Євангеліє від Луки 10:1—42

10  Після цього Господь призначив 70 інших і послав їх перед собою по двоє+ в кожне місто й місцевість, куди сам мав піти.+  Тоді він промовив до них: «Жниво справді велике, а робітників мало. Тож благайте Господаря жнив, щоб він вислав робітників на свої жнива.+  Ідіть! Ось я посилаю вас як ягнят поміж вовків.+  Не беріть із собою ні гаманця, ні торби, ні сандалій+ і не вітайте нікого в дорозі.+  Коли ж увійдете в якийсь дім, то спочатку кажіть: “Мир цьому домові”.+  І, якщо там буде друг миру, ваш мир залишиться на ньому, а якщо ні — повернеться до вас.  Залишайтеся в тому домі,+ їжте і пийте, що вам подадуть,+ бо робітник гідний своєї платні.+ І не переходьте з дому в дім.  Коли увійдете в якесь місто і там вас приймуть, то їжте, що вам подадуть,  зціляйте хворих і говоріть: “Боже Царство наблизилося до вас”.+ 10  А коли в якомусь місті вас не приймуть, то вийдіть на його головні вулиці й скажіть: 11  “Навіть порох з вашого міста, який пристав до наших стіп, ми обтрушуємо на свідчення проти вас.+ Однак знайте, що Боже Царство наблизилося”. 12  Кажу вам, у той день Содому буде легше, ніж цьому місту.+ 13  Горе тобі, Хоразı́не! Горе тобі, Віфсаї́до! Бо якби могутні діла, виконані у вас,+ були виконані в Тирі й Сидо́ні, то вони б уже давно покаялися, сидячи у мішковині й попелі.+ 14  Тож Тиру й Сидо́ну буде легше в час суду, ніж вам. 15  І ти, Капернау́ме,+ думаєш, що піднімешся до неба? Упадеш ти в могилу! 16  Хто слухає вас, той слухає мене.+ І, хто погорджує вами, погорджує і мною. Більш того, хто погорджує мною, погорджує і тим, хто мене послав».+ 17  Пізніше повернулися ті 70 і, радіючи, казали: «Господи*, навіть демони підкоряються нам, коли ми вживаємо твоє ім’я».+ 18  На це Ісус відказав: «Я бачу, що Сатана вже впав+ з неба, немов блискавка. 19  Ось я дав вам владу топтати змій і скорпіонів+ та перемагати всю силу ворога,+ і ніщо не заподіє вам шкоди. 20  Але радійте не тому, що духи підкоряються вам, а тому, що ваші імена записані на небесах».+ 21  У той час, сповнившись святого духу, він надзвичайно зрадів, а потім промовив: «Батьку, Господи неба і землі, славлю тебе перед усіма, бо ти заховав це від мудрих та розумних,+ а відкрив малим дітям. Адже так, Батьку, було тобі до вподоби.+ 22  Мій Батько передав мені все, і ніхто не знає Сина, тільки Батько. Так само ніхто не знає Батька, тільки Син+ і той, кому Син хоче відкрити його».+ 23  Після цього, залишившись з учнями наодинці, він звернувся до них: «Щасливі ті, чиї очі бачать те, що бачите ви.+ 24  Бо кажу вам: багато пророків і царів дуже хотіли побачити те, що бачите ви, але не побачили,+ і почути те, що чуєте ви, але не почули». 25  І ось один чоловік, обізнаний у Законі, встав і, щоб випробувати його, запитав: «Учителю, що мені робити, щоб успадкувати вічне життя?»+ 26  На це Ісус сказав: «Що написано в Законі? Як ти розумієш?» 27  Той відповів: «Люби Єгову, Бога свого, всім своїм серцем, всією своєю душею, всією своєю силою і всім своїм розумом»+ і «свого ближнього, як самого себе».+ 28  Ісус тоді промовив: «Ти відповів правильно. Роби так, і отримаєш життя».+ 29  Але той, бажаючи показати свою праведність,+ запитав Ісуса: «А хто мій ближній?» 30  У відповідь Ісус сказав: «Один чоловік спускався дорогою з Єрусалима до Єрихона і став жертвою розбійників. Вони відібрали в нього все, побили його і пішли, залишивши його ледь живим. 31  Сталося так, що тією дорогою йшов священик, але, побачивши його, пройшов другим боком. 32  Подібно й левіт, коли дійшов до того місця і побачив чоловіка, оминув його другим боком. 33  Але на нього натрапив якийсь самаря́нин,+ що подорожував тим шляхом, і, побачивши його, пройнявся жалем. 34  Тож він підійшов, перев’язав чоловікові рани, поливши їх олією та вином, а тоді посадив його на свою тварину, привіз у заїжджий двір і там попіклувався про нього. 35  Наступного дня він вийняв 2 дена́рії, дав їх господарю двору та сказав: “Піклуйся про нього, а якщо витратиш більше, я віддам тобі, коли повернуся”. 36  Як ти думаєш, хто з цих трьох став ближнім+ чоловікові, який був жертвою розбійників?» 37  На це він відповів: «Той, хто повівся з ним милосердно».+ Тоді Ісус сказав: «Іди й роби так само».+ 38  Коли вони були в дорозі, Ісус зайшов до одного села. Там жінка, на ім’я Марта,+ запросила його у свій дім. 39  Вона ще мала сестру, Марію, яка сіла біля ніг Господа і почала слухати його*. 40  А Марта не слухала його, оскільки була зайнята різними приготуваннями. Тож вона підійшла до нього і сказала: «Господи, невже тобі байдуже, що моя сестра залишила мене одну поратися коло всього? Скажи, нехай вона прийде і допоможе мені». 41  Та Господь відповів: «Марто, Марто, ти тривожишся і непокоїшся багатьма речами. 42  А насправді потрібно небагато або взагалі щось одне.+ Марія ж вибрала ліпшу частку,+ яка від неї не забереться».

Примітки

Або «Пане».
Або «його навчання (звістку)». Букв. «його слово».

Коментарі

Після цього. Події, записані в Лк 10:1—18:14, згадує тільки Лука. Але деякі подані в цих розділах теми висвітлюються в інших Євангеліях у зв’язку з подіями Ісусового служіння, що, очевидно, відбулися раніше. Ймовірно, описані Лукою події відбулися після Свята наметів восени 32 року н. е. (Див. додаток A7.) В цей період осередком Ісусового служіння, очевидно, стає південь краю — Єрусалим та його околиці, інші місцевості Юдеї, а також Перея. Саме в цих територіях Ісус проводить останні шість місяців свого земного служіння.

70. У деяких стародавніх рукописах сказано «72», і цей варіант використано в деяких перекладах Біблії. Однак варіант «70» міститься в багатьох давніх авторитетних рукописах, у тому числі Сінайському кодексі (датується IV століттям н. е.), Александрійському кодексі та кодексі Єфрема (обидва датуються V століттям н. е.). Біблеїсти висувають різні пояснення стосовно цих варіантів, але, в будь-якому разі, ця незначна різниця не впливає на загальне розуміння тексту. Велика кількість стародавніх рукописів та перекладів одностайні щодо основних фактів: Ісус розділив велику групу учнів по двоє, тобто на пари, і послав їх проповідувати.

70 інших. Мабуть, йдеться про групу з 70 учнів, до якої не входили 12 апостолів. Апостолів Ісус послав проповідувати ще раніше, давши їм необхідні вказівки (Лк 9:1—6).

Сандалій. Імовірно, стосується запасної пари, оскільки Ісус сказав: «Не беріть із собою... сандалій». Ті, хто вирушав у довгу подорож, зазвичай брали з собою додаткову пару сандалій на випадок, якщо в сандаліях на ногах зноситься підошва або порвуться ремінці. Ісус вже давав подібні вказівки раніше, кажучи учням «взути [або «зав’язати»] сандалії», які в них були (Мр 6:8, 9). Зі слів у Мт 10:9, 10 також можна зробити висновок, що він сказав їм не брати запасної пари сандалій.

Не вітайте нікого. Або «не вітайте нікого обіймами». За певних обставин грецьке слово аспа́зомай («вітати») означало щось більше, ніж просто сказати «привіт» чи «добрий день». Воно могло вказувати на обійми та довгу розмову, що зав’язувалась при зустрічі з другом. Ісус зовсім не вчив своїх учнів бути неввічливими. Він хотів, аби його послідовники мудро використовували час і не відвертали своєї уваги від головного. Якось пророк Єлисей дав подібну вказівку своєму слузі Гехазі (2Цр 4:29). В обох випадках доручені завдання були настільки невідкладними, що не можна було витрачати час на щось інше.

Друг миру. Букв. «син миру». В тексті оригіналу грецький вислів, очевидно, відображає єврейську ідіому, що передає думку про мирну або миролюбну людину. В цьому контексті він вказує на того, хто прагне примиритися з Богом. Така людина слухає та приймає «добру новину про мир» і завдяки цьому має мир з Богом (Дії 10:36).

Не переходьте з дому в дім. Раніше Ісус дав подібну вказівку 12 апостолам (Мт 10:11; Мр 6:10; Лк 9:4). Тепер він каже 70 проповідникам, увійшовши в місто, залишатися в домі, де їх гостинно приймуть. Їм не слід шукати ліпшого місця, де господарі могли краще їх прийняти, запропонувати їм зручніші умови чи матеріальні речі. Прислухаючись до цієї поради, вони покажуть, що все це є другорядним у порівнянні із завданням проповідувати.

Буде легше. Ісус, мабуть, використав ці слова не в буквальному значенні, а як гіперболу. (Порівняйте інші гіперболи, які використовував Ісус і які записані, наприклад, в Мт 5:18; Лк 16:17; 21:33.) Коли Ісус сказав, що «Содому буде легше» у той день, тобто в Судний день (Мт 10:15; 11:22, 24; Лк 10:14), він не мав на увазі, що мешканці Содома будуть присутні того дня. (Пор. Юд 7.) Ісус лише підкреслив, наскільки впертими та гідними осуду були більшість мешканців Хоразіна, Віфсаїди і Капернаума (Лк 10:13—15). Варто зазначити, що покарання стародавнього Содома лягло в основу приказки, яку часто вживали, коли говорили про Божий гнів та осуд (Пв 29:23; Іс 1:9; Пл 4:6).

Тирі й Сидоні. Це були неєврейські міста у Фінікії, що лежали на узбережжі Середземного моря. (Див. додаток Б10.)

Могилу. Див. коментар до Мт 11:23.

Я бачу, що Сатана вже впав з неба, немов блискавка. Слова Ісуса, очевидно, є пророчими. Він говорить про майбутнє вигнання Сатани з неба так, ніби це вже сталося. В Об 12:7—9 описується війна на небі і падіння Сатани пов’язується з народженням Месіанського Царства. Ісус підкреслює, що у майбутній війні Сатана і демони обов’язково зазнають поразки, адже навіть тепер 70 учнів — слабкі недосконалі люди — отримали від Бога владу виганяти демонів (Лк 10:17).

Змій і скорпіонів. Тут Ісус згадує ці створіння у переносному значенні, маючи на увазі те, що завдає шкоди. (Пор. Єз 2:6.)

Єгову. Це цитата з Пв 6:5, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Серцем... душею... силою... розумом. Чоловік, обізнаний у Законі, цитує тут з Пв 6:5, де в єврейському оригіналі вжито три слова: серце, душа і сила. Проте згідно з оповіддю Луки, написаною грецькою, чоловік використовує чотири слова: серце, душа, сила і розум. Очевидно, його відповідь показує, що за днів Ісуса було прийнято вважати, що ці чотири грецькі слова передавали поняття, які містилися у трьох єврейських словах з Пв 6:5. (Щоб отримати детальніше пояснення, див. коментар до Мр 12:30.)

Всією своєю душею. Або «усім своїм єством (життям)». (Див. глосарій, «Душа».

Свого ближнього Див. коментар до Мт 22:39.

Якийсь самарянин. Загалом євреї дивилися на самарян з презирством і не спілкувалися з ними (Ів 4:9). Деякі євреї навіть називали «самарянами» тих, кого зневажали і осуджували (Ів 8:48). У Мішні цитуються слова одного рабина, який сказав: «Їсти хліб самарянський — те саме, що їсти свиняче м’ясо» (Шевіїт 8:10). Багато євреїв не довіряли свідченням самарян і не приймали їхньої допомоги. Знаючи про таке ставлення євреїв до самарян, Ісус навчив їх важливого уроку. Він розповів їм приклад, який часто називають притчею про доброго, або милосердного, самарянина.

Перев’язав чоловікові рани, поливши їх олією та вином. Лікар Лука детально записав приклад Ісуса, згадавши методи лікування ран, які були поширені в ті часи. В домашніх умовах рани часто обробляли олією та вином. Олію іноді використовували для того, щоб, можливо, полегшити біль (пор. Іс 1:6), а вино — як антисептичний та дезінфекційний засіб. Лука також говорить, що рани чоловіка було перев’язано.

Заїжджий двір. Цим висловом перекладене грецьке слово, яке буквально означає «місце, де всіх приймають». Там могли зупинятися подорожні, і там було місце для їхніх тварин. Господарі заїжджих дворів надавали основні послуги і за окрему плату могли подбати про людей, залишених під їхньою опікою.

Денарії. Див. глосарій, «Денарій», і додаток Б14.

Той, хто повівся з ним милосердно. Чоловік, обізнаний у Законі, так і не зміг вимовити слово «самарянин». Але його відповідь, а також заключні слова Ісуса чітко показали, який урок можна взяти з цього прикладу: ближнім є той, хто виявляє милосердя.

Одного села. Очевидно, йдеться про Віфанію, село, яке лежало на південно-східному схилі Оливкової гори, приблизно за 3 км від Єрусалима. (Див. коментар до Ів 11:18.) Там жили Марта, Марія і Лазар. Під час свого служіння в Галілеї Ісус часто зупинявся в Капернаумі (Мр 2:1), а коли приходив у Юдею, він зупинявся у Віфанії.

Марта. Тут згадується, що Ісуса у свій дім запросила Марта. Саме Марта виявляла ініціативу в більшості ситуацій (Лк 10:40; Ів 11:20), а це може вказувати на те, що вона була старшою від своєї сестри Марії (Лк 10:39).

А насправді потрібно небагато або взагалі щось одне. У деяких стародавніх рукописах вживається коротший варіант: «А насправді потрібно щось одне», і цей варіант використано у деяких перекладах Біблії. Однак ретельне дослідження рукописів свідчить на користь довшого вислову, що міститься в основному тексті цього видання. Хоч би який рукопис взяти за основу перекладу вірша, основне значення Ісусової поради залишається тим самим: духовне слід завжди ставити на перше місце. Далі Ісус хвалить Марію за те, що вона вибрала «ліпшу частку», віддавши перевагу духовному.

Ліпшу частку. Або «найліпшу частку». У Септуагінті грецьке слово мерı́с, перекладене тут як «частка», вживається стосовно пайки, або частки, їжі (Бт 43:34; Пв 18:8) а також «частки» в духовному сенсі (Пс 16:5; 119:57). У випадку Марії «ліпшою часткою» була духовна пожива від Божого Сина.

Медіафайли

Вовк
Вовк

Вовки, які водяться в Ізраїлі,— це нічні хижаки (Ав 1:8). Ці тварини люті, безстрашні і ненажерливі, часто вони вбивають більше овець, ніж можуть з’їсти або потягти з собою. У Біблії різні тварини, а також їхні звички і характерні ознаки часто згадуються в переносному значенні для унаочнення як позитивних, так і негативних рис. Наприклад, у передсмертному пророцтві Якова плем’я Веніямина порівнюється з вовком (Canis lupus); так передрікається, що з нього походитимуть здібні воїни (Бт 49:27). Але найчастіше вовк згадується в Біблії як уособлення негативних рис, скажімо пожадливості, люті, жорстокості і підступності. До вовків прирівнюються лжепророки (Мт 7:15), злісні противники християнства (Мт 10:16; Лк 10:3), а також лжевчителі, які зсередини завдають шкоди християнському збору (Дії 20:29, 30). Пастухи добре усвідомлювали, наскільки небезпечними є вовки. Ісус згадував про «найманого робітника», який «коли... бачить вовка, то кидає овець і втікає». На відміну від найманого робітника, який «не дбає про овець», Ісус є «добрим пастирем», який віддав за овець своє життя (Ів 10:11—13).

Палиця і торба
Палиця і торба

Стародавні євреї мали звичку носити з собою палицю. Палиці використовували для різних цілей, наприклад для опори (Вх 12:11; Зх 8:4; Єв 11:21), для захисту (2См 23:21), для молотіння (Іс 28:27), для оббивання оливок (Пв 24:20; Іс 24:13). Торби, в які клали їжу, одяг тощо, зазвичай були шкіряними, і їх носили через плече. Їх брали з собою мандрівники, пастухи, рільники та інші. Коли Ісус посилав апостолів проповідувати, він, даючи їм вказівки, згадав також палицю і торбу. Апостоли повинні були йти з тим, що мали, і не гаяти часу на придбання чогось додаткового, адже Єгова подбає про їхні потреби. (Див. коментарі до Лк 9:3 і 10:4, в яких детальніше обговорюється значення Ісусових вказівок.)

Капернаум, Хоразін і Віфсаїда
Капернаум, Хоразін і Віфсаїда

Панорамне зображення в цьому відео було знято з оглядового майданчика «Офір», що поблизу північно-східного узбережжя Галілейського моря. Хоразін (2) лежав всього лиш приблизно за 3 км від місцевості, де, як вважається, був стародавній Капернаум (1) — місто, в якому Ісус зазвичай зупинявся під час свого широкомасштабного служіння в Галілеї, що тривало два роки. У Капернаумі жили апостоли Петро і Андрій; також в цьому місті або неподалік розташовувалась контора Матвія (Мр 1:21, 29; 2:1, 13, 14; 3:16; Лк 4:31, 38). Петро і Андрій, як і Пилип, були родом з сусідньої Віфсаїди (3) (Ів 1:44). У цих трьох містах або в їхніх околицях Ісус здійснив багато чуд. (Див. додаток А7-Г, карту 3Б, і додаток А7-Д, карту 4.)

Дорога з Єрусалима до Єрихона
Дорога з Єрусалима до Єрихона

Дорога (1), зображена в цьому короткому відео, можливо, пролягає на місці стародавньої дороги з Єрусалима до Єрихона. Її протяжність становила понад 20 км. Ця звивиста дорога спускалася вниз, оскільки Єрусалим розташовувався на 1 км вище від Єрихона. В цій незаселеній пустельній місцевості люди так часто зазнавали нападу грабіжників, що там розташували гарнізон для захисту подорожніх. З Юдейської пустелі дорога вела до римської частини Єрихона (2). Стара частина Єрихона (3) лежала майже за 2 км від римської.