Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн

БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

Буття 21:1—34

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Народження Ісака (1–7)

  • Ізмаїл насміхається з Ісака (8, 9)

  • Авраам відсилає Агар та Ізмаїла (10–21)

  • Угода між Авраамом та Авімелехом (22–34)

21  Єгова, як і говорив, згадав про Сарру. І зробив Єгова для неї те, що обіцяв.+  Тож, коли Авраам був уже в похилому віці, Сарра завагітніла+ і народила йому сина. Це сталося саме в той час, про який Бог говорив Аврааму.+  І назвав Авраам свого новонародженого сина, якого народила Сарра, Ісаком.+  Коли Ісаку виповнилось вісім днів, Авраам зробив йому обрı́зання, як Бог і наказав.+  Авраам же мав 100 років, коли народився його син Ісак.  Тоді Сарра сказала: «Бог дав мені радісний сміх. Тепер кожен, хто почує про це, буде сміятися зі мною*,—  і додала: — Хто б міг сказати Аврааму: “Сарра неодмінно годуватиме грудьми дитину”? Але я таки народила сина Авраамові на старість».  Тож дитина виросла, і в той день, коли її відлучили від грудей, Авраам влаштував великий бенкет.  Але Сарра стала помічати, що син, якого єгиптянка Ага́р+ народила Аврааму, насміхається з Ісака.+ 10  І Сарра сказала Аврааму: «Прожени цю рабиню та її сина, бо син рабині не буде спадкоємцем разом з моїм сином, з Ісаком!»+ 11  Коли Авраам почув таке про свого сина, то дуже засмутився.+ 12  Тоді Бог сказав Аврааму: «Хай тебе не засмучує те, що Сарра говорить про хлопця і твою рабиню. Послухайся її*, бо обіцяне тобі потомство* прийде через Ісака.+ 13  А оскільки син рабині+ — теж твоє потомство*, я зроблю так, що з нього вийде цілий народ».+ 14  Вставши рано-вранці, Авраам взяв хліб і бурдюк води, поклав усе це на плечі Ага́р та відіслав її разом з хлопцем.+ Ага́р пішла звідти і блукала в пустелі Бее́р-Ше́ви.+ 15  Згодом у бурдюку закінчилась вода, і Ага́р поклала хлопця під кущем, 16  а сама відійшла на відстань випущеної стріли, сіла і сказала: «Не хочу дивитися, як мій син помирає». Тож, сівши на віддалі, вона голосно заплакала. 17  А Бог почув голос хлопця,+ і Божий ангел запитав з неба Ага́р:+ «Чому ти плачеш, Ага́р? Не бійся, Бог почув голос хлопця там, де ти його поклала. 18  Вставай і підніми хлопця, підтримай його своєю рукою, бо я зроблю так, що з нього вийде великий народ».+ 19  Тоді Бог відкрив їй очі, і вона побачила колодязь. Ага́р пішла, наповнила бурдюк водою і дала хлопцеві пити. 20  А Бог був з хлопцем,+ поки той підростав. Хлопець жив у пустелі і став лучником. 21  Він оселився в пустелі Пара́н,+ і мати взяла йому дружину з єгипетського краю. 22  Якось Авімеле́х разом з Піхо́лом, начальником свого війська, сказали Авраамові: «Ми бачимо, що Бог з тобою в усьому, що ти робиш.+ 23  Тепер поклянися Богом, що не поведешся підступно ні зі мною, ні з моїми дітьми, ні з моїми внуками. Пообіцяй, що так само, як я виявив віддану любов тобі, ти виявиш віддану любов мені і мешканцям краю, в якому живеш».+ 24  Тож Авраам сказав: «Клянусь». 25  Але Авраам поскаржився Авімеле́ху, що його слуги силою захопили колодязь.+ 26  Той сказав: «Я не знаю, хто це зробив. Ти ж нічого не казав мені. Перший раз про це чую». 27  Тоді Авраам дав Авімеле́ху овець та велику худобу, і вони уклали угоду. 28  Потім Авраам вибрав з отари сім овець і поставив окремо. 29  Авімеле́х запитав: «Чому ти відділив сім овець?» 30  У відповідь Авраам сказав: «Прийми від мене цих сім овець як свідчення того, що цей колодязь викопав я». 31  Він назвав те місце Бее́р-Ше́ва*,+ бо там вони дали клятву один одному. 32  Отже, вони уклали в Бее́р-Ше́ві угоду,+ і після того Авімеле́х та начальник його війська Піхо́л повернулися до філісти́мського+ краю. 33  Потім Авраам посадив у Бее́р-Ше́ві тамариск і покликав ім’я Єгови,+ вічного Бога.+ 34  І Авраам ще довгий час* жив* у філісти́мському краю.+

Примітки

Або, можливо, «з мене».
Букв. «її голосу».
Букв. «насіння».
Букв. «насіння».
Озн. «колодязь клятви; колодязь семи».
Букв. «багато днів».
Або «жив як чужинець».