Дії апостолів 25:1—27

25  Через три дні після того, як Фест+ прибув у провінцію і почав правити в ній, він відправився з Кеса́рії до Єрусалима.  Там старші священики та впливові юдеї подали йому обвинувачення проти Павла.+ Вони благали Фе́ста  зробити їм послугу* — дати наказ, щоб Павла привели до Єрусалима. А самі вони готували засідку, збираючись вбити Павла в дорозі.+  Але Фест відповів, що Павла мають тримати в Кеса́рії і що сам він незабаром повернеться туди.  «Отож нехай ті з вас, хто при владі,— сказав він,— підуть зі мною і висунуть проти цього чоловіка обвинувачення, якщо він дійсно зробив щось погане».+  Пробувши серед них днів вісім-десять, Фест вирушив до Кеса́рії, а наступного дня сів на судове місце й наказав привести Павла.  Коли він увійшов, його оточили юдеї, що прийшли з Єрусалима, і почали висувати проти нього багато серйозних обвинувачень, яких не могли довести.+  Тоді Павло сказав на свій захист: «Я не вчинив жодного гріха — ні проти Закону юдеїв, ні проти храму, ні проти цезаря».+  А Фест, прагнучи догодити юдеям,+ сказав Павлові у відповідь: «Може, ти хочеш, щоб ми пішли до Єрусалима і тебе судили там у моїй присутності на підставі цих обвинувачень?» 10  Однак Павло відповів: «Я стою перед судовим місцем цезаря, де мене і належить судити. Я не зробив юдеям нічого поганого, і ти сам це добре знаєш. 11  Якщо я дійсно винен і вчинив те, за що заслуговую смерті,+ то не благаю про помилування. Якщо ж звинувачення цих людей безпідставні, то ніхто не має права видати мене тільки для того, щоб їм догодити. Я вимагаю суду цезаря!»+ 12  Тоді Фест, поговоривши з радниками, сказав: «Вимагаєш суду цезаря? То й підеш до цезаря». 13  Через кілька днів до Фе́ста в Кеса́рію прибули з візитом ввічливості цар Агрı́ппа й Веронı́ка. 14  І, оскільки вони пробули там чимало днів, Фест виклав цареві Павлову справу, сказавши: «Є тут один чоловік, якого Фелікс залишив ув’язненим.+ 15  Коли я був у Єрусалимі, старші священики і старійшини юдеїв подали проти нього обвинувачення,+ просячи його засудити. 16  Але я їм відповів, що в ри́млян не заведено видавати людину, щоб комусь догодити. Спочатку обвинувачений повинен особисто зустрітися з обвинувачами, щоб мати можливість виступити на свій захист.+ 17  Тож, коли вони прибули сюди, я не зволікав і відразу наступного дня сів на судове місце та наказав привести цього чоловіка. 18  Виступивши, обвинувачі не висунули жодного обвинувачення в злочинах, про які я сподівався почути.+ 19  Вони просто сперечалися з ним про своє поклоніння божеству*+ і про чоловіка, на ім’я Ісус, котрий помер, хоча Павло твердив, що він живий.+ 20  Не знаючи, як розв’язати цю суперечку, я запитав, чи хотів би він піти до Єрусалима і там стати перед судом з приводу цих обвинувачень.+ 21  Але коли Павло звернувся з проханням залишити його під вартою до рішення Августа,+ я наказав і далі тримати його під вартою, поки не відішлю його до цезаря». 22  Тоді Агрı́ппа сказав Фе́сту: «Я хотів би особисто почути цього чоловіка».+ Той відказав: «Завтра ти його почуєш». 23  Тож наступного дня Агрı́ппа і Веронı́ка прибули з великою пишнотою та ввійшли в зал суду разом з воєначальниками, а також з міською знаттю. Після того за наказом Фе́ста привели Павла. 24  І Фест сказав: «Царю Агрı́ппо та всі присутні! Перед вами чоловік, на якого мені скаржилась вся юдейська громада як в Єрусалимі, так і тут. Вони кричали, що він не повинен більше жити.+ 25  Однак я побачив, що він не зробив нічого, за що заслуговував би смерті.+ Тож, коли він сам став вимагати суду Августа, я вирішив послати його до нього. 26  Але в цій справі я не можу написати моєму пану нічого конкретного. Тому я і привів його до всіх вас, зокрема до тебе, царю Агрı́ппо, щоб після суду я мав що написати. 27  Бо мені здається, що було б немудро посилати в’язня, не вказавши обвинувачень проти нього».

Примітки

Букв. «просячи про послугу проти нього».
Або «про свою релігію».

Коментарі

Провінцію. Тобто римську провінцію Юдею. У місті Кесарія була резиденція намісника. Вважається, що грецький вислів, перекладений як прибув... і почав правити, означає, що Фест обійняв посаду намісника провінції.

Цезаря. Або «імператора; кесаря». У той час римським імператором був Нерон. Він правив з 54 року н. е. до 68 року н. е., коли у віці 31 рік вчинив самогубство. Усі згадки про цезаря в Дії 25—28 стосуються Нерона. (Див. коментарі до Мт 22:17; Дії 17:7 і глосарій.)

Я вимагаю суду цезаря! Це третій з трьох записаних у Біблії випадків, коли Павло скористався своїм римським громадянством. (Щоб дізнатись про два інші випадки, див. коментарі до Дії 16:37; 22:25.) Вимагати суду цезаря можна було після проголошення вироку або раніше, на будь-якому етапі судового слухання. Виглядало так, що Фест не збирався сам вирішувати цю справу і не варто було розраховувати на справедливий суд у Єрусалимі. Тому Павло офіційно звернувся з проханням, аби його справу розглянув найвищий суд імперії. Ймовірно, в деяких випадках таке прохання могли відхилити, наприклад якщо з ним звертався злодій, пірат чи бунтівник, пійманий на місці злочину. Мабуть, саме тому Фест, перш ніж задовольнити прохання Павла, вирішив зібрати радників (Дії 25:12). Пізніше Фест влаштував слухання в присутності Ірода Агріппи II, щоб визначити, що написати про справу Павла «Августу», Нерону (Дії 25:12—27; 26:32; 28:19). Павло вимагав суду цезаря ще й тому, що раніше мав намір поїхати в Рим (Дії 19:21). Як видно з Ісусової пророчої обіцянки та звістки, яку згодом передав ангел, це узгоджувалося з Божою волею (Дії 23:11; 27:23, 24).

Агріппа. Тобто Ірод Агріппа II. Він був правнуком Ірода Великого, сином Ірода Агріппи I та його дружини Кіпри (Дії 12:1; див. глосарій, «Ірод»).

Вероніка. Сестра Ірода Агріппи II, яка перебувала з ним у кровозмішному зв’язку. Пізніше вона стала коханкою Тита, майбутнього римського імператора.

Старійшини. Тут стосується провідників єврейського народу, котрі часто згадуються разом зі старшими священиками та книжниками. (Див. коментар до Мт 16:21.)

Августа. Титул римського імператора. Грецьке слово Себасто́с означає «гідний благоговіння; шанований; звеличений» і є перекладом латинського титулу Авґу́стус. У деяких перекладах містяться такі вислови, як «Його величність, імператор» або «Його імператорська величність». В цьому вірші титул стосується Нерона (54—68 р. н. е.), четвертого імператора, якщо рахувати від Октавіана (Октавія), який першим отримав цей титул. (Див. коментар до Лк 2:1.)

Медіафайли

Імператор Нерон
Імператор Нерон

На цій золотій монеті, викарбуваній приблизно в 56—57 роках н. е., зображено бюст Нерона, який правив Римською імперією з 54 по 68 рік н. е. Нерон був тим цезарем, чийого суду вимагав Павло після несправедливого арешту в Єрусалимі і перебування в ув’язненні в Кесарії приблизно з 56 по 58 рік. Очевидно, після першого ув’язнення в Римі близько 59 року Павло був визнаний невинним і звільнений. Це сталося близько 61 року. У 64 році сильна пожежа знищила четверту частину Рима, і дехто звинувачував у цьому Нерона. Щоб відвести від себе підозри, Нерон зробив винними християн, викликавши цим хвилю жорстоких переслідувань. Імовірно, в цей час (65 рік) Павла ув’язнили в Римі вдруге, а потім стратили.