Євангеліє від Луки 23:1—56

23  Потім всі вони встали й повели Ісуса до Пилата.+  Там вони почали звинувачувати його:+ «Ми виявили, що цей чоловік баламутить наш народ, забороняє платити податки цезарю+ і говорить, що є Христом, царем».+  А Пилат запитав його: «Ти Цар юдейський?» Той відповів: «Ти сам це кажеш».+  Тоді Пилат звернувся до старших священиків і натовпу: «Бачу, що він не вчинив жодного злочину».+  Але вони наполягали: «Своїм навчанням він по всій Юдеї підбурює народ до бунту. Він почав у Галілеї і дійшов аж сюди».  Коли Пилат почув це, то запитав, чи Ісус є галілея́нином.  З’ясувавши, що той походив з області, яка була під наглядом Ірода,+ Пилат відіслав його до Ірода, бо він у ті дні також перебував в Єрусалимі.  Коли Ісуса привели, Ірод надзвичайно зрадів. Він вже давно хотів побачити Ісуса, адже багато про нього чув+ і сподівався, що той виконає в нього на очах якесь чудо.  Тож він почав ставити Ісусу багато запитань, але той нічого не відповідав.+ 10  А старші священики й книжники один за одним вставали й запекло звинувачували його. 11  Тоді Ірод разом зі своїми воїнами почав зневажати Ісуса+ і глузувати з нього,+ одягнувши його в розкішне* вбрання, а потім відіслав його назад до Пилата.+ 12  У той самий день Ірод та Пилат стали друзями, хоча колись між ними була ворожнеча. 13  Після того Пилат скликав старших священиків, начальників та народ 14  і сказав: «Ви привели до мене цього чоловіка, який нібито підбурює людей до повстання, і я допитав його перед вами, але не побачив того, в чому ви його звинувачуєте.+ 15  Не побачив цього також Ірод, бо відіслав його назад до нас; тож чоловік цей не скоїв нічого, за що заслуговував би смерті. 16  Тому я покараю його+ і відпущу». 17  —— 18  Проте вся юрба закричала: «Розправся з ним*, а нам відпусти Вара́вву!»+ 19  (Чоловіка ж цього кинули у в’язницю за піднятий у місті заколот і за вбивство.) 20  І знову Пилат звернувся до них, бо хотів відпустити Ісуса.+ 21  Тоді вони почали вигукувати: «На стовп його! На стовп!*»+ 22  І він промовив утретє: «За що? Що поганого зробив цей чоловік? Я не побачив нічого, за що він заслуговував би смерті.+ Тому я покараю його і відпущу». 23  Однак вони наполегливо, на весь голос, вимагали його стратити*, і їхні крики взяли верх.+ 24  Тож Пилат вирішив задовольнити їхню вимогу. 25  Він відпустив чоловіка, котрого кинули до в’язниці за заколот та вбивство і котрого вони вимагали звільнити, а Ісуса, за їхньою волею, віддав на страту. 26  І дорогою, ведучи Ісуса, вони схопили одного кіреня́нина, на ім’я Си́мон, який ішов із села, і поклали на нього стовп мук, щоб він ніс його за Ісусом.+ 27  А за Ісусом ішло багато людей. Серед них були жінки, які з горя били себе в груди та оплакували його. 28  Але Ісус обернувся до жінок і сказав: «Дочки єрусалимські, перестаньте плакати за мною. Плачте за собою та своїми дітьми,+ 29  бо ось приходять дні, коли люди говоритимуть: “Щасливі неплідні й ті, які не народжували і не годували грудьми!”+ 30  Тоді вони звернуться до гір: “Упадіть на нас!” — і до пагорбів: “Накрийте нас!”+ 31  Якщо вони так роблять, коли дерево зелене, то що станеться, коли воно засохне?» 32  Разом з ним на страту вели ще двох чоловіків, злочинців.+ 33  Коли вони прийшли на місце, назване Черепом,+ Ісуса прибили до стовпа поряд з цими злочинцями: один був праворуч, а другий — ліворуч.+ 34  Ісус же говорив: «Батьку, прости їх, бо не знають, що роблять».+ Потім вони поділили його вбрання, кинувши жеребок.+ 35  А народ стояв і дивився. Начальники ж кепкували з Ісуса, кажучи: «Інших він рятував, хай тепер врятує себе, якщо він Христос, Божий Обранець».+ 36  Навіть воїни глузували з нього: підходили й подавали йому кисле вино,+ 37  кажучи: «Якщо ти Цар юдейський, врятуй себе». 38  І над ним була табличка: «Цар юдейський».+ 39  Тоді один зі злочинців, який висів поряд, почав зневажати Ісуса,+ кажучи: «Ти ж нібито Христос! То врятуй і себе, і нас!» 40  Але другий докорив йому: «Ти що, зовсім не боїшся Бога? Ти й сам отримав такий же вирок. 41  Ми заслужили це і розплачуємося за все, що наробили. Наш вирок справедливий. А він не зробив нічого поганого». 42  І потім сказав: «Ісусе, згадай про мене, коли прийдеш у своє Царство».+ 43  Ісус же відповів йому: «Правду говорю тобі сьогодні: ти будеш зі мною в Раю».+ 44  А приблизно о шостій годині цілий край* огорнула темрява, яка тривала аж до дев’ятої,+ 45  бо сонячне світло померкло. І завіса святині+ роздерлась навпіл.+ 46  Тоді Ісус голосно скрикнув: «Батьку, у твої руки ввіряю свій дух».+ Промовивши це, він помер.+ 47  Коли ж сотник побачив, що́ відбулося, то став прославляти Бога й казати: «Цей чоловік дійсно був праведний».+ 48  І коли всі люди, які зібрались на це видовище, побачили, що сталося, то, повертаючись додому, вони били себе в груди. 49  Усі, хто знав його, стояли на відстані. Стояли також і дивилися на це жінки, які йшли за ним з Галілеї.+ 50  Там був один добрий і праведний чоловік, на ім’я Йосип, член Ради.+ 51  (Цей чоловік не віддав свого голосу на підтримку їхнього задуму й дій.) Він походив з юдейського міста Аримате́ї і чекав Божого Царства. 52  Тож Йосип увійшов до Пилата й попросив дозволу забрати Ісусове тіло. 53  І він зняв тіло,+ загорнув його в тонке лляне полотно та поклав у висічену в скелі гробницю,+ де ще нікого не ховали. 54  Тоді був день Приготування,+ і надходила субота.+ 55  А жінки, які прийшли з Ісусом із Галілеї, також вирушили туди, подивились на гробницю і на те, як поклали Ісусове тіло.+ 56  Після того вони повернулися, щоб приготувати прянощі та пахучу олію. У суботу вони, звичайно ж, відпочивали+ згідно із заповіддю.

Примітки

Або «яскраве; блискуче».
Букв. «забери його геть».
Або «Страть його на стовпі! Страть на стовпі!»
Або «стратити на стовпі».
Букв. «землю».

Коментарі

Цезарю. Див. коментар до Мт 22:17.

Ти Цар юдейський? У всіх чотирьох Євангеліях це запитання Пилата звучить однаково (Мт 27:11; Мр 15:2; Лк 23:3; Ів 18:33). Жоден цар у Римській імперії не міг правити без дозволу цезаря. Тому, допитуючи Ісуса, Пилат зосереджується на питанні про його царювання.

Ірода. Йдеться про Ірода Антипу, сина Ірода Великого. Антипа був обласним правителем (тетрархом) Галілеї і Переї. Тільки Лука згадує про те, що Ісуса повели до Ірода (Лк 3:1; див. глосарій).

У деяких рукописах тут сказано: «А він повинен був їм відпускати одного чоловіка на кожне свято», однак цих слів немає в низці давніх авторитетних рукописів і, очевидно, вони не були частиною оригінального тексту Євангелія від Луки. Кілька рукописів додають ці слова після вірша 19. Подібні слова містяться в інших віршах — Мт 27:15 і Мр 15:6, щодо достовірності яких немає жодних сумнівів. Вважається, що переписувачі додали ці слова в цьому вірші Євангелія від Луки як пояснення, взявши за основу паралельні оповіді з Євангелій від Матвія і Марка.

Кіренянина. Місто Кірена розташовувалося неподалік північного узбережжя Африки, на південний захід від острова Крит. (Див. додаток Б13.) Імовірно, Симон народився в Кірені, а згодом переселився в Ізраїль.

Стовп мук. Або «стовп, на якому страчують». (Див. глосарій, «Стовп», «Стовп мук»; див. також Лк 9:23; 14:27, де «стовп мук» вжито у переносному значенні.)

Коли дерево зелене... коли воно засохне. Мабуть, дерево, про яке говорить Ісус,— це єврейський народ. Воно поки що зелене, оскільки серед народу все ще перебуває Ісус та євреї, які в нього повірили. Однак невдовзі Ісуса стратять, а вірні євреї будуть помазані святим духом і належатимуть до духовного Ізраїля (Рм 2:28, 29; Гл 6:16). Тоді буквальний народ Ізраїля стане духовно мертвим і нагадуватиме дерево, що повністю засохло (Мт 21:43).

Черепом. Грецьким словом Кранı́он перекладено єврейську назву «Голгофа». (Див. Ів 19:17 і коментар до Мт 27:33.)

Ісус... роблять. Частина стародавніх рукописів опускає першу половину цього вірша. Проте оскільки ці слова містяться в деяких авторитетних стародавніх рукописах, їх вжито у «Перекладі нового світу» та багатьох інших перекладах Біблії.

Кисле вино. Див. коментар до Мт 27:48.

Над ним була табличка. Деякі рукописи додають слова, які можна перекласти як «(написана) грецькими, латинськими і єврейськими літерами». Однак ці слова не містяться у давніх авторитетних рукописах, тому вважається, що переписувачі додали їх, щоб узгодити текст з Ів 19:20.

Висів. У грецькому тексті тут вжито не дієслово стауро́о («страчувати на стовпі»), а крема́ннімі («вішати»). У згадках про страту Ісуса це дієслово вживається разом з висловом епı́ ксı́лу («на стовпі або дереві») (Дії 5:30, прим.; 10:39, прим.; Гл 3:13). В Септуагінті це дієслово часто вживається тоді, коли говориться, що когось повісили на стовпі або дереві (Бт 40:19; Пв 21:22; Ес 8:7).

Правду говорю тобі сьогодні: У найдавніших доступних на сьогодні рукописах Грецьких Писань використовувалось грецьке письмо, що складалося лише з великих літер. Стародавні переписувачі майже не використовували пунктуації. Тому розділові знаки в сучасних перекладах Біблії розставлені з огляду на граматику грецької мови і контекст вірша. У цьому вірші грецька граматика дозволяє поставити кому (або двокрапку) як перед словом «сьогодні», так і після нього. Тож перекладачі ставили розділові знаки в словах Ісуса залежно від того, як розуміли зміст цих слів і біблійних вчень загалом. Грецькі тексти, як-от текст Весткотта — Горта, Нестле — Аланда і Об’єднаних біблійних товариств, містять кому перед словом «сьогодні». Однак варіант з комою після цього слова узгоджується з іншими твердженнями Ісуса, а також вченнями з Писань. Наприклад, Ісус казав, що помре і буде «в серці землі», тобто в могилі, до третього дня (Мт 12:40; Мр 10:34). І він не раз говорив своїм учням, що буде вбитий і воскресне на третій день (Лк 9:22; 18:33). Також Біблія каже, що Ісус воскрес як «перший плід з тих, хто заснув смертним сном» і що він піднявся на небо через 40 днів (1Кр 15:20; Ів 20:17; Дії 1:1—3, 9; Кл 1:18). Ісус воскрес не в той самий день, коли помер, а на третій день після смерті, тож очевидно, що злочинець не міг опинитися в Раю з Ісусом у той день, коли відбулася їхня розмова.

На користь цих аргументів свідчить датований V століттям сирійський переклад оповіді Луки, відомий як К’юртонський сирійський рукопис, де ці слова перекладено так: «Амінь, я кажу тобі сьогодні, що зі мною ти будеш в Едемському саду» (Burkitt F. C. The Curetonian Version of the Four Gospels. Cambridge, 1904. Vol. 1). Також варто зазначити, що грецькі письменники і богослови давнини і пізніших часів не мали єдиного погляду на те, як перекладати ці слова. Наприклад, Ісихій Єрусалимський, який жив у IV—V століттях н. е., писав стосовно Лк 23:43: «Дехто дійсно передає думку так: “Правду говорю тобі сьогодні”— і ставить кому, а тоді продовжує: “Ти будеш зі мною в Раю”» (за грецьким текстом Patrologiae Graecae. Vol. 93. Col. 1432, 1433). Теофілакт, який жив в XI—XII століттях н. е., згадував про тих, хто вважав, що «кома має стояти після слова “сьогодні”, щоб вислів звучав так: “Правду говорю тобі сьогодні”— а тоді продовжувався: “Ти будеш зі мною в Раю”» (Patrologiae Graecae. Vol. 123. Col. 1104). Щодо вживання слова «сьогодні» в Лк 23:43 Дж. Ламса у своїй праці зазначає: «У цьому вірші наголошується слово “сьогодні”, і він має звучати так: “Правду кажу тобі сьогодні, ти будеш зі мною в Раю”. Йдеться про день, коли було дано обіцянку, яка мала виконатись пізніше. Така манера висловлювання характерна для мови жителів Сходу і означає, що обіцянку дали в конкретний день і її обов’язково сповнять» (Lamsa G. M. Comments on the Teachings of Jesus From Aramaic and Unchanged Eastern Customs. P. 303, 304). Тому грецький вислів у Лк 23:43 може відображати спосіб наголошення думки, яким послуговувались семіти. В Єврейських Писаннях міститься чимало прикладів, коли слово «сьогодні» використовується у стійких зворотах в урочистій мові, наприклад в обітницях і наказах (Пв 4:26; 6:6; 7:11; 8:1, 19; 30:15; Зх 9:12). Розглянуті доводи показують, що, вживши слово «сьогодні», Ісус наголосив не на тому, коли злочинець буде з ним у Раю, а на тому, коли було дано обіцянку.

Ряд перекладів, як-от англійські переклади Дж. Ротергама і Дж. Ламси (видання 1933 року) та німецькі переклади Л. Райнхардта і В. Міхаеліса, підтримують думку, що наголошується час, коли обіцянку було дано, а не час, коли вона сповнилась. Ці переклади передають текст вірша подібно до «Перекладу нового світу».

Раю. В тексті оригіналу вживається грецьке слово пара́дейсос, що подібне до єврейського слова парде́с (Не 2:8; Ек 2:5; Псн 4:13) та перського парідайза. Усі три слова передають думку про прекрасний парк або сад. Перекладачі Септуагінти використали грецьке слово пара́дейсос як відповідник єврейського слова ґан («сад») у вислові «сад в Едемі» в Бт 2:8. Деякі переклади Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В вони позначені як J17, 18, 22) передають Лк 23:43 так: «Ти будеш зі мною в Едемському саду». Ісус не пообіцяв злочинцю, який висів поряд, життя в «Божому раю», згаданому в Об 2:7, адже таку обіцянку він дав «переможцеві», тобто тим, хто правитиме разом з ним у небесному Царстві (Лк 22:28—30). Злочинець не переміг цього світу, як Ісус Христос, і не «народи[в]ся від води й духу» (Ів 3:5; 16:33). Він, очевидно, буде серед «неправедних», які воскреснуть і стануть земними підданими Царства, коли Христос правитиме над райською землею 1000 років (Дії 24:15; Об 20:4, 6).

Приблизно о шостій годині. Тобто приблизно о 12:00. (Див. коментар до Мт 20:3.)

До дев’ятої. Тобто приблизно до 15:00. (Див. коментар до Мт 20:3.)

Завіса. Див. коментар до Мт 27:51.

Святині. Див. коментар до Мт 27:51.

Дух. Тут Ісус цитує слова з Пс 31:5, де Давид благає, щоб Бог оберігав його дух, тобто життєву силу. Цими словами Ісус показав, що ввіряє Богу своє життя. Перед смертю Ісус ввірив свою життєву силу Єгові; тож його життя в майбутньому цілковито залежало від Бога. (Див. глосарій.)

Помер. Грецьке слово екпне́о (буквально «видихати») тут можна також перекласти як «віддав останній подих». (Див. коментар до Мт 27:50.) Як чітко видно з Писання, Ісус не пішов до неба, коли його дух вийшов. Він помер. Сам Ісус передрік, що воскресне з мертвих лише «на третій день» (Мт 16:21; Лк 9:22). А слова з Дії 1:3, 9 показують, що на небо він піднявся через 40 днів після воскресіння.

Сотник. Або «центуріон», тобто командир римського військового підрозділу, що налічував приблизно 100 воїнів. Згідно з паралельними розповідями Матвія і Марка, він також визнав, що Ісус «був Сином Божим» (Мт 27:54; Мр 15:39).

Йосип. Див. коментар до Мр 15:43.

Член Ради. Або «радник», тобто член Синедріону, юдейського верховного суду в Єрусалимі. (Див. коментар до Мт 26:59 і глосарій, «Синедріон».)

Ариматеї. Див. коментар до Мт 27:57.

Гробницю. Див. коментар до Мт 27:60.

Приготування. Див. коментар до Мт 27:62.

Гробницю. Або «пам’ятну гробницю». (Див. глосарій, «Пам’ятна гробниця».)

Медіафайли

Цвях у п’ятковій кістці
Цвях у п’ятковій кістці

На цій фотографії зображено копію п’яткової кістки людини. Кістка пробита залізним цвяхом завдовжки 11,5 см. Оригінал, датований римською добою, було знайдено у 1968 році під час розкопок на півночі Єрусалима. Ця археологічна знахідка підтверджує, що під час страти людину, очевидно, прибивали до дерев’яного стовпа цвяхами. Можливо, римські воїни прибили Ісуса Христа до стовпа цвяхами, подібними до того, що зображений на фотографії. Кістка з цвяхом була знайдена в осуарії — кам’яній скрині, в якій зберігали кості померлого, після того як його тіло розкладалося. Це вказує на те, що після страти на стовпі людину могли поховати.

Гробниця
Гробниця

Євреї зазвичай ховали мертвих у природних печерах або печерах, висічених у скелі. Як правило, гробниці були за межами міста, виняток становили тільки царські гробниці. Знайдені єврейські гробниці вирізняються простотою. Це, очевидно, пояснюється тим, що євреї не поклонялися померлим і не вірили в те, що після смерті людина продовжує свідоме існування у світі духів.