Дії апостолів 11:1—30

11  Тим часом апостоли і брати в Юдеї почули, що люди з інших народів теж прийняли Боже слово.  Тож, коли Петро прийшов до Єрусалима, прихильники обрı́зання+ почали його осуджувати*,  кажучи: «Ти ввійшов у дім необрізаних і їв з ними».  Тоді Петро почав детально все пояснювати:  «Якось, будучи в місті Йо́ппії, я молився і побачив у видінні щось*, що спускали з неба за чотири кінці, наче велике лляне полотнище, і воно опустилось якраз переді мною.+  Заглянувши всередину, я побачив земних чотириногих тварин, і звірів, і плазунів*, і небесних птахів.  Також я почув голос, який промовив до мене: “Устань, Петре, заріж це і їж!”  Але я сказав: “Нізащо, Господи, бо до моїх уст ніколи не входило нічого опоганеного та нечистого”.  І голос з неба вдруге промовив: “Не називай більше опоганеним те, що Бог очистив”. 10  Так відбулося ще й утретє, а потім усе це піднялось назад до неба. 11  У ту ж мить до дому, в якому ми зупинились, підійшло троє чоловіків; їх послали до мене з Кеса́рії.+ 12  Тоді дух наказав мені без вагань іти з ними. Також зі мною пішли шестеро братів, і ми ввійшли в дім того чоловіка. 13  А він розповів нам, що бачив ангела, який з’явився в його домі та сказав: “Пошли людей у Йо́ппію. Нехай вони приведуть Си́мона, якого називають Петром.+ 14  Він розкаже тобі, як ти й усі твої домашні можете отримати спасіння”. 15  Але тільки-но я заговорив, на них — як спочатку і на нас — зійшов святий дух.+ 16  Тоді я пригадав, що Господь не раз казав: “Іван хрестив водою,+ а ви будете охрещені святим духом”.+ 17  Отже, коли Бог дав їм той же дар, що й нам — тим, хто повірив у Господа Ісуса Христа, то хто я такий, щоб перешкоджати Богові*+ 18  Почувши це, вони перестали заперечувати* і прославили Бога, говорячи: «Виходить, Бог дав можливість покаятись та отримати життя і людям з інших народів».+ 19  А учні, які розпорошилися+ через гоніння, що почалося після вбивства Степана, дійшли аж до Фінікı́ї,+ Кіпру та Антіо́хії, але ділилися звісткою лише з юдеями.+ 20  Проте серед них були люди з Кіпру та Кіре́ни, які прийшли до Антіо́хії і почали звіщати добру новину про Господа Ісуса грекомовним людям. 21  З ними була рука Єгови, тому багато хто повірив та навернувся до Господа.+ 22  Коли вістка про них дійшла до єрусалимського збору, тамтешні брати послали Варна́ву+ аж до Антіо́хії. 23  Прибувши туди, Варна́ва побачив, як Бог виявив незаслужену доброту, і дуже зрадів та почав заохочувати всіх, щоб вони постановили у своєму серці постійно служити Господу;+ 24  а сам Варна́ва був чоловік добрий, сповнений святого духу та віри. Тож у Господа повірило чимало людей.+ 25  Потім він пішов до Та́рса, бо хотів розшукати Са́вла,+ 26  а знайшовши, привів його до Антіо́хії. І цілий рік вони ходили в місцевий збір та навчали багатьох людей. Саме в Антіо́хії за Божим провидінням учнів вперше почали називати християнами.+ 27  У ті дні з Єрусалима до Антіо́хії прийшли пророки.+ 28  Один з них, на ім’я Ага́в,+ встав і під дією духу прорік, що по всій населеній землі настане великий голод.+ Саме так і сталося за днів Клавдія.+ 29  Отже, учні постановили, що кожен з них пошле допомогу+ братам в Юдеї — хто що може.+ 30  Вони так і зробили, пославши все старійшинам через Варна́ву і Са́вла.+

Примітки

Або «сперечатися з ним; не погоджуватися з ним».
Букв. «якусь річ (посудину)».
Або «створіння, що повзають».
Або «стояти Богові на дорозі».
Букв. «замовкли».

Коментарі

Антіохії. Це місто в Сирії стояло на річці Оронт приблизно за 32 кілометри від середземноморського порту Селевкія (якщо вимірювати відстань по річці). У I столітті н. е. Антіохія була одним з найбільших і найбагатших міст Римської імперії, поступаючись лише Риму та Александрії. В цьому місті вже давно мешкала велика єврейська громада, і на той час євреї та язичники ставились одні до одних терпимо. Сирійська Антіохія, очевидно, мала сприятливі умови для нововведення — проповідування не лише євреям, але й необрізаним язичникам. (Див. коментар до вислову грекомовним людям у цьому вірші.) Цю Антіохію не слід плутати з Антіохією в Пісідії, згаданою в Дії 13:14. (Див. коментарі до Дії 6:5; 13:14.)

Грекомовним людям. Букв. «елліністам». Значення вжитого тут грецького слова гелленісте́с залежить від контексту. В Дії 6:1 воно, найімовірніше, означає «грекомовні юдеї». (Див. коментар до Дії 6:1.) На підставі цього деякі вчені зробили висновок, що учні в сирійській Антіохії проповідували обрізаним юдеям або прозелітам, які розмовляли грецькою. Однак описане в цьому вірші, очевидно, стосувалося нововведення, яке відбулося в діяльності учнів. Як говориться в Дії 11:19, раніше учні в Антіохії ділилися звісткою лише з юдеями, але тепер вони, мабуть, почали проповідувати й неєвреям, які жили у місті. В Антіохію послали Варнаву, очевидно, для того, щоб заохотити нових грекомовних учнів (Дії 11:22, 23). Деякі стародавні рукописи замість слова гелленісте́с використовують у цьому вірші слово ге́лленас (означає «греки») (див. Дії 16:3). Тому ряд перекладів вживає такі слова, як «греки» або «люди з інших народів». Ці варіанти перекладів означають, що жоден з тих, хто чув звістку в Антіохії, не був прихильником юдаїзму. Однак цілком можливо, що тут ідеться про дві групи, які знали грецьку мову,— про юдеїв і про людей з інших народів. Тому в цьому перекладі вживається вислів «грекомовні люди». Мабуть, ці грекомовні люди походили з різних народів, але перейняли від греків їхню мову і, можливо, культуру.

Рука Єгови. Цей вислів часто трапляється у Єврейських Писаннях і складається з єврейського відповідника слова «рука» і тетраграми. (Ось деякі приклади: Вх 9:3; Чс 11:23; Сд 2:15; Рт 1:13; 1См 5:6, 9; 7:13; 12:15; 1Цр 18:46; Езд 7:6; Йв 12:9; Іс 19:16; 40:2; Єз 1:3.) У Біблії слово «рука» часто вживається в переносному значенні і означає «сила». Слово «рука» також може передавати думку про застосування сили. Грецький вислів, перекладений як «рука Єгови», також трапляється в Лк 1:66 і Дії 13:11. (Див. коментарі до Лк 1:6, 66 і додаток В.)

За Божим провидінням... почали називати. Більшість перекладів передають цей вислів як «почали називати» або «було названо». Однак тут не вживаються звичайні грецькі слова, які означають «називати» (Мт 1:16; 2:23; Мр 11:17; Лк 1:32, 60; Дії 1:19). У цьому вірші використано слово хрематı́зо. В більшості з дев’яти випадків, коли це слово трапляється у Грецьких Писаннях, воно стосується того, що походить від Бога (Мт 2:12, 22; Лк 2:26; Дії 10:22; 11:26; Рм 7:3 («назвали б»); Єв 8:5; 11:7; 12:25). Наприклад, в Дії 10:22 це дієслово вживається разом з висловом «святий ангел», а в Мт 2:12, 22 воно вживається щодо снів, отриманих від Бога. Споріднений іменник хрематісмо́с вживається в Рм 11:4, і більшість лексиконів та перекладів містять такі варіанти його перекладу, як «проголошення від Бога; відповідь, яку дає Бог». Можливо, це Єгова спонукав Савла і Варнаву використати назву «християни». Дехто вважає, що назву придумали язичники в Антіохії і вона була насмішкою або виразом зневаги. Однак грецьке слово хрематı́зо вказує на те, що назву «християни» дав Бог. І навряд чи першими, хто назвав послідовників Ісуса християнами (грецькою) або месіаністами (єврейською), могли бути юдеї, які відкинули Ісуса як Месію, тобто Христа. Якби вони зробили це, то тим самим визнали б його Помазанцем, або Христом.

Християнами. Грецьке слово хрістіано́с, що означає «послідовник Христа», з’являється у Грецьких Писаннях лише три рази (Дії 11:26; 26:28; 1Пт 4:16). Воно походить від слова Хрісто́с, яке означає Христос, або Помазанець. Християни наслідують приклад Ісуса Христа, тобто помазанця Єгови, і дотримуються його вчень (Лк 2:26; 4:18). Назву «християни» було дано «за Божим провидінням» 44 року н. е., коли стались події, описані в цьому уривку. Очевидно, ця назва легко ввійшла в ужиток, адже приблизно 58 року н. е., коли Павло став перед царем Іродом Агріппою II, той добре знав, хто такі християни (Дії 26:28). За словами історика Тацита, у 64 році н. е. народ у Римі також використовував назву «християни». Крім того, приблизно в 62—64 роках н. е. Петро написав свого першого листа до християн, розпорошених по всій Римській імперії. На той час назва «християни», ймовірно, стала добре відомою; вона також вирізняла Ісусових послідовників з-посеред інших людей (1Пт 1:1, 2; 4:16). Завдяки цій Богом даній назві Ісусових учнів більше не сприймали як секту юдаїзму.

Великий голод. Достовірність цього повідомлення про голод, що стався приблизно 46 року н. е., підтверджує Йосиф Флавій, який також писав про «великий голод» за часу правління римського імператора Клавдія. В часи голоду особливо потерпали бідні, адже вони не мали ні грошей, ні запасів їжі. Тож християни в Антіохії вирішили послати допомогу своїм нужденним братам у Юдеї.

За днів Клавдія. Римський імператор Клавдій правив з 41 до 54 року н. е. На початку свого правління він прихильно ставився до юдеїв, але наприкінці правління це ставлення змінилось, і він вигнав з Риму всіх юдеїв (Дії 18:2). Вважається, що Клавдія отруїла грибами його четверта дружина. Наступним імператором став Нерон.

Допомогу. Або «допомогу, щоб послужити». Це перший описаний в Біблії випадок, коли християни послали допомогу одновірцям в іншому куточку світу. Грецьке слово діаконı́а, яке часто перекладається як «служіння», також передає думку про матеріальну допомогу, як-от в Дії 12:25 і 2Кр 8:4. Те, як грецьке слово діаконı́а вживається у Грецьких Писаннях, показує, що християнське служіння має дві грані. Одна — це «служіння [форма слова діаконı́а], пов’язане з примиренням», тобто праця проповідування і навчання (2Кр 5:18—20; 1Тм 2:3—6). А друга, як видно з цього уривка,— служіння на благо одновірців. Павло писав: «Є... різні види служіння [форма множини слова діаконı́а], але Господь той самий» (1Кр 12:4—6, 11). Він показав, що всі ці грані християнського служіння є частиною нашого служіння Богу (Рм 12:1, 6—8).

Старійшинам. Букв. «чоловікам похилого віку». У Біблії грецьке слово пресбı́терос стосується передусім тих, хто посідає відповідальне становище або наділений певними обов’язками у громаді чи народі, але може вказувати і на похилий вік. (Див. коментар до Мт 16:21.) У стародавньому Ізраїлі старійшини здійснювали управління і були провідниками окремих громад (Пв 25:7—9; ІсН 20:4; Рт 4:1—12) та цілого народу (Сд 21:16; 1См 4:3; 8:4; 1Цр 20:7). Тут це слово вперше вживається щодо християнського збору. На старійшинах духовного Ізраїля, як і на старійшинах буквального Ізраїля, лежав обов’язок давати вказівки у зборі. В цьому уривку показано, що саме старійшини отримали допомогу для зборів у Юдеї і наглядали за її розподілом.

Медіафайли

Йоппія
Йоппія

У відео показано сучасний вигляд портового міста Йоппія. Воно розташовувалось на березі Середземного моря, приблизно посередині між горою Кармель і містом Газа. На місці давньої Йоппії лежить сучасне місто Яффа (євр. Яфо), яке в 1950 році об’єднали з Тель-Авівом і яке сьогодні називається Тель-Авів—Яффа. Йоппія розташовувалась на скелястому пагорбі заввишки приблизно 35 м. Її гавань утворена невисоким скелястим мисом, що заходить в море приблизно на 100 м. Саме в Йоппію тиряни сплавляли плотами ліванський ліс, призначений для будівництва Соломонового храму (2Хр 2:16). Пізніше пророк Йона, який не хотів виконати доручене йому завдання, сів у Йоппії на корабель, що прямував до Таршішу (Йн 1:3). У I столітті н. е. в Йоппії існував християнський збір. До цього збору належала Дорка (Тавіта), яку воскресив Петро (Дії 9:36—42). У Йоппії Петро на певний час зупинився в домі Симона, який вичиняв шкури. Там він отримав видіння, що підготувало його до проповідування неєврею Корнилію (Дії 9:43; 10:6, 9—17).

Імператор Клавдій
Імператор Клавдій

Римський імператор Клавдій двічі згадується у книзі Дії (Дії 11:28; 18:2). Він став наступником свого племінника Калігули, який правив з 37 по 41 рік н. е. і про якого не говориться в Біблії. Клавдій був четвертим імператором Риму і правив з 41 по 54 рік н. е. Приблизно у 49 чи 50 році н. е. Клавдій наказав всім юдеям покинути Рим. Слухаючись цього наказу, Прискилла і Акила переселилися в Коринф, де зустріли апостола Павла. Вважається, що четверта дружина Клавдія отруїла його у 54 році н. е. Наступним імператором став Нерон.