Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Чому слід виявляти вдячність?

Чому слід виявляти вдячність?

 Чому слід виявляти вдячність?

«Дорога Ракель!

Я дуже тобі вдячна. Ти стала для мене справжнім джерелом підбадьорення. Можливо, ти не здогадуєшся, але твоя привітність і добрі слова багато для мене важать» (Дженніфер).

ЧИ ВИ коли-небудь отримували листівку зі словами подяки, зовсім цього не сподіваючись? Якщо так, вона, безперечно, зігріла ваше серце. Зрештою, кожна людина прагне, щоб її цінували і виявляли їй вдячність (Матвія 25:19—23).

Вирази подяки зближують того, хто робить подарунок, з тим, хто його приймає. Виявляючи вдячність, людина також наслідує приклад Ісуса Христа. А він завжди помічав добрі діла інших (Марка 14:3—9; Луки 21:1—4).

На жаль, вияви подяки, письмові або усні, стають дедалі рідшими. Біблія попереджала, що протягом «останніх днів» люди будуть невдячні (2 Тимофія 3:1, 2). Якщо не пильнувати, то дух егоїзму, котрий сьогодні панує серед людей, заглушить в нас усі прояви вдячності.

Як батьки можуть навчити своїх дітей вдячності? До кого можна її виявляти? І чому потрібно розвивати вдячність, навіть якщо інші цього не роблять?

У колі сім’ї

Батьки наполегливо працюють, аби задовольняти потреби дітей. Але іноді вони відчувають, що діти не цінують їхніх зусиль. Як можна виправити ситуацію? Розгляньмо три необхідні умови.

1) Приклад. Ніщо так добре не впливає на дітей, як гарний приклад батьків. Біблія розповідає про одну працьовиту жінку, яка жила в стародавньому Ізраїлі. У Приповістей 31:28 сказано: «Устають її діти, і хвалять її». Хто навчив дітей такої вдячності? Відповідь міститься в другій частині вірша: «Чоловік її — й він похваляє її». Батьки, які не забувають дякувати одне одному, показують дітям, що вдячність приносить радість, покращує сімейні стосунки і є ознакою зрілості.

Батько на ім’я Стефен каже: «Я старався подавати дітям приклад, дякуючи дружині за приготовану їжу». Яким був результат? «Мої доньки помічали це і самі вчилися бути вдячними»,— говорить Стефен. Чи завжди ви дякуєте своєму подружньому партнеру за виконання щоденних обов’язків, котрі можуть сприйматись як щось належне? Чи дякуєте ви своїм дітям навіть тоді, коли вони роблять те, що від них вимагається?

2) Практичне навчання. Почуття вдячності можна порівняти до квітів.  Щоб квіти добре росли, за ними потрібно дбайливо доглядати. Як батьки можуть зрощувати у своїх дітях вдячність? Одна з можливостей — застосовувати принцип, висловлений мудрим царем Соломоном у Приповістей 15:28. Там сказано: «Серце праведного розмірковує про відповідь».

Наприклад, батьки могли б привчати свою дитину розмірковувати про зусилля і щедрість людини, яка їй щось подарувала. Такі роздуми — родючий ґрунт, на якому зростає вдячність. Ось що каже Марія, котра виховала трьох дітей: «Потрібно часу, щоб сісти з дітьми і пояснити їм, що́ означає, коли хтось зробив нам подарунок,— пояснити їм, що та людина думала про них і хотіла показати свою прихильність. Однак такі пояснення варті зусиль». Завдяки подібним розмовам діти навчаться не лише виявляти вдячність, але й розумітимуть, чому це важливо.

Мудрі батьки вчать дитину не сприймати як належне усе те добре, що вона отримує *. Біблія містить пересторогу, яка стосувалася рабів і яку теж можна застосувати до дітей: «Хто розпещує змалку свого раба, то кінець його буде невдячний [“він наостанку стане невдячний”, Хом.]» (Приповістей 29:21).

А як навчити вдячності зовсім маленьких дітей? Лінда, в якої дві доньки і син, говорить: «Ми з чоловіком заохочували дітей малювати щось на картках з подякою або вписувати у них свої імена». Звичайно, малюнок може бути простенький, а підпис — кривий, але так діти засвоюють дуже важливий урок.

3) Наполегливість. Усі ми маємо вроджену схильність до егоїзму, котра перешкоджає нам виявляти вдячність (Буття 8:21; Матвія 15:19). Однак Біблія закликає служителів Бога «обновити силу, яка керує... розумом, а також одягнутися в нову особистість, що створена за Божою волею» (Ефесян 4:23, 24).

Втім досвідчені батьки знають, що допомагати дітям «одягнутися в нову особистість» не так вже й легко. Стефен, згаданий раніше, каже: «Минуло багато часу, поки ми навчили доньок говорити “Дякую” без наших нагадувань». Але Стефен з дружиною не опускали рук. Він продовжує: «Завдяки нашій наполегливості дівчата навчилися вдячності. Тепер ми пишаємось тим, як вони виявляють її іншим».

Серед друзів і сусідів

Нерідко ми відчуваємо вдячність, але забуваємо її виявляти. Чому важливо не тільки відчувати вдячність, але також її висловлювати? Розгляньмо біблійну розповідь про те, як Ісус зцілив кількох хворих чоловіків.

По дорозі до Єрусалима Ісус зустрів десятьох прокажених. Біблія повідомляє: «Вони почали кричати: “Ісусе, Наставнику, змилосердься над нами!” Побачивши їх, він промовив: “Підіть і покажіться священикам”. Вони послухались і пішли та очистились ще в дорозі. Тож один з них, як побачив, що його зцілено, повернувся, голосно прославляючи Бога. І впав він долілиць у ноги Ісуса і дякував йому; а був він самарянином» (Луки 17:11—16).

Чи проігнорував Ісус те, що інші прокажені не виявили вдячності? Біблія продовжує: «Ісус запитав: “Хіба не десятеро очистились? Де ж інші дев’ятеро? Невже, окрім цього чоловіка з іншого народу, серед них не знайшлося нікого, хто б повернувся, аби віддати Богові славу?”» (Луки 17:17, 18).

 Дев’ятеро чоловіків, котрі забули подякувати Ісусу, не були поганими. Перед тим вони виявили віру в Ісуса й охоче послухалися його вказівок: пішли до Єрусалима, щоб показатись священикам. Безперечно, ті чоловіки були глибоко вдячні Ісусу за його добрий вчинок, однак вони не подякували йому за це. Ісус був розчарований. А що сказати про нас? Чи не забуваємо ми виявляти свою вдячність, коли хтось робить нам добро?

Біблія каже, що любов «не поводиться непристойно» і «не шукає власної вигоди» (1 Коринфян 13:5). Отже вислови щирої вдячності свідчать не лише про наші хороші манери, або пристойну поведінку, а й про любов. Наведена біблійна історія показує, що ті, хто прагне подобатись Ісусу, повинні виявляти любов і вдячність усім людям, незалежно від їхньої національності, раси чи релігії.

Запитаймо себе: «Коли я останній раз дякував за допомогу сусіду, співпрацівникові, однокласнику, лікарю, продавцеві чи комусь іншому?» Чому б протягом одного-двох днів не записувати, скільки разів ви висловлювали вдячність або якось по-іншому виявляли її. Це допоможе вам побачити, у чому можна покращитись.

Безперечно, нашої найбільшої вдячності заслуговує Бог Єгова. Від нього походить «кожен добрий дар і досконалий дарунок» (Якова 1:17). Коли ви останній раз щиро дякували Богу за щось конкретне? (1 Фессалонікійців 5:17, 18).

Попри дух невдячності

Дуже часто люди не дякують за наші добрі вчинки. Тож чи варто нам бути вдячними? Звісно, що так. Розгляньмо принаймні одну причину для цього.

Роблячи добро невдячним людям, ми наслідуємо нашого милостивого Творця, Бога Єгову. Багато хто не цінує любові, яку Єгова виявляє до людей, однак це не стримує його робити людям добро (Римлян 5:8; 1 Івана 4:9, 10). Бог «наказує сонцю своєму сходити над злими і добрими та посилає дощ на праведних і неправедних». Якщо ми стараємось бути вдячними, незважаючи на повсюдний дух невдячності, то цим покажемо, що є «синами [нашого] небесного Батька» (Матвія 5:45).

[Примітка]

^ абз. 14 Чимало батьків читають і обговорюють з дітьми книжку «Навчайся у Великого Вчителя», опубліковану Свідками Єгови. У ній є розділ, який називається «Чи ти не забуваєш дякувати?».

[Вставка на сторінці 15]

Спробуйте протягом одного-двох днів записувати, скільки разів ви висловлювали вдячність

[Ілюстрація на сторінці 15]

Подавайте приклад своїм дітям, виявляючи вдячність

[Ілюстрація на сторінці 15]

Навіть малих дітей можна навчити вдячності