Чи можна привести ще когось?

В Індонезії за два дні до Спомину брат дав запрошення паркувальнику, який був мусульманином. Той чоловік запитав, чи може привести ще когось. Брат відповів, що так. Тоді чоловік попросив більше запрошень, пояснивши, що у нього велика сім’я. Брат дав йому 20 запрошень і сказав, що на Спомин Ісусової  смерті може прийти будь-хто — як християнин, так і мусульманин. Чоловік пообіцяв, що приведе з собою 60—70 осіб.

Щойно промовець почав свій виступ на Спомині, на який зібралося 248 осіб, з’явився паркувальник і з ним майже 100 людей. Серед них були чоловіки, жінки, діти, літні особи і навіть одна вагітна жінка. Вони найняли кілька таксі, щоб добратися до готелю, де проходив Спомин. Побачивши такий натовп людей, охоронці готелю не хотіли їх впускати. Вони занепокоїлись тим, що стільки мусульман приїхало на християнське зібрання. Але коли ці люди показали охоронцям запрошення на Спомин, їх провели всередину. Зал вже був переповнений, і місця знайшли приблизно для 60 гостей.

За кілька днів брат відвідав паркувальника та поцікавився, чи його родичам сподобалась програма. Чоловік розповів, що через сором’язливість вони спершу вагалися, чи йти на Спомин, але після програми були приємно вражені тим, що усі їх радо вітали і потискали їм руки. Тоді брат запросив паркувальника на спеціальну промову, яка мала відбутися наступної неділі. Цього разу він привів 40 родичів і сусідів. Оскільки гості прийшли на кінець зібрання, старійшини вирішили виголосити спеціальну промову вдруге. Ведучий оголосив промову, коротко пояснивши, що до програми зібрання також входить  пісня і молитва. Аби зробити промову зрозумілішою для гостей-мусульман, промовець вживав знайомі їм вирази, наприклад, замість слова «Біблія» — «Священна книга», а замість «Ісус» — «пророк Іса».

Пізніше старійшина того збору прийшов до паркувальника додому і розпочав з ним вивчення на основі брошури «Слухайся Бога». Згодом до них приєдналося ще 12 осіб, у тому числі кілька мусульманок і дітей.

Література для пасажирів

З Улан-Батора (Монголія) до різних міст країни часто курсують автобуси. Подорож деякими маршрутами може тривати майже дві доби. У дорозі пасажири або розглядають краєвиди, або просто сплять. Хоча монголи люблять читати, в автобусі немає жодної літератури. Це взяли до уваги брати зі збору Сонгінохайрхан і вирішили порозмовляти з водіями. Вони сказали: «Ми хочемо подарувати вам чудову публікацію. У літаках в кишенях сидінь завжди є щось почитати. Якщо ви вважаєте, що ваші пасажири теж хотіли б мати якусь літературу для читання, то ми можемо розкласти її по кишенях сидінь». Ця пропозиція сподобалась вісьмом водіям. Так брати розповсюдили 299 журналів і 144 брошури та подбали, аби журнали постійно оновлювалися.

 Помилка принесла добрі результати

В одній азіатській країні двох старійшин попросили відвідати сестру, яка вже вісім років була неактивною. Оскільки брати особисто не знали сестри, то зателефонували і домовилися зустрітися в її крамничці у великому торговельному центрі. Старійшини довго блукали лабіринтами коридорів, поки знайшли потрібну їм крамничку. Ввійшовши, вони побачили жінку, на столі якої лежала маленька Біблія. Брати уточнили її прізвище і запитали, з якого вона міста та який вік двох її дітей. Будучи впевненими, що це і є та сестра, старійшини сказали:

— Ми твої брати, Свідки Єгови.

— А я християнка,— здивовано відповіла вона.

Така реакція насторожила братів, все ж вони дали жінці біблійну літературу, за що та подякувала. Прощаючись, брати зрозуміли, що вони помилилися і зайшли в крамничку № 2200 замість № 2202. Один з братів сказав: «Мені аж мурашки пробігли по спині від думки, що в цю крамничку нас скерували ангели. Та жінка мала таке ж прізвище, як і наша сестра, жила у тому ж місті і мала дітей приблизно такого ж віку! Якби щось не збігалося, ми зрозуміли б, що помилилися». Зрештою брати проминули ще дві крамнички  і знайшли потрібну, де неактивна сестра вже чекала їхнього візиту.

Завдяки помилці з першою жінкою розпочали біблійне вивчення, і вона відвідує зібрання. Стала ходити на зібрання та у служіння і наша неактивна сестра. Вона сказала: «Мені дуже соромно, бо попри те, що я так довго була неактивною, Єгова ніколи не забував про мене».

Служіння у негоду

Ґреґ і Алма переїхали на острів Катандуанес (Філіппіни), де була потреба у вісниках Царства. Частина острова є гористою, тож до деяких територій цьому подружжю доводиться йти пішки 19 кілометрів. Іноді вони пливуть човном майже дві години, аби свідчити на сусідніх островах. Однак такі мандрівки стають практично неможливими в сезон дощів. Щоб проповідувати у негоду, вони вирішили скористатися вигідною пропозицією їхнього мобільного оператора, яка дозволяла за мінімальну ціну надсилати необмежену кількість СМС-повідомлень.

У повідомленнях Ґреґ спершу вказує своє ім’я, а далі пише: «Я хочу поділитися з вами біблійною звісткою». Потім він цитує Івана 17:3 чи якийсь інший доречний вірш і заохочує людей відповісти на два запитання: «Хто є правдивим Богом? Хто такий Ісус Христос?» Отримавши відповідь, Ґреґ надсилає ще один біблійний вірш, скажімо Псалом 83:18. Якщо людина відповідає, він запитує, чи можна продовжити спілкування з нею по телефону. За словами Ґреґа і Алми, в них є багато змістовних розмов.

 Одна жінка, яку цікавило кілька біблійних запитань, довго переписувалась СМС-ками з Ґреґом та Алмою. Зрештою вона погодилась на біблійне вивчення та стала ділитися набутими знаннями зі своїм племінником і співробітницею. З часом усі троє охрестилися.