Євангеліє від Івана 8:12—59

8  12  Після того Ісус знову звернувся до народу: «Я світло для світу.+ Хто йде за мною, той ніколи не ходитиме в темряві, а матиме світло,+ яке веде до життя». 13  Тоді фарисеї сказали: «Ти свідчиш сам про себе, тому твоє свідчення неправдиве». 14  На це Ісус промовив: «Хоча я свідчу сам про себе, моє свідчення правдиве, бо я знаю, звідки прийшов і куди йду.+ Ви ж не знаєте, ані звідки я прийшов, ані куди йду. 15  Ви судите за зовнішністю*,+ я ж взагалі нікого не суджу, 16  а якщо і суджу, то мій суд правдивий, оскільки я роблю це не сам: зі мною Батько, який мене послав.+ 17  Крім того, у вашому ж Законі написано: “Свідчення двох осіб правдиве”.+ 18  Отже, про себе свідчу я сам, а також мій Батько, який мене послав».+ 19  Тоді вони запитали Ісуса: «Де ж твій Батько?» Ісус відповів: «Ви не знаєте ні мене, ні мого Батька.+ Якби ви знали мене, то знали б і мого Батька».+ 20  Усе це він говорив у скарбниці,+ коли навчав народ у храмі. Однак ніхто його так і не схопив, бо його година ще не прийшла.+ 21  Тож він знову промовив: «Я відходжу, і ви будете шукати мене, але все одно помрете у своєму гріху.+ І, куди я йду, ви прийти не зможете».+ 22  Тоді юдеї почали говорити: «Він що, збирається себе вбити? Чому він каже: “Куди я йду, ви прийти не зможете”?» 23  Ісус же продовжував: «Ви знизу, а я згори.+ Ви з цього світу, я ж не з цього світу. 24  Тому я і сказав вам, що ви помрете у своїх гріхах. Бо коли не повірите, що я — той, хто мав прийти, то помрете у своїх гріхах». 25  Тоді вони запитали його: «Хто ж ти такий?» Ісус відповів їм: «Навіщо я взагалі з вами розмовляю? 26  Я маю багато чого розповісти про вас і багато чого розсудити. Той же, хто мене послав, говорить правду, і я виявляю світові лише те, що чув від нього».+ 27  Однак вони так і не зрозуміли, що він говорив про Батька. 28  Тож Ісус сказав: «Коли ви піднесете Сина людського,+ то зрозумієте, що це я+ і що я нічого не роблю від себе,+ а говорю все так, як навчив мене Батько. 29  І той, хто мене послав, постійно зі мною: він не покинув мене, бо я завжди роблю те, що йому до вподоби».+ 30  Почувши це, багато людей повірило в нього. 31  Тоді Ісус звернувся до юдеїв, які йому повірили: «Якщо ви перебуваєте в моєму слові, то ви справді мої учні. 32  Ви пізна́єте правду,+ і правда зробить вас вільними».+ 33  На це вони сказали: «Ми Авраамові потомки* і ніколи не були чиїмись рабами. Чому ж ти кажеш: “Станете вільними”?» 34  А Ісус відповів: «Щиру правду кажу вам: кожен, хто чинить гріх, є рабом гріха.+ 35  До того ж раб залишається в домі не назавжди, а син — назавжди. 36  Отже, якщо Син вас визволить, то ви будете справді вільними. 37  Я знаю, що ви Авраамові нащадки. І все-таки ви хочете мене вбити, оскільки не приймаєте мого слова. 38  Я розповідаю про те, що бачив, коли був зі своїм Батьком,+ ви ж робите те, що чули від свого батька». 39  На це вони сказали: «Наш батько — Авраам». Ісус же промовив: «Якби ви були Авраамовими дітьми,+ то робили б те саме, що робив Авраам. 40  Ви ж намагаєтесь мене вбити, хоча я розповів вам правду, яку почув від Бога.+ Авраам такого не робив. 41  А ви чините так само, як ваш батько». Вони сказали: «Ми не народилися від розпусти, в нас один Батько — Бог». 42  Далі Ісус промовив: «Якби вашим Батьком був Бог, ви любили б мене,+ адже я прийшов від Бога і зараз є тут. І прийшов я не від себе: мене послав він.+ 43  Чому ж ви не розумієте, про що я говорю? Бо ви не можете слухати* моїх слів. 44  Ваш батько — Диявол, і ви хочете виконувати бажання свого батька.+ Він був убивцею ще від початку+ і в правді не встояв, бо правди в ньому немає. Коли він говорить брехню, це природно для нього, тому що він брехун і батько брехні.+ 45  А оскільки я кажу вам правду, ви мені не вірите. 46  Хто з вас доведе, що я винний у гріху?+ Якщо я говорю правду, чому ж ви мені не вірите? 47  Хто від Бога, той слухає Божих слів,+ а оскільки ви не від Бога, тому і не слухаєте».+ 48  Почувши це, юдеї сказали йому: «Хіба ми помиляємось, коли кажемо, що ти самаря́нин+ і маєш демона?»+ 49  На це Ісус промовив: «Немає в мені демона. Я шаную Батька, але ви мене зневажаєте. 50  І я не шукаю слави для себе,+ однак є той, хто її шукає, і саме він є суддею. 51  Щиру правду кажу вам: хто слухається мого слова, той ніколи не побачить смерті».+ 52  Тоді юдеї сказали: «Тепер ми точно знаємо, що ти маєш демона. Авраам помер, і пророки померли, а ти кажеш: “Хто слухається мого слова, той ніколи не скуштує смерті”. 53  Невже ти більший від нашого батька Авраама, який помер? І пророки померли. За кого ж ти себе вважаєш?» 54  Ісус відповів: «Якщо я сам себе прославляю, ця слава нічого не варта. Мене прославляє мій Батько+ — той, кого ви називаєте своїм Богом. 55  Ви його не пізнали, але я його знаю.+ Якби я сказав, що не знаю його, то був би таким же брехуном, як ви. Але я його знаю і слухаюсь його сло́ва. 56  Ваш батько Авраам дуже тішився надією, що побачить мій день. І він його побачив та зрадів».+ 57  Тоді юдеї вигукнули: «Ти й 50 років не маєш і вже бачив Авраама?» 58  Ісус відповів: «Щиру правду кажу вам: я був ще до того, як з’явився Авраам».+ 59  Після цього вони взяли каміння, щоб закидати Ісуса, але він сховався і потім вийшов з храму.

Примітки

Або «за людськими нормами». Букв. «за тілом».
Букв. «насіння».
Або «прийняти».

Коментарі

Світло для світу. Метафора, яку використав Ісус, говорячи про себе, мабуть, нагадала його слухачам про чотири величезні світильники, що горіли на подвір’ї жінок під час Свята наметів (Ів 7:2; див. додаток Б11). Світло цих світильників добре освітлювало велику площу. Крім того, вислів «світло для світу» перегукувався з передреченнями Ісаї, що «люди, які жили в краю густої тіні» побачать «велике світло» і що той, кого названо «слугою» Єгови, стане «світлом для народів» (Іс 9:1, 2; 42:1, 6; 49:6). В Нагірній проповіді Ісус використав ту саму метафору, сказавши своїм послідовникам: «Ви — світло для світу» (Мт 5:14). Вислів «світло для світу» (де грецьке слово ко́смос, перекладене як «світ», стосується всього людства) узгоджується зі словами Ісаї про те, що Месія буде «світлом для народів». І, як видно зі слів Павла і Варнави, записаних у Дії 13:46, 47, пророчі слова з Іс 49:6 — це наказ усім Христовим учням бути світлом для народів. Служіння Ісуса, а також його послідовників несло людям духовне просвітлення і звільняло їх від фальшивих релігійних вчень.

Батько. У деяких рукописах — «він». Однак ретельне дослідження давніх рукописів свідчить на користь варіанта, вжитого в основному тексті цього видання.

Скарбниці. Або «біля скриньок для дарів (пожертв)». Вжите тут грецьке слово також трапляється в Мр 12:41, 43 і Лк 21:1, де воно перекладено як «скриньки для дарів». Очевидно, йдеться про частину храму, що розташовувалась на подвір’ї жінок, де стояло 13 скриньок для дарів. (Див. додаток Б11.) Вважається, що в храмі також була головна скарбниця, куди приносили гроші зі скриньок для дарів. Але малоймовірно, що в цьому вірші йдеться про головну скарбницю. (Див. коментар до Мр 12:41.)

Ми не народилися від розпусти. Або «ми не є незаконнонародженими дітьми». Юдеї заявляли, що вони законні діти Бога і Авраама, а отже, спадкоємці даних Аврааму обіцянок.

Розпусти. Або «статевої розпусти». Грецькою порне́йа. (Див. коментар до Мт 5:32 і глосарій, «Статева розпуста».)

Ще від початку. Або «ще коли почав». Йдеться про момент, коли Диявол зійшов з праведного шляху: став убивцею та брехуном і звів наклеп на Бога (1Ів 3:8, прим.)

Самарянин. Євреї називали самарянами тих, кого зневажали і осуджували. (Див. коментар до Лк 10:33 і глосарій, «Самаряни».)

Він його побачив. Тобто побачив очима віри (Єв 11:13; 1Пт 1:11).

Бачив Авраама? У деяких рукописах сказано: «Авраам бачив тебе?» Однак ретельне дослідження давніх авторитетних рукописів свідчить на користь варіанта, вжитого в основному тексті цього видання.

Я був. Вороже настроєні юдеї хотіли побити Ісуса камінням, оскільки, на їхню думку, він стверджував, що «бачив Авраама», хоча не мав «й 50 років» (Ів 8:57). Ісус спробував розповісти їм про своє передлюдське існування, про те, що був могутньою духовною істотою в небі ще до того, як народився Авраам. Дехто вважає, що цей вірш підтверджує, ніби Ісус і Бог є однією особою. На їхню думку, вжитий тут грецький вислів еґо́ еймı́ (перекладений у деяких Бібліях як «я є») — це слова з Вх 3:14 (у варіанті Септуагінти) і що обидва вірші слід перекладати однаково. (Див. коментар до Ів 4:26.) Однак в цьому контексті дія, виражена грецьким дієсловом еймı́, почалася «ще до того, як з’явився Авраам» і далі тривала. Тому цей вислів можна перекладати не тільки як «я є», але і як «я був». Ряд стародавніх та сучасних перекладів іншими мовами вживають варіант, подібний до «я був». Ще один вірш, в якому теперішня форма дієслова еймı́ перекладена минулим часом,— це Ів 15:27, де Ісус говорить: «Ви теж маєте свідчити про мене, оскільки були зі мною від самого початку». Подібний варіант використовується і в інших перекладах Біблії, а це показує, що з граматичного погляду еймı́ може передаватися минулим часом, все залежить від контексту. (Інші приклади того, що грецьке дієслово в теперішньому часі може передаватись дієсловами в минулому часі, містяться в Лк 2:48; 15:29; Ів 1:9.) Крім того, як свідчать слова в Ів 8:54, 55, Ісус не намагався показати, що він і його Батько є однією особою.

Взяли каміння, щоб закидати Ісуса. Приблизно через два місяці після того юдеї знову намагалися вбити Ісуса у храмі (Ів 10:31). Оскільки там йшли ремонтні роботи, дехто вважає, що юдеї брали каміння з місця, де велись ці роботи.

Медіафайли