Євангеліє від Івана 3:1—36

3  Серед фарисеїв був один чоловік, на ім’я Никоди́м,+ начальник юдеїв.  Якось він прийшов до Ісуса вночі+ та сказав: «Раббı́,+ ми знаємо, що ти вчитель, який прийшов від Бога, бо якщо Бог не підтримує людину,+ то вона не може виконувати такі чуда,+ які виконуєш ти».  Ісус же промовив: «Щиру правду кажу тобі: якщо людина не народиться знову,+ то не зможе побачити Боже Царство».+  Тоді Никоди́м запитав: «Як може хтось народитися, коли він старий? Він же не може вдруге потрапити в утробу матері й народитися!»  Ісус відповів: «Щиру правду кажу тобі: якщо людина не народиться від води+ й духу,+ то не зможе увійти в Боже Царство.  Народжене від тіла є тілесним, а народжене від духу — духовним.  Не дивуйся тому, що я сказав: “Ви повинні народитися знову”.+  Вітер дме, куди хоче, і ти чуєш його шум, хоча й не знаєш, звідки та куди він дме. Щось подібне відбувається з кожним, хто народжений від духу».+  Тоді Никоди́м запитав: «Як таке можливо?» 10  А Ісус відповів: «Невже ти, вчитель Ізра́їля, не знаєш цього? 11  Щиру правду кажу тобі: ми говоримо те, що знаємо, і свідчимо про те, що бачили.+ Ви ж наше свідчення не приймаєте.+ 12  Якщо ви не вірите, коли я вам розповідаю про земне, то як повірите, коли розкажу про небесне?+ 13  Більш того, жодна людина не піднімалась на небо,+ крім того, хто зійшов з неба,+ — Сина людського. 14  І як Мойсей підніс змія в пустелі,+ так має бути піднесений Син людський,+ 15  щоб кожен, хто вірить у нього, отримав вічне життя.+ 16  Адже Бог настільки любить світ, що віддав свого єдинородного Сина,+ аби кожен, хто виявляє, що вірить у нього, не загинув, а отримав вічне життя.+ 17  І Бог послав свого Сина у світ не для того, щоб він судив світ, а щоб через нього світ отримав спасіння.+ 18  Хто вірить у Сина, не підлягає суду,+ а хто не вірить, той уже підпав під суд, оскільки не повірив в ім’я єдинородного Божого Сина.+ 19  Отже, підстава для суду така: світло прийшло у світ,+ однак люди полюбили темряву, а не світло, тому що їхні вчинки лихі.+ 20  Бо, хто чинить ганебні діла, той ненавидить світло і не йде до світла, щоб його вчинки не викрились*. 21  А той, хто чинить праведні діла, йде до світла,+ щоб було видно, що його діла узгоджуються з Божою волею». 22  Після того Ісус разом з учнями ходив по юдейських селах, там він провів з ними деякий час, хрестячи людей.+ 23  Іван теж хрестив у Ено́ні, недалеко від Салı́му, оскільки там було багато води,+ і люди приходили туди й хрестились.+ 24  На той час Івана ще не вкинули до в’язниці.+ 25  Іванові учні почали сперечатися з одним юдеєм про очищення. 26  Отже, вони підійшли до Івана і сказали: «Учителю*, чоловік, який був з тобою за Йорданом і про якого ти свідчив,+ хрестить, і всі йдуть до нього». 27  На це Іван промовив: «Людина нічого не може отримати, якщо їй не дано з неба. 28  Ви ж самі свідчите мені, що я сказав: “Я не Христос,+ а той, хто був посланий перед ним”.+ 29  Нареченим є той, хто має наречену.+ Проте друг нареченого надзвичайно радіє, коли стоїть поряд і чує його голос. Так і я сповнений радості. 30  Христос має ставати більшим, а я — меншим».+ 31  Хто приходить згори,+ той є над усіма*. Той, хто прийшов із землі,— земний і говорить про земне. А хто з неба, той є над усіма;+ 32  він свідчить про те, що бачив та чув,+ але ніхто не приймає його свідчення.+ 33  Хто ж його свідчення прийняв, той затвердив своєю печаткою, що Бог правдивий.+ 34  Адже той, кого послав Бог, говорить Божі слова,+ оскільки Бог не скупиться*, даючи свій дух. 35  Батько любить Сина+ і віддав усе в його руки.+ 36  Хто виявляє, що вірить у Сина, той має вічне життя.+ Хто ж Сина не слухається, той життя не побачить,+ і на ньому перебуває гнів Божий.+

Примітки

Або «щоб не отримати докору за свої вчинки».
Або «Раббı́».
Або «над усім».
Або «не відмірює».

Коментарі

Никодим. Він був фарисеєм і начальником юдеїв, тобто членом Синедріону. (Див. глосарій, «Синедріон».) Ім’я Никодим, яке означає «завойовник народу», було поширеним серед греків, і деякі юдеї теж мали таке ім’я. Никодим згадується лише в Євангелії від Івана (Ів 3:4, 9; 7:50; 19:39); в Ів 3:10 Ісус називає його «вчителем Ізраїля». (Див. коментар до Ів 19:39.)

Народиться знову. Ісус пояснив Никодиму, що людина може побачити Боже Царство, тільки якщо народиться вдруге. Як видно з відповіді Никодима у вірші 4, він подумав, що людина повинна народитися вдруге буквально. Однак далі Ісус пояснив, що народитися вдруге означає «народит[ися] від... духу» (Ів 3:5). Ті, хто мав «стати Божими дітьми», народились «не від людських батьків, не за тілесним бажанням, тобто за бажанням батьків, а за волею Бога» (Ів 1:12, 13). Подібні вислови вживаються в 1Пт 1:3, 23. Хоча у більшості перекладів Біблії вживається вислів «народитися знову», ряд перекладів містить вислів «народитися згори», який є одним з можливих варіантів, адже вжите в оригіналі грецьке слово а́нотен здебільшого означає «згори» (Ів 3:31; 19:11; Як 1:17; 3:15, 17). Обидва варіанти передають думку про те, що кожен, хто увійде в Царство, має бути народжений вдруге, тобто «від Бога» або, іншими словами, згори (1Ів 3:9). Однак з огляду на те, що відповів Никодим, згадане тут грецьке слово також означає «знову; наново».

Боже Царство. В Євангелії від Івана цей вислів трапляється лише двічі (Ів 3:5; див. коментарі до Мт 3:2; Мр 1:15).

Народиться від води й духу. Никодим, очевидно, добре знав про хрещення, яке здійснював Іван Хреститель (Мр 1:4—8; Лк 3:16; Ів 1:31—34). Тож, коли Ісус говорив про воду, цей чоловік, безумовно, розумів, що йдеться про воду, в якій хрестилися люди. Никодим також добре знав, як у Єврейських Писаннях вживався вислів «Божий дух», тобто Божа діюча сила (Бт 41:38; Вх 31:3; Чс 11:17; Сд 3:10; 1См 10:6; Іс 63:11). Тому, коли Ісус використав слово «дух», Никодим міг зрозуміти, що йдеться про святий дух. Те, що Ісус хотів пояснити Никодиму, можна зрозуміти на прикладі Ісусового хрещення. Коли Ісус охрестився у воді, на нього зійшов святий дух. Таким чином Ісус «народи[в]ся від води й духу» (Мт 3:16, 17; Лк 3:21, 22). В той момент Бог проголосив, що Ісус є його Сином, і цим, очевидно, засвідчив, що Ісус народився як духовний син, який має право повернутися на небо. Учні Христа, які «народ[жують]ся від води», відкидають колишній спосіб життя, розкаюються у своїх гріхах і охрещуються у воді. Ті ж учні, які народжуються «від води й духу», стають синами Бога та отримують обіцянку жити на небі і правити в Божому Царстві (Лк 22:30; Рм 8:14—17, 23; Тит 3:5; Єв 6:4, 5).

Духу. Або «діючої сили». Грецьке слово пне́ума тут стосується Божої діючої сили. (Див. глосарій.)

Народжене від тіла є тілесним. У цьому вірші грецьке слово саркс («тіло») вказує на живу тілесну істоту, на людину з усіма її обмеженнями. (Див. коментар до Ів 17:2.)

Духовним. Очевидно, йдеться про духовних синів Бога, помазаних Божим духом.

Вітер... духу. Грецьке слово пне́ума, яке зазвичай перекладається як «дух», у цьому вірші трапляється двічі. Перша згадка — єдиний випадок у Грецьких Писаннях, коли це слово передане як «вітер». Єврейський відповідник, слово ру́ах, перекладається як «вітер» близько 100 разів (Бт 8:1; Вх 10:13; 1Цр 18:45; Йв 21:18; Зх 2:6; див. глосарій, «Дух»). Обидва слова переважно вказують на те, що невидиме для людського ока і свідчить про існування якоїсь дієвої сили. Ісус хоче навчити глибокої духовної істини. В кінці вірша слово пне́ума вжито у вислові з кожним, хто народжений від духу, тобто народжений Божим святим духом, або діючою силою. (Див. коментар до Ів 3:5.) Ісус сказав Никодиму, що народження від духу можна проілюструвати на прикладі того, як дме вітер. Никодим міг чути, відчувати вітер і бачити результати його впливу, але не міг знати, звідки і куди він дме. Ті, хто не має духовного розуміння, не можуть збагнути, як Єгова за допомогою свого святого духу робить так, щоб людина народилася знову; вони також не можуть зрозуміти, яке чудове майбутнє чекає таку людину.

Сина людського. Див. коментар до Мт 8:20.

Так має бути піднесений Син людський. Тут Ісус порівнює свою страту на стовпі з тим, як Мойсей прикріпив до стовпа мідного змія у пустелі. Для того щоб залишитися живими, ізраїльтяни, яких кусали отруйні змії, мали дивитися на мідного змія, зробленого Мойсеєм. Так само грішні люди, які прагнуть отримати вічне життя, повинні «пильно придивля[т]ись» до Ісуса, тобто виявляти віру в нього (Чс 21:4—9; Єв 12:2). Багато людей дивились на Ісуса, страченого на стовпі, як на злочинця і грішника; згідно з Мойсеєвим законом, той, хто висів на стовпі, вважався проклятим (Пв 21:22, 23). Цитуючи цей уривок із Закону, Павло пояснив, що Ісус мав бути страчений на стовпі, щоб звільнити євреїв «від прокляття Закону», ставши «прокляттям замість [них]» (Гл 3:13; 1Пт 2:24).

Любить. Перший випадок вживання грецького дієслова аґапа́о («любити») в Євангелії від Івана. Це грецьке дієслово і споріднений іменник аґа́пе («любов») трапляються в цьому Євангелії 44 рази — частіше, ніж у трьох інших Євангеліях разом взятих. У Біблії слова аґапа́о і аґа́пе часто передають думку про безкорисливу любов, яка ґрунтується на принципах. Це видно з того, як дієслово аґапа́о вжито у цьому вірші: тут сказано, що Бог любить світ, тобто людство, яке потребує визволення від гріха (Ів 1:29). Іменник аґа́пе вживається у 1Ів 4:8, де Іван каже, що «Бог є любов». Любов (аґа́пе) згадується першою серед граней «плоду духу» (Гл 5:22), і про неї детально говориться у 1Кр 13:4—7. З того, як це слово вживається у Біблії, видно, що часто любов — це не просто спонтанна симпатія до іншої людини. В багатьох контекстах це слово має ширше значення; таку любов виявляють обдумано і свідомо (Мт 5:44; Еф 5:25). Тому любов, яку розвивають християни, ґрунтується на принципах, почутті обов’язку та правилах пристойності. Все ж вона не позбавлена теплих почуттів (1Пт 1:22). Це видно з того, як Іван говорить про любов у своєму Євангелії. Коли Іван пише: «Батько любить Сина» (Ів 3:35), він використовує форму дієслова аґапа́о, а коли він наводить Ісусові слова про ті самі стосунки з Батьком, то використовує форму грецького дієслова філе́о («відчувати прив’язаність») (Ів 5:20).

Світ. У грецькій нерелігійній літературі, а також у Біблії грецьке слово ко́смос часто стосується людства. (Див. коментар до Ів 1:10.) В цьому вірші слово ко́смос вказує на все людство, яке, згідно з Ів 1:29, є винним у «гріху», тобто гріху, успадкованому від Адама.

Виявляє, що вірить у нього. Букв. «вірить у нього». Тут вжито грецьке дієслово пісте́уо (споріднене з іменником пı́стіс, який зазвичай перекладається як «віра»), основне значення якого — «вірити». Однак це слово може мати різні відтінки значення, залежно від контексту і граматичної конструкції речення. Часто воно означає більше, ніж просто вірити чи визнавати, що хтось існує (Як 2:19). Воно передає думку про віру і довір’я, які спонукують до послуху. В Ів 3:16 дієслово пісте́уо вживається разом з прийменником ейс («у»). Про цей грецький вислів один вчений говорить: «У такій конструкції слово “віра” передає думку про дії, про щось, що люди роблять, тобто про вияв віри у когось» (Kaufman P. L. An Introductory Grammar of New Testament Greek. 1982. P. 46). Ісус, очевидно, мав на увазі людину, яка доводить свою віру не одним вчинком, а способом життя. В Ів 3:36 подібний вислів, «хто виявляє, що вірить у Сина», протиставляється вислову «хто... Сина не слухається». Отже, в цьому контексті вислів «виявляє, що вірить» передає думку про міцну віру, доказом якої є послух.

Судив. Або «засудив». Єгова послав Ісуса не для того, щоб він засудив світ, тобто людство. Спонуканий любов’ю, Бог послав свого Сина, щоб він врятував тих, хто виявляє віру (Ів 3:16; 2Пт 3:9).

Суду. Або «засудження». (Див. коментар до Ів 3:17.)

Світло. Під першим словом «світло» у цьому вірші мається на увазі Ісус, який своїм життям та вченнями уособлював світло і мав знання та розуміння від Бога Єгови. Ісуса також названо «світлом» в Ів 1:7—9. (Щоб дізнатись про значення вислову прийшло у світ, див. коментар до Ів 1:9.)

Він... хрестячи людей. Очевидно, людей хрестили учні Ісуса під його керівництвом, адже в Ів 4:2 сказано, що «хрестив не сам Ісус, а його учні».

Хрестив. Грецьке слово баптı́зо означає «занурювати». Біблія вказує на те, що хрещення відбувалося шляхом повного занурення. Як видно з цього вірша, Іван хрестив людей в Еноні, «оскільки там було багато води». (Див. коментар до слова Еноні у цьому вірші.) Коли Пилип хрестив ефіопського вельможу, вони обидва «ввійшли у воду» (Дії 8:38). Те саме грецьке слово вживається у Септуагінті в 2Цр 5:14, де сказано, що Нааман «сім разів занурився в Йордан».

Еноні. Місцевість, де було багато води. Очевидно, Енон лежав поблизу більш відомого Саліму. Точне місцезнаходження цих двох територій невідоме, але, за словами Євсевія, вони розташовувались у Йорданській долині приблизно за вісім римських миль (12 км) на південь від Скіфополіса (Бет-Шеана). Там лежить Телль-Ридга (Тель-Шалем), що за припущеннями є стародавнім Салімом. Неподалік є кілька джерел, і це відповідає Євсевієвому опису місцевості, що мала назву Енон. У Біблії Енон і Салім згадуються тільки в цьому вірші.

За Йорданом. Або «на іншому [східному] боці Йордану». Енон і Салім, згадані в Ів 3:23, розташовувалися на західному боці Йордану, а Ісуса Іван охрестив у «Віфанії за Йорданом», тобто на східному боці річки. (Див. коментар до Ів 1:28 і додаток Б10.)

Друг нареченого. У біблійні часи близький друг нареченого був його офіційним представником. Він відігравав важливу роль в підготовці до укладення шлюбу. У день весілля святкова процесія прибувала в дім батька нареченого або в дім самого нареченого, і там відбувався бенкет. Коли друг нареченого чув його голос — те, як під час весільного бенкету наречений спілкується з нареченою, то радів, що добре виконав свій обов’язок. Іван Хреститель порівняв себе з «другом нареченого». Ісус був нареченим, а його учні як група — символічною нареченою. Готуючи дорогу для Месії, Іван Хреститель представив перших членів «нареченої» Ісусу Христу (Ів 1:29, 35; 2Кр 11:2; Еф 5:22—27; Об 21:2, 9). «Друг нареченого», виконавши своє завдання, відходив на другий план. Тож зрозуміло, чому Іван сказав: «Христос має ставати більшим, а я — меншим» (Ів 3:30).

Хто приходить згори. Слова, записані в Ів 3:31—36, очевидно, належать автору, апостолу Івану, а не Івану Хрестителю чи Ісусу. Як видно з контексту, розмова Ісуса з Никодимом закінчується в Ів 3:21, а далі, у віршах 22—25, Іван описує подальші події. В Ів 3:26—30 записана розмова Івана Хрестителя з його учнями. Хоча слова з Ів 3:31—36 не подані як слова Ісуса, у них, безсумнівно, містяться істини, яких Ісус навчив апостола Івана.

Затвердив своєю печаткою. Або «підтвердив». Грецьке слово, що перекладається як «запечатувати; ставити печатку на», вжите тут у переносному значенні і передає думку про підтвердження правдивості якогось висловлювання, так само як печатка засвідчує, що документ справжній. Людина, яка приймає свідчення Месії, визнає, що Бог правдивий, тобто що Бог говорить правду у пророцтвах про Месію. (Пор. Рм 3:4.)

Виявляє, що вірить... не слухається. Див. коментар до Ів 3:16.

Медіафайли