Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Чому необхідна повага до влади?

Чому необхідна повага до влади?

 Чому необхідна повага до влади?

ХТО з нас не вдячний, що поліція має владу арештовувати злочинців, які крадуть нашу власність та загрожують нашим сім’ям? І хіба ми не цінуємо того, що суди мають владу карати злочинців, щоб захищати громадськість?

На думку також приходять дорожні та санітарні служби, освітні та інші установи, які зазвичай фінансуються з податків, зібраних урядовою владою. Правдиві християни першими визнають, що необхідно поважати належно встановлену владу. Але як далеко повинна йти така повага? І в яких галузях життя вимагається повага до влади?

Влада у суспільстві

Біблія каже всім людям — як віруючим, так і невіруючим — поважати державну владу, яка працює для добра суспільства. Християнський апостол Павло писав своїм співвіруючим у Римі про це, і було б корисно розглянути його слова, записані в Римлян 13:1—7.

Павло був римським громадянином, а Рим у той час був світовою державою. У своєму посланні, написаному близько 56 року н. е., Павло радить християнам бути зразковими громадянами. Він пише: «Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені [«на своїх відносних становищах», НС] від Бога».

Тут Павло пояснює, що не було б жодної людської влади, якби її не допустив Бог. У цьому розумінні вища влада має відносне становище в межах Божого наміру. Тому логічно, що «той, хто противиться владі, противиться Божій постанові».

Громадяни, які чинять добро, можуть отримати похвалу від вищої влади, але ця влада має також повноваження карати правопорушників. Ті, хто чинить зло, мають вагому причину боятися влади, що має право виступати в ролі «месника»,  оскільки уряди чинять це як «Божий слуга».

Павло завершує свої міркування, кажучи: «Тому треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління. Через це ви й податки даєте, бо вони служителі Божі, саме тим завжди зайняті».

Відповідальність за використання податків лежить на вищій владі, а не на платнику податків. Як чесний громадянин, християнин береже сумління чистим. Він знає, що підкоряючись вищій владі і сплачуючи належні податки, він не лише підтримує рівень життя у суспільстві, в якому живе, але також діє у відповідності до Божих вимог.

Сім’я і влада

А що сказати про владу в сім’ї? У ранній період життя дитина часто плачем або навіть криком вимагає до себе уваги. Але мудрі батьки знають справжні потреби маляти і не дозволяють її капризуванню маніпулювали ними. Декотрі діти, коли підростають, мають повну свободу, і їм дозволяється самим для себе встановлювати норми. Не маючи досвіду, вони втягуються в правопорушення, вносячи замішання не лише в сім’ю, але й у суспільство в цілому, з чим добре знайомі місцеві представники влади.

«Батьки надто пізно починають виховувати дітей,— каже Розалінд Майлз, авторка праці «Діти, на котрих ми заслуговуємо».— Починати треба в момент народження дитини». Якщо від самого початку батьки розмовляють з дитиною лагідним голосом, в якому відчутна турботлива влада, і є послідовними у своїх діях, діти невдовзі навчаться визнавати їхню владу і їхні виховні заходи.

Біблія містить багатий запас інформації стосовно влади в сім’ї. У книзі Приповістей мудрий чоловік Соломон звертає увагу на єдність богобоязливих батьків, яку повинні бачити їхні діти: «Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї» (Приповістей 1:8). Коли діти бачать таку помірковану солідарність своїх батьків, то розуміють їхню позицію. Щоб добитися свого, діти можуть пробувати настроїти батьків один проти одного, але об’єднана влада батьків є для дітей охороною.

Біблія пояснює, що чоловік несе головну відповідальність за духовний добробут не лише дітей, але також дружини. Це називається головуванням. Як слід здійснювати таке головування? Павло пояснює, що, як Христос є Головою збору, так чоловік є головою дружини. Тоді апостол додає: «Чоловіки,— любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву [свою духовну невісту], і віддав за неї Себе» (Ефесян 5:25). Коли чоловік наслідує приклад Ісуса і здійснює головування з любов’ю, він заслужить собі «глибоку повагу» дружини (Ефесян 5:33НС). Діти у такому домі також побачать цінність даної Богом влади і будуть заохочені визнавати її (Ефесян 6:1—3).

Як одинокі батьки, у тому числі овдовілі, можуть справлятися з цим завданням? І батько, і мати може посилатися на владу Бога Єгови та Ісуса Христа. Ісус завжди говорив як можновладний, посилаючись на владу свого Отця і на  авторитет натхнених Писань (Матвія 4:1—10; 7:29; Івана 5:19, 30; 8:28).

Біблія містить багато цінних принципів щодо проблем, з якими зустрічаються діти. Розшукуючи ці принципи і дотримуючись їх, батьки зможуть давати дітям сердечні й корисні поради (Буття 6:22; Приповістей 13:20; Матвія 6:33; 1 Коринтян 15:33; Филип’ян 4:8, 9). Батьки також можуть звертатися до біблійного матеріалу, розрахованого на те, щоб допомагати їм вчити своїх дітей поважати авторитет Святого Письма і розуміти його користь *.

Християнський збір і влада

«Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!» (Матвія 17:5). Цими словами сам Бог Єгова виразив схвалення для Ісуса, як особи, котра говорить з Божою владою. Те, що він говорив, записане в чотирьох євангельських розповідях, які завжди можна мати під руками.

Перед самим вознесінням на небо Ісус поінформував своїх учнів: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі» (Матвія 28:18). Як Голова збору, Ісус пильнував за своїми помазаними послідовниками на землі, а після вилиття святого духу в П’ятидесятницю 33 року н. е. використовує їх як «вірного і мудрого раба», через якого передає правду (Матвія 24:45—47; Дії 2:1—36). Що він зробив, аби здійснити все це для зміцнення християнського збору? «Піднявшися на висоту, ...людям дав дари [«дав дари у вигляді людей», НС]!» (Ефесян 4:8). «Дари у вигляді людей» — це християнські старійшини, призначені святим духом, які мають владу піклуватися про духовні справи співвіруючих (Дії 20:28).

З цієї причини Павло радить: «Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру». Оскільки ці вірні чоловіки йдуть слідами Ісуса, безумовно, мудро було б наслідувати їхню віру. Павло додає: «Слухайтесь ваших наставників та коріться їм [«визнавайте їхню владу над собою», Докладний переклад Біблії (англ.)],— вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи,— бо це для вас не корисне» (Євреїв 13:7, 17).

Що стається, коли ця вказівка ігнорується? Декотрі члени раннього християнського збору зробили так і стали відступниками. Гіменей та Філіт згадані як ті, що руйнували віру декотрих, а їхні пусті балачки названі «нечестивими». Вони зокрема твердили, що воскресіння вже відбулося, очевидно духовне або символічне, і тому в майбутньому під правлінням Божого Царства вже не буде більше воскресіння (2 Тимофія 2:16—18, Хом.).

На порятунок прийшла призначена влада. Християнські старійшини змогли спростувати такі аргументи, тому що, як представники Ісуса Христа, вони використовували авторитет Писання  (2 Тимофія 3:16, 17). Те саме відбувається сьогодні у християнському зборі, що названий «стовпом і підвалиною правди» (1 Тимофія 3:15). Фальшиві вчення ніколи не зможуть знищити «взір здорових слів», збережений для нас як доручене добро на сторінках Біблії (2 Тимофія 1:13, 14).

Хоча у світі повага до влади швидко зникає, ми, як християни, визнаємо, що належна влада у суспільстві, в сім’ї і в християнському зборі поставлена для нашої користі. Повага до влади необхідна для нашого добра — фізичного, емоційного і духовного. Якщо ми визнає́мо і поважаємо таку дану Богом владу, то матимем охорону найвищої влади — Бога Єгови та Ісуса Христа — для нашого вічного добра (Псалом 119:165; Євреїв 12:9).

[Примітка]

^ абз. 17 Дивіться книжки «Запитання молодих людей — корисні відповіді» (рос.) і «Секрет сімейного щастя», опубліковані Товариством Вартової башти.

[Вставка на сторінці 5]

Біблія містить багатий запас інформації стосовно влади в сім’ї.

[Ілюстрація на сторінці 6]

Одинокі батьки можуть посилатися на владу Бога Єгови та Ісуса Христа.

[Ілюстрації на сторінці 7]

Християни визнають, що належна влада в сім’ї, в християнському зборі і в суспільстві поставлена для їхньої користі.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 4]

Фото Josh Mathes, Collection of the Supreme Court of the United States