіки, які будуть перекручувати правду, щоб потягти за собою учнів.+ 31  Тож пильнуйте і пам’ятайте: три роки+ ніч і день я не переставав зі слізьми наставляти кожного з вас. 32  А тепер нехай вас береже Бог і слово про його незаслужену доброту, яке може вас зміцнити і дати вам спадщину серед тих, хто освячений.+ 33  Я ж не жадав нічийого срібла, золота чи одягу.+ 34  І ви самі знаєте, що цими руками я забезпечував себе+ і тих, хто був зі мною. 35  В усьому я показав вам, що, трудячись так,+ ви повинні допомагати слабким і при цьому пам’ятати слова Господа Ісуса, адже він сам сказав: “Більше щастя в тому, щоб давати,+ а не брати”». 36  Сказавши це, Павло став разом зі всіма навколішки та помолився. 37  І всі вони розридалися, обійняли* Павла та почали його цілувати, 38  бо їх сильно засмутили його слова про те, що вони вже ніколи його не побачать.+ Потім вони провели Павла до корабля.

Примітки

Або «бо його душа в ньому».
Або «все, що буде вам на добро».
Або «зв’язаний».
Або «душу».
Або «хоч трохи цінним».
Або «весь намір».
Букв. «кинулись на шию».