Налаштування легкого доступу

Search

Вибрати мову

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Перейти до матеріалу

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн

БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

Івана 6:1—71

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Ісус годує 5000 (1–15)

  • Ісус іде по воді (16–21)

  • Ісус — «хліб життя» (22–59)

  • Ісусові слова стають для багатьох каменем спотикання (60–71)

6  Після того Ісус переплив на другий бік Галілейського, або Тиберіа́дського, моря.+  І за ним пішов великий натовп людей,+ оскільки вони бачили чуда, які він виконував, зціляючи хворих.+  Тож Ісус піднявся на гору і сів там зі своїми учнями.  Наближалась юдейська Пасха.+  Коли Ісус підвів очі та побачив, що до нього йде численний натовп, він сказав Пилипу: «Де б нам купити хліба для цих людей?»+  Ісус промовив ці слова, щоб випробувати Пилипа, бо сам вже знав, що́ буде робити.  Пилип же відповів: «Навіть якщо ми купимо хліба на 200 дена́ріїв*, цього не вистачить, щоб дати кожному хоча б по шматочку».  Тоді один учень — Андрій, брат Си́мона Петра,— сказав:  «Тут один хлопчик має п’ять ячмінних хлібин і дві невеликі риби. Але це ніщо для такої великої кількості людей!»+ 10  Ісус же промовив: «Нехай люди сядуть». У тому місці росло багато трави, тож усі посідали. А зібралося там приблизно 5000 чоловіків.+ 11  Тоді Ісус взяв хліб і, склавши подяку, роздав людям, які там сиділи. Також він роздав рибу — кожному, хто скільки хотів. 12  Коли люди наїлися, він сказав учням: «Позбирайте все, що залишилось, аби нічого не змарнувалося». 13  Тож після того, як люди поїли, учні зібрали залишки від п’яти ячмінних хлібин, і вийшло 12 повних кошиків. 14  Побачивши Ісусове чудо, люди почали говорити: «Це справді той Пророк, який мав прийти у світ».+ 15  Тоді Ісус, знаючи, що його збираються схопити і зробити царем, знову пішов+ сам на гору.+ 16  Коли звечоріло, його учні спустились до моря,+ 17  сіли в човен та попливли до Капернау́ма. Вже стемніло, а Ісус ще не повернувся.+ 18  Тим часом від сильного вітру море розбурхалось.+ 19  Провеслувавши приблизно 5 або 6 кілометрів*, учні побачили Ісуса, який ішов по морю до човна, і перелякалися. 20  Але він їм сказав: «Це я. Не лякайтесь».+ 21  Тоді вони з радістю взяли його в човен і дуже швидко пристали до берега, до якого пливли.+ 22  Наступного дня всі, хто був на іншому березі моря, помітили, що там є лише один невеликий човен, і згадали, що Ісус не сідав з учнями в човен, а відпливли тільки учні. 23  Недалеко від того місця, де люди їли хліб, коли Господь склав подяку, зупинились човни з Тиберіа́ди. 24  І як люди з натовпу побачили, що там не було ні Ісуса, ні учнів, то на тих човнах попливли в Капернау́м шукати Ісуса. 25  Знайшовши його на іншому березі моря, вони запитали: «Учителю*,+ коли ти сюди прибув?» 26  А Ісус відповів: «Щиру правду кажу вам: ви шукаєте мене не тому, що бачили чуда, а тому, що їли хліб і наситилися.+ 27  Працюйте не заради поживи, яка псується, а заради нетлінної поживи, яка приносить вічне життя.+ Її дасть вам Син людський, адже на ньому Батько, сам Бог, поставив печатку свого схвалення».+ 28  Почувши це, люди запитали Ісуса: «Що нам робити, аби виконувати діла, які Бог схвалює?» 29  У відповідь він сказав: «Ось що схвалює Бог: віру в того, кого він послав».+ 30  А вони запитали Ісуса: «Який ти покажеш нам знак,+ щоб ми повірили тобі? Що ти зробиш? 31  Наприклад, наші прабатьки їли манну в пустелі,+ про що написано: “Він дав їм хліб з неба”».+ 32  На це Ісус сказав: «Щиру правду кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба. Правдивий хліб з неба дає мій Батько, 33  оскільки Божий хліб — це той, хто сходить з неба і приносить життя світові». 34  Тож вони попросили його: «Господи, давай нам цей хліб завжди». 35  Ісус же сказав: «Я — хліб життя. Хто приходить до мене, вже ніколи не зголодніє, і, хто вірить у мене, той більше ніколи не відчуватиме спраги.+ 36  Але, як я вам і говорив, ви в мене не вірите,+ хоча й бачите мене. 37  Усі, кого дає мені Батько, прийдуть до мене, і я ніколи не прожену того, хто приходить.+ 38  Бо я зійшов з неба,+ щоб виконувати не власну волю, а волю того, хто мене послав.+ 39  І ось у чому полягає воля того, хто мене послав: щоб з усіх, кого він мені дав, я не втратив жодного і щоб воскресив їх+ в останній день. 40  Адже воля мого Батька полягає в тому, щоб кожен, хто визнає́ Сина та вірить у нього, мав вічне життя,+ і такого я воскрешу+ в останній день». 41  Тоді юдеї почали нарікати на Ісуса, почувши його слова: «Я — хліб, який зійшов з неба».+ 42  Вони говорили: «Хіба це не Ісус, Йосипів син? Таж ми знаємо його батька і матір.+ Як він може говорити: “Я зійшов з неба”?» 43  На це Ісус промовив: «Перестаньте нарікати. 44  Жодна людина не може прийти до мене, якщо мій Батько, який послав мене, не приведе її,+ і я воскрешу її в останній день.+ 45  У Пророках написано: “Всі вони будуть навчені Єговою*”.+ Кожен, хто слухає Батька і вчиться у нього, приходить до мене. 46  Це не означає, що якась людина бачила Батька;+ його бачив лише той, хто прийшов від Бога. Він і бачив Батька.+ 47  Щиру правду кажу вам: той, хто вірить, має вічне життя.+ 48  Я — хліб життя.+ 49  Хоча ваші прабатьки їли манну в пустелі, вони все одно померли.+ 50  А кожен, хто їсть хліб, який походить з неба, не помре. 51  Я — живий хліб, що зійшов з неба. Хто їстиме такий хліб, житиме вічно, а цей хліб — моє тіло, і я дам його, щоб світ отримав життя».+ 52  Тоді юдеї почали сперечатися між собою: «Як цей чоловік може дати нам їсти своє тіло?» 53  Тож Ісус сказав: «Щиру правду кажу вам: якщо не будете їсти тіло Сина людського та пити його кров, то не матимете в собі життя.+ 54  Хто їсть моє тіло та п’є мою кров, той має вічне життя, і я воскрешу його+ в останній день. 55  Бо моє тіло — це правдива пожива, а моя кров — правдивий напій. 56  Хто їсть моє тіло та п’є мою кров, той перебуває в єдності зі мною, а я — в єдності з ним.+ 57  Як живий Батько послав мене і я живу завдяки Батькові, так само і той, хто їсть моє тіло, завдяки мені буде жити.+ 58  Цей хліб зійшов з неба; він не такий, який їли ваші прабатьки, адже вони все одно повмирали. А хто споживає цей хліб, той житиме вічно».+ 59  Усього цього він навчав у Капернау́мі в синагозі*. 60  Почувши це, багато учнів почали казати: «Що він говорить? Як таке можна слухати?» 61  Але Ісус, знаючи, що його учні нарікають через це, звернувся до них: «Невже це стало для вас каменем спотикання? 62  А що буде, коли ви побачите, як Син людський піднімається туди, де був раніше?+ 63  Життя можна отримати завдяки духу,+ а від тіла користі жодної. І слова, які я вам говорив, духовні; вони дають життя.+ 64  А втім, серед вас є такі, що не вірять». Ісус сказав це, бо ще з самого початку знав, хто з них не вірить і хто його зрадить.+ 65  Він продовжив: «Ось чому я сказав вам: “Ніхто не може прийти до мене, якщо цього не дозволить Батько”».+ 66  Через це багато учнів повернулися до своїх справ+ і більше з ним не ходили. 67  Тож Ісус звернувся до дванадцятьох: «Може, і ви хочете піти?» 68  Си́мон Петро відповів: «Господи, до кого ми підемо?+ У тебе слова вічного життя.+ 69  Ми повірили і переконались, що ти — Божий Святий».+ 70  Тоді Ісус сказав: «Хіба я вибрав не усіх вас, дванадцятьох?+ Проте один з вас — наклепник*».+ 71  Ісус мав на увазі Юду, сина Си́мона Іскаріо́та, бо Юда збирався зрадити його, хоч і був одним з дванадцятьох.+

Примітки

Букв. «приблизно 25 або 30 ста́діїв». Див. додаток Б14.
Або «Раббı́».
Або «на народних зборах».
Або «диявол».