Дії апостолів 12:1—25

12  Приблизно в той час цар Ірод почав переслідувати деяких членів збору.+  Він убив мечем Якова, Іванового брата,+  і, побачивши, що це подобається юдеям, заарештував ще й Петра. (Це було у Свято прісного хліба.)+  Ірод схопив Петра, кинув його до в’язниці+ і поставив варту, яка його охороняла в чотири зміни (в кожній зміні було по чотири воїни), а після Пасхи+ збирався вивести його* до народу.  Тож Петро був у в’язниці, а збір тим часом ревно молився за нього до Бога.+  У ніч перед тим, як Ірод збирався вивести Петра, той, закований у два ланцюги, спав між двома воїнами, а вартові стерегли вхід до в’язниці.  Раптом поряд з ним з’явився ангел Єгови,+ і в камері засяяло світло. Штовхнувши Петра в бік, ангел розбудив його та сказав: «Мерщій уставай!» І в ту ж мить ланцюги спали з його рук.+  Тоді ангел наказав: «Одягнися і взуй сандалії». Той так і зробив. Після цього ангел сказав: «Вдягни плащ та йди за мною».  Петро вийшов із в’язниці й пішов за ангелом, не усвідомлюючи, що все здійснене ангелом відбувалося наяву; він думав, що це було видіння. 10  Пройшовши першу варту, а потім другу, вони наблизились до залізної брами, яка виходила в місто, і брама сама відчинилась перед ними.+ Коли вони вийшли і пішли однією вулицею, ангел відразу залишив його. 11  А Петро, зрозумівши, що відбувається, сказав: «Тепер я точно знаю, що Єгова послав свого ангела і врятував мене з руки Ірода та оберіг від усього, що хотіли мені заподіяти юдеї».+ 12  Усвідомивши це, Петро пішов до дому Марії, матері Івана, якого звали Марком.+ Там зібралось і молилось чимало людей. 13  Коли Петро постукав у хвіртку воріт, вийшла служниця, на ім’я Ро́да. 14  Вона впізнала голос Петра й на радощах не відчинила воріт, а побігла в дім і розповіла, що біля входу стоїть Петро. 15  «Ти збожеволіла»,— сказали їй. Але вона наполягала на своєму. Тоді всі почали говорити: «Це його ангел». 16  А Петро далі стояв і стукав. Коли вони відчинили хвіртку і побачили його, то дуже здивувались. 17  Проте він подав знак рукою, аби вони втихли, і, детально розповівши, як Єгова вивів його з в’язниці, сказав: «Повідомте про це Якову+ і братам». Потім Петро вийшов звідти і вирушив далі. 18  Коли настав день, серед воїнів зчинився чималий переполох: ніхто не знав, що сталося з Петром. 19  Ірод почав розшукувати Петра, але його ніде не було. Тому, допитавши вартових, Ірод наказав вивести їх та покарати,+ а тоді вирушив з Юдеї до Кеса́рії і пробув там якийсь час. 20  Ірод був розгніваний на* жителів Тира й Сидо́на. Тож вони об’єднались та прийшли до нього* і, схиливши на свій бік Власта, який наглядав за домом царя, попросили про мир, бо їхній край отримував харчі з царської області. 21  У визначений день Ірод одягнув царські шати і, сівши на судове місце, звернувся до них з промовою. 22  А всі, хто там зібрався, почали кричати: «Це голос бога, а не людини!» 23  У ту ж мить ангел Єгови вразив Ірода за те, що він не віддав слави Богові; тоді його з’їли черви, і він помер. 24  А слово Єгови росло і ширилось.+ 25  Тим часом Варна́ва+ і Савл, зробивши все, щоб допомогти братам в Єрусалимі,+ повернулися і взяли з собою Івана,+ якого також звали Марком.

Примітки

Або «вивести його для суду».
Або «войовничо настроєний проти».
Або «прийшли до нього з однією метою».

Коментарі

Ірод. Тобто Ірод Агріппа I, онук Ірода Великого. (Див. глосарій.) Ірод Агріппа I народився в 10 році до н. е. Він навчався в Римі і товаришував з багатьма членами імператорської родини. Одним з його друзів був Гай, відомий також як Калігула. У 37 році н. е. він став імператором і невдовзі після цього проголосив Агріппу царем Ітуреї, Трахонітиди й Авіліну. Пізніше він включив у володіння Ірода Галілею та Перею. У 41 році н. е., коли Калігулу підступно вбили, Агріппа перебував у Римі. Вважається, що Агріппа відіграв важливу роль у вирішенні складної ситуації, яка виникла після смерті імператора. Він брав участь у напружених переговорах між своїм впливовим другом Клавдієм і римським сенатом. У результаті Клавдія було проголошено імператором і громадянської війни вдалося уникнути. Щоб віддячити Агріппі за посередництво, Клавдій віддав у його розпорядження Юдею та Самарію, якими з 6 року н. е. управляли римські прокуратори. Так володіння Агріппи розширились і не поступалися розмірами володінням Ірода Великого. Своєю столицею Агріппа зробив Єрусалим, де він і здобув прихильність релігійних провідників. Про нього казали, що він скрупульозно дотримувався єврейських законів і традицій, зокрема кожного дня приносив жертви в храмі і привселюдно читав Закон, і що він ревно захищав юдейську віру. Але при цьому він організовував гладіаторські бої та язичницькі спектаклі в театрах. Його називали підступним, легковажним і зухвалим. Ірод Агріппа був при владі, доки ангел Єгови не вразив його, після чого він помер; про це розповідається в Дії 12:23. Вчені вважають, що цар Ірод Агріппа I помер 44 року н. е. На той час йому було 54 роки і він правив над цілою Юдеєю протягом трьох років.

Убив мечем Якова, Іванового брата. Мабуть, Яків був страчений приблизно 44 року н. е. Він став першим з 12 апостолів, хто помер як мученик. Можливо, Ірод вибрав Якова тому, що чув, що апостол був одним з найближчих друзів Ісуса, або тому, що той мав репутацію ревного послідовника Христа. Ймовірно, через свою ревність Яків та його брат Іван навіть отримали ім’я Воанергес, що означає «сини грому» (Мр 3:17). Вчинок боягузливого Ірода, зроблений з політичних мотивів, не зупинив поширення доброї новини. Однак збір втратив улюбленого апостола, пастиря і джерело підбадьорення. Вислів убив мечем, можливо, вказує на те, що Якову стяли голову.

Свято прісного хліба. Свято прісного хліба починалося 15 нісана, наступного дня після Пасхи (її святкували 14 нісана), і тривало сім днів. (Див. глосарій, «Свято прісного хліба», і додаток Б15.) У Євангеліях і книзі Дії є багато згадок про релігійні свята, і це вказує на те, що люди дотримувались єврейського календаря і за часу Ісуса та його апостолів. Ці згадки допомагають приблизно визначити час, коли відбувалися описані події (Мт 26:2; Мр 14:1; Лк 22:1; Ів 2:13, 23; 5:1; 6:4; 7:2, 37; 10:22; 11:55; Дії 2:1; 12:3, 4; 20:6, 16; 27:9).

Ангел Єгови. Див. коментар до Дії 5:19 і додаток В.

Одягнися. Або «опережися». Очевидно, йдеться про звичай підперізувати широкий спідній одяг поясом або шматком тканини. (Див. коментар до Лк 12:35.)

Єгова послав свого ангела. Вислів «послав свого ангела» нагадує інші розповіді з Єврейських Писань про те, як Бог давав порятунок. Наприклад, в Дн 3:28; 6:22 описано, як Бог «послав свого ангела», щоб врятувати Даниїла та його товаришів. (Пор. Пс 34:7; див. додаток В.)

Марка. Походить від латинського імені Маркус. Марко — це римське ім’я Івана, згаданого в Дії 12:12. Його матір’ю була Марія, яка жила в Єрусалимі і належала до перших учнів Христа. Іван Марко був «двоюрідним братом Варнави» (Кл 4:10), з яким подорожував. Марко також подорожував з Павлом та іншими християнськими місіонерами першого століття (Дії 12:25; 13:5, 13; 2Тм 4:11). Хоча в самому Євангелії не говориться, хто його написав, письменники II і III століть н. е. вважали автором Марка.

До дому Марії. Очевидно, єрусалимський збір збирався у домі Марії, матері Івана Марка. Дім був досить великим і міг вмістити «чимало людей», в ньому також працювала служниця. Тож Марія, ймовірно, була забезпеченою жінкою (Дії 12:13). Оскільки дім названо «домом Марії» і немає жодної згадки про чоловіка, ця жінка, очевидно, була вдовою.

Івана, якого звали Марком. Один з Ісусових учнів, «двоюрідний брат Варнави» (Кл 4:10), письменник Євангелія від Марка. (Див. коментар до назви книги Марка.) Ім’я Іван походить від єврейського імені Єгоханан (Йоханан), що означає «Єгова виявив прихильність; Єгова виявив ласку». В Дії 13:5, 13 цього учня названо Іваном. Але тут і в Дії 12:25; 15:37 також додається його римське ім’я Марко. В інших уривках Грецьких Писань його названо Марком (Кл 4:10; 2Тм 4:11; Флм 24; 1Пт 5:13).

Це його ангел. І єврейське, і грецьке слово, що перекладається як «ангел», означає «посланець». (Див. коментар до Ів 1:51.) Ті, хто використав вислів «його [Петра] ангел», можливо, подумали, що біля воріт був ангел, який діяв в інтересах Петра. Деякі євреї, очевидно, вірили, що кожен Божий служитель має свого ангела (ангела-хоронителя), хоча Боже Слово прямо цього не навчало. Проте учні знали, що впродовж історії ангели допомагали окремим Божим служителям. Наприклад, Яків говорив про «ангела, який визволяв [його] від усіх нещасть» (Бт 48:16). Також Ісус говорив своїм учням, що «їхні ангели в небі завжди дивляться на обличчя [його] небесного Батька», і тим самим показав, що ангели глибоко цікавляться кожним з його учнів. (Див. коментар до Мт 18:10.) Ті, хто зібрався в домі Марії, не вважали, що Петро з’явився у вигляді ангела — так ніби він помер і став духом. Вони знали, що говорять про стан померлих Єврейські Писання (Ек 9:5, 10).

Єгова. В більшості грецьких рукописів тут вживається слово «Господь» (грецькою го Кı́ріос). Проте, як пояснюється в додатку В, існують підстави вважати, що Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінене титулом Господь. Тому ім’я Єгова використовується в основному тексті цього вірша.

Якову. Найімовірніше, йдеться про Ісусового брата по матері. Він, можливо, народився другим після Ісуса, оскільки його вказано першим з чотирьох синів Марії; ці сини — Яків, Йосип, Симон та Юда (Мт 13:55; Мр 6:3; Ів 7:5). Яків став свідком того, що відбулося у П’ятидесятницю 33 року н. е., коли тисячі юдеїв, які прибули з інших країв (з діаспори), прийняли добру новину та охрестилися (Дії 1:14; 2:1, 41). Петрові слова «повідомте... Якову» вказують на те, що Яків брав провід у християнському зборі. Він, очевидно, є тим, хто згадується в Дії 15:13; 21:18; 1Кр 15:7; Гл 1:19 (тут його названо «Господнім братом»); 2:9, 12, а також письменником біблійної книги, названої його іменем (Як 1:1; Юд 1).

Який наглядав за домом царя. Букв. «чоловіка над спальнею царя». Очевидно, це був високоповажний чоловік, якому було довірено дбати про дім царя та його особисті справи.

Ангел Єгови. Див. коментар до Дії 5:19 і додаток В.

Слово Єгови. Див. коментар до Дії 8:25 і додаток В.

Допомогти. Або «допомогти, служачи». (Див. коментар до Дії 11:29.)

Медіафайли

Ірод Агріппа I
Ірод Агріппа I

Ця монета викарбувана приблизно в 43—44 роках н. е. Іродом Агріппою І, який в Дії 12:1 названий «царем Іродом». На одному боці монети зображено голову імператора Клавдія, а на зворотному — постаті Клавдія і Агріппи І. В написі на монеті згадується ім’я Агріппи. У 37 році н. е. Ірода Агріппу І було призначено царем. Його призначив попередник і племінник Клавдія, імператор Калігула (правив з 37 по 41 рік н. е.; про нього не говориться в Біблії). Пізніше Клавдій додав до володінь Агріппи нові землі. Ірод Агріппа І жорстоко переслідував ранніх християн; він навіть стратив апостола Якова та ув’язнив Петра (Дії 12:1—4). Ірод був при владі, доки ангел Єгови не вразив його, після чого він помер (Дії 12:21—23).