Перейти до матеріалу

Перейти до другорядного меню

Свідки Єгови

українська

18 ЛИСТОПАДА 2013
КРАЇНИ СВІТУ

Пам’ятайте про тих, хто у в’язницях

Пам’ятайте про тих, хто у в’язницях

«Право людини на свободу думки, совісті і релігії» — це одне з основних прав людини, про яке говориться у статті 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права *. Свідки Єгови прагнуть реалізувати це право, і тому в деяких країнах їх ув’язнюють і навіть жорстоко з ними поводяться. Здебільшого за ґрати кидають молодих людей, які відмовляються від військової служби з особистих переконань. Інших позбавляють волі лише за те, що вони сповідують свою релігію.

Знущання не можуть зламати непорочність Свідків Єгови та їхню рішучість сповідувати свою віру. Але таке ставлення негативно впливає на репутацію урядів, які не поважають прав людини. У поданій нижче таблиці вказуються країни і території, де органи влади ув’язнюють Свідків Єгови, і кількість ув’язнених.

КРАЇНИ І ТЕРИТОРІЇ

КІЛЬКІСТЬ В’ЯЗНІВ

 Еритрея

52

 Південна Корея

599

 Нагірний Карабах

1

 Сінгапур

18

 Туркменистан

9

Загалом

679

Інформація про ув’язнених станом на 12 листопада 2013 року

 ЕРИТРЕЯ

За останніми повідомленнями, 52 Свідка Єгови, серед яких і чоловіки, і жінки, відбувають тюремне покарання в жахливих умовах. Нікому з них не висунуто офіційних звинувачень, і не проводилося судових розглядів. Цих Свідків позбавили волі за релігійну діяльність, за відмову від військової служби з особистих міркувань або взагалі без пояснення причин. Через відмову від військової служби з особистих міркувань троє чоловіків — Паулос Іяссу, Ісаак Могос і Негеде Теклемаріам — перебувають у в’язниці вже майже 20 років, з 24 вересня 1994 року. Двоє інших Свідків Єгови, яким було за 60, Місгене Гебретінсае та Йоганнес Хайлі, померли у тюрмі. У 1993 році Еритрея здобула незалежність, і з того часу уряд постійно переслідує Свідків Єгови, піддає їх тортурам і ув’язнює.

 ПІВДЕННА КОРЕЯ

На цей момент 599 молодих Свідків відбувають 18-місячне тюремне покарання за відмову від військової служби з особистих міркувань. Від часів Корейської війни уряд Південної Кореї жорстоко переслідує Свідків, які відмовляються служити в армії, не надаючи їм жодної альтернативи. За цей період через відмову служити в армії було засуджено 17 549 Свідків до ув’язнення, загальний термін якого становить 34 100 років. Тож Південна Корея порушує міжнародні договірні зобов’язання і не визнає основних прав осіб, які відмовляються від військової служби з особистих міркувань. Більше інформації можна знайти у статті «Несправедливість у Південній Кореї викликає обурення міжнародної спільноти».

 НАГІРНИЙ КАРАБАХ

Двадцятирічний Свідок відбуває тюремне покарання за відмову від військової служби з особистих міркувань, оскільки в Нагірному Карабаху немає альтернативної цивільної служби. 30 грудня 2011 року цього Свідка засудили до 30 місяців ув’язнення. 29 січня 2013 року його прохання про умовно-дострокове звільнення було відхилено. Крім того, адміністрація тюремного закладу відмовила йому в проханні про звільнення, яке він подав через погіршення стану здоров’я.

 СІНГАПУР

Уряд Сінгапуру примушує своїх громадян проходити обов’язкову військову службу і не визнає права на відмову від неї з мотивів особистих переконань. 18 молодих Свідків Єгови відмовилися від військової служби, оскільки вирішили не йти на компроміс зі своїм навченим Біблією сумлінням, за що кожен з них відсидів у військовій в’язниці по 39 місяців. Іншого Свідка засудили на один рік за відмову проходити перепідготовку для військовослужбовців запасу; його звільнили з тюрми у серпні 2013 року.

 ТУРКМЕНИСТАН

На даний момент у Туркменистані відбуває тюремне покарання 9 Свідків Єгови: восьмеро — за відмову служити в армії, а один — через неправдиве звинувачення. Термін їхнього ув’язнення становить від одного до двох років. Охоронці і солдати часто жорстоко їх б’ють. Після звільнення уряд повторно притягує Свідків до суду вже як «рецидивістів» і поміщає у в’язниці суворішого режиму.

^ абз. 2 Дивіться також Загальну декларацію прав людини, прийняту Організацією Об’єднаних Націй, стаття 18, і Європейську конвенцію з прав людини, стаття 9.