Євангеліє від Луки 14:1—35

14  Якось суботнього дня Ісус завітав на обід у дім одного провідника фарисеїв,+ і вони уважно за ним спостерігали.  Перед ним був чоловік, хворий на водянку.  Тож Ісус запитав обізнаних у Законі та фарисеїв: «Скажіть, дозволено зціляти в суботу чи ні?»+  Але вони мовчали. Тоді він торкнувся до чоловіка, зцілив його й відпустив,  а до них сказав: «Хто з вас, якщо син ваш чи бик упаде в колодязь,+ не витягне його відразу ж, навіть у суботній день?»+  І вони нічого не могли відповісти на це.  Після того, помітивши, як запрошені вибирали собі найпочесніші місця,+ він навів їм такий приклад:  «Коли хтось запросить тебе на весільний бенкет, не займай найпочеснішого місця.+ Можливо, серед гостей є хтось поважніший, ніж ти.  Тоді той, хто запросив вас обох, підійде й скаже: “Поступися місцем цьому чоловікові”. І ти, засоромлений, підеш та займеш найнижче місце. 10  Отож, коли ти запрошений, піди й сядь на найнижчому місці, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, міг сказати: “Друже, займи вище місце”. І ти матимеш шану перед усіма іншими гостями*.+ 11  Бо кожен, хто звеличується, буде впокорений, а хто впокорюється, буде звеличений».+ 12  Потім він звернувся до чоловіка, який його запросив: «Коли влаштовуєш обід чи вечерю, не клич ані друзів, ані братів, ані родичів, ані багатих сусідів. Адже й вони можуть запросити тебе, і це стане тобі винагородою.+ 13  Тож, коли влаштовуєш бенкет, запрошуй бідних, калік, кульгавих, сліпих,+ 14  і тоді ти будеш щасливий, бо вони не мають чим тобі відплатити.+ А тобі буде відплачено під час воскресіння+ праведних». 15  Почувши це, один з гостей промовив до нього: «Щасливий той, хто споживатиме їжу в Божому Царстві». 16  У відповідь Ісус сказав йому: «Один чоловік влаштував пишну вечерю+ і запросив багатьох гостей. 17  Коли настав час вечері, він вислав раба покликати запрошених: “Приходьте, уже все готове”. 18  Але вони всі як один почали відмовлятися.+ Перший сказав: “Вибач, будь ласка, але я купив поле й маю піти оглянути його”. 19  Другий сказав: “Вибач мені, будь ласка, але я купив п’ять пар* волів і йду випробувати їх”.+ 20  А ще інший сказав: “Знаєш, я щойно одружився і тому не можу прийти”. 21  Раб повернувся та розповів про все своєму господарю. Тоді господар дому розгнівався і сказав рабу: “Швидко йди на головні вулиці та в міські провулки й приведи сюди бідних, калік, сліпих і кульгавих”. 22  Згодом раб повідомив: “Пане, я виконав усе, що ти наказав, але ще є вільні місця”. 23  Тож пан сказав рабу: “Вийди на дороги і стежки та змусь людей прийти, щоб мій дім заповнився.+ 24  Бо говорю вам: жоден з тих, хто був запрошений, не скуштує моєї вечері”».+ 25  Одного разу, коли Ісус був у дорозі, з ним ішли численні натовпи людей, і, повернувшись до них, він сказав: 26  «Якщо хтось прийде до мене, але не зненавидить свого батька, матір, дружину, дітей, братів, сестер і навіть власне життя,+ то не зможе бути моїм учнем.+ 27  Хто не несе свого стовпа мук і не йде за мною, той моїм учнем бути не може.+ 28  Наприклад, хто з вас, бажаючи побудувати вежу, спершу не сяде й не порахує витрат, щоб побачити, чи вистачить коштів її завершити? 29  Інакше якщо він закладе фундамент, але не зможе докінчити вежу, то всі, хто бачитиме це, почнуть з нього сміятися, 30  кажучи: “Цей чоловік почав будувати, але докінчити не зміг”. 31  Або який цар, вирушаючи на війну проти іншого царя, спершу не сяде й не порадиться, чи зможе він з 10 000 воїнів вистояти проти того, хто йде на нього з 20 000?+ 32  І якщо він побачить, що не зможе, то, коли той цар ще далеко, відрядить до нього послів і попросить про мир. 33  Так само будьте певні, що жоден з вас, хто не розпрощається з* усім своїм майном, не зможе бути моїм учнем.+ 34  Звичайно, сіль — добра річ. Але якщо сіль втратить свої властивості, то як зробити її знову солоною?+ 35  Тоді вона непридатна ні для ґрунту, ні як добриво, і люди викидають її. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає».+

Примітки

Або «усіма, хто напівлежить за столом разом з тобою».
Або «упряжок».
Або «не відмовиться від».

Коментарі

Водянку. Або «едему», набряк через надмірне скупчення рідини в організмі. Цей термін використовувався стародавніми лікарями ще від часу Гіппократа. Водянка, яка могла вказувати на серйозне порушення функцій життєво важливих органів, часто закінчувалась раптовою смертю. Тож цієї хвороби дуже боялись. Дехто вважає, що самі фарисеї привели хворого чоловіка до Ісуса в суботу, аби зловити його в пастку, адже у вірші 1 сказано: «Вони уважно за ним спостерігали». Це одне з принаймні шести чуд, про які згадується тільки у Євангелії від Луки.

Найпочесніші місця. За днів Ісуса на гостинах чи бенкетах гості напівлежали на кушетках, що стояли з трьох боків стола. Ті, хто обслуговував під час гостини, підходили до стола з того боку, де ніхто не сидів. Кількість кушеток залежала від розмірів стола. На одній кушетці могло розміститись четверо або п’ятеро осіб, але переважно їх було троє. Кожен напівлежав головою до столу: лівим ліктем спирався на подушку, а правою рукою брав їжу. Місця на кушетці поділялись на особливо почесне, менш почесне і найнижче.

Споживатиме їжу. Або «буде на бенкеті». Букв. «їстиме хліб». У біблійні часи хліб був настільки важливою частиною раціону, що як у єврейській, так і в грецькій мові вислів «їсти хліб» означав «споживати їжу». У Біблії єврейський вислів часто перекладається як «їсти хліб» (Ек 9:7), «їсти» (Бт 37:25; 2См 9:7) або «поїсти» (2Цр 4:8). Грецький вислів, який у цьому вірші перекладено як «споживати їжу», в Лк 14:1 передано як «обід».

Зненавидить. У Біблії слово «ненавидіти» має різні відтінки. Воно може означати ворожість у поєднанні зі злобою, через яку хтось хоче завдати комусь шкоди. Також це слово може передавати думку про сильну антипатію чи неприязнь до когось або чогось, що спонукує людину триматися від них подалі. Або ж воно може означати просто любити менше. Наприклад, коли говориться, що Лія була «зненавиджена», а Рахіль улюблена, це означає, що Яків любив Лію менше, ніж Рахіль (Бт 29:31; Пв 21:15; також прим.). В подібному значенні це слово вживається також в інших єврейських творах. Отже, Ісус не мав на увазі, що його послідовники повинні відчувати ворожість або відразу до членів своєї сім’ї чи самих себе, адже це суперечило б Писанням. (Пор. Мр 12:29—31; Еф 5:28, 29, 33.) У цьому вірші слово «ненавидіти» можна перекласти як «любити менше».

Життя. Або «душу». Значення грецького слова псіхе́, яке традиційно перекладають словом «душа», залежить від контексту. В цьому вірші воно стосується життя людини. Тож Ісусові слова означають, що справжній учень має любити його більше, ніж власне життя, і бути готовим, якщо потрібно, навіть втратити своє життя заради нього. (Див. глосарій, «Душа».)

Стовпа мук. Або «стовпа, на якому страчують». В класичній грецькій мові основне значення грецького слова стауро́с — «прямий вертикальний стовп; паля». У Писаннях воно в переносному значенні часто вказує на страждання, ганьбу, муки і навіть смерть, яких могла зазнати людина, ставши послідовником Ісуса. Це третій раз, коли Ісус говорить, що його учням доведеться нести стовп мук. Інші два випадки: 1) Мт 10:38; 2) Мт 16:24; Мр 8:34; Лк 9:23. (Див. глосарій.)

Сіль. Речовина, що використовується для зберігання продуктів від зіпсуття або як приправа. (Див. коментар до Мт 5:13.)

Втратить свої властивості. Див. коментар до Мт 5:13.

Медіафайли

Найпочесніші місця на бенкетах
Найпочесніші місця на бенкетах

У I столітті їжу переважно споживали напівлежачи за столом. Кожен спирався лівим ліктем на подушку, а правою рукою брав їжу. За греко-римським звичаєм у їдальні був низький стіл, довкола якого стояло три кушетки. Римляни називали таку їдальню триклінієм (латинська назва; походить від грецького слова, що означає «кімната з трьома кушетками»). Хоча зазвичай за столом розміщалося дев’ятеро людей — по троє на кушетці, часто використовували і довші кушетки, на яких поміщалося більше людей. Місця за столом розподілялися залежно від статусу присутніх. Одна з кушеток вважалася найменш почесним місцем (А), друга — більш почесним (Б), а третя — найпочеснішим (В). Місця на самій кушетці теж відрізнялися: той, хто сидів посередині, мав вище становище від того, хто сидів праворуч від нього, і нижче від того, хто сидів ліворуч. На бенкетах господар зазвичай займав місце ліворуч (1) на найменш почесній кушетці. Особливо почесним вважалося крайнє місце справа (2) на середній кушетці. Хоча точно не відомо, наскільки юдеї дотримувалися цього звичаю, цілком можливо, що Ісус мав його на увазі, коли навчав своїх учнів про важливість смирення.

Сіль Мертвого моря
Сіль Мертвого моря

Сьогодні вода у Мертвому морі (Солоному морі) в дев’ять разів солоніша, ніж вода світового океану (Бт 14:3). Сіль, яка утворювалась внаслідок випаровування води Мертвого моря, забезпечувала потреби ізраїльтян. Однак вона була поганої якості, адже містила домішки інших мінералів. Ізраїльтяни також могли купувати сіль у фінікійців, а вони, як вважається, добували її шляхом випаровування води з Середземного моря. У Біблії сіль згадується як приправа до їжі (Йв 6:6). Ісус наводив влучні приклади, пов’язані з повсякденним життям людей. Тож, навчаючи важливих духовних істин, він іноді згадував про сіль. Наприклад, у Нагірній проповіді він сказав своїм учням: «Ви — сіль землі». Як сіль має властивість зберігати від псування, так і учні можуть допомагати іншим уникнути духовного і морального зіпсуття.