1, 2. а) Як, згідно з найважливішою заповіддю, ми повинні любити Єгову? б) Як Ісус виконував цю заповідь?

 «ЛЮБИ Єгову, Бога свого, всім своїм серцем, всією своєю душею, всім своїм розумом та всією своєю силою» (Марка 12:30). Ісус сказав, що це найважливіша заповідь у Мойсеєвому законі. Він пов’язав любов до Єгови з серцем, душею і силою, які символізують почуття та бажання людини, все її єство і фізичні сили. Але цікаво, що Ісус також згадав розум, тобто спосіб мислення людини, напрям її думок. Кожен з нас хотів би навчитися думати так, як Єгова. Звичайно, ми ніколи не зможемо до кінця зрозуміти його думки. Але ми можемо пізнавати розум Бога, пізнаючи «розум Христа». Ісус добре знав, як мислить Єгова, і досконало його наслідував (1 Кор. 2:16 і коментар до вислову «ми ж маємо розум Христа» у навчальному виданні).

² Ісус любив Єгову всім своїм розумом. Він знав, у чому полягала Божа воля, і був сповнений рішучості її виконати, хоча для цього йому треба було постраждати. Ісус був повністю зосереджений на завданні, яке доручив йому Батько. Воно було найважливішим у його житті.

3. Яку можливість мав апостол Петро і до чого він закли́кав співхристиян? (1 Петра 4:1).

 ³ Петро та інші апостоли мали унікальну можливість спілкуватися з Ісусом і дізнатися, як він мислить. У першому листі, який Петро написав під Божим натхненням, він закли́кав християн озброїтись таким самим умонастроєм, як у Христа a. (Прочитайте 1 Петра 4:1.) Чому Петро вжив саме слово «озброїтись»? Тому що ми беремо участь у війні — війні з грішними схильностями і світом Сатани. Якщо ми переймаємо умонастрій Христа, тобто його спосіб мислення, то отримуємо потужну зброю, яка стане запорукою нашої перемоги (2 Кор. 10:3—5; Еф. 6:12).

4. Що ми розглянемо в цій статті?

⁴ У цій статті розглядається, як мислив Ісус і як його наслідувати. Ми дізна́ємося, як 1) переймати погляд Єгови, 2) бути смиренними і 3) бути розсудливими.

ТРЕБА ПЕРЕЙМАТИ ПОГЛЯД ЄГОВИ

5. Чим погляд Петра відрізнявся від погляду Єгови?

⁵ Пригадаймо одну ситуацію, коли погляд Петра відрізнявся від погляду Єгови. Ісус сказав апостолам, що має піти в Єрусалим, де його віддадуть у руки релігійних лідерів, катуватимуть, а потім стратять (Матв. 16:21). Петрові було важко повірити, що Ісус — надія для Ізраїля і обіцяний Месія — буде вбитий (Матв. 16:16). Мабуть, він був упевнений, що Єгова не може такого допустити. Тож Петро відвів Ісуса вбік і сказав: «Змилосердься над собою, Господи, нехай з тобою таке ніколи не станеться» (Матв. 16:22). Думки Петра та Ісуса розійшлися, тому що погляд апостола суперечив погляду Єгови.

6. З чого видно, що думки Ісуса збігалися з думками Єгови?

⁶ Ісус добре знав, що́ в цій ситуації думає його Батько, і повністю поділяв його думку. Він сказав Петрові: «Відійди від мене, Сатано! Для мене ти камінь спотикання, бо думаєш не про Боже, а про людське» (Матв. 16:23). Спонуки в Петра, може, і були хороші, але Ісус не став його слухати. Адже Божа воля полягала зовсім не в тому, щоб він беріг своє життя. Цей випадок показав Петрові, що йому потрібно змінити свій напрям думок — навчитися думати так, як Бог.

7. З чого видно, що Петро був готовий переймати погляд Єгови? (Дивіться ілюстрацію.)

⁷ Пізніше Петро показав, що готовий переймати погляд Єгови. Надійшов час, щоб до Божого народу приєдналися необрізані. Одним із перших серед них мав стати Корнилій. Єгова хотів, щоб Петро повідомив йому добру новину. Юдеї сторонилися язичників, тож не дивно, що Петра треба було підготувати до цього завдання. Зрозумівши, як Єгова дивиться на людей з інших народів, Петро змінив своє ставлення до них. Коли до нього прийшли посланці від Корнилія, він пішов з ними «без жодних заперечень» (Дії 10:28, 29). Апостол проповідував Корнилію та його домашнім, і всі  вони охрестилися (Дії 10:21—23, 34, 35, 44—48).

8. По чому буде видно, що ми думаємо так, як Єгова? (1 Петра 3:8 і примітка).

⁸ Роками пізніше Петро закли́кав одновірців «бути однодумними». (Прочитайте 1 Петра 3:8 і примітку.) Для нас, служителів Єгови, бути однодумними означає мати такі ж думки, як у нього. Дізнатися про них можна з його Слова. Наприклад, Ісус радив своїм послідовникам ставити Царство на перше місце в житті (Матв. 6:33). Уявімо, що, пороздумувавши над його словами, вісник з нашого збору вирішує розпочати повночасне служіння. Чи ми станемо радити йому «не ускладнювати собі життя»? Звичайно, ні. Ми похвалимо його і запропонуємо свою допомогу.

ТРЕБА БУТИ СМИРЕННИМ

9, 10. Як Ісус подав учням приклад смирення?

⁹ В останній вечір перед своєю стратою Ісус на власному прикладі показав Петру та іншим апостолам, що́ означає бути смиренним. Трохи раніше Ісус попросив Петра та Івана приготувати все необхідне для пасхальної вечері, яку він хотів з’їсти разом з апостолами. Серед іншого вони, очевидно, принесли в кімнату таз, воду і рушники, щоб хтось міг помити присутнім ноги. Але хто візьме на себе цю роботу?

¹⁰ На здивування апостолів, Ісус без вагань зробив те, що зазвичай робили слуги. Він зняв верхній одяг, оперезався рушником, налив воду в таз і смиренно почав мити всім ноги (Ів. 13:4, 5). Мабуть, це зайняло немало часу, адже апостолів було 12. Ісус помив ноги навіть Юді, який збирався його зрадити. Після цього він м’яко сказав: «Розумієте, що́ я вам зробив? Ви звертаєтесь до мене: “Учителю” й “Господи”,— і робите правильно, бо так воно і є. Отже, якщо я, Господь і Вчитель, помив вам ноги, то ви також повинні мити ноги один одному» (Ів. 13:12—14).

11. З чого видно, що Петро навчився смирення? (1 Петра 5:5 і примітка). (Дивіться також ілюстрацію.)

¹¹ Приклад Ісуса допоміг Петрові стати смиреннішим. Через якийсь час після Ісусового вознесіння на небо апостол зцілив чоловіка, який був кульгавий від народження (Дії 1:8, 9; 3:2, 6—8). Це чудо, звичайно ж, викликало ажіотаж, і до Петра збіглося багато людей (Дії 3:11). А що він? Чи Петро насолоджувався хвилиною своєї слави? Не забуваймо: він виховувався в культурі, в якій становищу надавалося великого значення. Все ж Петро смиренно віддав усю славу Єгові та Ісусу, сказавши: «Завдяки Ісусовому імені та нашій вірі в його ім’я цей чоловік, якого ви знаєте й бачите, сповнився силою» (Дії 3:12—16). На важливості смирення Петро наголошував у своєму листі. Його слова нагадують нам про той вечір, коли Ісус, підперезавшись рушником, помив ноги  апостолам. (Прочитайте 1 Петра 5:5 і примітку.)

12. Як, подібно до Петра, ми можемо розвивати справжню смиренність?

¹² Кожен з нас може, так само як Петро, розвивати в собі смиренність. Пам’ятаймо, що вона полягає не тільки в тому, що́ людина говорить. Слово, перекладене в 1 Петра 5:5 як «смиренність», стосується мислення людини — того, що вона думає про себе і про інших. Ми робимо добро, тому що любимо Єгову і людей, а не тому, що хочемо, аби нами захоплювались. Якщо ми з радістю трудимось для Єгови та одновірців,— навіть коли знаємо, що це залишиться непоміченим,— то ми по-справжньому смиренні (Матв. 6:1—4).

ТРЕБА БУТИ РОЗСУДЛИВИМ

13. Поясніть, що означає бути розсудливим.

¹³ Що означає бути розсудливим? (1 Пет. 4:7). Розсудливий християнин старається приймати рішення, беручи до уваги погляд Єгови. Він переконаний, що в його житті немає нічого важливішого за добрі стосунки з небесним Батьком. Така людина тверезо  себе оцінює і розуміє, що не може знати всього. Вона покладається не на себе, а на Єгову і тому часто молиться до нього b.

14. З чого видно, що в ніч перед стратою Ісуса Петро більше покладався на себе, а не на Єгову?

¹⁴ Незадовго до своєї смерті Ісус попередив учнів: «Усі ви спіткнетесь через те, що станеться зі мною цієї ночі». Петро самовпевнено заявив: «Навіть якщо всі спіткнуться через те, що станеться з тобою, я ніколи не спіткнуся!». Невдовзі Ісус звернувся до учнів зі словами: «Пильнуйте й безупинно моліться» (Матв. 26:31, 33, 41). Якби Петро послухався цієї поради, йому не забракло б сміливості визнати, що він знає Ісуса. Але Петро зрікся свого Господа, у чому потім гірко розкаювався (Матв. 26:69—75).

15. Завдяки чому Ісус залишався розсудливим в останню ніч перед своєю стратою?

¹⁵ Ісус повністю покладався на Єгову. Він не надіявся на свою досконалість, а знову і знову звертався до Батька в молитві. Завдяки цьому Ісусові не забракло мужності виконати завдання від Єгови (Матв. 26:39,  42, 44; Ів. 18:4, 5). Приклад Ісуса, мабуть, назавжди запам’ятався Петрові.

16. З чого видно, що Петро став більш розсудливим? (1 Петра 4:7).

¹⁶ Згодом Петро навчився більше покладатись на Єгову і не забував молитися. Воскреслий Ісус запевнив Петра та інших апостолів, що вони отримають святий дух, який допомагатиме їм виконувати їхнє завдання — проповідувати добру новину. Але їм треба було залишатися в Єрусалимі та чекати (Луки 24:49; Дії 1:4, 5). Що робив Петро? Він разом з іншими християнами перебував у молитві (Дії 1:13, 14). Пізніше, у своєму першому листі, Петро закли́кав одновірців бути розсудливими і не занедбувати молитов. (Прочитайте 1 Петра 4:7.) Як бачимо, він навчився покладатися на Єгову і став опорою для братів та сестер у зборі (Гал. 2:9).

17. Що нам треба робити, навіть якщо ми впевнені в собі? (Дивіться також ілюстрацію.)

¹⁷ Якщо ми хочемо бути розсудливими, нам слід часто молитися до Єгови. Ми розуміємо, що треба завжди шукати його допомоги — навіть коли здається, що нам вистачить власних сил і здібностей. Отже, кожного разу, коли стоїмо перед важливим рішенням, звертаймось до Єгови за порадою. Тоді він побачить, що ми повністю йому довіряємо.

18. Що нам допоможе вчитися думати, як Єгова?

¹⁸ Ми вдячні Єгові за те, що він створив нас зі здатністю наслідувати його риси (Бут. 1:26). Звичайно, ми не можемо робити це ідеально (Ісаї 55:9). Однак, подібно до Петра, ми можемо наблизити своє мислення до мислення Єгови. Для цього нам треба переймати його погляди, бути смиренними і розсудливими.