Євангеліє від Івана 17:1—26

17  Після цих слів Ісус підвів очі до неба й промовив: «Батьку, надійшла година. Прослав свого сина, щоб і син прославив тебе,+  бо ти дав йому владу над усіма людьми,+ аби він дав вічне життя+ всім тим, кого ти йому дав.+  А мати вічне життя+ означає добре знати тебе, єдиного правдивого Бога,+ і посланого тобою Ісуса Христа.+  Я прославив тебе на землі,+ завершивши працю, яку ти мені доручив.+  Тож тепер, Батьку, прослав мене: дозволь мені бути біля тебе і мати ту славу, яку я мав, коли був з тобою — до створення світу.+  Я виявив* твоє ім’я людям, яких ти дав мені зі світу.+ Вони були твоїми, ти дав їх мені, і вони виконують твоє слово.  Тепер вони знають: усе, що ти дав мені,— від тебе,  бо я передав їм слова, які ти мені дав,+ а вони прийняли їх та справді зрозуміли, що я прийшов від тебе,+ і повірили, що ти послав мене.+  Тож за них я і прошу, прошу не за світ, а за тих, кого ти дав мені, тому що вони твої. 10  Все моє — це твоє, а твоє — це моє,+ і я прославився серед них. 11  Я вже не перебуваю у світі, але вони ще у світі,+ а я йду до тебе. Святий Батьку, оберігай їх+ заради твого імені, яке ти мені дав, щоб вони були одне, як і ми одне.+ 12  Коли я був з ними, то оберігав їх+ заради твого імені, яке ти мені дав. І я їх зберіг: жоден з них не втрачений,+ крім сина загибелі,+ щоб виконалося Писання.+ 13  А тепер я йду до тебе і кажу все це, поки я ще у світі, щоб у них моя радість досягла повноти.+ 14  Я передав їм твоє слово, але цей світ їх зненавидів,+ бо вони, як і я, не належать до світу.+ 15  Не прошу, щоб ти забрав їх зі світу, а щоб оберігав від Злого.+ 16  Вони, як і я, не належать до світу.+ 17  Освяти їх правдою.+ Твоє слово — це правда.+ 18  Як ти послав у світ мене, так і я послав у світ їх.+ 19  І я освячуюся заради них, щоб вони теж були освячені правдою. 20  Однак прошу не лише за них, але й за тих, хто повірить у мене завдяки їхньому слову, 21  щоб усі вони були одне:+ як ти, Батьку, перебуваєш в єдності зі мною, а я — в єдності з тобою,+ так нехай і вони будуть в єдності з нами. Тоді світ повірить, що мене послав ти. 22  Я дав їм славу, яку отримав від тебе, щоб вони, як і ми, були одне.+ 23  Я перебуваю в єдності з ними, а ти — в єдності зі мною, аби вони досягли досконалої єдності+ і завдяки цьому світ зрозумів, що мене послав ти і що ти любиш їх так само, як мене. 24  Батьку, хочу, щоб ті, кого ти дав мені, були там, де я,+ і могли бачити славу, яку ти дав мені, адже ти любив мене ще перед заснуванням світу.+ 25  Праведний Батьку, світ тебе не пізнав,+ але я тебе знаю,+ і вони зрозуміли, що мене послав ти. 26  Я виявив їм твоє ім’я і далі виявлятиму,+ щоб вони мали любов, якою ти мене полюбив, і щоб я перебував в єдності з ними».+

Примітки

Або «зробив знаним».

Коментарі

Усіма людьми. Або «усім людством». Букв. «усім тілом». Цей вислів також трапляється в Лк 3:6, в цитаті з Іс 40:5, де вживається єврейський вислів з тим самим значенням. (Пор. коментар до Ів 1:14.)

Добре знати тебе. Або «здобувати знання про тебе; продовжувати дізнаватись про тебе». Грецьке слово ґіно́ско в основному означає «знати». Вжите тут у теперішньому часі, воно передає думку про тривалу дію. Ця форма дієслова може вказувати на процес «здобуття знань про когось; кращого знайомства з кимось». Також вона може містити думку про постійні зусилля, яких докладає людина, щоб більше дізнатися про того, кого вже знає. В цьому контексті це дієслово означає розвивати все ближчі стосунки з Богом, постійно набуваючи знань про Бога та Христа і поглиблюючи до них своє довір’я. Безперечно, щоб розвинути з кимось близькі стосунки, недостатньо знати, як його звати або ким він є. Важливо дізнатись, що йому подобається, а що не подобається, які в нього цінності і моральні норми (1Ів 2:3; 4:8).

Світу. Грецьке слово ко́смос тут стосується людства. (Пор. коментар до Ів 17:24.)

Я виявив твоє ім’я. Послідовники Ісуса вже знали і вживали Боже ім’я. Вони бачили і читали його в сувоях Єврейських Писань, що зберігалися в синагогах. Учні також бачили і читали його в Септуагінті — грецькому перекладі Єврейських Писань, який вони використовували, навчаючи інших. (Див. додатки A5 і В.) У Біблії слово «ім’я» іноді вказує на саму особу, її репутацію або все, що вона виявляє про себе. (Див. коментар до Мт 6:9; пор. Об 3:4, прим.) Ісус виявляв Боже ім’я не лише тим, що вживав його, а й тим, що розкривав, яка особа стоїть за цим іменем,— її наміри, вчинки і риси. Ісус перебував «біля Батька», і тому, як ніхто інший, міг показати, яким є Батько (Ів 1:18; Мт 11:27). Тож Боже ім’я набуло глибшого значення для перших послідовників Ісуса.

Світу. У цьому вірші грецьке слово ко́смос, очевидно, стосується всіх людей, відчужених від Бога і відокремлених від правдивих послідовників Христа, його збору. (Див. коментар до Ів 15:19.)

Виконують. Або «слухаються; дотримуються». В цьому вірші грецьке слово тере́о може також означати «наполегливо слухатися; бути уважним до».

Святий Батьку. У Біблії цей вислів з’являється тільки тут. Це форма звертання до Єгови, яка ніколи не вживається до людей. (Пор. Мт 23:9.)

Твого імені, яке ти мені дав. Ім’я Ісус — це відповідник єврейського імені Єшуа (скорочена форма від Єгошуа), що означає «Єгова є спасіння». У цьому розділі Ісус двічі підкреслює, що він виявив ім’я Єгови (Ів 17:6, 26). У Біблії слово «ім’я» іноді вказує на саму особу, її репутацію або все, що вона виявляє про себе. (Див. коментарі до Мт 6:9; Ів 17:6.) Тож ім’я Єгови було дано Ісусу не тільки в тому розумінні, що воно було частиною його імені. Наприклад, Ісус досконало віддзеркалював особистість свого Батька (Ів 14:9). Також Ісус прийшов від імені свого Батька і виконував могутні діла в його ім’я (Ів 5:43; 10:25).

Одне. Або «в єдності». Ісус молився, щоб так само, як він і його Батько зберігають єдність в думках і ділах, його правдиві послідовники були «одне» — співпрацювали в єдності задля спільної мети. Думки цієї молитви перегукуються з Ісусовими словами, записаними в Ів 10:30. Там сказано, що Ісус і Батько «одне» в тому, як вони поводяться з учнями, «вівцями», яких Батько дав Ісусові (Ів 10:25—30; 17:2, 9). Грецьке слово, перекладене в цьому вірші як «одне», стоїть не в чоловічому роді (в значенні «хтось один»), а в середньому (в значенні «щось одне»). (Див. коментар до Ів 10:30.)

Сина загибелі. Тут цей вислів стосується Юди Іскаріота. Оскільки Юда підступно зрадив Божого Сина, він заслужив знищення назавжди і не має надії на воскресіння. Той самий вислів вживається у 2Фс 2:3, коли йдеться про «беззаконника». У мовах, якими була написана Біблія, вислів «син(и) [когось або чогось]» іноді використовується в переносному значенні і стосується тих, хто поводиться певним чином або виявляє якусь характерну рису. Ось приклади такого вживання: «сини Всевишнього», «сини світла і сини дня», «сини Царства», «сини Злого», «син Диявола», «сини непослуху» (Лк 6:35; 1Фс 5:5; Мт 13:38; Дії 13:10; Еф 2:2). У подібному розумінні вислів «син [чогось]» може вказувати на присуд чи гіркі наслідки, яких зазнає той, хто поводиться певним чином або виявляє якусь характерну рису. У 2См 12:5 вислів «заслуговує смерті» — це переклад вислову, який буквально означає «є сином смерті». В Мт 23:15 вислів, який можна буквально перекласти як «син геєни», стосується того, хто заслуговує знищення назавжди. Саме це, очевидно, мав на увазі Ісус, коли назвав Юду Іскаріота «сином загибелі». (Див. коментар до Мт 23:15 і глосарій, «Геєна».)

Освяти їх. Або «зроби їх святими; відділи їх», йдеться про відділення для служіння Богові. Коли Ісусові учні дотримуються правди з Божого Слова, вони стають освяченими, тобто очищеними (1Пт 1:22). Так вони вирізняються на фоні світу, який не прийняв Божої правди (Ів 17:16).

Твоє слово — це правда. Коли Боже Слово описує риси Єгови, повідомляє про його наміри і накази чи розповідає про стан людства, то завжди представляє усе в правильному світлі. Як видно з Ісусової молитви, Боже Слово правди пояснює, що потрібно робити, аби стати і залишатися святими, тобто відділеними для служіння Єгові.

Освячуюся. Або «відділяю себе; зберігаю себе святим». Коли Ісус народився як людина, він був святим (Лк 1:35). Він залишався освяченим, тобто святим, протягом усього свого життя на землі (Дії 4:27; Єв 7:26). Завдяки тому що Ісус прожив бездоганне життя і помер жертовною смертю, його послідовники могли бути освячені, або стати святими, відділеними для служіння Богу. Тому в молитві до Батька Ісус міг сказати, що освячується заради них. Послідовники Ісуса освячені правдою, якщо точно йдуть його слідами і живуть у згоді з істинами, яких він навчав і які містяться в Божому Слові, Біблії (Ів 17:17; 2Тм 2:20, 21; Єв 12:14). Але те, що учні стають освячені,— не їхня заслуга, вони можуть бути святими тільки завдяки Ісусу Христу (Рм 3:23—26; Єв 10:10).

Одне. Або «в єдності». Ісус молився, щоб так само, як він і його Батько зберігають єдність в думках і ділах, його послідовники були «одне» — співпрацювали в єдності задля спільної мети (Ів 17:22). У 1Кр 3:6—9 Павло описує таку єдність між християнами, які співпрацюють один з одним і з Богом у служінні. (Див. 1Кр 3:8 і коментарі до Ів 10:30; 17:11.)

Досягли досконалої єдності. Або «були повністю об’єднані». У цьому вірші Ісус показує зв’язок між досконалою єдністю і любов’ю Батька. Ісусові слова узгоджуються з Кл 3:14, де сказано: «Любов... досконалі узи єдності». Така досконала єдність, звичайно, є відносною і не означає, що всі християни стають подібними один на одного — мають однакові риси, звички і сумління. Однак вона вказує на те, що Ісусові послідовники мають єдність в ділах, переконаннях і вченнях (Рм 15:5, 6; 1Кр 1:10; Еф 4:3; Флп 1:27).

Заснуванням світу. Грецьке слово, яке в цьому вірші перекладене як «заснування», в Єв 11:11 перекладене словом «зачати» і вжите разом зі словом «потомство». У словосполученні «заснування світу» воно, ймовірно, стосується зачаття і народження дітей Адама і Єви. Ісус пов’язав «заснування світу» з Авелем — очевидно, першим, на кого поширюється викуп і чиє ім’я записане в сувої життя від «заснування світу» (Лк 11:50, 51; Об 17:8). Слова Ісуса в молитві до Батька також підтверджують, що ще перед тим, як Адам і Єва зачали нащадків, Бог любив свого єдинородного Сина.

Я виявив їм твоє ім’я. У кінці своєї молитви Ісус повторює думку з Ів 17:6. (Див. коментар до Ів 17:6.) Однак в Ів 17:26 дієсловом «виявляти» перекладене інше грецьке слово — ґнорı́зо (означає «знайомити; робити відомим»). Воно передає подібну думку, що і дієслово, вжите в Ів 17:6,— фанеро́о (означає «виявляти; відкривати»). (Див. прим. до Ів 17:6.) У Біблії виявляти чиєсь «ім’я» може означати не лише повідомляти саме ім’я, а й розкривати, яка особа стоїть за цим іменем,— розповідати про її репутацію або все, що вона виявляє про себе. (Див. коментар до Мт 6:9; пор. Об 3:4, прим.) Ісус виявляв Боже ім’я не лише тим, що вживав його, а й тим, що розкривав, яка особа стоїть за цим іменем,— її наміри, вчинки і риси. В цьому вірші Ісус додає слова і далі виявлятиму. Тож Боже ім’я мало й далі набувати глибшого значення для Ісусових послідовників.

Медіафайли