Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн

БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

Буття 50:1—26

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Йосип ховає Якова в Ханаані (1–14)

  • Йосип ще раз підтверджує своє прощення (15–21)

  • Останні дні і смерть Йосипа (22–26)

    • Наказ Йосипа щодо його кісток (25)

50  Тоді Йосип припав до батька,+ розридався та почав його цілувати.  Після того він наказав лікарям, які були його слугами, забальзамувати+ батька. І вони забальзамували Ізра́їля.  Це зайняло повних 40 днів, бо саме стільки часу мало тривати бальзамування. І єгиптяни оплакували Ізра́їля 70 днів.  Коли дні жалоби закінчились, Йосип сказав придворним* фараона: «Якщо я знайшов ласку у ваших очах, прошу, передайте фараонові такі слова:  “Мій батько взяв з мене клятву,+ кажучи: «Я вже помираю.+ Поховай мене в гробниці,+ яку я приготував у ханаа́нському краю».+ Тож, будь ласка, дозволь мені піти і поховати батька. Потім я повернуся”».  На це фараон сказав: «То виконай свою клятву: йди і поховай батька».+  Отже, Йосип пішов ховати батька, а з ним пішли всі слуги фараона, старійшини його двору,+ всі старійшини єгипетського краю,  всі домашні Йосипа, його брати і домашні його батька.+ У краю Гоше́н залишилися тільки їхні малі діти, а також дрібна і велика худоба.  Крім того, разом з ним у дорогу вирушили вершники і колісниці.+ Тож з ним пішло дуже багато людей. 10  Прийшовши на тік Ата́ду, що біля Йордану, всі вони почали сильно голосити і оплакувати Йосипового батька. І жалоба за ним тривала сім днів. 11  Коли ж ханаа́нці, мешканці того краю, побачили жалобу на току Ата́ду, то вигукнули: «У єгиптян велика жалоба!» Тому це місце біля Йордану назвали А́вель-Міцраї́м*. 12  Тож сини зробили все так, як наказав батько.+ 13  Вони віднесли його тіло в ханаа́нський край і поховали в печері на полі Махпе́ла, що навпроти Мамре́; це поле Авраам купив у хетя́нина Ефро́на, щоб мати місце для поховання.+ 14  Поховавши батька, Йосип, його брати і всі, хто пішов з ним на похорон, повернулися в Єгипет. 15  Після смерті батька Йосипові брати сказали один одному: «А що, як Йосип затаїв на нас злобу і відплатить за все те зло, яке ми йому заподіяли?»+ 16  Тоді вони передали Йосипу такі слова: «Перед смертю твій батько наказав: 17  “Скажіть Йосипу: «Благаю тебе, прости, будь ласка, переступ і гріх своїх братів, прости ту кривду, якої вони тобі завдали»”. Тому просимо тебе, пробач переступ слуг Бога, якому служив твій батько». Почувши ці слова, Йосип розридався. 18  Тоді брати прийшли до Йосипа і, впавши йому до ніг, сказали: «Ми твої раби!»+ 19  Та Йосип відповів: «Не бійтесь! Хіба ж я Бог? 20  Ви хотіли завдати мені кривди,+ але Бог задумав обернути все на добро і багатьом врятувати життя, що він і робить сьогодні.+ 21  Тому не бійтеся. Я дбатиму, щоб ви і ваші діти мали що їсти».+ Тож він потішив і заспокоїв їх. 22  Йосип та всі домашні його батька і далі жили в Єгипті. Усього Йосип прожив 110 років 23  і побачив Єфре́мових синів+ до третього покоління, а також синів Махı́ра,+ Манасı́їного сина. Вони були для нього наче власні діти*. 24  Зрештою Йосип сказав братам: «Я вже помираю, але Бог обов’язково згадає про вас+ і неодмінно виведе вас з цієї землі у край, який поклявся дати Аврааму, Ісаку та Якову».+ 25  Отже, Йосип взяв клятву з синів Ізра́їля, кажучи: «Бог обов’язково допоможе вам. Ви ж пообіцяйте, що заберете звідси мої кістки».+ 26  Тож Йосип помер у віці 110 років. Його забальзамували+ і поклали у труну в Єгипті.

Примітки

Або «домашнім».
Озн. «жалоба єгиптян».
Букв. «народилися на коліна Йосипові».