Івана 6:1—71
6 Після того Ісус переплив на другий бік Галілейського, або Тиберіа́дського, моря.+
2 І за ним пішов великий натовп людей,+ оскільки вони бачили чуда, які він виконував, зціляючи хворих.+
3 Тож Ісус піднявся на гору і сів там зі своїми учнями.
4 Наближалась юдейська Пасха.+
5 Коли Ісус підвів очі та побачив, що до нього йде численний натовп, він сказав Пилипу: «Де б нам купити хліба для цих людей?»+
6 Ісус промовив ці слова, щоб випробувати Пилипа, бо сам вже знав, що́ буде робити.
7 Пилип же відповів: «Навіть якщо ми купимо хліба на 200 дена́ріїв*, цього не вистачить, щоб дати кожному хоча б по шматочку».
8 Тоді один учень — Андрій, брат Си́мона Петра,— сказав:
9 «Тут один хлопчик має п’ять ячмінних хлібин і дві невеликі риби. Але це ніщо для такої великої кількості людей!»+
10 Ісус же промовив: «Нехай люди сядуть». У тому місці росло багато трави, тож усі посідали. А зібралося там приблизно 5000 чоловіків.+
11 Тоді Ісус взяв хліб і, склавши подяку, роздав людям, які там сиділи. Також він роздав рибу — кожному, хто скільки хотів.
12 Коли люди наїлися, він сказав учням: «Позбирайте все, що залишилось, аби нічого не змарнувалося».
13 Тож після того, як люди поїли, учні зібрали залишки від п’яти ячмінних хлібин, і вийшло 12 повних кошиків.
14 Побачивши Ісусове чудо, люди почали говорити: «Це справді той Пророк, який мав прийти у світ».+
15 Тоді Ісус, знаючи, що його збираються схопити і зробити царем, знову пішов+ сам на гору.+
16 Коли звечоріло, його учні спустились до моря,+
17 сіли в човен та попливли до Капернау́ма. Вже стемніло, а Ісус ще не повернувся.+
18 Тим часом від сильного вітру море розбурхалось.+
19 Провеслувавши приблизно 5 або 6 кілометрів*, учні побачили Ісуса, який ішов по морю до човна, і перелякалися.
20 Але він їм сказав: «Це я. Не лякайтесь».+
21 Тоді вони з радістю взяли його в човен і дуже швидко пристали до берега, до якого пливли.+
22 Наступного дня всі, хто був на іншому березі моря, помітили, що там є лише один невеликий човен, і згадали, що Ісус не сідав з учнями в човен, а відпливли тільки учні.
23 Недалеко від того місця, де люди їли хліб, коли Господь склав подяку, зупинились човни з Тиберіа́ди.
24 І як люди з натовпу побачили, що там не було ні Ісуса, ні учнів, то на тих човнах попливли в Капернау́м шукати Ісуса.
25 Знайшовши його на іншому березі моря, вони запитали: «Учителю*,+ коли ти сюди прибув?»
26 А Ісус відповів: «Щиру правду кажу вам: ви шукаєте мене не тому, що бачили чуда, а тому, що їли хліб і наситилися.+
27 Працюйте не заради поживи, яка псується, а заради нетлінної поживи, яка приносить вічне життя.+ Її дасть вам Син людський, адже на ньому Батько, сам Бог, поставив печатку свого схвалення».+
28 Почувши це, люди запитали Ісуса: «Що нам робити, аби виконувати діла, які Бог схвалює?»
29 У відповідь він сказав: «Ось що схвалює Бог: віру в того, кого він послав».+
30 А вони запитали Ісуса: «Який ти покажеш нам знак,+ щоб ми повірили тобі? Що ти зробиш?
31 Наприклад, наші прабатьки їли манну в пустелі,+ про що написано: “Він дав їм хліб з неба”».+
32 На це Ісус сказав: «Щиру правду кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба. Правдивий хліб з неба дає мій Батько,
33 оскільки Божий хліб — це той, хто сходить з неба і приносить життя світові».
34 Тож вони попросили його: «Господи, давай нам цей хліб завжди».
35 Ісус же сказав: «Я — хліб життя. Хто приходить до мене, вже ніколи не зголодніє, і, хто вірить у мене, той більше ніколи не відчуватиме спраги.+
36 Але, як я вам і говорив, ви в мене не вірите,+ хоча й бачите мене.
37 Усі, кого дає мені Батько, прийдуть до мене, і я ніколи не прожену того, хто приходить.+
38 Бо я зійшов з неба,+ щоб виконувати не власну волю, а волю того, хто мене послав.+
39 І ось у чому полягає воля того, хто мене послав: щоб з усіх, кого він мені дав, я не втратив жодного і щоб воскресив їх+ в останній день.
40 Адже воля мого Батька полягає в тому, щоб кожен, хто визнає́ Сина та вірить у нього, мав вічне життя,+ і такого я воскрешу+ в останній день».
41 Тоді юдеї почали нарікати на Ісуса, почувши його слова: «Я — хліб, який зійшов з неба».+
42 Вони говорили: «Хіба це не Ісус, Йосипів син? Таж ми знаємо його батька і матір.+ Як він може говорити: “Я зійшов з неба”?»
43 На це Ісус промовив: «Перестаньте нарікати.
44 Жодна людина не може прийти до мене, якщо мій Батько, який послав мене, не приведе її,+ і я воскрешу її в останній день.+
45 У Пророках написано: “Всі вони будуть навчені Єговою*”.+ Кожен, хто слухає Батька і вчиться у нього, приходить до мене.
46 Це не означає, що якась людина бачила Батька;+ його бачив лише той, хто прийшов від Бога. Він і бачив Батька.+
47 Щиру правду кажу вам: той, хто вірить, має вічне життя.+
48 Я — хліб життя.+
49 Хоча ваші прабатьки їли манну в пустелі, вони все одно померли.+
50 А кожен, хто їсть хліб, який походить з неба, не помре.
51 Я — живий хліб, що зійшов з неба. Хто їстиме такий хліб, житиме вічно, а цей хліб — моє тіло, і я дам його, щоб світ отримав життя».+
52 Тоді юдеї почали сперечатися між собою: «Як цей чоловік може дати нам їсти своє тіло?»
53 Тож Ісус сказав: «Щиру правду кажу вам: якщо не будете їсти тіло Сина людського та пити його кров, то не матимете в собі життя.+
54 Хто їсть моє тіло та п’є мою кров, той має вічне життя, і я воскрешу його+ в останній день.
55 Бо моє тіло — це правдива пожива, а моя кров — правдивий напій.
56 Хто їсть моє тіло та п’є мою кров, той перебуває в єдності зі мною, а я — в єдності з ним.+
57 Як живий Батько послав мене і я живу завдяки Батькові, так само і той, хто їсть моє тіло, завдяки мені буде жити.+
58 Цей хліб зійшов з неба; він не такий, який їли ваші прабатьки, адже вони все одно повмирали. А хто споживає цей хліб, той житиме вічно».+
59 Усього цього він навчав у Капернау́мі в синагозі*.
60 Почувши це, багато учнів почали казати: «Що він говорить? Як таке можна слухати?»
61 Але Ісус, знаючи, що його учні нарікають через це, звернувся до них: «Невже це стало для вас каменем спотикання?
62 А що буде, коли ви побачите, як Син людський піднімається туди, де був раніше?+
63 Життя можна отримати завдяки духу,+ а від тіла користі жодної. І слова, які я вам говорив, духовні; вони дають життя.+
64 А втім, серед вас є такі, що не вірять». Ісус сказав це, бо ще з самого початку знав, хто з них не вірить і хто його зрадить.+
65 Він продовжив: «Ось чому я сказав вам: “Ніхто не може прийти до мене, якщо цього не дозволить Батько”».+
66 Через це багато учнів повернулися до своїх справ+ і більше з ним не ходили.
67 Тож Ісус звернувся до дванадцятьох: «Може, і ви хочете піти?»
68 Си́мон Петро відповів: «Господи, до кого ми підемо?+ У тебе слова вічного життя.+
69 Ми повірили і переконались, що ти — Божий Святий».+
70 Тоді Ісус сказав: «Хіба я вибрав не усіх вас, дванадцятьох?+ Проте один з вас — наклепник*».+
71 Ісус мав на увазі Юду, сина Си́мона Іскаріо́та, бо Юда збирався зрадити його, хоч і був одним з дванадцятьох.+
Примітки
^ Див. додаток Б14.
^ Букв. «приблизно 25 або 30 ста́діїв». Див. додаток Б14.
^ Або «Раббı́».
^ Див. додаток А5.
^ Або «на народних зборах».
^ Або «диявол».
