Перейти до матеріалу

Перейти до другорядного меню

Перейти до змісту

Свідки Єгови

українська

Біблія онлайн | БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

Івана 11:1—57

КОРОТКИЙ ЗМІСТ

  • Смерть Лазаря (1–16)

  • Ісус потішає Марту й Марію (17–37)

  • Ісус воскрешає Лазаря (38–44)

  • Змова вбити Ісуса (45–57)

11  В одному селі захворів чоловік, на ім’я Лазар. Це було у Віфа́нії, де жили Марія та її сестра Марта.+  Це та сама Марія, яка вилила на Господа пахучу олію і витерла йому ноги своїм волоссям,+ а Лазар, який захворів, був її братом.  Тож сестри послали Ісусові звістку: «Господи, твій любий друг хворий».  Почувши це, Ісус промовив: «Ця хвороба не на смерть, а на Божу славу,+ щоб через неї прославився Божий Син».  Ісус любив Марту, її сестру та Лазаря.  Але, почувши, що Лазар хворий, він ще два дні залишався в тому місці, де був.  Потім він звернувся до учнів: «Ходімо знову в Юдею».  Учні ж сказали: «Учителю*,+ зовсім недавно юдеї хотіли закидати тебе камінням,+ а ти знову туди йдеш?»  Ісус відповів: «Хіба день триває не 12 годин?+ Хто ходить удень, той ні об що не спіткнеться, оскільки бачить світло цього світу. 10  А хто ходить уночі, той обов’язково спіткнеться, бо в ньому світла немає». 11  Після тих слів він додав: «Наш друг Лазар заснув,+ і я йду розбудити його». 12  Учні сказали: «Господи, якщо він спить, то одужає». 13  Але Ісус мав на увазі його смерть, хоча вони подумали, що він говорить про звичайний сон. 14  Тоді Ісус прямо сказав: «Лазар помер,+ 15  і я радий, що мене там не було, бо тепер ваша віра стане ще міцнішою. Тож ходімо до нього». 16  А Хома, званий Близнюком, звернувся до інших учнів: «Ходімо і ми, щоб померти разом з ним».+ 17  Коли Ісус прийшов, то довідався, що Лазар вже чотири дні лежить у гробниці*. 18  Віфа́нія була недалеко від Єрусалима, приблизно за 3 кілометри*, 19  і багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб потішити їх після смерті брата. 20  Коли Марта почула, що йде Ісус, то вийшла йому назустріч, а Марія+ залишилася вдома. 21  І Марта сказала Ісусу: «Господи, якби ти був тут, мій брат не помер би. 22  Але навіть тепер я впевнена, що Бог дасть тобі все, чого ти попросиш у нього». 23  Ісус же промовив: «Твій брат воскресне». 24  А Марта сказала: «Знаю, він воскресне, коли настане воскресіння+ в останній день». 25  На це Ісус відповів: «Я — воскресіння і життя.+ Хто виявляє, що вірить у мене, той, навіть якщо й помре, оживе. 26  І кожен, хто живе та вірить у мене, ніколи не помре.+ Віриш у це?» 27  Вона промовила: «Так, Господи, я вірю, що ти Христос, Божий Син, який мав прийти у світ». 28  Після цих слів вона пішла та покликала свою сестру Марію, шепнувши їй: «Вчитель+ тут. Він тебе кличе». 29  Коли Марія почула це, то швиденько встала й побігла до Ісуса. 30  На той час Ісус ще не ввійшов у село, а був там, де його зустріла Марта. 31  Коли юдеї, котрі потішали Марію вдома, побачили, що вона швидко встала й вибігла, то пішли за нею. Вони думали, що Марія йде до гробниці*+ оплакувати брата. 32  А вона прийшла туди, де був Ісус, і, побачивши його, впала йому до ніг та сказала: «Господи, якби ти був тут, мій брат не помер би». 33  Коли ж Ісус побачив, як вона плаче і як плачуть юдеї, котрі були з нею, то й сам тяжко зітхнув* і стривожився. 34  Він запитав: «Куди ви його поклали?» — «Ходімо, Господи, і сам побачиш»,— відповіли йому. 35  І з очей Ісуса покотилися сльози.+ 36  Побачивши це, юдеї почали говорити: «Дивіться, як сильно він любив його!» 37  Однак дехто казав: «Невже той, хто відкрив очі сліпому,+ не міг зробити так, щоб цей чоловік не помер?» 38  Знову тяжко зітхнувши, Ісус підійшов до гробниці*,— а це була печера, привалена каменем,— 39  і наказав: «Відкотіть камінь». Тоді Марта, сестра померлого, сказала Ісусу: «Господи, тіло вже, напевно, смердить, бо минуло чотири дні». 40  Ісус її запитав: «Хіба я тобі не говорив, що коли будеш вірити, то побачиш Божу славу?»+ 41  Тож камінь відкотили. А Ісус підвів очі до неба+ і промовив: «Батьку, дякую, що ти почув мене. 42  Звичайно, я знаю, що ти завжди мене чуєш, але сказав це заради людей, які стоять довкола, аби вони повірили, що ти послав мене».+ 43  Після цих слів Ісус вигукнув: «Лазарю, вийди!»+ 44  І чоловік, що був мертвий, вийшов: його руки і ноги були обмотані пов’язками, а лице — обв’язане хустиною. Тоді Ісус сказав: «Звільніть його, нехай іде». 45  Побачивши, що́ зробив Ісус, багато юдеїв, котрі прийшли до Марії, повірили в нього.+ 46  Інші ж пішли до фарисеїв і розповіли їм усе, що зробив Ісус. 47  Отже, старші священики й фарисеї зібрали Синедріо́н і сказали: «Що ж нам робити? Адже цей чоловік виконує багато чуд!+ 48  Якщо ми його не зупинимо, то всі в нього повірять, а потім прийдуть ри́мляни та захоплять і наш храм*, і наш народ». 49  Тоді один з них, на ім’я Кайя́фа,+ який був того року первосвящеником, звернувся до них: «Ви нічого не знаєте 50  і не зрозуміли: для вас ліпше, щоб один помер за народ, аніж щоб увесь народ загинув». 51  А сказав він це не від себе. Того року він був первосвящеником, тому виголосив пророцтво, що Ісус має померти за народ. 52  Ісус мав померти не лише за народ, але й для того, щоб зібрати разом і об’єднати розпорошених дітей Бога. 53  Тож фарисеї змовились убити його і відтоді шукали можливості це зробити. 54  Тому Ісус вже не з’являвся юдеям відкрито. Він пішов до міста Єфре́ма,+ у місцевість поблизу пустелі, і там залишався зі своїми учнями. 55  Коли наближалась юдейська Пасха,+ багато людей з сіл поприходили в Єрусалим ще перед святом, щоб очиститися згідно з обрядом. 56  Люди шукали Ісуса і, стоячи в храмі, запитували одне одного: «Як ви думаєте, невже він взагалі не прийде на свято?» 57  А старші священики та фарисеї дали такий наказ: якщо хтось дізнається, де Ісус, то має повідомити про це, щоб вони могли його схопити*.

Примітки

Або «Раббı́».
Або «пам’ятній гробниці».
Букв. «приблизно за 15 ста́діїв». Див. додаток Б14.
Або «пам’ятної гробниці».
Букв. «застогнав у дусі».
Або «пам’ятної гробниці».
Букв. «наше місце».
Або «арештувати».