1. Що вирізняє служителів Єгови?

 СЛУЖИТЕЛІ Єгови відрізняються від псевдохристиян тим, що ревно a проповідують добру новину (Тита 2:14). Однак це не означає, що нам ніколи не бракує ентузіазму. Один брат, який служить старійшиною і дуже багато робить у зборі, признається: «Іноді просто не хочеться іти проповідувати». Чи вам знайоме це почуття?

2. Чому іноді в нас може не бути сильного бажання проповідувати?

² Якщо проповідування вам подобається менше, ніж інші види служіння Богу, в цьому немає нічого дивного. Коли береш участь у будівництві або обслуговуванні Залу Царства, надаєш допомогу постраждалим від стихійного лиха чи підбадьорюєш когось з одновірців, результат видно відразу, і це приносить задоволення. Співпрацюючи з братами й сестрами, насолоджуєшся атмосферою миру та любові і знаєш, що вони цінують твій труд. А от у проповідуванні все зовсім по-іншому. Буває, ходиш на ту саму територію рік за роком, а результатів не бачиш. Дехто навіть відповідає нам агресією. До того ж ми знаємо, що чим ближче кінець цього світу, тим менше людям подобатиметься наша звістка (Матв. 10:22). Як же нам не втратити ревності у служінні, а навіть збільшити своє бажання проповідувати?

3. Що ми дізнаємо́ся про Ісуса з притчі, записаної у Луки 13:6—9?

³ Прекрасний приклад ревності у проповідуванні подав Ісус. Він ніколи не втрачав ентузіазму. Навпаки, з часом його служіння ставало тільки активнішим. Пригадаймо  Ісусову притчу про виноградаря, який доглядав за фіговим деревом. (Прочитайте Луки 13:6—9.) За три роки воно так і не принесло плодів. Але навіть після цього виноградар не втрачав надії і продовжував працювати. Так само за три роки Ісусового служіння мало хто до нього прислу́хався. Але він все одно вірив, що його праця принесе плоди. Тому в четвертий рік Ісус проповідував ще старанніше, він з усіх сил намагався зворушити серця людей.

4. Які чотири пункти ми розглянемо в цій статті?

⁴ У цій статті ми розглянемо, що допомагало Ісусу ревно проповідувати, особливо в останні пів року його земного життя. (Дивіться коментар до вислову «після цього» з Луки 10:1 у навчальному виданні.) Звернімо увагу, чого Ісус навчав своїх учнів і який приклад їм подавав. Як ми побачимо далі, він 1) зосереджувався на виконанні Божої волі, 2) добре розумів пророцтва, 3) покладався на Єгову і 4) не втрачав надії на те, що хтось до нього таки прислу́хається.

ІСУС БУВ ЗОСЕРЕДЖЕНИЙ НА ВИКОНАННІ БОЖОЇ ВОЛІ

5. З чого видно, що Ісус був зосереджений на виконанні Божої волі?

⁵ Ісус ревно проповідував «добру новину про Боже Царство», тому що знав, що цього від нього очікував Єгова (Луки 4:43). Ця справа була найважливішою в його житті. Навіть наприкінці свого служіння він подорожував «від міста до міста й від села до села і навчав людей» (Луки 13:22). Також він підготовлював своїх учнів, щоб і вони були проповідниками (Луки 10:1).

6. Який зв’язок між проповідницькою працею та іншими теократичними завданнями? (Дивіться також ілюстрацію.)

⁶ Сьогодні, як і в першому столітті, проповідування доброї новини — це наше головне завдання від Єгови та Ісуса (Матв. 24:14; 28:19, 20). Усі інші наші теократичні обов’язки безпосередньо з ним пов’язані. Наприклад, ми будуємо Зали Царства для того, щоб люди, яким ми проповідуємо, мали куди приходити на зібрання. Ми служимо в Бетелі, щоб  підтримувати проповідницьку працю. Ми надаємо допомогу після стихійних лих не тільки щоб брати й сестри мали все необхідне, а й щоб вони могли відновити свою духовну діяльність, в тому числі проповідування. Якщо ми розуміємо, що це головний обов’язок з усіх, які нам доручив Єгова, в нас буде більше бажання регулярно ділитися з людьми доброю новиною. Старійшина з Угорщини, якого звати Янош, каже: «Я часто нагадую собі, що ніяка інша теократична діяльність не може замінити проповідницької праці. Це наше першочергове завдання».

7. Чому Єгова хоче, щоб ми і далі проповідували? (1 Тимофія 2:3, 4).

⁷ Наша ревність у служінні зростатиме, якщо ми будемо ставитися до інших так, як Єгова. Він хоче, аби якомога більше людей почули добру новину і відгукнулися на неї. (Прочитайте 1 Тимофія 2:3, 4.) Ця звістка рятує життя, тому Єгова навчає нас, як краще її доносити. Наприклад, у брошурі «Люби людей, навчай уміло» є ідеї, як можна почати розмову, щоб людина зацікавилася вивченням Біблії. Навіть якщо хтось не слухає нас зараз, у нього ще буде така нагода, перш ніж завершиться велике лихо. Можливо, те, що ми кажемо людям сьогодні, пригадається їм у майбутньому — і вони захочуть служити Єгові. Ось чому нам не можна здаватися. Треба і далі проповідувати.

ІСУС ДОБРЕ РОЗУМІВ БІБЛІЙНІ ПРОРОЦТВА

8. Що допомагало Ісусу правильно розпоряджатися часом?

⁸ Ісус розумів, як мають виконатися біблійні пророцтва. Він знав, що його служіння триватиме три з половиною роки (Дан. 9:26, 27). Також з пророцтв він знав, коли і як має померти (Луки 18:31—34). Все це впливало на те, як Ісус розпоряджався своїм часом. Він ревно проповідував, щоб встигнути завершити своє завдання.

9. Які пророцтва спонукують нас ревно проповідувати?

⁹ Розуміння біблійних пророцтв спонукує і нас ревно проповідувати. Ми знаємо, що цьому світу залишилося мало часу. Спостерігаючи за людьми і подіями у світі, ми робимо однозначний висновок, що зараз сповнюються біблійні пророцтва про останні дні. На наших очах відбувається протистояння південного царя, Британії та Америки, з північним — Росією і її союзниками. Сповнення цього пророцтва вказує на те, що ми живемо «в час кінця» (Дан. 11:40). Ми розуміємо, що саме Британія та Америка представлені стопами великої статуї, яку у видінні побачив Даниїл (Дан. 2:43—45). Біблійні пророцтва переконують нас у тому, що скоро, дуже скоро Боже Царство знищить земні уряди. Ми знаємо, в який особливий час живемо і наскільки невідкладна праця проповідування.

10. Які ще пророцтва спонукують нас ревно проповідувати?

¹⁰ Біблійні пророцтва дарують нам надію на краще майбутнє, і ми не можемо не ділитися нею з іншими. Керрі, яка служить у Домініканській Республіці, каже: «Єгова дав нам такі прекрасні обіцянки, що хочеться розповісти про них усім на світі». Вона додає: «Коли бачу, як важко сьогодні живеться людям, я розумію, що їм просто необхідно дізнатися про ці обіцянки». Біблійні пророцтва  запевняють нас у тому, що нашою проповідницькою працею керує сам Єгова, і це теж допомагає нам не опускати рук. Лейла, яка живе в Угорщині, говорить: «Слова з Ісаї 11:6—9 спонукують мене ділитися доброю новиною навіть з такими людьми, які, здавалося б, не захочуть її слухати. Я знаю, що з Божою допомогою будь-хто може змінитися». А брат із Замбії, якого звати Крістофер, каже: «Як передрікалося в Марка 13:10, добра новина поширюється по цілій землі, і для мене велика честь внести свою лепту у сповнення цього пророцтва». А які пророцтва з Біблії спонукують вас і далі проповідувати?

ІСУС ПОКЛАДАВСЯ НА ЄГОВУ

11. Чому Ісусу треба було покладатися на Єгову? (Луки 12:49, 53).

¹¹ Щоб не втратити ентузіазму у служінні, Ісус покладався на Єгову. Хоча він був дуже тактовним, завжди знаходилися охочі посперечатися з ним. Дехто навіть ненавидів Ісуса. (Прочитайте Луки 12:49, 53.) Релігійним лідерам так не подобалася звістка, яку Ісус проповідував, що вони не раз намагалися його вбити (Ів. 8:59; 10:31, 39). Однак Ісуса було не зупинити. Чому? Тому що він не сумнівався в підтримці Єгови. Він сказав: «Я роблю це не сам: зі мною Батько, який мене послав... Він не покинув мене, бо я завжди роблю те, що йому до вподоби» (Ів. 8:16, 29).

12. Як Ісус готував своїх учнів до переслідувань?

¹² Ісус запевняв своїх учнів, що Єгова їх не залишить. Він не раз підкреслював, що у час переслідувань Бог їм допоможе (Матв. 10:18—20; Луки 12:11, 12). Також Ісус готував учнів до майбутніх труднощів (Матв. 10:16; Луки 10:3). Він заохочував їх бути обережними і вчив не нав’язувати доброї новини тим, хто не бажає її слухати (Луки 10:10, 11). Він радив учням: «Коли ж вас переслідуватимуть в одному місті, втікайте до іншого» (Матв. 10:23). Ісус був ревним і довіряв Єгові, але при цьому уникав непотрібного ризику (Ів. 11:53, 54).

13. Чому ви впевнені в тому, що Єгова вас підтримує?

¹³ Сьогодні багатьом із нас доводиться проповідувати в умовах переслідування (Об’яв. 12:17). Тому нам не обійтися  без допомоги Єгови. Ісусова молитва, записана в 17-му розділі Євангелія від Івана, запевняє нас у Божій підтримці. Ісус попросив Єгову оберігати апостолів, і Бог йому відповів. У книзі Дії розповідається про багато випадків, коли Єгова допомагав апостолам ревно проповідувати, незважаючи на переслідування. Але зверніть увагу, що Ісус молився не тільки за апостолів, а й за всіх, хто прийме їхню звістку і стане християнином, у тому числі за вас. Єгова досі виконує Ісусове прохання. Він допомагатиме вам так само, як допомагав апостолам (Ів. 17:11, 15, 20).

14. Чому ми впевнені, що зможемо ревно проповідувати навіть у важкі часи? (Дивіться також ілюстрацію.)

¹⁴ Кінець цього світу невпинно наближається, і нам дедалі важче проповідувати добру новину з ентузіазмом. Однак ми впевнені, що нам усе вдасться (Луки 21:12—15). Подібно до Ісуса і його учнів, ми розуміємо, що люди мають право вибирати — слухати нас чи ні, і уникаємо зайвих конфліктів. Там, де наша діяльність заборонена, брати не перестають проповідувати добру новину, тому що покладаються на Єгову, а не на себе. Єгова давав своїм служителям силу в першому столітті і продовжує робити це сьогодні, щоб «праця проповідування була виконана до кінця», поки він не скаже: «Достатньо!» (2 Тим. 4:17). Не сумнівайтесь: якщо ви будете покладатися на Єгову, ваш ентузіазм ніколи не згасне.

ІСУС ВІРИВ, ЩО ЙОГО СЛУЖІННЯ ПРИНЕСЕ ПЛОДИ

15. Чому можна сказати, що Ісус був настроєний позитивно?

¹⁵ Ісус не сумнівався, що будуть люди, які повірять у добру новину, і це допомагало йому залишатися ревним у служінні. Наприклад, приблизно через рік після того, як Ісус почав проповідувати, він побачив, що багато людей готові прийняти його звістку. Ісус сказав, що вони наче поле, готове до жнив (Ів. 4:35). Ще через рік він сказав учням: «Жниво велике» (Матв.  9:37, 38). Іншого разу Ісус знову наголосив: «Жниво справді велике... Благайте Господаря жнив, щоб він вислав робітників на свої жнива» (Луки 10:2). Ісус ніколи не забував, що на добру новину може відгукнутися ще чимало людей, і він дуже радів, коли його слухали (Луки 10:21).

16. Які приклади Ісус використав, щоб додати своїм учням ентузіазму? (Луки 13:18—21). (Дивіться також ілюстрацію.)

¹⁶ Щоб розпалити в учнях ентузіазм, Ісус нагадував їм про те, яку цінну і потужну звістку вони несуть. (Прочитайте Луки 13:18—21.) Якось він сказав, що добра новина про Царство — наче гірчичне зернятко, яке росте і росте, аж поки не стає великим деревом. А на прикладі закваски він показав, що звістка про Царство буде ширитися по всій землі і справлятиме на людей вплив, хоч, можливо, і не відразу помітний. Це мало переконати учнів, що їхні зусилля у служінні недаремні.

17. Які в нас є підстави вірити, що наше служіння принесе плоди?

¹⁷ Наше бажання проповідувати посилюється, коли ми дізнаємо́ся про небувалі масштаби діяльності Божого народу. Як показують наші щорічні звіти, мільйони людей приходять на Спомин смерті Ісуса Христа і вивчають Біблію. Сотні тисяч осіб охрещуються і починають проповідувати разом з нами. Ми не знаємо, скільки ще людей відгукнеться на нашу звістку, однак знаємо, що саме в наш час Єгова збирає великий натовп людей, які переживуть кінець цього світу (Об’яв. 7:9, 14). Господар жнив вважає, що «поле» може принести ще багато «збіжжя», тому ми не припиняємо проповідувати.

18. У чому ми хочемо наслідувати перших християн?

¹⁸ Послідовники Ісуса завжди були відомі тим, що ревно проповідували. Коли люди побачили сміливість та ентузіазм апостолів, «вони зрозуміли, що ці чоловіки ходили з Ісусом» (Дії 4:13). Нехай люди бачать і нашу ревність у служінні — таку ж ревність, як у Ісуса.