Євангеліє від Марка 6:1—56

6  Звідти Ісус вирушив у рідні краї.+ Разом з ним пішли і його учні.  Коли настала субота, він почав навчати в синагозі. І більшість тих, хто слухав, дивувались і казали: «Звідки в цього чоловіка все це?+ Чому йому дана така мудрість і хто він такий, що може виконувати ці могутні діла?+  Хіба він не тесля,+ син Марії,+ брат Якова,+ Йосипа, Юди й Си́мона?+ І сестри його хіба не тут серед нас?» Тож він став для них каменем спотикання.  Але Ісус сказав: «Пророка шанують скрізь, тільки не в рідних краях, не в рідному домі і не серед родичів».+  Тож йому не вдалося виконати там жодного могутнього діла, він тільки поклав руки на кількох хворих та зцілив їх.  І він дивувався їхньому невірству. Далі він пішов по довколишніх селах, навчаючи людей.+  Потім Ісус покликав дванадцятьох і почав посилати їх по двоє,+ давши їм владу над нечистими духами.+  При цьому він наказав їм не брати в дорогу нічого, крім палиці: ні хліба, ні торби, ні грошей* у поясі.+  Він сказав їм взути сандалії і не брати одягу на заміну*. 10  Крім того, він промовив: «До якого дому ввійдете, там і залишайтесь, аж поки не підете звідти.+ 11  А якщо вас десь не приймуть і не будуть слухати, то, залишаючи те місце, обтрусіть порох зі своїх ніг. Це буде свідченням проти них».+ 12  Тоді учні пішли й проповідували, що люди мають покаятися.+ 13  І вони виганяли багатьох демонів,+ а також намащували олією чимало хворих та зціляли їх. 14  Про це почув цар Ірод,+ бо Ісусове ім’я стало всім відоме. Одні казали: «Іван Хреститель воскрес з мертвих, тому він і виконує могутні діла*».+ 15  Інші говорили: «Це Ілля», а ще інші казали: «Він такий самий пророк, як і решта пророків давнини».+ 16  Почувши це, Ірод сказав: «Це воскрес Іван, якому я стяв голову». 17  Адже Ірод сам послав людей, і ті за його наказом заарештували Івана й, закувавши, кинули до в’язниці. А зробив він це через дружину свого брата Філіппа, Іродіа́ду, з якою одружився.+ 18  Бо Іван говорив Іроду: «За Законом ти не можеш мати дружину свого брата».+ 19  Тому Іродіа́да таїла на Івана злобу і хотіла його вбити, але не могла, 20  бо Ірод його боявся. Знаючи, що це чоловік праведний і святий,+ Ірод оберігав його. Іванові слова бентежили Ірода, і він не знав, що робити, але й далі залюбки слухав Івана. 21  І ось в Іродіа́ди з’явилась нагода здійснити свій задум, коли Ірод влаштував бенкет у день свого народження+ і запросив високих урядовців, воєначальників та найвидатніших людей Галілеї.+ 22  Туди прийшла дочка Іродіа́ди. Вона затанцювала і своїм танцем догодила Іродові, а також тим, хто їв з ним*. Тоді цар сказав дівчині: «Проси, чого забажаєш. Дам тобі все». 23  Він ще й поклявся: «Дам тобі все, що тільки попросиш, навіть половину царства». 24  Вона пішла й запитала матір: «Чого мені попросити?» А та відказала: «Голову Івана Хрестителя». 25  Дівчина відразу поспішила до царя і попросила: «Хочу, щоб ти зараз же дав мені на тарелі голову Івана Хрестителя».+ 26  Цар дуже засмутився, однак не хотів відмовити їй через свою клятву і через гостей*. 27  Тому цар відразу послав охоронця й наказав принести голову Івана. Той пішов до в’язниці, відрубав йому голову 28  і приніс її на тарелі. Він дав її дівчині, а дівчина — матері. 29  Почувши це, Іванові учні пішли, забрали тіло і поклали в гробницю. 30  Апостоли зібралися довкола Ісуса й розповіли йому про все, що робили і чого навчали.+ 31  Тоді він їм сказав: «Ходіть зі мною у віддалене місце і трохи відпочиньте».+ Адже багато людей приходило і відходило, тому вони не мали часу навіть поїсти.+ 32  Тож вони відпливли човном у віддалене місце, щоб побути на самоті.+ 33  А дехто бачив, як вони відпливають, і багатьом стало відомо про це. Тоді люди зі всіх довколишніх міст побігли за ними і навіть випередили їх. 34  Отже, вийшовши, Ісус побачив численний натовп людей і пройнявся до них жалем,+ адже вони були як вівці без пастуха.+ І він почав їх багато чого навчати.+ 35  Під вечір до нього підійшли учні та сказали: «Година вже пізня, а це місце віддалене.+ 36  Розпусти́ людей, щоб вони пішли по довколишніх дворах і селах та купили собі щось поїсти».+ 37  Ісус їм відповів: «Ви нагодуйте їх». А вони запитали: «То нам піти й купити хліба на 200 дена́ріїв і нагодувати цей народ?»+ 38  Він сказав: «Ідіть подивіться, скільки маєте хлібин». Подивившись, вони сказали: «П’ять. І ще маємо дві риби».+ 39  Тоді він сказав усім сісти на траву*, розділившись на групи.+ 40  Тож вони сіли групами по 100 і по 50 осіб. 41  Потім він взяв п’ять хлібин і дві риби, подивився на небо та помолився*.+ Далі він поламав хліб і почав давати своїм учням, щоб ті роздавали людям. Також він поділив на всіх дві риби. 42  Тож усі їли й наситились, 43  а все, що залишилось, позбирали, і вийшло 12 повних кошиків, якщо не рахувати риби.+ 44  А тих, хто їв хліб, було 5000 чоловіків. 45  Відразу після того Ісус звелів своїм учням сісти в човен і перепливти на другий берег до Віфсаї́ди, а сам залишився, щоб розпустити людей по домах.+ 46  Попрощавшись з ними, він пішов на гору помолитися.+ 47  Коли настав вечір, човен був посеред моря, а Ісус — сам на березі.+ 48  Вночі, приблизно під час четвертої сторожі, він побачив, що через зустрічний вітер їм тяжко веслувати, і пішов до них по морю, але хотів їх оминути. 49  Помітивши, що він йде по морю, учні подумали: «Це примара*+ — та голосно закричали, 50  бо всі побачили його і стривожились. Проте він відразу сказав їм: «Не бійтеся, це я. Не лякайтесь».+ 51  Тоді він сів до них у човен, і вітер ущух.+ Побачивши все це, вони були просто приголомшені, 52  бо ще не збагнули значення того, що Ісус зробив з хлібинами. Їхні серця все ще не могли цього зрозуміти. 53  Перепливши на другий берег, вони прибули до Генісаре́ту і там стали на якір.+ 54  Однак щойно вони вийшли з човна, люди відразу впізнали Ісуса. 55  Вони обійшли всю цю місцевість, взяли на ноші хворих і, дізнаючись, де Ісус, приносили їх до нього. 56  І хоч би куди він приходив — у село, місто чи поселення, люди зносили хворих на ринкову площу, а ті благали дозволу доторкнутися хоча б до торочок його вбрання.+ І всі, хто торкався, одужували*.

Примітки

Букв. «міді».
Або «не одягати двох вбрань».
Або «чуда».
Або «гостям, яких він запросив на бенкет; тим, хто напівлежав з ним за столом».
Або «тих, хто напівлежав за столом».
Букв. «на зелену траву».
Букв. «поблагословив».
Або «міраж».
Або «були врятовані».

Коментарі

Рідні краї. Див. коментар до Мт 13:54.

Тесля. Ісуса називали і «теслею», і «сином теслі». Це дає певне уявлення про те, яким було його життя в період між візитом у храм у 12-річному віці і початком служіння. (Див. коментар до Мт 13:55.) Оповіді Матвія і Марка доповнюють одна одну.

Син Марії. Єдине місце, де Ісуса так названо. Оскільки немає згадки про Йосипа, мабуть, на той час він уже помер. Такого висновку можна дійти і тому, що Ісус перед своєю смертю попросив Івана дбати про його матір, Марію (Ів 19:26, 27).

Брат. Грецьке слово аделфо́с («брат») у Біблії може стосуватися духовного споріднення, але в цьому вірші воно вжите щодо Ісусових єдиноутробних братів, молодших синів Йосипа і Марії. Дехто вірить, що Марія після народження Ісуса лишилася незайманою, і стверджує, що тут слово аделфо́с стосується двоюрідних братів. Однак у Грецьких Писаннях стосовно двоюрідних братів використовується інше слово, анепсіо́с (Кл 4:10). Крім того, в Лк 21:16 поряд вжито слова аделфо́н (означає «брати») і сінґено́н (означає «родичі», в тому числі двоюрідні брати). З цих прикладів видно, що слова, якими в Грецьких Писаннях описували родинні зв’язки, не були взаємозамінними.

Якова. Див. коментар до Мт 13:55.

Юди. Див. коментар до Мт 13:55.

Не вдалося виконати там жодного могутнього діла. Ісусу не вдалося виконати там багато чуд не тому, що він не мав достатньо сили, а тому, що це було недоречно за тих обставин. Жителям Назарета бракувало віри, тому він виконав там небагато могутніх діл (Мт 13:58). Ісус не марнував Божої сили на скептиків, які мали несприйнятливі серця. (Пор. Мт 10:14; Лк 16:29—31).

Дивувався їхньому невірству. З усіх письменників Євангелій лише Марко згадує, які почуття викликало в Ісуса те, що в «рідних краях» люди його не прийняли (Мт 13:57, 58; див. також «Вступ до Марка»). Грецьким дієсловом, перекладеним як «дивуватися», часто описується реакція людей на Ісусові чуда і навчання (Мр 5:20; 15:5), але двічі ним описано почуття Ісуса. В одному випадку він здивувався, коли побачив, яку сильну віру мав сотник (Мт 8:10; Лк 7:9), а в другому випадку (в цьому вірші) він був прикро вражений тим, що мешканцям Назарета бракувало віри.

Пішов по довколишніх селах. Ці слова позначають початок Ісусової третьої проповідницької подорожі в Галілеї (Мт 9:35; Лк 9:1). Вислів, вжитий в оригіналі, може вказувати на те, що Ісус обійшов усю територію, і, на думку декого, повернувся туди, звідки почав свою подорож. Невід’ємною частиною його служіння було навчання. (Див. коментар до Мт 4:​23.)

Залишайтесь, аж поки не підете звідти. Ісус дає вказівку своїм учням, щоб, увійшовши в місто, вони залишалися в домі, де їх гостинно приймуть, і «не переход[или] з дому в дім» (Лк 10:1—7). Їм не слід шукати ліпшого місця, де господарі могли краще їх прийняти, запропонувати їм зручніші умови чи матеріальні речі. Прислухаючись до цієї поради, вони покажуть, що все це є другорядним у порівнянні із завданням проповідувати.

Обтрусіть порох зі своїх ніг. Таким жестом учні показували, що знімають з себе відповідальність за наслідки, яких мешканці міста зазна́ють у результаті Божого суду. Подібні вислови трапляються в Мт 10:14 і Лк 9:5, але Марко і Лука додають: «Це буде свідченням проти них». Павло і Варнава послухались цієї вказівки, коли були в пісідійському місті Антіохії (Дії 13:51). А коли Павло був у Коринфі і зробив щось подібне — обтрусив свій одяг, то пояснив: «Нехай кров ваша буде на ваших головах. Я чистий» (Дії 18:6). Мабуть, ці жести були знайомими для учнів: якщо набожні юдеї проходили через язичницьку місцевість, то, перш ніж стати на єврейську землю, вони обтрушували «нечистий» порох зі своїх сандалій. Однак Ісус, даючи вищезгадану вказівку, очевидно, надавав цьому жесту іншого значення.

Намащували олією чимало хворих. Такі дії мали символічне значення. Хоча вважалося, що олія має цілющі властивості (пор. Лк 10:34), учні зціляли хворих не завдяки олії, а завдяки дії Божого святого духу (Лк 9:1, 6).

Цар Ірод. Тобто Ірод Антипа, син Ірода Великого. (Див. глосарій, «Ірод».) Матвій і Лука вживають офіційний римський титул Антипи — «тетрарх», або «обласний правитель». (Див. коментарі до Мт 14:1; Лк 3:1.) Його тетрархія складалася з Галілеї і Переї. Проте в народі Антипу називали «царем». Це єдиний титул, який вживається щодо нього в Євангелії від Марка (Мр 6:22, 25—27), і один раз його названо так в Євангелії від Матвія (Мт 14:9).

Одні казали. Букв. «вони казали». У деяких рукописах говориться: «Він казав».

Хреститель. Див. коментар до Мр 1:4.

Дружину свого брата Філіппа, Іродіаду. Див. коментар до Мт 14:3.

Знаючи, що це чоловік праведний і святий. Ірод слухав Івана і захищав його, бо розумів, що це праведний і святий чоловік. Хоча Ірод боявся Івана, але через брак віри і страх втратити повагу гостей він став маріонеткою в руках тих, хто бажав Іванової смерті. Юдейський історик Йосиф Флавій назвав Івана «доброю людиною».

День свого народження. Це, очевидно, відбувалося у резиденції Ірода Антипи в Тиберіаді, місті на західному узбережжі Галілейського моря. Однією з підстав для такого висновку є те, що Марко згадує, що серед присутніх були найвидатніші люди Галілеї. (Див. коментарі до Мт 14:​3, 6.) У Біблії згадується лише два святкування днів народження: одне — це день народження, на якому було стято голову Івану Хрестителю (згадується в цьому вірші), а інше — день народження фараона, під час якого стратили головного пекаря (Бт 40:18—22). В обох випадках був великий бенкет і окремим людям була виявлена прихильність, і на обох святкуваннях відбулася страта.

Воєначальників. Грецьке слово хілı́архос («хіліарх») буквально означає «начальник над тисячею», тобто тисячею воїнів. Воно вказує на римського військового трибуна. У кожному римському легіоні було по шість трибунів. Проте легіон не ділився на шість загонів — кожен трибун командував цілим легіоном два місяці на рік. Ці воєначальники мали великі повноваження, в тому числі обирати та призначати центуріонів. Грецьке слово також могло стосуватися будь-якого воєначальника з високим званням. В присутності чоловіків такого високого чину Ірод почувався зобов’язаним дотриматися своєї клятви і тому наказав стяти голову Івану Хрестителю.

Дочка Іродіади. Дочка Ірода Філіппа, єдина дитина Іродіади. Хоча її ім’я, Саломія, не трапляється в Біблії, воно згадується в працях Йосифа Флавія. Ірод Антипа вступив у перелюбний шлюб з матір’ю Саломії, забравши її у свого єдинокровного брата Філіппа.

Хрестителя. Див. коментар до Мр 1:4.

Свою клятву. У грецькому тексті слово «клятва» вжите у множині, що може вказувати на те, що Ірод не просто дав обіцянку дочці Іродіади (Мр 6:23), а кілька разів підтвердив її клятвою. (Див. коментар до Мт 14:9.)

Охоронця. Грецьке слово спекула́тор запозичено з латинської (спекуля́тор) і могло стосуватися охоронця, гінця і деколи ката. У Грецьких Писаннях згадуються грецькі відповідники близько 30 латинських слів: військові і юридичні терміни, назви грошових одиниць і побутова лексика; переважно їх вживають Марко і Матвій. В Євангелії від Марка латинізми вживаються частіше, ніж в інших біблійних книгах. Це свідчить на користь того, що Марко писав своє Євангеліє у Римі і передусім для неєвреїв, зокрема для римлян. (Див. коментар до Ів 19:20.)

Гробницю. Або «пам’ятну гробницю». (Див. глосарій, «Пам’ятна гробниця».)

Пройнявся... жалем. Або «пройнявся співчуттям». (Див. коментар до Мт 9:​36.)

Ви нагодуйте їх. Це єдине Ісусове чудо, записане в усіх чотирьох Євангеліях (Мт 14:15—21; Мр 6:35—44; Лк 9:10—17; Ів 6:1—13).

Денаріїв. Див. глосарій, «Денарій», і додаток Б14.

Поламав хліб. Хліб зазвичай був тонким і ламким, тому перед споживанням його ламали (Мт 14:19; 15:36; 26:26; Мр 8:6; Лк 9:16).

Кошиків. Це могли бути невеликі плетені кошики. До кошика прив’язували мотузку, щоб його можна було нести. Вважається, що їхня місткість становила приблизно 7,5 л. (Див. коментарі до Мр 8:​19, 20.)

5000 чоловіків. Хоча це єдине Ісусове чудо, записане в усіх чотирьох Євангеліях (Мт 14:15—21; Мр 6:35—44; Лк 9:10—17; Ів 6:1—13), лише Матвій, описуючи його, згадує жінок і малих дітей. Можливо, загальна кількість тих, кого Ісус чудом нагодував, становила понад 15 000.

Четвертої сторожі. Див. коментар до Мт 14:25.

Хотів. Або «збирався». Очевидно, учням здавалося, що Ісус їх оминає.

Не збагнули значення того, що Ісус зробив з хлібинами. Минуло всього кілька годин з того часу, як на очах своїх учнів Ісус чудом нагодував тисячі людей. Це чітко показало, яку силу він отримав через святий дух. Однак учні не до кінця усвідомили значення цього чуда, тому були просто приголомшені, коли побачили, що Ісус ішов по воді і заспокоїв бурю. Спочатку вони навіть подумали, що бачать «примару», тобто міраж (Мр 6:49).

Генісарету. Див. коментар до Мт 14:34.

Медіафайли

Палиця і торба
Палиця і торба

Стародавні євреї мали звичку носити з собою палицю. Палиці використовували для різних цілей, наприклад для опори (Вх 12:11; Зх 8:4; Єв 11:21), для захисту (2См 23:21), для молотіння (Іс 28:27), для оббивання оливок (Пв 24:20; Іс 24:13). Торби, в які клали їжу, одяг тощо, зазвичай були шкіряними, і їх носили через плече. Їх брали з собою мандрівники, пастухи, рільники та інші. Коли Ісус посилав апостолів проповідувати, він, даючи їм вказівки, згадав також палицю і торбу. Апостоли повинні були йти з тим, що мали, і не гаяти часу на придбання чогось додаткового, адже Єгова подбає про їхні потреби. (Див. коментарі до Лк 9:3 і 10:4, в яких детальніше обговорюється значення Ісусових вказівок.)

Кошики
Кошики

У Біблії вживається кілька слів, які вказують на різні види кошиків. Наприклад, в розповіді про те, як Ісус нагодував приблизно 5000 чоловіків, згадується 12 кошиків, у які зібрали залишки їжі. Грецьке слово вказує на відносно невеликі плетені кошики. Однак у розповіді про те, як Ісус нагодував приблизно 4000 чоловіків і залишки їжі зібрали в сім кошиків, вживається інше грецьке слово, яке вказує на великі кошики (Мр 8:8, 9). Тим самим грецьким словом названо кошик, в якому Павла спустили через отвір у мурі Дамаска (Дії 9:25).

Ринкова площа
Ринкова площа

Деякі ринкові площі, подібно до зображеної на малюнку, розташовувались обабіч доріг. Часто торговці розкладали на вулиці стільки товарів, що це перешкоджало руху. Місцеві жителі могли придбати там товари домашнього вжитку, гончарні вироби, дорогий скляний посуд та свіжі овочі й фрукти. Оскільки в ті часи не було холодильників, людям доводилось ходити на ринок за продуктами щодня. На ринковій площі можна було почути новини від купців чи подорожніх; туди приходили безробітні і чекали, щоб хтось найняв їх на роботу; також там часто бавилися діти. На ринкових площах Ісус зціляв хворих. Апостол Павло там проповідував (Дії 17:17). А зухвалі книжники і фарисеї прагнули, щоб їх помічали і вітали в цих людних місцях.