Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн

БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

Буття 27:1—46

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Яків отримує благословення Ісака (1–29)

  • Ісав хоче мати благословення, але не кається (30–40)

  • Ісавова злоба на Якова (41–46)

27  Коли Ісак постарів і вже майже не бачив, він покликав свого старшого сина Ісава:+ «Сину мій!» Той відізвався: «Я тут!»  Ісак сказав: «Я постарів і не знаю, скільки мені ще лишилося жити.  Візьми, будь ласка, своє мисливське знаряддя, свій лук і стріли, піди в поле та злови дичину.+  Потім приготуй смачну страву — таку, як я люблю, і принеси мені поїсти, щоб я* поблагословив тебе, перш ніж помру».  А Реве́ка чула, як Ісак розмовляв зі своїм сином Ісавом. І, коли Ісав пішов у поле, щоб упіймати і принести дичину,+  вона сказала своєму синові Якову:+ «Я щойно чула, як твій батько говорив твоєму брату Ісаву:  “Злови дичину і приготуй смачну страву, щоб я поїв і поблагословив тебе перед Єговою, перш ніж помру”.+  Тепер же, сину, уважно вислухай мене і зроби, як я кажу тобі.+  Піди, будь ласка, й принеси з отари двох найліпших козенят, а я приготую смачну страву — таку, яку любить твій батько. 10  Потім віднеси її батькові, щоб він поїв та поблагословив тебе перед своєю смертю». 11  Яків сказав своїй матері Реве́ці: «Але ж в Ісава, мого брата, тіло волохате,+ а в мене ні. 12  Що буде, як батько доторкнеться до мене?+ Він точно подумає, що я з нього насміхаюсь, і замість благословення я отримаю прокляття». 13  На це його мати сказала: «Сину, якщо таке станеться, то нехай твоє прокляття буде на мені. Просто зроби, як я кажу, піди й принеси козенят».+ 14  Тож він пішов, взяв козенят і приніс матері, а вона приготувала смачну страву — таку, яку любив його батько. 15  Після того Реве́ка знайшла в домі найліпше вбрання свого старшого сина Ісава та одягла в нього Якова, молодшого сина.+ 16  А руки і шию Якова вона обгорнула шкурками козенят.+ 17  Потім вона дала своєму синові Якову смачну страву та хліб, що сама приготувала.+ 18  Прийшовши до батька, Яків сказав: «Батьку мій!» Той відізвався: «Я тут! Хто ти, сину?» 19  Яків відповів: «Я Ісав, твій первісток.+ Я зробив усе, як ти сказав. Сядь, будь ласка, поїж дичини, щоб ти* поблагословив мене».+ 20  Та Ісак запитав: «Сину, як тобі вдалося так швидко щось упіймати?» Той же відповів: «Єгова, твій Бог, послав мені дичину». 21  Тоді Ісак сказав Якову: «Сину, підійди, будь ласка, ближче, щоб я доторкнувся до тебе і переконався, що ти справді син мій Ісав».+ 22  Коли ж Яків підійшов ближче до свого батька Ісака, той доторкнувся до нього і сказав: «Голос ніби Якова, а руки Ісава».+ 23  Він так і не впізнав Якова, бо у нього руки були такі ж волохаті, як у його брата Ісава. Тож Ісак поблагословив Якова.+ 24  Потім Ісак запитав: «Ти справді мій син Ісав?» — «Так»,— відповів той. 25  Тоді Ісак сказав: «Сину, подай мені дичину, і я поїм. Після цього я* поблагословлю тебе». Яків подав страву, й Ісак поїв. Також Яків дав йому вина, і той випив. 26  Потім Ісак, його батько, сказав: «Сину, підійди, будь ласка, ближче і поцілуй мене».+ 27  І, коли Яків підійшов та поцілував його, той відчув запах одягу+ та поблагословив його, кажучи: «Запах мого сина — немов запах поля, яке поблагословив Єгова. 28  Нехай правдивий Бог дасть тобі роси з неба+ й родючої землі,+ а також вдосталь зерна й молодого вина.+ 29  Нехай тобі служать народи, хай народи низько кланяються перед тобою. Пануй над своїми братами, і нехай сини твоєї матері низько кланяються тобі.+ Кожен, хто тебе проклинатиме, буде про́клятий, а хто благословлятиме — отримає благословення».+ 30  Як тільки Ісак поблагословив Якова і той вийшов від свого батька Ісака, повернувся з полювання його брат Ісав.+ 31  Він теж приготував смачну страву, приніс батькові й сказав: «Встань, батьку, поїж дичини, яку вполював твій син, щоб ти* поблагословив мене». 32  Ісак же запитав: «Хто ти?» Той відповів: «Це я, твій син Ісав, твій первісток».+ 33  А Ісак сильно затремтів і вигукнув: «Хто ж тоді був перед тобою?! Хто приніс мені з полювання дичину? Я вже поїв і поблагословив його, і він неодмінно буде благословенний!» 34  Почувши слова батька, Ісав почав дуже голосно й гірко плакати, кажучи: «Благослови мене, і мене, батьку!»+ 35  Ісак же сказав: «Твій брат прийшов і обманом отримав твоє благословення». 36  На це Ісав сказав: «Недаремно його звати Яків*! Він уже двічі зайняв моє місце!+ Спочатку забрав моє право первородства,+ а тепер ще й моє благословення!»+ Потім він додав: «Невже для мене не залишилось жодного благословення?» 37  У відповідь Ісак сказав: «Я вже поставив його паном над тобою,+ всіх його братів дав йому за слуг і обдарував його зерном та молодим вином.+ Що ж я можу зробити для тебе, сину?» 38  На це Ісав сказав: «Батьку, невже ти маєш тільки одне благословення? Благослови мене, і мене, батьку!» І він голосно заридав.+ 39  Тоді його батько Ісак сказав: «Там, де ти житимеш, не буде ні родючої землі, ні роси з неба.+ 40  Ти будеш жити зі свого меча+ і служитимеш своєму братові.+ Але ти збунтуєшся і скинеш його ярмо зі своєї шиї».+ 41  І затаїв Ісав злобу на Якова, бо той отримав благословення від батька.+ Тож Ісав постійно говорив у своєму серці: «Скоро прийдуть дні жалоби за моїм батьком,+ і після того я вб’ю свого брата Якова». 42  Коли Реве́ці розповіли, що́ задумав її старший син Ісав, вона відразу послала за молодшим сином Яковом та сказала йому: «Твій брат Ісав хоче помститися і вбити тебе*. 43  Тому, сину, зроби, що́ я кажу: збирайся і втікай у Хара́н до мого брата Лава́на.+ 44  Поживи у нього якийсь час, поки не мине лють твого брата. 45  Коли ж його гнів пройде і він забуде, що́ ти йому зробив, я пошлю за тобою і ти повернешся. Навіщо я маю в один день втратити вас обох?» 46  Після того Реве́ка стала говорити Ісаку: «Життя мені обридло через Хе́тових дочок.+ Якщо і Яків одружиться на Хе́товій дочці — такій, як дочки цього краю, то ліпше мені не жити».+

Примітки

Або «моя душа».
Або «твоя душа».
Або «моя душа».
Або «твоя душа».
Озн. «який хапає за п’яту; який займає чиєсь місце».
Або «тішить себе думкою, що вб’є тебе».