Дії апостолів 10:1—48

10  У Кеса́рії жив чоловік, на ім’я Корнилій, один із сотників загону, який називали італійським.  Це був чоловік побожний; він та ціла його сім’я боялися Бога. Крім того, він часто давав людям дари милосердя і постійно звертався до Бога в палких молитвах.  Одного разу приблизно о дев’ятій годині+ дня він чітко побачив у видінні Божого ангела, який покликав його: «Корнилію!»  Корнилій зі страхом подивився на нього і вигукнув: «Що, Господи?» Ангел відповів: «Твої молитви і дари милосердя дійшли до Бога, і він згадав про них.+  Тож пошли людей до Йо́ппії і поклич Си́мона, якого називають Петром.  Він гостює* біля моря в домі чоловіка, на ім’я Си́мон, який вичиняє шкури».  Як тільки ангел, що говорив з Корнилієм, пішов, той покликав двох слуг та одного воїна — чоловіка побожного, який служив при ньому,  і, розповівши все, послав їх в Йо́ппію.  А наступного дня, тимчасом як вони були в дорозі і наближалися до міста, Петро приблизно о шостій годині піднявся на дах, щоб помолитися. 10  Він дуже зголоднів і вирішив поїсти. І, поки готували їжу, він отримав видіння+ 11  та побачив розкрите небо і щось*, що спускали на землю за чотири кінці, наче велике лляне полотнище. 12  У ньому були всілякі земні чотириногі тварини, плазуни* та небесні птахи. 13  І пролунав голос: «Устань, Петре, заріж* це і їж!» 14  Але Петро сказав: «Нізащо, Господи, бо я ніколи не їв нічого опоганеного та нечистого».+ 15  Тоді голос промовив до нього вдруге: «Не називай більше опоганеним те, що Бог очистив». 16  А коли голос пролунав утретє, все це* зараз же було забране в небо. 17  Поки Петро був у замішанні, не розуміючи, що́ це видіння могло б означати, посланці Корнилія розшукали Си́монів дім та вже стояли коло воріт.+ 18  Вони голосно запитали, чи в цьому домі гостює Си́мон, званий Петром. 19  І, тимчасом як Петро розмірковував про це видіння, дух+ сказав: «Ось троє чоловіків запитують про тебе. 20  Устань, зійди вниз і без вагань іди з ними, бо це я їх послав». 21  Тоді Петро зійшов до них і сказав: «Я той, кого ви шукаєте. Що вас сюди привело?» 22  Ті відповіли: «Нас послав сотник Корнилій+ — чоловік праведний і богобоязливий, про якого добре відгукується весь юдейський народ. Святий ангел передав йому Божий наказ, щоб він покликав тебе до свого дому і вислухав». 23  Тож Петро запросив цих чоловіків зайти і гостинно їх прийняв. Наступного дня Петро встав і пішов з ними, взявши з собою ще кількох братів з Йо́ппії. 24  Через день він прибув у Кеса́рію. Там їх уже чекав Корнилій, який покликав своїх родичів та близьких друзів. 25  Коли Петро увійшов, Корнилій зустрів його, впав йому до ніг і поклонився. 26  Але Петро підняв його та сказав: «Устань, я теж лише людина».+ 27  І, розмовляючи з Корнилієм, він зайшов усередину й побачив, що там зібралось багато людей. 28  Петро промовив до них: «Ви добре знаєте, що юдею не дозволено наближатися до людини з іншого народу або спілкуватися з нею.+ Але Бог показав мені, що я нікого не повинен називати опоганеним чи нечистим.+ 29  Тому, коли за мною послали, я прийшов без жодних заперечень. А тепер скажіть, чому ви хотіли мене бачити?» 30  На це Корнилій сказав: «Чотири дні тому, якщо рахувати від цієї години, я молився у своєму домі, а була тоді дев’ята година. Саме тоді переді мною з’явився чоловік у блискучих шатах 31  і сказав: “Корнилію, Бог прихильно вислухав твою молитву і пригадав твої дари милосердя.+ 32  Тож пошли людей до Йо́ппії і поклич Си́мона, якого називають Петром. Цей чоловік гостює біля моря в домі Си́мона, який вичиняє шкури”.+ 33  Тоді я негайно послав до тебе людей, і ти був такий люб’язний, що прийшов сюди. Тепер усі ми стоїмо перед Богом і хочемо вислухати те, що Єгова звелів тобі розповісти нам». 34  Почувши це, Петро почав говорити: «Тепер я добре розумію, що Бог безсторонній+ 35  і в кожному народі йому до вподоби той, хто боїться його та робить те, що правильне.+ 36  Він послав слово Ізра́їлевим синам, щоб сповістити їм добру новину про мир,+ який можна мати завдяки Ісусу Христу — він є Господом усіх.+ 37  Ви знаєте, про що говорили по всій Юдеї, починаючи з Галілеї,+ після того як Іван проповідував хрещення:+ 38  про Ісуса з Назарета, про те, як Бог помазав його святим духом+ та силою і як Ісус ходив по всьому краї, чинячи добро та зціляючи всіх, кого гнобив Диявол.+ А робив Ісус усе це тому, що з ним був Бог.+ 39  І ми є свідками всього, що Ісус зробив в юдейському краї та в Єрусалимі. Незважаючи на це, його вбили, повісивши на стовпі.+ 40  На третій же день Бог його воскресив+ і дозволив йому виявитися* людям, 41  але не всьому народові, а лише свідкам, яких Бог вибрав заздалегідь, тобто нам — тим, хто їв і пив з ним після того, як він воскрес з мертвих.+ 42  Крім того, Ісус наказав нам проповідувати народу і давати ґрунтовне свідчення,+ що Бог призначив саме його суддею живих і мертвих.+ 43  І всі пророки свідчать про нього,+ що кожен, хто повірить у нього, отримає прощення гріхів через його ім’я».+ 44  Коли Петро ще говорив, на всіх, хто слухав слово, зійшов святий дух.+ 45  А віруючі, які прийшли з Петром і були обрізаними, не переставали дивуватися, бо святий дух, Божий дар, було вилито на людей з інших народів. 46  І вони чули, як ті розмовляли різними мовами та звеличували Бога.+ Зрештою Петро сказав: 47  «Хіба хтось може перешкодити їм охреститись у воді,+ якщо вони, як і ми, отримали святий дух?» 48  Промовивши це, він наказав їм охреститися в ім’я Ісуса Христа.+ Після того вони попросили його залишитись ще на кілька днів.

Примітки

Або «його приймають».
Букв. «якусь річ (посудину)».
Або «створіння, що повзають».
Або «склади в жертву».
Букв. «річ (посудина)».
Або «стати видимим для».

Коментарі

Сотників. Або «центуріонів». Центуріон був командиром римського військового підрозділу, що налічував приблизно 100 воїнів.

Загону, який називали італійським. Йдеться про загін (когорту), який назвали італійським, мабуть, щоб відрізнити від звичайних римських легіонів. У повному складі когорта налічувала приблизно 600 воїнів, тобто приблизно 1/10 легіону. (Див. коментар до Мт 26:53.) Існують докази, що Друга італійська когорта римських громадян-добровольців (латинською мовою — Cohors II Italica voluntariorum civium Romanorum) перебувала в Сирії 69 року н. е., і дехто вважає, що саме про цей загін згадується в цьому вірші.

Приблизно о дев’ятій годині. Тобто приблизно о 15:00. (Див. коментар до Мт 20:3.)

Симон, який вичиняє шкури. Ті, хто вичиняв шкури тварин, видаляли шерсть та залишки волокон і жиру, застосовуючи вапняний розчин. Потім шкуру обробляли сильним розчином рослинного походження. Завдяки цьому вона ставала придатною для виготовлення різних виробів. Весь процес супроводжувався неприємним запахом і вимагав багато води. Можливо, саме тому Симон жив біля моря, ймовірно в околицях Йоппії. За Мойсеєвим законом людина, яка працювала з трупами тварин, була церемоніально нечистою (Лв 5:2; 11:39). Тож чимало юдеїв дивилися з презирством на тих, хто вичиняв шкури, і навряд чи погодилися б гостювати в їхньому домі. У пізніші часи в Талмуді навіть було зазначено, що вичиняти шкури — гірше заняття, аніж збирати гній. Петро не дозволив, аби упередження завадило йому перебувати в домі Симона. Це підготувало його до завдання, яке він отримав після того,— увійти в дім чоловіка з іншого народу. Деякі вчені вважають, що грецьке слово бірсе́ус (означає «чинбар; кушнір»), перекладене як «який вичиняє шкури», було частиною імені Симона.

Приблизно о шостій годині. Тобто приблизно о 12:00. (Див. коментар до Мт 20:3.)

Дах. Будинки мали плаский дах. На даху часто щось зберігали (ІсН 2:6), там відпочивали (2См 11:2), спали (1См 9:26), відзначали свята, які були частиною поклоніння (Не 8:16—18), і там на самоті молилися. Коли Петро молився на даху будинку, він не поводився, як лицеміри, котрі прагнули, щоб їх бачили люди (Мт 6:5). На даху була огорожа, через яку Петра, мабуть, ніхто не міг побачити (Пв 22:8). Дах був також тихим місцем для відпочинку наприкінці дня. (Див. коментар до Мт 24:17.)

Видіння. Грецьке слово е́кстасіс (від ек, що означає «ззовні», і ста́сіс, що означає «стояння») передає думку про те, що розум особи, образно кажучи, виходить з нормального стану через сильне захоплення, здивування чи видіння від Бога. Це грецьке слово ще перекладається як «захват» (Мр 5:42), «подив» (Лк 5:26), «сильне хвилювання» (Мр 16:8). У книзі Дії воно пов’язане з діями Бога. Очевидно, Божий дух іноді вкладав у розум особи якесь видіння або образ, пов’язаний з Божим наміром. Це ставалось тоді, коли людина перебувала в стані повної зосередженості або в стані, подібному до сну; вона не усвідомлювала, що відбувалося довкола, і була цілковито поглинута видінням. (Див. коментар до Дії 22:17.)

Передав... Божий наказ. Перекладене цим висловом грецьке слово хрематı́зо з’являється у Грецьких Писаннях 9 разів (Мт 2:12, 22; Лк 2:26; Дії 10:22; 11:26; Рм 7:3 («назвали б»); Єв 8:5; 11:7; 12:25). В більшості випадків воно стосується того, що походить від Бога. Наприклад, тут це дієслово вживається разом з висловом «святий ангел». У Мт 2:12, 22 воно використовується щодо отриманих від Бога снів. Споріднений іменник хрематісмо́с вживається в Рм 11:4, і більшість лексиконів та перекладів містять такі варіанти його перекладу, як «проголошення від Бога; відповідь, яку дає Бог». Тут, в Дії 10:22, в одному перекладі Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 він позначений як J18) вживається вислів «передав наказ Єгови». (Див. коментар до Дії 11:26.)

Поклонився. Або «віддав шану; впав ниць». Коли Ісус був на землі, люди вклонялися перед ним, і він їм не докоряв (Лк 5:12; Ів 9:38). Ісус не докоряв тому, що був спадкоємцем Давидового престолу і мав право на шану, належну царю (Мт 21:9; Ів 12:13—15). Крім того, як видно з Єврейських Писань, у давнину люди вклонялися, коли зустрічали пророків, царів та інших представників Бога, і ті приймали таку шану (1См 25:23, 24; 2См 14:4—7; 1Цр 1:16; 2Цр 4:36, 37). Однак коли Корнилій впав до ніг Петру і поклонився, Петро відмовився прийняти виявлену йому шану і сказав: «Устань, я теж лише людина» (Дії 10:26). Очевидно, вчення Христа впровадило нові норми поведінки для Божих служителів на землі. Ісус навчав своїх учнів: «Одного маєте Вчителя, усі ж ви — брати... Одного маєте Провідника — Христа» (Мт 23:8—12).

Юдею не дозволено. Юдейські релігійні провідники за днів Петра навчали, що той, хто входить у дім людини з іншого народу, стає церемоніально нечистим (Ів 18:28). Проте Закон Мойсея не містив чіткої заборони. Крім того, стіна, яка розділяла євреїв та людей з інших народів, зруйнувалась, коли Ісус віддав своє життя як викуп і було запроваджено нову угоду. Так Ісус «поєднав дві групи в одне ціле» (Еф 2:11—16). Однак навіть після П’ятидесятниці 33 року н. е. першим учням було нелегко повністю збагнути значення того, що зробив Ісус. По суті, минуло багато років, перш ніж християни єврейського походження повністю відкинули погляди, які прищепили їхні колишні релігійні провідники і які були невід’ємною частиною їхньої культури.

Дев’ята година. Тобто приблизно 15:00. (Див. коментар до Мт 20:3.)

Єгова. В більшості грецьких рукописів тут вживається слово «Господь» (грецькою ту Кірı́у). Проте, як пояснюється в додатку В, існують підстави вважати, що Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінене титулом Господь. Тому ім’я Єгова використовується в основному тексті цього вірша.

Безсторонній. Цим словом перекладено грецький вислів, який буквально означає «не є тим, хто приймає обличчя». Оскільки Бог є безсторонній, він не судить людей за зовнішніми ознаками, тобто за расою, національністю, суспільним становищем чи якимись іншими факторами. Наслідувати Бога означає уникати поверхневих суджень і звертати увагу на особистість інших, зокрема на риси, які віддзеркалюють особистість нашого безстороннього Бога.

Ізраїлевим синам. Або «ізраїльському народу; ізраїльтянам». (Див. глосарій, «Ізраїль».)

Стовпі. Див. коментар до Дії 5:30.

На всіх, хто слухав слово, зійшов святий дух. Це єдиний згаданий у Біблії випадок, коли учні були помазані святим духом перед своїм хрещенням. Також Петро відіграв важливу роль у наверненні Корнилія та його родини, які не належали до єврейського народу. Він використав третій з «ключів від небесного Царства»: розпочав проповідницьку працю серед людей з інших народів — тих, хто не був євреєм, єврейським прозелітом чи самарянином,— і відкрив їм можливість увійти в Боже Царство. Перший ключ Петро використав, щоб відкрити таку ж можливість для євреїв та єврейських прозелітів, а другий — для самарян (Дії 2:22—41; 8:14—17; див. коментар до Мт 16:19).

Віруючі, які... були обрізаними. Або «вірні з обрізаних». Тобто християни єврейського походження (Дії 10:23).

Різними мовами. Це чудо стало видимим доказом того, що люди з інших народів тепер також зможуть отримати від Бога небесне покликання. Подібно Єгова використав свій святий дух під час П’ятидесятниці, щоб показати, що він підтримує новий устрій. Ці переконливі докази можна було і побачити, і почути. (Див. коментар до Дії 2:4.)

Медіафайли