6  Після того Ісус переплив на другий бік Галілейського, або Тиберіа́дського, моря.+ ²  І за ним пішов великий натовп людей,+ оскільки вони бачили чуда, які він виконував, зціляючи хворих.+ ³  Тож Ісус піднявся на гору і сів там зі своїми учнями. ⁴  Наближалась юдейська Пасха.+ ⁵  Коли Ісус підвів очі та побачив, що до нього йде численний натовп, він сказав Пилипу: «Де б нам купити хліба для цих людей?»+ ⁶  Ісус промовив ці слова, щоб випробувати Пилипа, бо сам вже знав, що́ буде робити. ⁷  Пилип же відповів: «Навіть якщо ми купимо хліба на 200 дена́ріїв*, цього не вистачить, щоб дати кожному хоча б по шматочку». ⁸  Тоді один учень — Андрій, брат Си́мона Петра,— сказав: ⁹  «Тут один хлопчик має п’ять ячмінних хлібин і дві невеликі риби. Але це ніщо для такої великої кількості людей!»+ ¹⁰  Ісус же промовив: «Нехай люди сядуть». У тому місці росло багато трави, тож усі посідали. А зібралося там приблизно 5000 чоловіків.+ ¹¹  Тоді Ісус взяв хліб і, склавши подяку, роздав людям, які там сиділи. Також він роздав рибу — кожному, хто скільки хотів. ¹²  Коли люди наїлися, він сказав учням: «Позбирайте все, що залишилось, аби нічого не змарнувалося». ¹³  Тож після того, як люди поїли, учні зібрали залишки від п’яти ячмінних хлібин, і вийшло 12 повних кошиків. ¹⁴  Побачивши Ісусове чудо, люди почали говорити: «Це справді той Пророк, який мав прийти у світ».+ ¹⁵  Тоді Ісус, знаючи, що його збираються схопити і зробити царем, знову пішов+ сам на гору.+ ¹⁶  Коли звечоріло, його учні спустились до моря,+ ¹⁷  сіли в човен та попливли до Капернау́ма. Вже стемніло, а Ісус ще не повернувся.+ ¹⁸  Тим часом від сильного вітру море розбурхалось.+ ¹⁹  Провеслувавши приблизно 5 або 6 кілометрів*, учні побачили Ісуса, який ішов по морю до човна, і перелякалися. ²⁰  Але він їм сказав: «Це я. Не лякайтесь».+ ²¹  Тоді вони з радістю взяли його в човен і дуже швидко пристали до берега, до якого пливли.+ ²²  Наступного дня всі, хто був на іншому березі моря, помітили, що там є лише один невеликий човен, і згадали, що Ісус не сідав з учнями в човен, а відпливли тільки учні. ²³  Недалеко від того місця, де люди їли хліб, коли Господь склав подяку, зупинились човни з Тиберіа́ди. ²⁴  І як люди з натовпу побачили, що там не було ні Ісуса, ні учнів, то на тих човнах попливли в Капернау́м шукати Ісуса. ²⁵  Знайшовши його на іншому березі моря, вони запитали: «Учителю*,+ коли ти сюди прибув?» ²⁶  А Ісус відповів: «Щиру правду кажу вам: ви шукаєте мене не тому, що бачили чуда, а тому, що їли хліб і наситилися.+ ²⁷  Працюйте не заради поживи, яка псується, а заради нетлінної поживи, яка приносить вічне життя.+ Її дасть вам Син людський, адже на ньому Батько, сам Бог, поставив печатку свого схвалення».+ ²⁸  Почувши це, люди запитали Ісуса: «Що нам робити, аби виконувати діла, які Бог схвалює?» ²⁹  У відповідь він сказав: «Ось що схвалює Бог: віру в того, кого він послав».+ ³⁰  А вони запитали Ісуса: «Який ти покажеш нам знак,+ щоб ми повірили тобі? Що ти зробиш? ³¹  Наприклад, наші прабатьки їли манну в пустелі,+ про що написано: “Він дав їм хліб з неба”».+ ³²  На це Ісус сказав: «Щиру правду кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба. Правдивий хліб з неба дає мій Батько, ³³  оскільки Божий хліб — це той, хто сходить з неба і приносить життя світові». ³⁴  Тож вони попросили його: «Господи, давай нам цей хліб завжди». ³⁵  Ісус же сказав: «Я — хліб життя. Хто приходить до мене, вже ніколи не зголодніє, і, хто вірить у мене, той більше ніколи не відчуватиме спраги.+ ³⁶  Але, як я вам і говорив, ви в мене не вірите,+ хоча й бачите мене. ³⁷  Усі, кого дає мені Батько, прийдуть до мене, і я ніколи не прожену того, хто приходить.+ ³⁸  Бо я зійшов з неба,+ щоб виконувати не власну волю, а волю того, хто мене послав.+ ³⁹  І ось у чому полягає воля того, хто мене послав: щоб з усіх, кого він мені дав, я не втратив жодного і щоб воскресив їх+ в останній день. ⁴⁰  Адже воля мого Батька полягає в тому, щоб кожен, хто визнає́ Сина та вірить у нього, мав вічне життя,+ і такого я воскрешу+ в останній день». ⁴¹  Тоді юдеї почали нарікати на Ісуса, почувши його слова: «Я — хліб, який зійшов з неба».+ ⁴²  Вони говорили: «Хіба це не Ісус, Йосипів син? Таж ми знаємо його батька і матір.+ Як він може говорити: “Я зійшов з неба”?» ⁴³  На це Ісус промовив: «Перестаньте нарікати. ⁴⁴  Жодна людина не може прийти до мене, якщо мій Батько, який послав мене, не приведе її,+ і я воскрешу її в останній день.+ ⁴⁵  У Пророках написано: “Всі вони будуть навчені Єговою*”.+ Кожен, хто слухає Батька і вчиться у нього, приходить до мене. ⁴⁶  Це не означає, що якась людина бачила Батька;+ його бачив лише той, хто прийшов від Бога. Він і бачив Батька.+ ⁴⁷  Щиру правду кажу вам: той, хто вірить, має вічне життя.+ ⁴⁸  Я — хліб життя.+ ⁴⁹  Хоча ваші прабатьки їли манну в пустелі, вони все одно померли.+ ⁵⁰  А кожен, хто їсть хліб, який походить з неба, не помре. ⁵¹  Я — живий хліб, що зійшов з неба. Хто їстиме такий хліб, житиме вічно, а цей хліб — моє тіло, і я дам його, щоб світ отримав життя».+ ⁵²  Тоді юдеї почали сперечатися між собою: «Як цей чоловік може дати нам їсти своє тіло?» ⁵³  Тож Ісус сказав: «Щиру правду кажу вам: якщо не будете їсти тіло Сина людського та пити його кров, то не матимете в собі життя.+ ⁵⁴  Хто їсть моє тіло та п’є мою кров, той має вічне життя, і я воскрешу його+ в останній день. ⁵⁵  Бо моє тіло — це правдива пожива, а моя кров — правдивий напій. ⁵⁶  Хто їсть моє тіло та п’є мою кров, той перебуває в єдності зі мною, а я — в єдності з ним.+ ⁵⁷  Як живий Батько послав мене і я живу завдяки Батькові, так само і той, хто їсть моє тіло, завдяки мені буде жити.+ ⁵⁸  Цей хліб зійшов з неба; він не такий, який їли ваші прабатьки, адже вони все одно повмирали. А хто споживає цей хліб, той житиме вічно».+ ⁵⁹  Усього цього він навчав у Капернау́мі в синагозі*. ⁶⁰  Почувши це, багато учнів почали казати: «Що він говорить? Як таке можна слухати?» ⁶¹  Але Ісус, знаючи, що його учні нарікають через це, звернувся до них: «Невже це стало для вас каменем спотикання? ⁶²  А що буде, коли ви побачите, як Син людський піднімається туди, де був раніше?+ ⁶³  Життя можна отримати завдяки духу,+ а від тіла користі жодної. І слова, які я вам говорив, духовні; вони дають життя.+ ⁶⁴  А втім, серед вас є такі, що не вірять». Ісус сказав це, бо ще з самого початку знав, хто з них не вірить і хто його зрадить.+ ⁶⁵  Він продовжив: «Ось чому я сказав вам: “Ніхто не може прийти до мене, якщо цього не дозволить Батько”».+ ⁶⁶  Через це багато учнів повернулися до своїх справ+ і більше з ним не ходили. ⁶⁷  Тож Ісус звернувся до дванадцятьох: «Може, і ви хочете піти?» ⁶⁸  Си́мон Петро відповів: «Господи, до кого ми підемо?+ У тебе слова вічного життя.+ ⁶⁹  Ми повірили і переконались, що ти — Божий Святий».+ ⁷⁰  Тоді Ісус сказав: «Хіба я вибрав не усіх вас, дванадцятьох?+ Проте один з вас — наклепник*».+ ⁷¹  Ісус мав на увазі Юду, сина Си́мона Іскаріо́та, бо Юда збирався зрадити його, хоч і був одним з дванадцятьох.+