Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн

БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

Дії 16:1—40

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Павло вибирає Тимофія (1–5)

  • Павло бачить у видінні македонянина (6–10)

  • Навернення Лідії у Філіппах (11–15)

  • Павло і Сила ув’язнені (16–24)

  • Тюремний наглядач і його домашні хрестяться (25–34)

  • Павло вимагає офіційного вибачення (35–40)

16  Так він дійшов до Де́рвії і Лı́стри.+ Там жив один учень, на ім’я Тимофій;+ його мати була віруюча єврейка, а батько був грек.  Про Тимофія добре відгукувались брати в Лı́стрі та Іко́нії.  Павло захотів взяти Тимофія з собою, але спочатку зробив йому обрı́зання задля місцевих юдеїв,+ бо всі знали, що його батько — грек.  І, подорожуючи містами, вони передавали місцевим братам постанови, які були ухвалені апостолами й старійшинами в Єрусалимі і яких належало дотримуватися.+  Отже, збори зміцнювались у вірі та збільшувалися день за днем.  Потім вони пройшли через Фри́гію та землі Гала́тії,+ бо святий дух заборонив їм сповіщати слово в провінції Азія.  А коли вони дійшли до Мı́сії, то спробували піти у Віфı́нію,+ але через дух Ісус не дозволив їм.  Тому вони оминули* Мı́сію і пішли до Троа́ди.  Там уночі Павло побачив у видінні, як один македонянин стоїть і просить його: «Прийди до Македонії та допоможи нам». 10  Як тільки він побачив це видіння, ми відразу вирушили до Македонії, оскільки дійшли висновку, що Бог покликав нас проголошувати там добру новину. 11  Тож з Троа́ди ми вийшли в море і попливли прямо до Самофра́кії, наступного дня до Неапо́ліса, 12  а звідти до колонії Філı́ппи+ — головного міста в області Македонії. У тому місті ми провели кілька днів. 13  Коли настала субота, ми вийшли за міську браму до річки, де, як ми думали, було місце молитви. Посідавши, ми почали розмовляти з жінками, які туди посходилися. 14  Нас слухала Лідія, богобоязлива жінка з міста Тіати́ри,+ яка займалася продажем пурпуру. Єгова* відкрив її серце, щоб вона прийняла Павлові слова. 15  А після того як Лідія та її домашні охрестилися,+ вона почала благати: «Якщо ви вважаєте мене вірною Єгові*, то ходіть до мене і поживіть у моєму домі». І вона просто змусила нас зайти. 16  Якось ми йшли до місця молитви і дорогою зустріли одну служницю, в якій був дух, демон ворожіння.+ Вона передрікала майбутнє* і цим приносила своїм господарям великий прибуток. 17  Ця дівчина постійно ходила за Павлом і за нами, вигукуючи: «Ці люди — раби Всевишнього Бога!+ Вони звіщають вам дорогу спасіння!» 18  Так вона робила багато днів. Зрештою Павлові це набридло, тому він обернувся і сказав духові: «Іменем Ісуса Христа наказую тобі: вийди з неї». І в ту ж мить дух вийшов.+ 19  А як господарі зрозуміли, що прибутків їм вже не бачити,+ то схопили Павла й Си́лу і потягли на ринкову площу до начальників.+ 20  Привівши їх до міських управителів, вони сказали: «Ці чоловіки порушують спокій у нашому місті.+ Вони юдеї 21  і навчають звичаїв, яких нам, ри́млянам, не дозволено ні приймати, ні дотримуватися». 22  Тоді проти них повстав натовп, а міські управителі здерли з них одяг і наказали висікти їх різками.+ 23  Після того як їх сильно побили, їх вкинули до в’язниці й наказали тюремному наглядачеві пильно їх стерегти.+ 24  Отримавши такий наказ, він вкинув їх до внутрішньої в’язниці і закував їм ноги в колодки. 25  Приблизно опівночі Павло та Си́ла молилися і вихваляли Бога піснями,+ а в’язні їх слухали. 26  Раптом стався такий сильний землетрус, що фундамент в’язниці захитався. У ту ж мить усі двері повідчинялися і з усіх в’язнів поспадали кайдани.+ 27  Коли тюремний наглядач прокинувся і побачив, що двері в’язниці відчинені, то витягнув меч і вже збирався вбити себе, бо думав, що в’язні повтікали.+ 28  Проте Павло вигукнув: «Не губи себе, ми всі тут!» 29  Тож він попросив, щоб запалили світло, вбіг досередини і, тремтячи, впав перед Павлом та Си́лою. 30  Він вивів їх із в’язниці та сказав: «Панове! Що мені робити, щоб отримати спасіння?» 31  Ті відповіли: «Вір у Господа Ісуса, і спасешся ти й твої домашні».+ 32  Потім вони розповіли слово Єгови* йому та всім, хто був у його домі. 33  Тієї ж нічної години тюремний наглядач забрав їх з собою і обмив їм рани. А тоді він та всі його домашні відразу охрестилися.+ 34  Він привів їх у свій дім, накрив стіл і разом з усіма домашніми дуже радів, що повірив у Бога. 35  Коли настав день, міські управителі послали охоронців з таким наказом: «Звільни тих людей». 36  Тюремний наглядач передав їхні слова Павлу, сказавши: «Міські управителі послали людей, щоб вас обох звільнити. Тож виходьте і йдіть з миром». 37  Але Павло сказав: «Нас, ри́млян,+ вони без суду* прилюдно висікли і вкинули до в’язниці. А тепер що, таємно виганяють? Ні, цього не буде! Нехай самі прийдуть і виведуть нас». 38  Охоронці передали ці слова міським управителям, а ті, коли дізнались, що це ри́мляни, налякалися.+ 39  Тож управителі прийшли і вибачились перед ними, а тоді, вивівши, попросили їх покинути місто. 40  Але з в’язниці вони пішли до дому Лідії і там, побачившись з братами, підбадьорили їх+ та вирушили в дорогу.

Примітки

Або «пройшли через».
Або «віщувала».
Або «не засуджених».