Дії апостолів 8:1—40

8  А Савл схвалював вбивство Степана.+ Того дня почалося сильне переслідування єрусалимського збору, і всі, крім апостолів, розпорошились по Юдеї та Сама́рії.+  Але деякі побожні чоловіки поховали Степана і після того сильно оплакували його смерть.  Савл же намагався знищити збір: вдирався в один дім за іншим, витягував і чоловіків, і жінок та кидав їх до в’язниці.+  А ті, що розпорошилися, ходили й звіщали добру новину про Боже слово.+  Тоді Пилип+ пішов у місто Сама́рію+ та проповідував там про Христа.  І натовпи людей дуже уважно слухали Пилипа і спостерігали за чудами, які він виконував.  Там було багато людей, опанованих нечистими духами, і ці духи голосно кричали й виходили з них.+ Зцілялося також чимало паралізованих і кульгавих.  Через це в тому місті була велика радість.  Там жив один чоловік, на ім’я Си́мон; раніше він займався магією і дивував самаря́н, видаючи себе за великого. 10  І всі — від малого до великого — прислуха́лись до нього та говорили: «Цей чоловік — Божа сила, велика сила». 11  І, оскільки він дивував людей своєю магією вже досить довгий час, вони його слухали. 12  Проте коли люди повірили Пилипу, який сповіщав добру новину про Боже Царство+ та про ім’я Ісуса Христа, то і чоловіки, і жінки хрестилися.+ 13  Навіть Си́мон став віруючим і, після того як охрестився, постійно ходив з Пилипом і дуже дивувався, бачачи всі ті чуда, а також великі й могутні діла, які виконував Пилип. 14  Коли апостоли в Єрусалимі почули, що мешканці Сама́рії прийняли Боже слово,+ то послали до них Петра та Івана. 15  Тож вони пішли до самаря́н і помолилися, щоб ті отримали святий дух,+ 16  адже він ще не сходив на жодного з них, бо вони були тільки охрещені в ім’я Господа Ісуса.+ 17  Після того апостоли поклали на самаря́н руки,+ і ті стали отримувати святий дух. 18  А як Си́мон побачив, що дух сходить на людей, коли апостоли кладуть на них руки, то запропонував їм гроші, 19  кажучи: «Наділіть і мене такою владою, щоб кожна людина, на яку я покладу руки, отримувала святий дух». 20  На це Петро сказав йому: «Нехай твоє срібло згине разом з тобою, бо ти думав, що зможеш отримати дар Божий за гроші!+ 21  Не маєш ти жодної участі в цій справі, бо бачить Бог, що твоє серце нещире. 22  Тож покайся у цьому злі та благай Єгову, щоб, коли можливо, він простив тебе за лихий намір твого серця, 23  бо я бачу, що твоє серце наповнене гіркою отрутою і ти раб неправедності». 24  Тоді Си́мон почав просити: «Моліться за мене і благайте Єгову, аби нічого з того, що ви сказали, зі мною не трапилось». 25  І коли вони дали в тому місті ґрунтовне свідчення та розповіли слово Єгови, то вирушили назад у Єрусалим, а дорогою звіщали добру новину в багатьох самарı́йських селах.+ 26  Проте ангел Єгови+ сказав Пилипу: «Встань і йди на південь, до дороги, що спускається з Єрусалима до Га́зи». (Це пустельна дорога.) 27  Пилип так і зробив. Дорогою він зустрів одного ефіопського вельможу, який обіймав високе становище в канда́ки, ефіопської цариці, і був поставлений над усіма її скарбами. Цей вельможа їздив до Єрусалима для поклоніння Богу+ 28  і, повертаючись звідти на колісниці, читав уголос пророка Ісаю. 29  Тоді дух сказав Пилипу: «Іди і наздожени цю колісницю». 30  Пилип підбіг до колісниці і, почувши, що той читає вголос пророка Ісаю, запитав: «Скажи, ти розумієш, що читаєш?» 31  Той відповів: «Хіба я можу зрозуміти, якщо ніхто мені не пояснить?» Потім він попросив Пилипа піднятися до нього й сісти поряд. 32  А читав він уголос такий уривок з Писання: «Його вели, наче вівцю на заріз;+ і як ягня мовчить перед стрижієм, так і він не відкриває своїх уст.+ 33  Коли його принижували, йому відмовляли в правосудді.+ І хто може докладно розповісти про його походження? Його зітруть з лиця землі».+ 34  Тоді вельможа запитав Пилипа: «Благаю тебе, скажи, кого пророк тут мав на увазі: себе чи когось іншого?» 35  Тож Пилип, почавши з цього місця в Писанні, став звіщати йому добру новину про Ісуса. 36  Тим часом вони під’їхали до води, і вельможа вигукнув: «Поглянь, ось вода! Що заважає мені охреститись?» 37  —— 38  Він наказав негайно зупинити колісницю, вони обидва — Пилип та вельможа — ввійшли у воду, і Пилип його охрестив. 39  Коли ж вони вийшли з води, дух Єгови відразу повів Пилипа звідти, і вельможа його більше не бачив. Сам же вельможа, радіючи, поїхав далі. 40  А Пилип опинився в Ашдо́ді і, проходячи тією місцевістю, звіщав добру новину мешканцям усіх міст, поки не дійшов до Кеса́рії.+

Примітки

Коментарі

Пилип. Згідно з Дії 8:1, «всі, крім апостолів, розпорошились по Юдеї та Самарії». Тому згаданий тут Пилип — це не апостол Пилип (Мт 10:3; Дії 1:13). Очевидно, він належав до «сімох гідних поваги чоловіків», котрих призначили займатись щоденним розподілом їжі серед грекомовних та єврейськомовних вдів у зборі в Єрусалимі (Дії 6:1—6). Після подій, описаних у 8-му розділі Дії, цей Пилип згадується лише один раз, у Дії 21:8, де про нього говориться як про «Пилипа, проповідника». (Див. коментар до Дії 21:8.)

Місто Самарію. Або, згідно з деякими рукописами, «одне з міст Самарії». Очевидно, йдеться про головне місто римської області Самарія. У давні часи Самарією називали столицю десятиплемінного царства Ізраїля, а також усю його територію. Місто Самарія було столицею цього царства аж до ассирійського завоювання в 740 році до н. е. Це місто продовжувало існувати за часу Римської імперії. У дні Ісуса Самарією також називали римську область, що лежала між Галілеєю на півночі та Юдеєю на півдні. (Див. глосарій, «Самарія».) Ірод Великий відбудував місто Самарію і перейменував його в Себасту на честь римського імператора Августа. (Назва Себаста — це грецька форма латинського імені Август, вжита в жіночому роді.) Назва, яку дав Ірод, збереглася в назві Сабастія, сучасній арабській назві міста.

Мешканці Самарії прийняли Боже слово. Після того як Ісус проповідував самарянці, «чимало самарян» повірили в нього (Ів 4:27—42). Можливо, завдяки цьому багато самарян відгукнулись на проповідування Пилипа (Дії 8:1, 5—8, 14—17).

Симон... запропонував їм гроші. З цієї біблійної розповіді походить слово «симонія», яким стали називати купівлю або продаж релігійних посад. Відповідь Петра Симону, записана в Дії 8:20—24, показує, що християни повинні остерігатись симонії: їм не слід домагатися «влади» за допомогою грошей чи якимось іншим чином (Дії 8:19; 1Пт 5:1—3).

Благай Єгову. Грецьке слово, перекладене як «благати», вживається у Септуагінті стосовно молитов, прохань і благань, з якими звертаються до Єгови. У біблійних віршах, де використовується це слово, у єврейському тексті часто міститься Боже ім’я (Бт 25:21; Вх 32:11; Чс 21:7; Пв 3:23; 1Цр 8:59; 13:6). Причини того, чому «Переклад нового світу» використовує в цьому вірші ім’я Єгови, хоча в доступних на сьогодні грецьких рукописах вживається грецький вислів ту Кірı́у (Господь), пояснюються в додатку В. (Щоб отримати детальніше пояснення грецького слова, перекладеного як «благати», див. коментар до Дії 4:31.)

Гіркою отрутою. Букв. «жовчю гіркоти». Грецьке слово холе́ буквально означає гірку жовто-зелену рідину, яка виділяється печінкою і збирається у жовчному міхурі. Жовч відіграє важливу роль у травленні їжі. Ця рідина асоціюється з чимось гірким або отруйним, і саме в такому значенні тут вживається це слово. (Пор. коментар до Мт 27:34.)

Моліться за мене і благайте Єгову. Див. коментар до Дії 8:22.

Слово Єгови. Цей вислів походить з Єврейських Писань, де єврейський термін, що означає «слово», вживається разом з Божим іменем. Вислів «слово Єгови» міститься у приблизно 200 віршах. (Ось приклади: 2См 12:9; 24:11; 2Цр 7:1; 20:16; 24:2; Іс 1:10; 2:3; 28:14; 38:4; Єр 1:4; 2:4; Єз 1:3; 6:1; Ос 1:1; Мих 1:1; Зх 9:1.) Коли цей вислів трапляється в Зх 9:1 у ранніх копіях Септуагінти (у фрагменті, що був знайдений у печері в Нахал-Хевері, у Юдейській пустелі, і датується 50 роком до н. е.— 50 роком н. е.), то після грецького слова ло́ґос стоїть Боже ім’я, написане давньоєврейськими літерами (). Причини того, чому «Переклад нового світу» використовує в основному тексті Дії 8:25 вислів «слово Єгови», а не «слово Господнє», як у доступних на сьогодні грецьких рукописах, пояснюються в додатку В.

Ангел Єгови. Див. коментар до Дії 5:19 і додаток В.

Ефіопського. Цей чоловік належав до стародавнього народу, що жив на південь від Єгипту, в краю, який називали Ефіопією. Стародавні греки називали словом Айтіопı́а, тобто «Ефіопія», що означає «край обпалених облич», частину Африки на південь від Єгипту. Приблизно ту саму місцевість — сьогодні це територія Судану і найпівденніша частина Єгипту — євреї називали Куш. У Септуагінті єврейське слово «Куш» майже у всіх випадках було перекладене грецьким словом «Ефіопія». Прикладом цього є Іс 11:1, де «Куш» («Ефіопія» в LXX) згадується як один з країв, куди були розпорошені єврейські вигнанці після того, як Вавилон завоював Юду. Тож ефіопський вельможа, мабуть, спілкувався з євреями у своїй країні або, можливо, у Єгипті, де жило багато євреїв.

Вельможу. Букв. «скопця». В буквальному значенні грецьке слово евну́кос вказує на чоловіка, позбавленого здатності мати дітей. У стародавні часи на Близькому Сході і в північній Африці кастрованих чоловіків часто призначали на різні посади при царському дворі, вони зокрема були слугами або опікунами цариці та наложниць. Однак слово «скопець», або «євнух», не завжди вживалося щодо кастрованих чоловіків. У ширшому значенні воно могло стосуватись чоловіків, призначених на якусь посаду при царському дворі. Єврейське слово сарı́с, як і грецьке, може також означати будь-якого чиновника при царському дворі. Наприклад, Потіфар, який був одруженим чоловіком, названий «придворним [буквально «скопцем»] фараона» (Бт 39:1). В цій розповіді слово «скопець» вжите щодо ефіопського вельможі, котрий завідував скарбами цариці, і, очевидно, теж передає думку про придворного чиновника. Мабуть, цей чоловік був обрізаним прозелітом, тобто неєвреєм, який приєднався до поклоніння Єгові, адже сказано, що він їздив до Єрусалима для поклоніння Богу. (Див. глосарій, «Прозеліт».) Мойсеїв закон не дозволяв кастрованим чоловікам належати до збору Ізраїля (Пв 23:1), тому ефіопський вельможа не міг бути буквальним скопцем. Отже, цей ефіопський прозеліт, очевидно, не вважався язичником і не можна сказати, що він, а не Корнилій, був першим необрізаним язичником, котрий навернувся на християнство (Дії 10:1, 44—48; щоб більше дізнатись про переносне значення слова «скопець», див. коментар до Мт 19:12).

Кандаки. Вважається, що «кандака» — це не ім’я, а титул, так само, як титули «фараон» і «цезар». Стародавні письменники, у тому числі Страбон, Пліній Старший і Євсевій, використовували цей титул щодо цариць Ефіопії. Пліній Старший (близько 23—79 років н. е.) написав: «Будівель у місті [Мерое, столиці стародавньої Ефіопії] небагато. Править тут жінка Кандака, це ім’я передається від цариці до цариці вже багато років» (Natural History. VI. 35. 186).

Розумієш. Або «знаєш». Грецьке слово ґіно́ско в основному означає «знати», але воно має також ширше значення і може перекладатись як «розуміти; усвідомлювати».

Його походження. Тут цитуються слова з Іс 53:8, де вживається слово, яке буквально означає «покоління; рід», проте в цьому вірші, очевидно, передає думку про походження. Під час суду над Ісусом члени Синедріону не взяли до уваги його походження, вони не зважали на те, що він повністю відповідав вимогам щодо походження обіцяного Месії.

Охреститись. Або «бути зануреним». Грецьке слово баптı́зо означає «занурювати». Контекст показує, що хрещення відбувалося шляхом повного занурення. Якщо було б достатньо лише вилити воду на голову людини, яка охрещується, або покропити її, то вельможа не зупиняв би колісницю біля водойми. Точно не відомо, чи це була річка, струмок, чи став, але у розповіді сказано, що «вони обидва — Пилип та вельможа — ввійшли у воду» (Дії 8:38). З різних біблійних оповідей видно, що хрещення означає повне занурення у воду. Наприклад, Ісус охрестився в річці Йордан. Іншого разу Іван Хреститель вибрав місцевість у Йорданській долині, неподалік від Саліму, «оскільки там було багато води» (Ів 3:23). Варто зазначити, що те саме грецьке слово баптı́зо вживається у Септуагінті в 2Цр 5:14, де сказано, що Нааман «сім разів занурився в Йордан». Крім того, Біблія порівнює хрещення з похованням, отже під час хрещення людина має повністю зануритись у воду (Рм 6:4—6; Кл 2:12).

У деяких рукописах пізнішого часу і деяких перекладах іншими мовами додаються приблизно такі слова: «Пилип сказав йому: “Якщо віриш з усього серця, то можна”. А той відповів: “Вірю, що Ісус Христос — Син Бога”». Однак ці слова не містяться в найдавніших і найавторитетніших рукописах, тож, найімовірніше, вони не є частиною оригінального тексту книги Дії. (Див. додаток A3.)

Дух Єгови. Див. коментар до Дії 5:9.

Ашдоді. Ашдод — це єврейська назва міста, яке в I столітті н. е. мало грецьку назву Азот (ІсН 11:22; 15:46; див. додатки Б6 і Б10).

Медіафайли

Кесарія
Кесарія

1. Римський театр

2. Палац

3. Іподром

4. Язичницький храм

5. Гавань

У цьому відео показано не лише руїни Кесарії, але й 3D-реконструкцію основних споруд міста. Ірод Великий збудував Кесарію та її порт наприкінці I століття до н. е. Він назвав місто на честь Цезаря Августа. Кесарія розташовувалась на березі Середземного моря, приблизно за 87 км на північний захід від Єрусалима, і була важливим портовим містом. У місті був римський театр (1), палац, з трьох сторін оточений морем (2), іподром, або стадіон для проведення кінних перегонів (вважається, що він вміщав 30 000 глядачів) (3), та язичницький храм (4). Штучна гавань Кесарії (5) була справжнім інженерним дивом. Прісна вода надходила в Кесарію акведуком. Місто також мало власну каналізаційну систему. Апостол Павло та інші християни не раз подорожували в Кесарію кораблем (Дії 9:30; 18:21, 22; 21:7, 8, 16). У цьому місті Павло майже два роки перебував в ув’язненні (Дії 24:27). Проповідник Пилип прибув до Кесарії в кінці своєї проповідницької подорожі і, можливо, там оселився (Дії 8:40; 21:8). Корнилій, перший необрізаний язичник, який став християнином, жив у цьому місті (Дії 10:1, 24, 34, 35, 45—48). І, мабуть, у Кесарії Лука написав своє Євангеліє.