Євангеліє від Луки 15:1—32

15  Усі збирачі податків і грішники збиралися довкола Ісуса, щоб послухати його.+  А фарисеї й книжники нарікали: «Цей чоловік приятелює з грішниками та їсть з ними».+  Тож Ісус навів їм такий приклад:  «Хто з вас, якщо має 100 овець і загубить одну, не залишить 99 у пустелі й не буде шукати загублену, аж поки не знайде її?+  А знайшовши, він кладе її собі на плечі й тішиться.  І коли він приходить додому, то скликає друзів і сусідів, кажучи: “Радійте зі мною, бо я знайшов свою загублену овечку”.+  Говорю вам: так само в небі буде більше радості за одного грішника, який кається,+ ніж за 99 праведних, яким каяття не потрібне.+  Або яка жінка, якщо має 10 драхм і загубить одну, не запалить світильника і не почне замітати дім та старанно шукати її, поки не знайде?  А знайшовши, вона скличе своїх подруг та сусідок і скаже: “Радійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму”. 10  Так само, кажу вам, Божі ангели радіють за одного грішника, який кається».+ 11  Потім він сказав: «Один чоловік мав двох синів. 12  Якось молодший попросив його: “Батьку, віддай мені частину майна, яка мала б перейти до мене”. Тож батько розділив між ними свій маєток. 13  Через декілька днів молодший син зібрав усі свої речі й вирушив у далеку країну і там, живучи розгульно, промарнував своє майно. 14  Коли ж він розтратив усе, в країні настав сильний голод, і він опинився у скруті. 15  Він навіть пішов і найнявся на роботу до одного жителя тієї країни, і той послав його на свої поля пасти свиней.+ 16  І він хотів наїстися стручками ріжкового дерева, якими годували свиней, але й цього йому ніхто не давав. 17  Опам’ятавшись, він сказав: “Скільки наймитів у мого батька мають надмір хліба, а я тут помираю з голоду! 18  Встану та піду до батька і скажу йому: «Батьку, згрішив я проти небес і проти тебе. 19  Я більше не гідний називатися твоїм сином. Прийми мене за свого наймита»”. 20  Тож він встав і пішов до батька. А батько ще здалека побачив його і, пройнявшись жалем, побіг йому назустріч, обійняв його* і поцілував. 21  Тоді син сказав: “Батьку, згрішив я проти небес і проти тебе.+ Я більше не гідний називатися твоїм сином”. 22  Проте батько звелів рабам: “Швидко принесіть найліпші шати й одягніть його, надіньте йому на руку перстень і взуйте в сандалії. 23  Також приведіть і заріжте* відгодоване теля. Будемо їсти і святкувати, 24  бо мій син був мертвий, але ожив;+ він загубився, але знайшовся”. І почали вони веселитись.+ 25  Тим часом старший син був у полі. І коли він, вертаючись, наблизився до дому, то почув музику й танці. 26  Він покликав одного зі слуг і запитав, що трапилось. 27  А той відповів: “Твій брат повернувся, і батько, побачивши його живим і здоровим*, зарізав відгодоване теля”. 28  Тоді старший син розгнівався і не захотів увійти в дім, а батько вийшов і почав упрошувати його. 29  Однак той сказав батькові: “Слухай! Я стільки років служив тобі, як раб, і жодного разу не порушив твоїх наказів, а ти ні разу не дав мені й козеняти, щоб я повеселився з друзями. 30  Але як тільки прийшов оцей твій син, котрий промарнував з повіями твій маєток, ти зарізав для нього відгодоване теля”. 31  Проте батько сказав йому: “Сину, ти завжди зі мною, і все, що я маю,— твоє. 32  Ми ж мали відсвяткувати й порадіти, бо твій брат був мертвий, але ожив, він загубився, але знайшовся”».

Примітки

Букв. «упав йому на шию».
Або «складіть у жертву».
Або «неушкодженим».

Коментарі

10. Як видно з коментаря до слова драхми у цьому вірші, вартість однієї драхми становила майже денний заробіток. Проте у цьому випадку загублена драхма, ймовірно, мала особливу цінність. Можливо, вона входила до набору з 10 монет, які були сімейною реліквією, або ж була частиною намиста з монет, яким жінка дорожила. Щоб знайти драхму, необхідно було запалити світильник, адже зазвичай будинки мали тільки одне маленьке вікно або не мали вікон взагалі. У ті часи підлога в домах, як правило, була глиняною, і, замітаючи дім, жінці було легше знайти загублену монету.

Драхм. Драхма була грецькою срібною монетою. За днів земного служіння Ісуса драхма, ймовірно, важила близько 3,4 г. У той час греки вважали вартість драхми рівною вартості денарія, але римська влада офіційно встановила, що драхма дорівнювала 3/4 денарія. Євреї сплачували дві драхми (дидрахму) як щорічний податок на храм. (Див. коментар до Мт 17:24; глосарій, «Драхма», і додаток Б14.)

Драхму. Див. коментар до Лк 15:8; глосарій, «Драхма», і додаток Б14.

Один чоловік мав двох синів. Приклад про блудного (або загубленого) сина має кілька особливостей. Це один з найдовших Ісусових прикладів. Особливим є опис сімейних стосунків. В інших прикладах Ісус говорить про стосунки між паном і рабами, а також про неживі предмети, як-от різні види насіння чи ґрунту (Мт 13:18—30; 25:14—30; Лк 19:12—27). Однак у цьому прикладі він звертає увагу на близькі стосунки між батьком та його синами. Можливо, багато слухачів Ісуса не мають такого доброго і чуйного батька. Цей приклад змальовує глибоке співчуття і любов нашого небесного Батька до своїх земних дітей — як до тих, хто завжди з ним, так і до тих, хто повертається до нього після того, як віддалився.

Молодший. За Мойсеєвим законом первісток отримував подвійну частку батьківського майна (Пв 21:17). Тож, якщо старший син у цьому прикладі був первістком, це означало, що спадок молодшого сина був наполовину меншим.

Промарнував. Вжите тут грецьке слово буквально означає «розпорошувати; розсіювати» (Лк 1:51; Дії 5:37). У Мт 25:24, 26 це слово перекладається як «віяти». А тут воно передає думку про марнотратство.

Живучи розгульно. Або «марнотратно (нерозсудливо; легковажно)». Споріднене грецьке слово вживається у подібному значенні в Еф 5:18, Тит 1:6 і 1Пт 4:4.

Пасти свиней. За Законом свині вважалися нечистими тваринами, тому для єврея це заняття було ганебним і принизливим (Лв 11:7, 8).

Стручками ріжкового дерева. Плоди цього дерева — блискучі стручки зі шкірястими бордово-коричневими стулками — вигнуті, наче ріжок. Власне через таку форму стручків дерево отримало свою назву в українській і грецькій мовах (кера́тіон — «ріжок»). Стручками ріжкового дерева і сьогодні часто годують коней, велику рогату худобу та свиней. Молодший син настільки низько опустився, що був готовий їсти те, що їдять свині. (Див. коментар до Лк 15:15.)

Проти тебе. Або «перед тобою». Грецький прийменник ено́піон буквально означає «перед; в очах». У подібному значенні він вживається в Септуагінті у 1См 20:1, де Давид запитує Йонатана: «Який гріх я вчинив проти твого батька?»

Наймита. Молодший син вирішив повернутися додому і попросити, щоб батько прийняв його не як сина, а як наймита. На відміну від рабів, які входили до числа домашніх, наймити були сторонніми людьми, і їх часто наймали всього лиш на один день (Мт 20:1, 2, 8).

Поцілував. Або «з теплотою поцілував». Тут вжито форму дієслова філе́о, яка вказує на інтенсивність дії й іноді перекладається як «цілувати» (Мт 26:48; Мр 14:44; Лк 22:47), але найчастіше означає «любити; відчувати прив’язаність» (Ів 5:20, прим.; 11:3; 16:27, прим.). Те, як батько зустрів свого розкаяного сина, показує, що він охоче прийняв його і простив.

Називатися твоїм сином. Деякі рукописи додають: «Прийми мене за свого наймита», проте варіант, вжитий в основному тексті цього видання, міститься в низці давніх авторитетних рукописів. На думку деяких вчених, вислів був доданий, щоб узгодити цей вірш з Лк 15:19.

Шати... перстень... сандалії. Це був не просто звичайний одяг, а найкраще вбрання, можливо з багатою вишивкою. Таке вбрання давали почесному гостю. Надівши синові на руку перстень, батько виявив йому не тільки свою прихильність і любов, але й пошану і показав, що приймає його назад у сім’ю. Раби зазвичай не носили перснів і сандалій. Тож батько чітко показав, що приймає сина як повноправного члена сім’ї.

Промарнував. Букв. «проїв». Вжите тут грецьке слово яскраво підкреслює те, що син промарнував абсолютно весь батьківський маєток, або засоби для існування.

Медіафайли

Пастух і вівці
Пастух і вівці

Життя пастуха було нелегким. Він зносив спеку, холод і безсонні ночі (Бт 31:40; Лк 2:8). Пастух захищав отару від хижаків, як-от левів, вовків і ведмедів, а також від злодіїв (Бт 31:39; 1См 17:34—36; Іс 31:4; Ам 3:12; Ів 10:10—12). Він пильнував, аби вівці не розбрелися (1Цр 22:17), шукав загублених (Лк 15:4), носив слабких або знесилених ягнят біля грудей (Іс 40:11) або на плечах, дбав про хворих і поранених (Єз 34:3, 4; Зх 11:16). У Біблії пастухи і їхня праця часто згадуються в переносному значенні. Наприклад, Єгова порівнюється з пастухом, який ніжно дбає про своїх овець, тобто про свій народ (Пс 23:1—6; 80:1; Єр 31:10; Єз 34:11—16; 1Пт 2:25). Ісуса названо «великим пастирем» (Єв 13:20) і «головним пастирем», під керівництвом якого наглядачі християнського збору пасуть Божу отару добровільно, безкорисливо і з завзяттям (1Пт 5:2—4).

Стручки ріжкового дерева
Стручки ріжкового дерева

Ріжкове дерево (Ceratonia siliqua) — це гарне вічнозелене дерево, що росте по всьому Ізраїлю та на решті території Середземномор’я. Дерево сягає заввишки до 9 м, довжина його стручків 15—25 см, а ширина — приблизно 2,5 см. Незрілі плоди — зелені, а зрілі — бордово-коричневі і ніби вкриті блискучою шкірою. Всередині міститься кілька круглих насінин, відділених одна від одної солодкою на смак липкою їстівною м’якоттю. Стручками ріжкового дерева і сьогодні часто годують коней, велику рогату худобу та свиней.